1.2 Основні етапи формування сучасної світової економіки

Світове господарство, як єдине ціле, склалося на початку XX ст. внаслідок доповнення світового ринку міжнародним переплетенням позичкового та підприємницького капіталу, створення системи експлуатації Західними державами величезної колоніальної периферії. Фактично в цей час був закінчений територіальний поділ світу, сформувались міжнародні монополії, процес усуспільнення виробництва набув світового характеру. Світове господарство на початку XX ст. складалось з розвинених в індустріальному відношенні країн Заходу, багато з яких були метрополіями, та їх аграрно-сировинних придатків-колоній.

7

Основою поступового формування світового господарства служив світовий ринок, утворення якого відбулось поетапно в XV-XVIII ст. і особливо інтенсивно - з середини XIX ст., коли машинне виробництво стало переважаючим в країнах Заходу. Становлення масового виробництва сприяло переростанню світового ринку у світове господарство. Разом з обміном товарами суттєвий розвиток отримали також міжнародні виробничі зв'язки по виготовленню кінцевих продуктів, що стало можливим на основі зростаючої міграції капіталу.

В процесі еволюції сучасної світової економіки виділяють три етапи:

1. Насамперед, це 10-30 роки, в які проявились кризові явища в розвитку світового господарства.

Так, з розподілом світу на дві системи, в 1917 p. з світогосподарських зв'язків була виключена Росія. Криза світового господарства супроводжувалася зростаючою нестійкістю економічних зв'язків, що було викликано першою світовою війною. Переведення національних економік на воєнні рейки, фізичне знищення величезних виробничих і людських ресурсів в ході війни, економічне розграбування захоплених територій порушили існуючі господарські зв'язки.

Світова економічна криза ("велика депресія") кінця 20-х початку 30-х років зумовила тенденції до автаркії, привела до загального зниження ролі експорту товарів і капіталу у світовому господарстві, посилила значення національних сфер виробництва та збуту. Експортна квота провідних країн в їх ВВП в 30-і роки була в 1,5-2 рази нижчою в порівнянні з 20-ми роками. Так, у США за 1913-1938 роки вона скоротилася з 6,1 до 3,6%; у Данії - з 29,1 до 21,3 %.

2. Після другої світової війни відбулася нова зміна структури світового господарства у зв'язку зі створенням світового соціалістичного господарства, яке розвивалося на зовсім іншій соціально-економічній основі (одержавлення промисловості, сфери послуг, колективізація сільського господарства і жорстко централізована система управління в рамках національних господарств). Координація зовнішньоекономічних відносин, що проводилась в цей період, була основана на класовому підході і звузила, насамперед, сферу раніше єдиного глобального господарства, але не зруйнувала систему світового ринку. За всієї складності та суперечності зв'язків між країнами двох суспільних систем їх зовнішньоекономічні контакти забезпечувались певними потребами цих країн. Контакти в господарській сфері між цими державами поєднувалися з протиборством і змаганням, причому останнє переважало.

Даний період розвитку сучасного світового господарства протікав в умовах інтенсивного зростання вивозу підприємницького капіталу в світовій капіталістичній економіці. Важливим елементом у виробничих зв'язках стали транснаціональні корпорації (ТНК), які є носіями одиничного поділу праці. ТНК сформували інтернаціональні виробничі

8

комплекси, що включають створення продукту, його реалізацію, розрахунки, кредитування.

Крім того, в умовах протистояння двох соціальних систем відбулося посилення взаємозв'язків між, несоціалістичними країнами. Помітно посиливши в період другої світової війни свою економічну міць, США змогли надати досить суттєву допомогу в господарському відродженні ряду країн Західної Європи. Надалі, після завершення дії плану Маршалла (1951 p.) з розпадом колоніальних імперій, програми допомоги були переорієнтовані на країни, що розвиваються в інтересах збереження їх в системі економічних взаємовідносин країн з ринковою економікою.

Крах колоніальної системи в середині 60-х років призвів до появи великої групи країн, що розвиваються, які і сьогодні продовжують займати особливе місце у світовому господарстві. Колишні відносини колоніальної залежності змінилися зв'язками іншого типу: відносини "Північ-Південь" тепер здійснювались на основі надання допомоги колишнім колоніям, які стали незалежними країнами, котра здійснювалася на двосторонній і багатосторонній основі. Значну роль у формуванні нових відносин зіграло і вивезення приватного підприємницького капіталу з промислово-розвинутих країн в держави, що розвиваються.

Важливою ознакою цього етапу розвитку світового господарства стало зближення рівнів розвитку США і інших промислово-розвинутих країн, яке проявлялося в 50-70-ті роки.

Так, якщо в 1955 p. сукупний ВВП шести провідних країн (після США) складав 74% ВВП США, то в 1970 р. -114%. Однак, кожна окрема країна не змогла досить близько підійти до рівня розвитку американської економіки. Економічне домінування США в світі стало перероджуватись в багатополюсну систему. Це проявилось у формуванні трьох центрів суперництва: США - Японія - Західна Європа.

3. Три останні десятиріччя XX ст. вважають початком нового періоду в розвитку сучасного світового господарства. Його відрізняють:

• висока ступінь освоєння географічного простору;

• формування міжнародних, а в ряді випадків - планетарних продуктивних сил;

• посилення економічної взаємодії і взаємозалежності країн.

Зростання цілісності світу забезпечується новими параметрами соціально-економічного розвитку. Так, у колишніх соціалістичних країнах відбуваються процеси формування близьких до західних економічних і. політичних структур.

Таким чином, сучасне світове господарство є результатом тривалої еволюції продуктивних сил, їх інтернаціоналізації. За час свого існування воно перетерпіло достатньо серйозні зміни. Зараз світове господарство являє собою складну економічну систему, в якій відбувається відтворення сукупного суспільного продукту на нашій планеті. Його суб'єктами

9

виступають транснаціональні корпорації, національні господарства, для функціонування яких характерні і співробітництво і протистояння.