55.Підгутуйте фрагмент бесіди з педагогічно занедбаним учнем на предмет виявлення його інтересів, потреб, нахилів, життєвих планів

До програми самовиховання важкого підлітка можна включити коротку самохарактеристику та перелік недоліків у тих видах діяльності, де вони найчастіше виявляються. Наприклад, у підлітковому віці можуть бути ефективними бесіди за такою приблизно тематикою: «Якими мають бути взаємини між хлопчиками й дівчатками?»; «Кого можна назвати справжнім другом?», «Дівоча честь», «Чоловіча гідність», «Як перебороти свої недоліки». Добре зарекомендувала себе на практиці Картка самопізнання, перелік завдань якої додається. 1. Дайте відповідь на запитання: «Ким і яким я хочу бути ?» Визначте свою життєву мету, інакше не зрозумієте сенсу життя. 2. Перелічіть позитивні якості, необхідні для реалізації ваших життєвих планів, а також недоліки, що цьому заважають. 3. Відзначивши недоліки, з'ясуйте їх причину. Якщо причина полягає в зовнішніх обставинах, змініть їх, якщо в вас самих — змінювати доведеться себе самого. 4. Визначте ступінь шкідливості недоліку, негативної якості або вади для ваших життєвих планів, для інших людей, а потім ступінь стійкості всього негативного у власному духовному житті. 5. Знайдіть опору в собі, у своїх сильних сторонах, на які потрібно спиратися, щоб перебороти свої недоліки. 6. Треба зненавидіти зле в собі та в інших, щоб його перебороти, насамперед вийти із середовища, яке підтримує вади, (у середовищі курців і наркоманів не кинеш палити й «кайфувати», серед циніків не набудеш культури мови та поведінки). 7. Навчіться стримувати себе, коли з'явиться спокуса знову піддатися ваді або виявити свою негативну якість. Тільки так виробляється сила волі, необхідна .для перемоги над собою. 8. Визначте методи та засоби боротьби з недоліками, негативними якостями (зміна способу життя, режиму дня, самотренування, правила для себе тощо). 9. Завжди є антипод недоліку, треба його лише знайти та формувати в собі спочатку у сприятливих, а потім і в несприятливих умовах. Якщо не вдосконалювати свій розум, волю, моральну чистоту, то не можна перебороти навіть простого недоліку, навіть малої слабкості. Запропоновані методичні матеріали удосконалю¬ються вчителем при здійсненні індивідуальної роботи з учнями. Класний керівник, заохочуючи учнів, що потребують корекції, до процесу самовиховання, навчає їх послідовних розумових та вольових прийомів у такому порядку. 1. Аналіз властивостей, які бажано посилити чи послабити. 2. Розроблення вправ для розвитку чи послаблення певних рис. 3. їх включення до щоденного плану (наприклад, протягом одного тижня, місяця контролюємо свою поведінку, звертаючи увагу, чи не стаємо неприєм ними для людей через те, що насміхаємося з них, кажемо їм прикрі слова). 4. Спостереження когось із близьких за нашим прогресом (навіть клас помітить, що ти змінився). 5. Щоденний контроль за виконанням наміченого плану. Учнів можна навчити деяких прийомів самовиховання особистості через ставлення до інших, а саме: завжди виявляти повагу до однолітків; намагатися рахуватися з інтересами інших, іноді робити спробу навіть підкоряти власні інтереси колективним прагненням, побажанням; ніколи не починати бесіду з товаришем з підкреслення його слабких сторін; краще починати з позитивного, що є в особистості однолітка, а потім переходити до його негативних сторін; виховувати в собі уміння слухати співбесідника, вникати в його переживання, пробувати «ставити» себе на його місце; завжди поважати почуття гідності товариша, однолітка, яким би він не був; сприймати людину такою, якою вона є. Не шукати в ній тільки негативні риси або, навпаки, не робити з неї ідеалу. Ставлення до себе можна сформувати, використовуючи такі запитання і завдання для самопізнання: як швидко виконуєш різні справи, І доручення у школі і вдома; яке ставлення до отриманих наслідків (позитивне, байдуже, негативне тощо); чи завжди знаєш наперед, який результат отримаєш від певного заняття (спортивного, навчального, трудового тощо); чи вмієш планувати свої дії, зчинш, результати навчання, праці; чи розвинуті в тебе такі психічні якості, як пам'ять, мислення, увага; чого бракує тобі в досягненні навчальних, спортивних, трудових результатів; чи ти лінивий; пробував ти «вести боротьбу» із різними негативними проявами в своєму характері? Дай оцінку собі як особистості («відмінно», «добре», «задовільно», «незадовільно»). Роботу з корекції емоцій, особливо негативних, класний, керівник розпочинає з відвертих бесід з вихованцями. Пропонуємо один із варіантів подібної бесіди. Не Всірто піддаватися таким негативним почуттям, як заздрість, мстивість, ненависть, оскільки ці емоції, переживання вражають насамперед нас самих. Заздрощами, ненавистю, прагненням помститися ми «з'їдаємо самих себе», викликаємо хвороби. Наприклад, заздрість аж ніяк не сприяє нашому спокою і зовсім не допомагає нам наблизитися до того, чому ми заздримо.

№ 56 Порівняйте підходи науковців до визначення принципів соціальної роботи.

Так, I. I. Мигович визначає принципи соціальної робoти як основоположні ідеї, правила, норми поведінки суб'єктів соціального захисту та підтримки, зумовлені закономірностями соціальних процесів.

B основу значення принципів соціальної роботи B. Н. Сидоров закладaє психологічні механізми, розглядаючи їx як основні вихідні положення, щo базується на ідеях гуманістичної психології, котра виходить з того, що людина як особистість повинна i хоче бути серйозною сприйнята в своїй готовності та бажанні жити в злагоді з іншими людьми i для реалізацїї своїх намірів потребує підтримки.

Теоретик російської школи соціальної роботи E. I. Холостова під принципами соціальної роботи pозуміє основоположні правила емпіричної діяльності.

Всі наведені визначення різняться за своїм змістом і концептуальним підходом. Тому, спираючись на визначення принципів виxовання класичної педагогіки та беручи до уваги визначення принципів соціaльної роботи можна визначити принципа

соціального працівника i соціального педагога діяльності як основні вимoги до змісту, організації та здійснення соціальнопе- дагогічної діяльності.

Оскільки соціально-педагогічна діяльність тісно взaємoпов'язана з різними соціальними інститутами виховання та галузями суспільної практики, вонa функціонує як розгалужена сукупність зв'язків та відносин в соціальній сфері. Тому її принципи пpедставляють собого певну систему, до складу якої можна віднести:

• соціально-політичні;

• псиxолого-педагогічні;

• організаційні;

• специфічні принципи соціально-педагогічної діяльності.

B соціально-політичних принципах містяться основні вимoги, що обумовлюють залежність змісту соціальної роботи вiд соціальної політики деpжави стосовно дітей та молоді.

До них в першy чеpгу належить принцип законносттіі та прав

людини, основне призначення якого полягає в забезпеченн держaвою та відповідними соціальними інститутами реалізації положень документів стосовно прав людини, paтифiкованих нашою державою.

Принцип державного підходу до заввданъ що реaлізуютъся в соціальній i соціалъно-педагогічній діяльності підкреслює активну роль держави в постановці пріоритетних завдань та організації соціального виховання.

Принцип зв'язку змісту i форми діялъності фахівця соціaльної сфери з конкретними умовами життєдiяльності особистості чи соціалъної групи має на меті адресну організацію дoпомоги та підтримки, обумовлену сoціaльно-економ., соціально- політичними та соціально-культурними умовами макрo та мікро-середовища об'єкта соціально-педагогічної діяльності.

Психолого — педагогічні принципи підкреєлюють пріоритети особистості в соціальній i соціально — педагогічній діяльності.

Принципи диференційованого ma індивідуального підходу до об'єктів соціальної та соціально — педагогічної діяльності базується на відповідних принципах класичної педагогіки. Йoго сутність полягає в тому, що життєві проблеми, потреби клієнта потрібно віддефіренціювувати до певної групи подібних явищ.

Принцип цілеспрямованості полягає в тому, що фахівець повинен цілеспрямовано досягати пpoфесійної мети.

№ 57. Проаналізуйте головні напрямки соціальної роботи з молоддю.

Молодь є однією з продуктивних сил суспільства. Ця катeгорія населения України визначається віком дo 28 років. Молодь є майбутнім держави, її інтелентуальним потенціалом, основою економічного, політичного i суспільного життя.

Соціальна робота з молоддю має давню історію і грунтується на основних підходах i напрямках соціалізації особистості, які сформувались на основі теорії соціальної педагогіки. Соціальна робота з молоддю здійснюється відповідно до основних напрямів державної політики. Найважливішими з них є: визначення правових засад соціальної роботи з дітьми та молоддю; розроблення та реалізація державних, галузевих, регіональних програм соціальногo становлення i соціальної підтримки дітей та моподі; створення сприятливих умов для гармонійного розвитку дітей та молоді, задоволення потреб y добровільноому виборі виду діяльності, не забороненому законодавством, активної участі в творчій, кyльтурологічній, спортивній i оздоровчій діяльності; консультування i надання соціальних послуг, соціально-медичної, психолого-педагогічної, правової, інформаційної та інших видів соціальної допомоги; розроблення та здійснення комплексу реабілітаційних заходів щодо відновленнясоціальних функцій, психологічного та фізичного cтану дітей та молоді, які зазнали жорстокості, насильства, потрапили в екстремальні ситуації; сприяння дитячим i молодіжним організаціям, іншим об'єднанням громадин; забезпечення дотримання соціальних стандартів i нормативів умов життєдіяльнoсті, морального, психологічного та фізичного стану дітей та молоді; сприяння розвиткy та підтримка волонтерського руху; здійснення комплексу медико-соціальних та реабілітаційних заходів щодо адаптації в суспільстві дітей з вадами фізичного та розумового розвитку.

Діти інваліди.

Перебуваючи в умовах інтернатного закладу або на виховання у сім′ї, діти-інваліди та їх сім′ї деякою мірою ізольовані від суспільства і позбавлені можливості вести повноцінний спосіб життя. Часто ці діти виявляються непідготовленими до життя у відкритому середовищі, яке а ніяк не відповідає їхнім особливим потребам.

№58 Проаналізуйте класифікації технологій в соціальній роботі

Технології соціальної роботи-це комплекс заходів, спрямованих на відновлення людьми в правах соціальному статусі, на покращення її здоров′я,дієздатності.

Технології соціального прогнозування- це інструментарій передбачення дослідження і вирішення соціальних проблем.

Технології соціального піклування- це комплекс засобів для створення нормального соціального середовища для життєдіяльності неповнолітніх віком від 15-18років.

Технології соціального забезпечення-це комплекс заходів, спямованих на підтримку та підвищення грошових доходів населення.

Технології соціального моделювання -це сукупність методів дослідження різноманітних явищ і процесів, вироблення варіантів управлінських рішень.

Технології соціальної діагностики - це способи отримання вичерпної інформації про обєкт чи процес, що вивчається.

Технологія соціальної опіки – це комплекс засобів для створення норм соціального середовища для життєдіяльності ноповнолітніх, які не досягли 15 р.

Технологія піклування – це комплекс засобів для створення нормального соціального середовища для життєдіяльності неповнолітнім віком з 15 до 18 р.

Технологія консультуваня – технології соціальної роботи, які полягають у дослідженні проблеми клієнта, знаходження разом з ним засобів її вирішення, надання порад і рекомендацій щодо шляхів її вирішення та наявності соціальних ресурсів.

Технологія посередництва – спосіб надання кваліфікованої допомоги у взаємодії між різними суб′єктами соціальних відносин.

Технологія соціальної адаптації – це технології, що забезпечують відтворення процесів включення особистості в групи, колективу, у нові умови соціального середовища, дійсності, взаємин.

Технологія соціального захисту – це комплексна система соціально-економічних засобів, пристосована для надання різнобічної допомоги непрацездатним чи обмежено працездатним особам, тимчасово непрацюючим, а також родинам, доходи працездатних членів яких не забезпечують суспільнл необхідного рівня життя.

Технологія соціального проектування – визначення варіантів прогнозованого і планового розвитку нових процесів і явищ.

Технологія групової роботи – сукупність засобів та методів, спрямованих на створення творчих груп (управлінських команд), здатних самостійно породжувати нові ідеї, сприяти міжособистістому розвиткові учасників групи, вирішувати конкретні проблеми.