4.2.7 Технічні рішення щодо забезпечення пожежовибухо-

безпеки на підприємствах галузі

Особливі вимоги пред'являються до вибухопожежонебезпечних виробництв. Кожне таке виробництво повинне бути оснащене автоматичними засобами контролю робочих параметрів, які визначають його вибухопожежонебезпечність, сигналізацією їх граничних значень і системами блокування, що перешкоджають виникненню аварійних ситуацій.

На підприємствах харчових виробництв пожежовибухонебезпечність обумовлена в значній мірі утворенням і накопиченням горючого пилу в обладнанні і біля нього при виконанні технологічних процесів.

У таблиці 12 наведено відповідно до ГОСТ 12.1.041-83 дані про нижню концентраційну межу займання – НКМЗ (г/м³), мінімальну енергію запалювання – W_min (мДж) і температуру самозаймання – t_сз (^оС) горючого пилу деяких сільськогосподарських продуктів.

Таблиця 12

Показники пожаровзрывоопасности кигорючого пилу

деяких сільськогосподарських продуктів

Назва продукту	НКМЗ, г/м3	Wmin, мДж	tсз, оС	Назва продукту	НКМЗ, г/м3	Wmin, мДж	tсз, оС
Борошно житнє обдирне	78	13,3	500	Ячмінне борошно	47,26	11,6	470
Ячмінь дроблений	47	14,2	470	Арахіс	45	50	210
Кукурудза дроблена	50	23,4	355	Борошно пшеничне в/с	28,8	50	380
Пшениця дроблена	33	23,5	415	Крохмаль зерновий	40	30	625
Висівки пшеничні	42	16,5	470	Соя	35	40	215

Нижня концентраційна межа вибуховості цукрової пудри 17,2г/м³.

У великому переліку обладнання, що використовується на підприємствах харчових виробництв, найбільшу пожежовибухонебезпечність представляють: апарати здрібнювання, просіювання, змішання і дозування пилоутворюючої сировини; сушарки конвективні (лоткові, тоннельні, стрічкові, розпилюючі, аерофонтанні, киплячого шару, вихрові, барабанні); сушарки кондуктивні (вальцеві, трубчасті, шнекові, полочні, обігріваємі ємкісні); пилоосадочні камери; циклони; рукавні фільтри; електрофільтри; елеватори (норії); стрічкові конвеєри; пневмотранспорт; бункери. Для забезпечення пожежовибухобезпечності передбачаються наступні міри: виготовлення робочих камер з негорючих матеріалів; герметизація обладнання; аспірація апаратів і технологічних ліній; місцеве обезпилювання; виключення утворення застійних зон і небезпечних відкладень пилу всередині обладнання; усунення іскор удару і тертя; запобігання накопиченню і розряду статичної електрики; обмеження температури нагрівання тертьових деталей до безпечної величини; гасіння іскор тління і полум'я в місцях їхнього виникнення; застосування електроустаткування у відповідному виконанні; розміщення окремих апаратів (рукавних фільтрів, електрофільтрів) в ізольованих приміщеннях та ін.

На підприємствах харчових виробництв переміщення пилоутворюючих речовин (зерна, борошна, цукру та ін.) виробляється механічним або пневматичним транспортом, використання якого виключає пилоутворення в робочій зоні. Передбачаються заходи для запобігання утворенню іскор тертя та удару в пилоповітряному середовищі. На лініях транспортування пилоутворюючих горючих речовин встановлюють пристосування для уловлювання феромагнітних домішок. Не допускається застосування вібросит для просіювання борошна і цукрової пудри.

При переміщенні сипких матеріалів, переливанні рідин – діелектриків, виконанні технологічних процесів, що супроводжуються тертям, можливе утворення електричного потенціалу, розряд якого здатний у деяких випадках викликати загоряння газо-, паро-, пилоповітряних сумішей. Загальні вимоги до засобів захисту від статичної електрики і класифікацію їх наведено в ГОСТ 12.4.124-83.

Усе технологічне і транспортне обладнання, де можуть накопичуватися заряди статичної електрики, повинно бути заземлене і являти собою єдину на всьому протязі електричну мережу, що приєднується не ближче чим через 25м до заземлюючого пристрою. До такого обладнання відносяться, наприклад, все устаткування складів безтарного збереження борошна, цукру, вагового і силосно-просіючого відділень, комунікації, транспортні засоби, повітряні компресори і повітродувки та ін. Причому, із системи обладнання, що знаходиться в мережі, необхідно виділяти і заземлювати (незалежно від заземлення всієї мережи) борошнозмішувачі, дозатори, шнеки, прийомні щитки і приймачі сипких матеріалів, фільтри, ємкості з аераційними пристроями, аерожолоба, просіювачі, борошнопроводи та інші пристрої, які є джерелами особливо інтенсивного і швидкого утворення зарядів статичної електрики.

Ємкості для борошна обсягом 50м³ і більше повинні бути заземлені не менше чим у двох діаметрально протилежних місцях. Для вертикальних емкостей діаметром до 2,5м допускається один заземлюючий пристрій. У залізобетонних силосах заземлюють їхні металеві днища та інші металеві частини. Матер'яні рукави пилоочисних фільтрів необхідно прошивати мідним дротом, з'єднаним із зазмелюючою системою. При цьому фільтри слід встановлювати за межами цеху або в його ізольованій частині, де немає постійних робочих місць. У вибухопожежонебезпечних і пожежонебезпечних цехах і складах рекомендується з'єднувати електродвигун безпосередньо з виконавчим механізмом або застосовувати редуктори та інші типи передач, виготовлені з металу та забезпечуюючі електричний контакт осі двигуна і виконавчого органу.

Не допускається застосування плоскоремінних передач у просіювачах і в приводах дробильно-розмеленого обладнання. Рух від електродвигуна до просіюючого вузла повинен передаватися через муфту, редуктор або (як виняток) через клиноремінну передачу. Використання клиноремінних передач у дробильно-розмельному обладнанні допускається за умови надійного заземлення його для зняття електричних зарядів.

Обладнання і трубопроводи для аерозольного транспорту повинні бути пофарбовані струмопровідною фарбою. Металеві краї трубопроводів, розділені вставками з органічного скла (для спостереження за процесами в системі аерозольтранспорта), повинні бути з'єднані гнучким металевим провідником, який обвиває вставку з шагом 0,2 м. Трубопроводи в місцях фланцевих з'єднань, що мають ущільнювальні прокладки, повинні мати видимі струмопровідні перемички. Усі паралельно розташовані борошнопроводи повинні бути з'єднані між собою перемичками для вирівнювання електричного потенціалу і запобігання утворенню іскор. Прогумовані шланги повинні бути шунтировані з внутрішньої і зовнішньої сторін, наконечники цих шлангів виготовляють з металу, що не дає іскор при ударі. Для зняття зарядів статичної електрики в горловині бункерів (ємкостей) під час засипання продукту повинна бути встановлена заземлена похила площина. Корпус автомуковоза при його розвантаженні повинний бути приєднаним до загальної мережі захисного заземлення за допомогою видимих мідних багатожильних заземлювачів.

Розмелене і дробильне обладнання, у якому використовуються вибухо- і пожежонебезпечні речовини, повинне мати протиаварійні пристрої: клапани, автоматичні системи гасіння вибуху, системи викиду продуктів вибуху та ін.

Вентиляційне обладнання, що обслуговує приміщення категорій А та Б і знаходиться в них, а також систем місцевих відсосів вибухонебезпечних сумішей повинне бути у вибухозахищенному виконанні. Це обладнання не допускається розміщати в підвальних приміщеннях. Повітроводи для приміщень категорій А та Б і систем місцевих відсосів вибухонебезпечних сумішей не слід прокладати в підвалах або підпільних каналах. Системи місцевих відсосів шкідливих речовин або вибухопожежонебезпечних сумішей не повинні з'єднуватися із системами загальнообмінної витяжної вентиляції.

Машини і механізми, що є джерелами виділення пилу, повинні бути закриті й обладнані аспіраційними та пилоуловлюваючими пристроями. Ємкості для безтарного збереження борошна і цукру приєднують до аспіраційної системи або оснащують фільтрами. Повітроводи перед пиловловлювачами, а також у місцях приєднання до бункерів, вагів, норій, циклонів і фільтрів повинні бути обладнані вогневідсікачами, що виключають можливість поширення полум'я і продуктів горіння. Усі аспіраційні установки повинні бути сблоковані з обладнанням: включення їх повинне відбуватися на 15…20с раніш включення технологічного і транспортного устаткування, вимикання – через 20…30с після його зупинки. Вентилятори в аспіраційних системах необхідно встановлювати після пиловловлювачів. Повітроводи систем аспірації слід прокладати вертикально або під кутом не менше 60⁰ до горизонту. Довжина горизонтальних ділянок повинна бути мінімальної. Для виключення можливого осідання пилу в горизонтальних повітроводах швидкість руху повітря повинна бути не менше 18 м/с.

Виробництва, небезпечні щодо вибуху або пожежі, розміщаються, якщо це допускається вимогами технології, в одноповерхових будівлях – у зовнішніх стін, у багатоповерхових будівлях – на верхніх поверхах. аВиробництва різних категорій розміщаються, як правило, в окремих приміщеннях, що розділені негорючими перегородками. Перегородки, що розділяють приміщення з виробництвами категорій А, Б, – пылегазонепроницаемые. Зовнішні огороджуючі конструкції будівлі або приміщень з такими виробництвами повинні бути, як правило, легкоскидними. Площа легкоскідних конструкцій визначається з розрахунку на 1м³ об’єму приміщення: не менше 0,05м² для виробництв категорії А, не менше 0,03 м² для виробництв категорії Б.

Для обмеження поширення пожежі, будівлі та споруди розділяються на секції протипожежними перешкодами – негорючими перекриттями та протипожежними стінами. Площа поверху між протипожежними стінами приймається залежно від категорії виробництва, ступеня вогнестійкості і поверховості будинку.

Склади, у тому числі навіси й естакади, відкриті складські площадки загального призначення (готової продукції, сировини, напівфабрикатів і матеріалів) повинні відповідати вимогам СНиП 2.11.01-85, СНиП 2.09.03-85, СНиП 2.01.02-85 та розділу 7.10 Правил пожежної безпеки в Україні. Склади для збереження балонів, заповнених газами, повинні відповідати вимогам Правил будови і безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском, Правил безпеки систем газопостачання України, розділу 7.10.3 Правил пожежної безпеки в Україні. Склади, приміщення і площадки для збереження ЛЗР і ГР повинні задовольняти вимогам розділу 7.10.2 Правил пожежної безпеки в Україні, ВБН В.2.2.58.1-94. Дверні прорізи в приміщенні для збереження ЛЗР і ГР у тарі повинні мати розміри не менше 2,12,4м, а також пороги з пандусом висотою не менше 0,15м для запобігання розливу рідини у випадку аварії. Підлога у цих приміщеннях виготовляється з негорючих матеріалів з ухилом для стоку рідини в лотки і трапи. У складських приміщеннях дверні прорізи для вантажних потоків повинні перевищувати габарити використовуваних вантажених транспортних засобів не менше чим на 0,2м по висоті і 0,6м по ширині в кожну сторону. Мінімальна ширина і висота дверних прорізів, відповідно, 1,95 і 2,4м. Двері складських приміщень повинні відкриватися назовні, у вибухопожежонебезпечних приміщеннях (склади безтарного збереження борошна, цукру та ін.) вони повинні мати фіксацію у відкритому положенні. Підлоги складських приміщень повинні мати тверде, рівне покриття.

Державна податкова адміністрація України затвердила своїм наказом від 25 березня 2003р. №137 Перелік вимог до місць збереження спирту, розроблений відповідно до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів» (зі змін. і доповн.) і постанови Кабінету Міністрів України від 29.08.2002р. № 1266 «Про затвердження Порядку здійснення контролю за обігом спирту». Передбачаються наступні вимоги безпеки до збереження спирту. У приміщенні для збереження спирту необхідно мати: не менше двох входів – виходів з порогами – пандусами в дверних прорізах висотою не менше 0,15м; окремий вихід назовні при наявності резервуара місткістю понад 10тис.м³; підлогу з нахилом вбік, протилежні від дверей, із приямком, оснащеним насосом і комунікацією для збору спирту у випадку його пролиття; покриття підлоги з матеріалів (бетон, ксиліт, цементно-піщана суміш, мозаїка – терацо, асфальтобетон тощо), що не утворюють при ударах іскор; електроустаткування й електроосвітлення у вибохозахищеному виконанні; робочу й аварійну витяжну вентиляцію, що забезпечує, як мінімум, восьмикратний повітрообмін; газоаналізатор для автоматичного контролю наявності пар спирту етилового в повітрі робочої зони (допускається систематичний контроль за їхнім вмістом у спиртосховищах закритого типу за допомогою переносного газоаналізатора). У спиртосховищі, спирто-приймальному і спиртовідпускному відділеннях мають бути автоматичні системи протипожежного захисту і вентиляції. Відстань між ємкостями і стінами спиртосховища приймається не менше 1,5м. Між спиртовідпускним, спиртоприйомним відділеннями і приміщенням для збереження спирту необхідна протипожежна стіна без дверних або віконних прорізів. Спиртонасосне відділення повинне бути розділене протипожежною стіною на два приміщення: приміщення мірників з насосом; приміщення електрощитової і електроприводів. Ділянка, на якій розташовані резервуари для спирту, повинна мати тверде покриття. Не допускається установка резервуарів на основах, виготовлених з матеріалів груп горючості Г2, Г3 і Г4. Спиртові резервуари, встановлені на відкритих площадках, повинні бути пофарбовані у світлі кольори і забезпечені водним зрошенням у теплий період року. Будівлі спиртосховищ, наземні резервуари, інші ємкості і трубопроводи забезпечуються блискавкозахистом. Для захисту від вторинного прояву блискавки і статичної електрики передбачене заземлення корпусів резервуарів, трубопроводів, металевих площадок, іншого обладнання. Заземленню підлягають залізничні колії, естакади, трубопроводи, телескопічні труби. Необхідно мати заземлююче з'єднання наливного шланга з залізничними цистернами, автоцистернами і металевими бочками, у які наливається або з яких зливається спирт. Наконечники шлангів виготовляються з металу (бронза, мідь, алюміній), що не утворює іскор при ударі.

Кожна група зовнішніх резервуарів повинна мати обвалування у виді суцільного земляного вала або огородження щільною стіною з негорючих матеріалів. Висота вала повинна бути на 0,2м вище розрахункового рівня розлитої рідини, але не менше 0,5м. Відстань від стінок резервуарів до нижньої крайки внутрішніх схилів обвалування або до обгороджуючої стіни приймається: не менше 3 м - при місткості резервуарів до 10 тис.м³, не менше 6м – при місткості їх 10 тис.м³ і більше. Передбачається улаштування з негорючих матеріалів перехідних містків, сходинок через обвалування й огородження резервуарного парку (спиртобази) висотою не менше 2,0 м.

Кожен спиртовий резервуар повинний мати передбачені проектом арматуру і пристрої безпеки, вогнезагороджувач, дихальний клапан. Не допускається установка на резервуарах указівних стекол і спробних кранів. Скляні частини покажчиків рівня спирту в мірниках повинні мати захист від механічних ушкоджень. На люках, що служать для замірювання рівня спирту в резервуарі та відбору проб його, повинні бути герметичні кришки, а на отворах для вимірів (від внутрішнього боку) – кільця з металу, що виключає іскроутворення.

На кожен резервуар повинна бути складена технологічна карта, у якій вказуються його номер, тип і призначення, максимальний рівень наливу, мінімальний залишок, швидкість наповнення і спорожнювання.

Передбачено окремі вимоги безпеки до збереження спирту в бочках, контейнерах, іншій тарі. Не допускається збереження спирту в сталевих оцинкованих бочках, контейнерах, іншій недозволеної до контакту зі спиртом тарі. Не приймаються на збереження бочки зі спиртом без пробок або з пробками, невідповідними тарі. Забороняється установка бочок зі спиртом упритул до приладів і труб опалення. Потрібне роздільне розташування штабелів тари, наповненої спиртом, і порожній у випадку розміщення їх під одним навісом. Наливні і зливальні пристрої для спирту, естакади, металеві сходинки до них повинні бути заземлені.