3.7.2. Техніка безпеки при експлуатації апаратів і систем, що працюють під надлишковим тиском

На розглянуті тут апарати і системи поширюється дія «Правил будови і безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском».

Автоклави продовольчі призначені для стерилізації харчових продуктів, розфасованих і герметично укупорених у твердій (металевій або скляній) та гнучкій тарі. Допустима температура стерилізації в автоклаві не менше 130^оС, допустимий робочий тиск пари – не менше 0,4МПа. Автоклав повинен бути оснащений: ключем – маркою (запобігає включенню автоклава при неповному закритті кришки і відкривання її при наявності в ньому надлишкового тиску пари), манометром, запобіжним клапаном, термометром. Запобіжний клапан має пристосування для перевірки справності його дії в робочому стані шляхом примусового відкривання. Горизонтальний автоклав постачений пристроєм для контролю в ньому рівня води. Передбачена фіксація кришки горизонтального автоклава у відкритому положенні. Зона переміщення противаги кришки вертикального автоклава в умовах експлуатації повинна бути огороджена. Корпус автоклава покритий шаром теплоізоляції, температура зовнішньої поверхні якого не перевищує 45^оС. Освітленість штучним світлом приміщення, у якому встановлений працюючий автоклав, повинна бути не менше 150 лк.

Апарати для розчинення та уварювання сировини і напівфабрикатів працюють при надлишковому тиску більше 0,07 МПа. На них встановлюються запобіжні клапани тільки закритого типу, що оснащуються трубками, які відводять викиди пари і гарячої води в безпечне місце. Варильна апаратура повинна бути постачена дренажними пристроями для видалення конденсату. Варильний апарат, що працює під тиском, оснащується запірним пристроєм для відключення посудини від підводячого і відводячого трубопроводів, пристосуваннями для видалення з нього залишків продукту, а також продувки і промивки. Ємкості та апаратура, що заповнюються гарячими рідинами, мають пристрої, що виключають їх переповнення. Застосування відкритих варильних і темперуючих ємкостей не допускається. Вивантаження продукту з ємкостей здійснюється, як правило, зливом.

Апарати пароварочні електричні секційні модульовані типу АПЭСМ-2 мають парогенератор, в якому нагрів води забезпечується трубчастими електронагрівачами, потужність яких регулюється за допомогою пакетного перемикача. Захист трубчастих електронагрівачів від “сухого ходу” і надмірного підвищення в парогенераторі тиску пари здійснюється за допомогою реле тиску РД-4. Подача пари у варильні камери регулюється шибером. Конденсат, що утворюється в процесі варіння, відводиться по трубопроводу в каналізацію. Є сигнальні лампи: “Немає води” і “Нагрівання”.

Електричні харчоварильні котли оснащені контрольно-вимірювальною та запобіжною арматурою. На котлах встановлені: електроконтактний манометр, подвійний запобіжний клапан, наповнююча воронка, кран верхнього рівня води, електрод захисту трубчастих електронагрівачів від „сухого ходу” та клапан-турбінка. За допомогою електроконтактного манометра автоматично підтримується у заданих межах тиск пари в пароводяній рубашці котла і здійснюється керування тепловим режимом його роботи. Нижнє та верхнє граничні значення робочого тиску пари задаються установкою у відповідні положення двох стрілок електроконтактного манометра, що переміщуються спеціальним ключем. Рухома стрілка в кожний момент часу показує фактичний тиск пари у пароводяній рубашці котла. При співпадінні рухомої стрілки зі стрілками верхнього або нижнього граничних значень тиску пари відбувається замикання електричних контактів, що супроводжується, відповідно, зниженням або збільшенням потужності трубчастих електронагрівачів у парогенераторі. У такий спосіб тиск пари в пароводяній рубашці котла підтримується у заданих межах. Для скидання надмірного тиску пари (більше 150 кпа) з пароводяної рубашки і пропускання в неї атмосферного повітря при охолодження апарата передбачений подвійний запобіжний клапан. У конструкції цього клапана передбачений важіль підриву парового клапана, який у процесі експлуатації може “прикипати” до сідла. За допомогою цього важеля паровий клапан слід періодично піднімати над сідлом. У подвійному запобіжному клапані є також повітряний клапан для видалення повітря з пароводяної рубашки котла в період його розігрівання. Цей клапан відкривають і закривають вручну. У початковій стадії розігрівання котла цей клапан повинен знаходитися у відкритому положенні, він закривається при появі з нього пари. Для контролю кількості води в парогенераторі служить: кран рівня (при досягненні його рідина злівається з пароводяної рубашки назовні); , встановлений у пароводяній сорочці казана на лінії гранично припустимого рівня водис (при зниженні рівня рідини до нижнього граничного значення котел відключається від електричної мережі). На кришці котлів, що не перекидаються, встановлюється клапан-турбинка, яка захищає варильну посудину від утворення в ній надмірного тиску понад 2,5 кПа. Кришка котлів, що не перекидаються, врівноважується противовагою, яка дозволяє фіксувати її у будь-якому положенні.

У неперекидних котлах елементи автоматичного керування тепловим режимом їх роботи і захисту трубчастих електронагрівачів від “сухого ходу”, за винятком електроконтактного манометра, змонтовані на станції керування. На передній панелі її маються кнопки “Пуск”, “Стоп” та дві сигнальні лампи: “Включене” і “Немає води”. Автоматичний захист від “сухого ходу” охороняє котел від включення, якщо трубчасті електронагрівачі не цілком покриті водою, а також відключає його від електричної мережі при зниженні рівня води в пароводяній рубашці нижче допустимої норми. В обох випадках загоряється сигнальна лампа “Немає води”.

Жарочные автомати (наприклад АЖ 3П-М) використовуються в основному на підприємствах громадського харчування. В автоматі за допомогою суцільних огороджень виключається доступ у небезпечні зони (до механізмів передач, до шнека, формуючого пристроя та обжарочної ванни). Пневматична система забезпечує постійний тиск повітря у дозаторі тесту (максимальний тиск у ресивері 300 кпа). Роботою електродвигуна компресора управляє реле тиску. Для підтримки в жаровій ванні постійної температури олії (180...190°С) автомат має електроконтактний термометр. Система подачі олії забезпечує постійний рівень її в жаровій ванні за допомогою нижнього і верхнього контактів реле рівня. Двигуни автомата захищені від невеликих, але тривалих перевантажень тепловими реле, від струмів короткого замикання - плавкими запобіжниками. Місцева вентиляційна система забезпечує видалення пар і газів з жарової ванни.

Сатураторні установки застосовуються для газування води і напоїв. Газування води і напоїв відбувається в змішувачі сатуратора в результаті розчинення в них вуглекислого газу під надлишковим тиском.

Сатураторні установки для одержання газованої води працюють при тиску газу 0,4...0,5 Мпа і тиску води 0,1...0,6 Мпа. З водогінної мережі вода надходить до насоса через фільтруючий елемент і редуктор, що знижує її тиск. Охолоджена за допомогою холодильної машини вода вприскується через форсунку в змішувач сатуратора. Зворотному рухові води перешкоджає встановлений перед форсункою клапан. У змішувач сатуратора надходить вуглекислий газ під тиском 0,4...0,5 Мпа з балона, який оснащений редуктором, що має два манометри, вентиль, запобіжний клапан і регулювальний гвинт. Один манометр реєструє тиск газу, що надходить з балона в редуктор, другий - тиск у сатураторі. Регулювальним гвинтом встановлюють потрібний робочий тиск вуглекислого газу в змішувачі сатуратора. Редуктор знижує тиск вуглекислого газу від 5...7 Мпа (на виході із балона) до 0,4...0,5 Мпа (у сатураторі). Приєднують сатуратор до редуктора за допомогою шлангів із харчової гуми, що витримують тиск 0,8...1,0 Мпа. На змішувачі сатуратора є повітряний кран для випуску вуглекислого газу в атмосферу.

При експлуатації сатураторної установки особливу увагу приділяють стану вуглекислотного балона і встановленого на ньому редуктора. Балон, звичайною ємкістю 40 л, повинен бути встановлений у вертикальному положенні і закріплений на опорі за допомогою хомута, ланцюга або іншим способом. Запасні балони з вуглекислотою повинні зберігатися в прохолодному приміщенні у вертикальному положенні з наверненими запобіжними ковпаками.

Справність редуктора перевіряють після приєднання його до балона і підключення сатуратора. При закритому вентилі редуктора відвертають регулювальний гвинт і потім обережно відкривають вентиль балона. У цьому випадку стрілка манометра низького тиску не повинна залишатися на нулі. При вгвинчуванні регулювального гвинта і підвищенні внаслідок цього робочого тиску в сатураторі повинен відкритися запобіжний клапан. Якщо в цьому випадку клапан не відкривається, то редуктор не справний і підлягає заміні.

При експлуатації сатураторної установки слід дотримуватися наступних мір безпеки. Подачу газа в сатуратор необхідно робити плавним поворотом вентиля на вуглекислотному балоні, спостерігаючи за показаннями манометрів на редукторі і не допускаючи перевищення допустимого робочого тиску в системі. Якщо під час роботи сатуратора стрілка манометра низького тиску переходить червону рису і запобіжний клапан при цьому не відкривається, необхідно закрити вентиль балона і відкрити повітряний кран. Не можна експлуатувати сатураторну установку при наявності в ній витоків води і газу, а також допускати обмерзання вентиля балона і редуктора. Обмерзлі вентиль і редуктор перекривають і потім відігрівають холодною водою або тканиною, змоченої в холодній воді. Забороняється використовувати для відігрівання вентиля балона гарячу воду.

Прес для готування сиру постачений повіренним манометром, запобіжним клапаном, редуцюючим пристроєм. При завантаженні сирної маси в камеру преса подача повітря в його циліндр припиняється.

Устаткування для стікання, віджиму і фільтрації соку (стікачі, преси, фільтри-преси, сепаратори, екстрактори і т.п.) повинні відповідати вимогам ДСТУ 3235-95. Преси, рамні фільтр-преси оснащуються запобіжними пропускними пристроями і манометрами, а сепаратори, центрифуги – манометрами і тахометрами. Манометри на фільтр-пресах, сепараторах і центрифугах встановлюються на відводних продуктопроводах до запірного пристосування, манометри пресів – на нагнітальній стороні насосів. На трубопроводі, що подає сік на фільтр-прес, встановлюються манометри і запобіжний клапан. Сепаратори мають покажчики граничного нижнього рівня олії. Стікачі і преси безперервної дії обладнаються завантажувальними бункерами, при цьому відстань від їхнього отвору до шнека забезпечується не менше 0,6м. Люки (кришки) центрифуг і сепараторів зблоковані з пусковим пристроєм: при відкриванні їх відключається електропривод і приводиться в дію гальмовий пристрій. Кришка кожуха екстрактора зблокована з пусковим пристроєм або закривається за допомогою інструмента – спеціального ключа. Завантаження устаткування сировиною і видалення з нього мезги (вичавок) повинні бути механізовані.

Дискові фільтри, що використовуються у виробництві цукру, комплектуються запірними пристосуваннями в лініях зв'язку із трубопроводами, що підводять або відводять сік, запобіжними клапанами із сигнальними пристроями перевищення допустимого тиску, манометрами з міткою граничного робочого тиску, краном для зміни напряму руху соку у випадку виходу з ладу скла оглядового вікна.

Установки пневматичної дії для готування і збереження цукрового розчину повинні мати блокування покажчика рівня сировини у видатковому баці з пристроєм для подачі стиснутого повітря. Запобіжний клапан у них відрегульований на перевищення робочого тиску на 0,05 МПа – при величині робочого тиску до 0,3 МПа (включно) та на 15% - при величині робочого тиску до 6 МПа (включно).

Трубопроводи пневматичні і гідравлічні в місцях підключення до устаткування (наприклад, до шприців для заповнення продуктом готових оболонок) повинні мати манометр, запобіжний клапан, редуцюючий пристрій.

Пневмотрубопроводи призначені на підприємствах харчових виробництв для транспортування, в основному, сипких харчових продуктів. Трубопроводи пневматичного транспорту оснащуються кранами для видалення надлишкового повітря, манометрами, запобіжними клапанами, продувними штуцерами і мають ревізії для їхнього обслуговування і чищення. Компресорні установки пневмотранспортної системи оснащені контрольно-вимірювальними приладами: манометрами і термометрами для контролю параметрів повітря, а також приладами для виміру тиску і температури олії. Кожен компресор має систему аварійного захисту, яка забезпечує звукову і світлову сигналізацію при припиненні подачі охолоджуючої води, підвищенні температури повітря, що стискується вище допустимої величини, і його автоматичну зупинку при надмірному зниженні тиску олії.

Автомуковози повинні бути обладнані автономною компресорною установкою, яка приводиться в дію від двигуна автомобіля або електродвигуна споживача, з манометрами контролю тиску повітря для розвантаження бункерів, запобіжним клапаном, що спрацьовує при перевищенні тиску в системі 0,16МПа і забезпечує безпеку розвантажувальних робіт. Автомуковози повинні мати пристрій для виходу повітря, що витісняється з бункерів при їхньому завантаженні борошном, очищення від пилу (з поверненням його в ці ж бункери).

Холодильні установки залежно від функціонального призначення, холодопродуктивності та виду використовуваного холодоагенту мають відповідні прилади автоматики і контрольно-вимірювальні прилади, що забезпечують безпеку їхньої роботи.

Для запобігання аваріям у аміачних і хладонових холодильних установках використовуються арматура, запобіжні клапани, контрольно-вимірювальні прилади і засоби автоматичного захисту.

У холодильних установках запірні вентилі на трубопроводах та апаратах неагрегатованих машин, крім основних запірних вентилів компресорів, повинні бути запломбовані у відкритому положенні. У місцях, де арматура і трубопроводи можуть бути пошкоджені транспортними засобами або вантажами, встановлюються металеві захисні огорожі. У кожухотрубних апаратах, посудинах і ресиверах є оглядове скло для візуального контролю рівня рідини.

У холодильних установках для спостереження за робочим тиском нагнітання, всмоктування, у системі змащення і у картері використовуються манометри і мановакууметри.

На нагнітальних магістралях встановлюють зворотні клапани для запобігання зворотньому руху холодоагенту при зупинці компресорів.

Компресори холодильних установок мають пружинний запобіжний клапан, що з'єднує порожнини нагнітання і всмоктування при перевищенні допустимої різниці тисків. Посудини, апарати і технологічне устаткування з безпосереднім охолодженням, що містять рідкий холодильний агент, а також деякі компресори оснащені пружинними клапанами, які скидають його пари у атмосферу. У аміачних холодильних установках запобіжні клапани повинні бути відрегульовані на початок відкривання: 1,2МПа - з боку всмоктування і 1,8МПа - з боку нагнітання. Замість пружинного запобіжного клапана компресор може мати чавунну запобіжну пластинку, що розривається при різниці тисків не більше 1,6МПа. Випуск парового аміаку у атмосферу через запобіжні клапани повинен здійснюватись по трубі, що виводиться на 1м вище гребеня даху найбільш високого будинку у радіусі 50м, але не менше 6м від рівня території та не менше 3м від майданчиків обслуговування у радіусі 15м. Діаметр відвідної труби повинен бути не менше діаметра запобіжного клапана.

Випуск парового хладону у атмосферу здійснюється по трубі, гирло якої повинно бути віднесене не менше ніж на 2м від вікон, дверей і повітроприймальних отворів систем вентиляції і кондиціонування повітря та розташоване не менше ніж на 5 м вище рівня землі.

Запобіжні клапани компресорів перевіряють не рідше одного разу на рік, запобіжні клапани на апаратах (посудинах) - не рідше одного разу на шість місяців. Циліндри компресорів аміачних холодильних установок мають кришку безпеки. На нагнітальному і всмоктувальному трубопроводах кожного компресора встановлені гільзи для термометрів, захист яких від механічних пошкоджень забезпечується за допомогою спеціальних кожухів.

Холодильні установки обладнані приладами автоматичного захисту, що зупиняють компресори при небезпечних режимах роботи. Захист від підвищеного тиску нагнітання при пуску компресора з закритим запірним вентилем, при недопустимо високому тиску конденсації забезпечується за допомогою реле високого тиску РВТ. Автоматичний контроль рівня холодоагенту у апаратах здійснюється за допомогою реле рівня РР. Для захисту від припинення подачі води у охолоджуючу рубашку компресора, а в установках з кожухотрубними випарниками - припинення руху розсолу використовується реле протоку РП. Захист від підвищеної температури нагнітання досягається відключенням компресора за допомогою реле температури РТ. Для контролю тиску в системі змащення застосовують реле контролю змащення РРТ (реле різниці тисків масла). При недопустимо низькому тиску змащення реле відключає компресор. Спрацювання приладів захисту дублюються звуковим сигналом у машинному (апаратному) відділенні. У аміачних холодильних установках перевірка справності захисних реле рівня здійснюється один раз на 10 днів, справності інших приладів захисної автоматики - один раз на місяць. У хладонових холодильних установках з періодичним обслуговуванням прилади автоматичного захисту перевіряють не рідше одного разу на три місяці, у інших - не рідше одного разу на місяць. У агрегатованих хладонових установках передбачений тепловий захист обмотки статора електродвигуна, вбудованого у компресор.

При нецілодобовому обслуговуванні автоматизованих аміачних холодильних установок у приміщеннях машинних (апаратних) і конденсаторних відділень є обов'язковою установка індикаторів витоку аміаку і сигналізаторів аварійної концентрації його у повітрі. Індикатори дають запобіжний сигнал у приміщення, у якому постійно чергує персонал, і вмикають вентиляцію при концентрації аміаку у повітрі більше 500мг/м³ (0,07%). Якщо вміст аміаку у повітрі досягає 1500мг/м³ (0,21%), сигналізатори аварійної концентрації вимикають електроживлення холодильної установки і одночасно вмикають витяжну аварійну вентиляцію, світлозвукову сигналізацію і сирену, а також табло над входом у машинне (апаратне) відділення, попереджуючи про загазованість приміщення.

При цілодобовому обслуговуванні холодильної установки індикатори витоку і сигналізатори аварійної концентрації пари аміаку можна не встановлювати у приміщеннях.

Витік аміаку, наявність його у розсолі або циркуляційній воді визначають за допомогою індикаторного паперу (фільтрувального паперу, обробленого розчином фенолроту і висушеного на повітрі). Для виявлення аміаку у повітрі можуть бути використані газоаналізатори інфрачервоного поглинання, у розсолі і у циркуляційній воді - реактив Несслера. Місця витоку хладону у холодильних установках визначають шляхом обмилювання з'єднань, а також з допомогою електронного течошукача L-780А або регульованого електронного течошукача L-790А, що мають чутливість 3г/рік. Розроблений і використовується метод виявлення мікровитоків холодоагентів і мастил (чутливість 7 г/рік) по яскравому свіченню під дією випромінювання ультрафіолетової лампи добавлених до них флуоресцентних компонентів. Обслуговуючий персонал аміачних холодильних установок забезпечують засобами індивідуального захисту (фільтруючі протигази типу КД, ізолюючі дихальні апарати стиснутого повітря типу АСВ або ізолюючі протигази, гумові рукавиці і чоботи, захисні окуляри) та медикаментами для надання першої долікарської допомоги. На кожному підприємстві повинно бути не менше трьох костюмів Л-1 або захисних костюмів КИХ-4 для проведення аварійних робіт у загазованих аміаком приміщеннях.

Протигази марки КД і апарати типу АСВ зберігають у шафах ззовні машинного (апаратного) відділення, поруч з вхідними дверима, протигази КД - у машинному (апаратному) відділенні, біля входу, а також у коридорі (вестибюлі), який прилягає до холодильних камер з безпосереднім охолодженням, і у виробничих цехах, де встановлено технологічне устаткування з безпосереднім охолодженням. У приміщенні, де знаходиться хладонова холодильна установка, необхідно мати фільтруючі протигази, не менше двох пар гумових рукавиць, захисні окуляри і рукавиці, а також аптечку. На випадок аварійного витоку хладону із системи у машинне відділення, зберігають у шафі не менше двох ізолюючих дихальних апаратів типу АСВ або ізолюючих протигазів.