§ 100. Конструкції з послідовною підрядністю і супідрядністю

Конструкції з послідовною підрядністю і супідрядністю — це такі багатокомпонентні складнопідрядні речення, що по­єднують у собі послідовну підрядність і супідрядність. В одних із цих конструкцій переважає послідовна підрядність, в інших — супідрядність: / знали ми, що там далеко десь у світі, Який ми кинули для праці, поту й пут, За нами сльози ллють мами, жінки і діти, Що други й недруги, гнівнії та сердиті, І нас, і намір наш, і діло те кленуть (І. Ф.); Лише той гідний світлого майбутньо­го, хто свято шанує минуле, пишається героїчною історією сво­го народу і все робить для того, щоб сучасне було не менш слав­не, щоб уписалося воно золотими сторінками на скрижалі історії (І. Ц.). У першому з наведених речень, що складається з трьох підрядних частин, переважає однорідна супідрядність (дві з них є однорідними), у другому, що також має три підрядні части­ни, — послідовна підрядність (дві з них поєднані послідовною підрядністю).

що

що\

який

Наведемо схеми:

	1
хто
1 А. 1

щоб

238

§ 101. Складні багатокомпонентні речення з різними типами зв'язку

В одному складному реченні, до якого входить кілька пре­дикативних частин, можуть поєднуватися різні типи зв'яз­ку: одні частини таких речень з'єднуються сполучниками су­рядності, інші—сполучниками підрядності та сполучними сло­вами, ще інші — взагалі безсполучниково. Серед таких син­таксичних конструкцій можна виокремити кілька типів: 1) із сурядністю та підрядністю; 2) із сурядністю й безсполучни­ковим зв'язком; 3) з підрядністю та безсполучниковим зв'яз­ком; 4) із сурядністю, підрядністю та безсполучниковим зв'яз­ком.

Найпоширенішими із зазначених конструкцій є так звані сурядно-підрядні складні речення, в яких одні предикативні ча­стини поєднані сурядним, а інші — підрядним зв'язком.

Серед сурядно-підрядних складних речень виокремлюються три різновиди: а) дві чи кілька сурядних частин поширюються однією спільною підрядною частиною; б) лише одна з двох чи кількох сурядних частин має при собі підрядні частини; в) кожна з двох або кількох сурядних частин має при собі підрядні час­тини. Перший з наведених різновидів трапляється порівняно рідко. Так, у реченні Така там була температура, і так мене парою проймало, і стільки крові з мене вийшло, що я відчув себе здоровшим підрядна частина що я відчув себе здоровшим однако­вою мірою стосується кожної з трьох сурядних частин, які щодо підрядної виступають як головні.

Значно частіше зустрічаються сурядно-підрядні складні ре­чення, в яких лише при одній з кількох сурядних частин висту­пає одна або кілька підрядних: / день іде, і ніч іде, І, голову схо­пивши в руки, Дивуєшся, чому не йде Апостол правди і нау­ки (Т. Ш.); Ідуть од шахти шахтарі, А даль така широка та іскриста Там, де рум 'яна стежка од зорі Біжить в село, що стало уже містом (В. Сос). У першому реченні, що має три сурядні частини, підрядна є лише при третій з них, а в дру­гому, до складу якого входять дві сурядні частини, — лише при другій.

Нерідко також трапляються сурядно-підрядні складні ре­чення, в яких кожна сурядна частина має при собі одну чи кіль­ка підрядних: Коли мені кажуть Київ, я бачу Дніпро, стоячи на Володимирській гірці, я схиляюсь над неосяжним простором, що відкривається моїм очам унизу, і в мене таке відчуття, не­наче я птах, мовби лечу я, розпластавши руки й крила, зато­чую великі кола над тим чарівним світом, який лежить унизу (П. 3.).

^ 239

Схема цього сурядно-підрядного складного речення мати ме такий вигляд:

і М

Коли

, що

наче | \ мовби

який

У художній літературі, щоправда зрідка, вживаються складні синтаксичні конструкції із сурядністю та безсполучниковим зв'язком. Наприклад, у реченні / всі ми, як один, підняли вгору руки, І тисяч молотів о камінь загуло, І в тисячні боки розприска­лися штуки Та відривки скали: Ми з силою розпуки Раз по раз гримали о кам'яне чоло (І. Ф.) до останньої з трьох частин, по­в'язаних між собою сполучниками сурядності і — і — і, безспо­лучниковим причиновим зв'язком приєднується четверта пре­дикативна частина.

Порівняно рідко зустрічаються також складні синтаксичні конструкції, в яких предикативні частини поєднані між собою підрядністю й безсполучниковим зв'язком: Коли вона просну­лась, на столі вже горіла свічка, в кімнаті нікого не було, у чорні смолисті вікна дріботів дощ, наче билися дзьобиками в скло лас­тів'ята, шукаючи, де б погрітись (О. Г.). У цьому реченні пер­ша підрядна частина, яка стоїть на початку складної синтак­сичної конструкції, пояснює всі три наступні головні частини, пов'язані між собою однорідною безсполучниковістю; до тре­тьої з головних частин приєднується друга підрядна частина сполучником підрядності наче, а до неї третя підрядна части­на — сполучним словом де. Схема цього речення матиме та­кий вигляд:

наче
де

Четвертий різновид складних багатокомпонентних конст­рукцій з різними типами зв'язку, в яких предикативні частини поєднані сурядністю, підрядністю і безсполучниковим зв'язком, також зустрічається порівняно рідко, переважно в художньо­му стилі мовлення. Наприклад, за типом цієї конструкції може будуватися цілий вірш: Осліплені місяцем гори блищать, їм кед-

240

ри і сосни казки шелестять, І дивні пісні їм співають вітри, Що нишком підслухали в моря з гори. Осяяні місяцем гори блищать, Осріблені місяцем сосни шумлять, А море і сердиться й лає вітри, Що нишком його підслухають з гори (О. О.).

У наведеному вірші, що складається лише з двох складних речень, перші дві предикативні частини кожного з них поєд­нані безсполучниково, третя приєднується до попередніх за допомогою сполучників сурядності і, а, а остання, що в кожно­му з речень виступає як присубстантивно-атрибутивна, при­єднується до третьої підрядним зв'язком за допомогою сполуч­ного слова що.

§ 102. Період

Дуже близькою до складних синтаксичних конструкцій є своєрідна форма організації складних, а зрідка й простих ускладнених речень, що широко представлена в мові худож­ньої літератури і в публіцистичному та науковому мовленні і відома під назвою «період».

Період — це розгорнутий вислів, що як за змістом, так і інто­наційно чітко розпадається на дві взаємно врівноважені частини й характеризується єдністю змісту та інтонації. За складом це за­звичай багаточленне складне речення, хоч зрідка трапляється й ускладнене просте, що характеризується вичерпною повнотою змісту й гармонійністю синтаксичної структури. З погляду інто­наційного періоду притаманна ритмічна завершеність інтонації, тобто закономірне підвищення і зниження голосу.

Період — це не окремий структурний тип, а лише різновид існуючих типів речень, який вирізняється деякими специфіч­ними ознаками будови й особливою вимовою. При читанні періоду створюється певна ритмічність вислову: його почина­ють читати спокійно, потім голос поступово підвищується, досягаючи кульмінації, а після паузи знову знижується до пер­вісного спокійного тону.

Перша частина періоду, що містить у собі основу вислову й характеризується наростанням інтонації, називається підви­щенням, а друга, заключна, — зниженням. У великих за обсягом періодах підвищення і зниження за допомогою невеликих пауз можуть розпадатися на дрібніші частини — члени періоду. За змістом період становить закінчене структурне ціле. Семантичні відношення між його частинами ті самі, що й між частинами складного речення — часові, причинні, умовні, протиставні, розділові тощо.

За будовою період найчастіше є багатокомпонентним склад­нопідрядним реченням, що зазвичай у першій його частині

241

містить головну та кілька однорідних підрядних частин. Харак­терною ознакою періоду, що складається зі складного речення, є, як уже зазначалося, чітке членування його на дві частини як інтонаційно, так і за змістом: перша частина періоду — підви­щення, — в якій перелічуються окремі явища, зіставляється з дру­гою, заключною, яка містить висновок, узагальнення, наслідок. Періоду властивий постійний порядок розташування частин: перша містить низку однорідних елементів, які і за змістом, і гра­матично залежать від другої. Причому перша частина періоду замикається другою логічно, граматично й інтонаційно, що ство­рює завершеність, властиву цій синтаксичній структурі: Чи тільки терни на шляху знайду, Чи до мети я певної дійду, Чи без пори скінчу той шлях тернистий, — Бажаю так скінчити я свій шлях, Як починала: з співом на устах (Л. У.); Коли згадаємо, на якому маленькому клаптику землі розташувався Верхній город Ярослава Мудрого дев'ятсот років тому, і коли згадаємо, що сто п'ятдесят років тому на Хрещатику були тільки шинки й вино­курні, коли згадаємо, що дев'ятнадцяте сторіччя Київ зустрів, маючи лише кілька десятків кам 'яних будинків і являючи собою, як зазначав один мандрівник, «тільки спогади та надії великого міста», — то тільки тоді побачимо, до яких фантастичних розмірів розрослося наше місто нині (П. 3.); Коли глухого генія-музики Уже людські не досягали крики, Коли він чув лиш бунт німих стихій І з них, у пінній пристрасті своїй, Складав гармонії, щоб сам не чути, — Настигла смерть (М. Р.). Основу наведених пері­одів становлять складні речення: першого — з кількома суряд­ними частинами, другого — з кількома підрядними умови, тре­тього — з підрядними часу, які разом з другою частиною, що виступає як головна, утворюють складні речення ускладненої структури. Чітке розмежування першої й заключної частин пері­оду, який здебільшого має структуру складнопідрядного речен­ня, на письмі здійснюється за допомогою розділових знаків: між першою і другою частинами такого періоду, як це видно з наве­дених прикладів, ставиться кома й тире.

Зрідка, як уже зазначалося, період може являти собою й просте ускладнене речення з однотипними групами однорідних членів у першій частині: Микола Дем 'янович побудував собі тро­хи вище й ближче до шляху нову хату, прекрасну хату на три кімнати з кухнею, з прибудовою, хату на дерев'яній підлозі, під шифером, хату з шахвами й комодами, з холодильником, з теле­візором — все як у людей (О. Л.). Як бачимо, в цьому періоді, друга, висновкова частина зовсім коротка.

У періодах, що становлять просте ускладнене речення, дру­га, заключна, частина зазвичай починається з узагальнюваль-ного слова, перед яким ставиться тире.

242

КОНСТРУКЦІЇ З ЧУЖИМ МОВЛЕННЯМ § 103. Загальні відомості

До складних синтаксичних конструкцій тісно прилягають конструкції з чужим мовленням, під яким розуміють різні спо­соби передачі мовлення чи думок якоїсь особи, що включаються в авторську розповідь.

Форми і засоби передачі чужого мовлення залежать від си­туації спілкування, мети та призначення повідомлення. Так, в одних випадках важливо передати не тільки зміст, а й саму форму чужого мовлення з точним відтворенням його лексич­ного складу й граматичної будови, в інших — досить передати лише зміст.

Залежно від лексико-синтаксичних засобів і способів пере­дачі чужого мовлення розрізняють дві основні його форми: пряму (пряма мова); і непряму (непряма мова). Речення з пря­мою мовою спеціально призначені для точного відтворення чужого мовлення з повним дотриманням не тільки його змісту, а й форми, а речення з непрямою мовою — лише для передачі змісту чужого мовлення. Крім зазначених двох основних, най­поширеніших форм передачі чужого мовлення, існують і деякі інші форми, зокрема невласне пряма мова, а також діалогічне мовлення та цитування.