§ 15. Підмет і форми його вираження

Підмет — це головний член речення, що пов'язаний коор­динацією з присудком і означає предмет, ознака якого вира­жається присудком. Предметне значення підмета розуміється дуже широко: воно може означати особу, живий чи неживий предмет, явище, абстрактне поняття, що виступає носієм озна­ки (дію, стан, якість), позначуваної присудком.

Підмет може бути виражений будь-якою частиною мови, а також словосполученням. За своєю структурою (будовою) під­мет буває простий і складений. Простий підмет виражається одним словом, а складений — словосполученням.

Простий підмет може бути виражений:

1. формою називного відмінка іменника або особового за­ йменника. Наприклад: Сяють зірниці. Спустилася ніч (П. Г.); Не раз ми ходили в дорогу (П. Г.); Ніхто не міряв серця глибочінь (А. М.): Дехто ще зоставсь у гаю (Л. У.): Все поспішало додому, всяке шукало собі захисту (П. М.);

2. субстантивованим прикметником і дієприкметником: Навіть старі хвалили Гущу (М. К.); Уже поволі стало забувать- ОА Все пережите, пройдене, старе (К. Г.); Саме звідтпїГнасува- лося оте найстрашніше, темне, вируюче (О. Г.);

3. числівником: Двоє ідуть (М. К.); Знову замовкли обоє

(П.М.);

4. інфінітивом: Найлюбішою забавкою було йому будувати та розоряти землянки, вали, окопи (П. М.);

5. будь-якою невідмінюваною частиною мови, вжитою у значенні іменника (субстантивовано): Дорогою із-під землі

51

донеслося до його Грщькове «ку-ку» (П. М.); «Ура» теж було - оєю(О.Т.);

6) будь-якою формою відмінюваного слова, вжитого в зна­ченні іменника: Несите «мусиш» повело Сашка служити кру­кам клятим (М. Р.); «Рівняйсь». — прокотилося лунко (В. В.).

Складеним називається підмет, утворений з двох або кількох повнозначних слів.

У ролі складеного підмета можуть виступати такі синтак­сично або лексично нерозкладні словосполучення:

1) складні географічні й астрономічні назви (Донецький кряж, Велика Ведмедиця, Чумацький Шлях, Південна Америка), назви установ (Верховна Рада України), стійкі словосполучен­ня (сільське господарство), складні (повні) назви осіб (Драй-Хмара Михайло Панасович — український Поет і літературо-

веиь. Належав до літературної групи «неокласиків». —

2. сполучення іменника або займенника у формі називного відмінка з іменником в орудному відмінку з прийменником з: Меланка з Гафійкою йдуть курною дорогою (М. К.); Одне гада­ ли^ ми з тобою, шукали одного шляху (ТІ. Г.); Тут молодиия з дівчинкою сиділи й одпочивали. Мати з ними порались у хаті, готовили вечерю (І. Н.-Л.). Це так званий соціативний (скла­ дений) підмет. Однак треба мати на увазі, що такі словоспо­ лучення вважаються єдиним цілим (виступаючи підметом) тільки тоді, коли присудок стоїть у множині і відноситься не до однієї особи або предмета, а зразу до обох. Якщо ж присудок стоїть в однині, то підметом виступає тільки перше слово цьо­ го словосполучення. Наприклад, у реченні Маргіт сиділа на березі з дитиною на руках (О. Г.) підмет Маргіт, а з дитиною — додаток;

3. сполучення іменника, що має значення сукупності, з імен­ ником у родовому відмінку: Гурт хлопців підійшов до столу (О. Г.); Велика зграя журавлів кружляла невисоко і плавно над землею (М. Р.);

4. сполучення числівників з іменником у називному або ро­ довому відмінку: Два штучних будинки зі скляними стелями стояли один біля другого, дивуючи очі своєю красою (П. М.); Не­ великії пщиліта марно пролетіли (Т. Ш.); Тихо листом край пе­ чери два дубки шептали (С. Р.);

5. сполучення прислівників з іменником у родовому від­ мінку: Попід стіною за столом сиділо кілька чоловіків (М. К.); Чимало літ перевернулось, води чимало утекло (Т. Ш.);

6. сполучення іменника, числівника або займенника у формі називного відмінка й іменника (або займенника) в родовому відмінку з прийменником з (із): / кожний з нас те знав, що слави

52

нам не буде (І. Ф.); Ніхто з людей не створював землі, ніхто з людей і не повинен привласнювати землю (М. С);

7) ціле речення, виділене інтонацією: Минуло «Бути чи не бути?», над синню буйного Славути про це вирує Дніпрельстан (В. Сос).