§ 18. Складений дієслівний присудок

Присудок, виражений неозначеною формою дієслова (інфі­нітивом) у поєднанні з дієсловом-зв'язкою, називається діє­слівним складеним присудком. Основне його значення міститься

54

в інфінітиві, а дієслово-зв'язка лише вказує на час, спосіб і вид дії. Інфінітив, при якому стоїть зв'язка, виражає саму дію, а Йієслово-зв'язка вказує на її початок, кінець або процес, мож­ливість або неможливість виконання, намір, бажання або неба­жання суб'єкта виконувати чи виконати дію, здатність або спро-Йу до її виконання тощо. У кожному конкретному випадку зна­чення дієслівного складеного присудка розкривається в кон­тексті на основі єдності лексичного значення обох складових частин дієслівного присудка (інфінітива і дієслова-зв'язки) і граматичним значенням самого дієслова-зв'язки.

У ролі допоміжних дієслів у складеному дієслівному присуд­ку виступають дієслова, що належать до певних семантичних груп:

1. дієслова, що означають початок, продовження або кінець дії, вираженої інфінітивом (почати, починати, продовжувати, перестати, кінчати, стати та ін.): Всі, завмерши, продовжували. не зводячи очей, дивитися на двері (Г. Т.); І я вірші став писати %іід вечір золотий (В. Сос.); Горизонт починав мене вабити не­ переможно (Л. У.);

2. модальні дієслова зі значенням бажаності, необхідності, Можливості чи неможливості дії (могти, вміти, мусити, хотіти, бажати, намагатися, готуватися, поспішати, вирішувати та ін.): Кайдашиха мусила заходжуватися сама коло своїх сорочок '(І. Н.-Л.); Довго я не хотіла коритись весні (Л. У.); Герман не_ міг довше дивитися на таку забаву межи дітьми (І. Ф.);

3)дієслова, що виражають процеси мислення чи внутрішні почуття (думати, гадати, сподіватися, боятися, любити, ненави­діти): Мій гостю, щоб тебе не дратувати, волію, я розмови за-^ лишити про сі матерії (Л. У.).

Усі допоміжні дієслова мають послаблене лексичне значен­ня, що робить можливим їх вживання в ролі дієслова-зв'язки при інфінітиві.

До дієслівних складених присудків належать також присуд­ки, виражені повнозначним дієсловом у поєднанні з інфініти­вом, що має відтінок обставини мети, якщо обидві дії стосують­ся того самого суб'єкта: Андрій пішов оглядати руїни (М. К.). Якщо дія, названа дієсловом в особовій формі, стосується од­ного суб'єкта, а дія, названа інфінітивом, — іншого, то інфінітив до складу присудка не входить, а виступає як додаток: Лікар заборонив (що?) вставати з ліжка; Командир наказав (що?) стріляти. У цих прикладах інфінітив є додатком (так званий 'об'єктний інфінітив) і до складу присудка не входить. Не мож­на вважати складеними присудками також складені форми майбутнього (я буду носити — я носитиму) та давноминулого часу (Він заходив був, та не застав), бо вони становлять форми одного слова.

55

Складеними дієслівними є й також присудки, в яких інфі­нітив поєднується із: 1) прикметниками чи дієприкметниками (певен, згоден, повинен,радий, змушений, зобов'язаний тощо): Рад би він ще раз побачить отаку зиму (ТІ. Т.); Я зобов'язаний допо­могти старому (М. С); 2) предикативними прислівниками (треба, молена, необхідно та ін.): Уранці нічого не можна було пізнати (О. Донч.); Двох котів у мішок саджати не можна — покусаються (Г. Т.); Щоб научитись жить, треба настражда­тись у житті (І. К.-К.), хоча в обох випадках цю конструкцію можна сприймати і як конструкцію з простим присудком, а дієслово в інфінітиві — як додаток.

Безсумнівно, складеним дієслівним є присудок, виражений фразеологічним сполученням, що заступає модальне дієслово (мати бажання, мати намір, мати право, горіти бажанням, дати згоду та ін.) у поєднанні з інфінітивом: Савченко з Руди-ком навіть задля такого незвичайного дня не мають охоти по­ступатися своїм апетитом (М. К.); Має намір [Іван] викрасти поламаний віз (Л. М.).