- •§ 1. Предмет синтаксису
- •§ 2. Основні одиниці синтаксису
- •§ 3. Основні засоби вираження синтаксичних відношень
- •§ 4. Осііонііі напрями у вивченні українського синтаксису
- •§ 6. Синтаксичні відношення у словосполученні
- •§ 7. Типи зв'язку слів у словосполученні
- •§ 8. Класифікація словосполучень
- •§ 10. Структурна схема і парадигма речення
- •§ 11. Види синтаксичного зв'язку в реченні
- •§ 12. Типи речень у сучасній українській мові
- •II. На прощання
- •II. Крапелина доброти
- •§ 13. Поняття про члени речення як його складові елементи
- •§ 14. Підмет і присудок як головні члени речення
- •§ 15. Підмет і форми його вираження
- •§ 16. Присудок і форми його вираження
- •§ 17. Простий дієслівний присудок
- •§ 18. Складений дієслівний присудок
- •§ 19. Складений іменний присудок
- •§ 20. Складний присудок
- •§ 21. Координація присудка й підмета
- •§ 22. Другорядні члени речення і принципи їх класифікації
- •§ 23. Додаток
- •§ 24. Означення
- •§ 25. Узгоджене означення
- •§ 26. Неузгоджене означення
- •§ 27. Прикладка (апозиція)
- •§ 28. Обставини
- •§ 29. Загальні поняття про односкладні речення
- •Односкладні речення, головний член яких співвідносний
- •§ 31. Означено-особові речення
- •§ 32. Неозначено-особові речення
- •§ 33. Узагальнено-особові речення
- •§ 34. Безособові речення
- •§ 35. Інфінітивні речення
- •Односкладні речення, головний член яких співвідносний з підметом
- •§ 36. Поняття про односкладні речення, головний член яких співвідносний з підметом
- •§ 37. Номінативні речення
- •§ 38. Ґенітивні речення
- •§ 39. Вокативні речення
- •§ 41. Типи слів-речень
- •§ 43. Типи неповних речень
- •Список рекомендованої літератури
- •§ 44. Поняття про порядок слів
- •§ 45. Прямий і зворотний (інверсійний) порядок слів
- •§ 46. Синтаксичне й актуальне членування речення
- •§ 47. Прямий порядок слів
- •§ 48. Зворотний (інверсійний) порядок слів
- •Список рекомендованої літератури
- •§ 49. Поняття про просте ускладнене речення
- •§ 51. Засоби вираження однорідності
- •§ 52. Однорідні і неоднорідні означення
- •§ 55. Засоби вираження звертання
- •§ 56. Поняття про відокремлення
- •§ 57. Відокремлені означення
- •§ 58. Відокремлені прикладки
- •§ 60. Відокремлені додатки
- •§ 6І. Загальні поняття про вставні і вставлені конструкції
- •§ 62. Речення, ускладнені вставними конструкціями
- •§ 63. Речення, ускладнені вставленими конструкціями
- •Складне речення як синтаксична одиниця
- •§ 64. Поняття про складне речення
- •§ 65. Засоби поєднання частин складного речення
- •§ 66. Основні типи складних речень
- •§ 68. Засоби поєднання предикативних частин складносурядних речень
- •§ 69. Складносурядні речення з єднальними сполучниками
- •§ 70. Складносурядні речення з приєднувальними сполучниками
- •§ 71. Складносурядні речення з пояснювально-приєднувальними сполучниками
- •§ 72. Складносурядні речення з протиставними сполучниками
- •§ 74. Загальні поняття про складнопідрядне речення
- •§ 76. Принципи класифікації складнопідрядних речень
- •§ 77. Структурно-семантичні типи складнопідрядних речень
- •§ 78. Складнопідрядні речення з підрядними присубстаятивно-атрибутивними
- •§ 79. Складнопідрядні речення з підрядними займенниково-співвідносними
- •§ 80. Складнопідрядні речення з підрядними з'ясувальними
- •§ 81. Складнопідрядні речення з підрядними часу
- •§ 82. Складнопідрядні речення з підрядними умови
- •§ 83. Складнопідрядні речення з підрядними мети
- •§ 84. Складнопідрядні речення з підрядними причини
- •§ 85. Складнопідрядні речення з підрядними місця
- •§ 86. Складнопідрядні порівняльні речення
- •§ 87. Складнопідрядні речення допустові
- •§ 88. Складнопідрядні речення наслідкові
- •§ 89. Складнопідрядні речення з підрядними супровідними
- •Список рекомендованої літератури
- •§ 90. Загальні відомості
- •§ 91. Складні безсполучникові речення з однотипними частинами
- •§ 92. Складні безсполучникові речення з різнотипними частинами
- •§ 93. Розділові знаки у безсполучниковому складному реченні
- •§ 94. Загальні відомості
- •§ 95. Безсполучникові багатокомпонентні речення
- •§ 96. Складносурядні багатокомпонентні речення
- •§ 97. Складнопідрядні багатокомпонентні речення
- •§ 98. Конструкції з послідовною підрядністю
- •§ 99. Конструкції з супідрядністю
- •§ 100. Конструкції з послідовною підрядністю і супідрядністю
- •§ 101. Складні багатокомпонентні речення з різними типами зв'язку
- •§ 104. Пряма мова
- •§ 105. Непряма мова
- •§ 106. Невласне пряма мова
- •§107. Діалог
- •§ 108. Цитата
- •§ 109. Поняття про надфразну єдність, або складне синтаксичне ціле
- •§ 110. Засоби зв'язку між компонентами
- •§ 111. Структурні типи
- •Список рекомендованої літератури
- •§ 112. Пунктуація як система правил вживання розділових знаків
- •§ 113. Основні принципи української пунктуації
- •§ 114. Типи розділових знаків
§ 47. Прямий порядок слів
Якщо порядок слів є основним засобом вираження синтаксичних відношень, він не може порушуватися. Найчастіше це буває у таких випадках:
120
-
якщо підмет і додаток виражені іменниками, що мають однакову форму в називному і знахідному відмінках: Буття визначає свідомість, Радість розвіє горе, Буксир тягне пароплав, Горе гострить розум, День перемагає ніч (підмет стоїть на пер шому місці, а додаток — після присудка);
-
якщо підмет і присудок виражені іменником у називному відмінку: Київ — столиця України, Учитель — його брат (підмет ртоїть на першому місці);
-
якщо підмет і присудок або один з головних членів ре- Нення виражені інфінітивом: Добре працювати — велике ди шо_ (М. С), Подорожувати — його улюблений відпочинок: Його улюблений відпочинок — подорожувати (підмет стоїть на першо му місці);
-
якщо члени речення виражені іменником і узгодженим з ним прикметником: Темна ніч. Ніч темна. Зоряне небо. Небо зоряне (у першому і третьому реченнях прикметники виступа ють у функції означення, а в другому і четвертому — у функції іменної частини складеного присудка); пор. також: Хворий батько повернувся і Батько повернувся хворий;
-
у сполученнях кількісного числівника з іменниками: трид цять студентів, п'ять кілограмів і студентів тридцять, кі лограмів п'ять (у перших двох словосполученнях числівник вказує на точну кількість, а в третьому і четвертому — на при близну).
§ 48. Зворотний (інверсійний) порядок слів
Зміна порядку слів в українській мові, як і в інших слов'янських, зумовлює певні зміни в семантиці й емоційному значенні окремих слів і речення в цілому. Наведемо основні випадки вживання зворотного порядку слів.
1. Присудок ставлять перед підметом за таких умов:
а) якщо реченню треба надати оповідного характеру: Лягав порох на шляху, тихо спадала роса, над степом сіялось сіре про міння зір (С. С);
б) для зосередження особливої уваги на самій дії: Співає Маланці поле, сміється лука ранніми росами, дзвоном коси, кли чуть городи синім сочистим листом... (М. К.); Бряжчать мечі, блищать списи і шоломи яснії (Л. У.); ~
в) у народних казках, зокрема в зачинах: Жили собі дід та баба, Був собі дід та баба;
г) у словах автора, які вставляються у пряму мову або йдуть після неї: «Спасибі ж вам, — тихо, з почуттям вимовила мо-
121
лодиия. — Така вдячна вашій школі» (О. Г.); «А ви не пробували його до своєї роботи привчити? — поиікавилася вчителька»
(О. Г.).
2. Узгоджене означення, виражене прикметником, може ставитись після означуваного слова (відокремлюватись):
а) для підкреслення, виділення ознаки: Дедалі попадались вже сосни, старі, руді кострубаті {Уі. К.); Від його вродливого лиця, блідого й гордого, била звага молодого орла (М. К.); Чується туга невимовна, та туга, що огортає самотню душу серед пустині німої (П. М.); пор. також інверсію неузгодженого означення: Отчизни дорога нам кожна стежка й смуга (М. Р.);
б) для надання вислову урочистості: Рать, світозора грозою
3. Додатки у препозиції щодо керуючого слова можуть ста витись:
а) зі стилістичною метою: Із зір тремтячий міст в майбут ність неоглядну години перемог тільки для нас прядуть (В. Сос);
б) з метою посилення семантичного навантаження додаток іноді виносять на початок речення (перед присудком) '._Лядд_ю^ гуркнув ще батько, а тоді повернув до дверей своє похмуре об личчя (А. Г.).
-
Обставини способу дії, виражені прислівниками на -о, -є, звичайно ставляться перед дієсловом, до якого відносяться: Сумно заспівала ластівка люба (П. Г.), а при зворотному порядку слів — після пояснюваного дієслова-присудка: Здається, ніко ли не грав він так доб£е_{А.. Г.); Гармати садили раз за_£азом^
-
Обставини місця переважно стоять перед словом, до яко го прилягають, а для семантичного їх виділення можуть вино ситися на початок речення: Ми в край електричний невпинно ідем (В. Сос); В полках прославлені мої сини робочі із краю в край наш прапор пронесуть (М. Б.).
Зворотний порядок слів здебільшого вживається в розмовному мовленні та в мові художньої літератури. У науковому й офіційно-діловому стилях використовується переважно прямий порядок слів.