§ 86. Складнопідрядні порівняльні речення

Порівняльними називаються такі складнопідрядні речення розчленованої структури, підрядна частина яких, поєднуючись із головною за допомогою порівняльних сполучників як, мов, немов, наче, неначе ніби та ін., пояснює її шляхом порівняння і відповідає на питання як?

За логіко-граматичною класифікацією розглядаються склад­нопідрядні порівняльні речення як один з різновидів обставин­них складнопідрядних речень способу дії. Проте оскільки за структурно-семантичною класифікацією значна частина склад­нопідрядних речень способу дії належить до складнопідрядних речень нерозчленованої структури, зокрема до займенниково-співвідносних, то такий їх різновид, як порівняльні речення з підрядною частиною, що відноситься до всієї головної, поясню­ючи її, виокремлюється в самостійний різновид складнопідряд­них речень розчленованої структури.

Підрядні частини складнопідрядних порівняльних речень можуть стояти після головної частини, перед нею і в середині її: Він [хліб] кликав і манив мене здаля, Як свято пахощів у нашій хаті (Д. П.); Примружив очі глибоко іскристі, немов засяяв сон­ця промінь (А. М.); Блукає листопад і в шахти заглядає, неначе з листя він браслетами дзвенить (В. Сос); Дівчина засміялась і блиснула білими зубами проти сонця, ніби двома низками перлів (І. Н.-Л.); Мов дивний сад, шумить життя нове (В. Сос); Нена­че в провесні чи в літі, зацвіли поля (Т. М.); Як те море, біле поле снігом покотилось (Т. Ш.); Слава, мов квіти ярії, цвіла (Л. У.); Знизу, мов з якої прірви, часом виглядали зорі (С. В.).

У складнопідрядних порівняльних реченнях присудки голов­ної і підрядної частин можуть бути спільними. У таких кон­струкціях присудок підрядної частини може опускатися: А ко­заки, як хміль отой, в 'ються круг Ганнусі (Т. Ш.); / світ стрепе­нувся, мов збуджений птах (М. Р.); Лине час, наче повінь ріки (П. В.). Щоправда, такі речення можна було б розглядати і як прості з порівняльними зворотами.

§ 87. Складнопідрядні речення допустові

Складнопідрядні речення допустові — це такі складнопідряд­ні речення розчленованої структури, підрядна частина яких, по­єднуючись із головною за допомогою допустових сполучників,

196

означає умову, всупереч якій відбувається дія головної части­ни, і відповідає на питання незважаючи на що?

Підрядна частина допустових складнопідрядних речень при­єднується до головної за допомогою сполучників хоч (хоча), хай (нехай), дарма що, незважаючи на те що, з яких останні два можуть розчленовуватись і розподілятися між головною і під­рядною частинами, внаслідок чого у підрядній частині зали­шається один сполучник що. Сполучникам хоч (хоча), хай (не­хай) та ін. у головній частині можуть відповідати сурядні спо­лучники але, та, а, проте, однак, якщо підрядна частина стоїть перед головною: Хоч ніжку натрудив, хоч крилечко пом 'ялось, одначе вирвався і полетів (Л. Г.); Хоч була рання весна, але надворі було вже гаряче (І. Н.-Л.); Хоча має економія в Каховці свою власну контору, проте Савка рідко ночує там (О. Г.); Дарма що вони цілими днями були вкупі, але перед самим сном їм теж: хоті­лося переговорити про невідкладні свої справи (О. Г.); Хоч по ка­пельці дощик крапа на камінь, а таки проїсть його (Г. К.-О.); Нехай умру, та думка не умре (Л. У.); Хоч вітри ідуть супроти, та незламні наші крила (А. М.).

Підрядні частини складнопідрядних допустових речень мо­жуть стояти перед головною, після неї і в середині її: Як не муд­руй, а правди ніде діти (Л. Г.); Сонця не було ще видно, хоч деякі шпилі вже рожевіли (М. К.); А млин стоїть, хоч прірву й загатив (Л. Г.); В пустелі стояла непорушна, недвижна спека, дарма що був тільки квітень (Ю. С); Довго співали дівчата, довго гуляли хлопці, незважаючи на те що другого дня треба рано вставати (І. Н.-Л.); Стефан, хоч був на слова досить гострий, змовчав (І. Ф.); Богдан поставив кринку біля кота і, хоча йому було не до їжі, заглянув у розсохлу від років скриню (Ю. С); Борис Савич, дарма що не любив ув'язуватись в подібні дискусії, цього разу все ж подає голос (О. Г.).

Окрему групу становлять складнопідрядні речення узагаль-нено-допустові, в яких зміст підрядної частини має узагальне­ний характер, а в головній частині йдеться про результат, про­тилежний тому, якого слід було б чекати. У таких реченнях підрядні частини поєднуються з головними за допомогою скла­дених сполучних слів як не, де не, скільки не, куди не, коли не, який не, хто не, що не, хоч як, хоч який: Скільки не кликали Гафійку їсти, вона не ввійшла (М. К.); Як не лає, як не кричить на неї пані, бабуся не лякається (М. В.); Де не піду, й вони за мною (Т. Ш.); Що не кажи, а голова у нього на в'язках неабияка (П. М.).

Допустові сполучники можуть ускладнюватися умовною часткою би, що надає таким складнопідрядним реченням умов­но-допустового значення: Ждатиме його, хоч би й довго довело­ся ждати (О. Г.); / хоч би коли прийшов, і хоч би яким прийшов,

197

вона чекатиме його (М. С); Не стануть святами ніколи будні, Хоч як би там не мудрували трутні (Д. П.); Одна в нас голова, хоч би ми як несли її високо (М. Р.).