§ 66. Основні типи складних речень

Залежно від структури, зокрема від того, якими засоба­ми поєднані між собою їх предикативні частини, всі складні речення поділяються на дві основні групи: 1) складні речен-

162

ня зі сполучниковим чи відносним зв'язком — сполучникові складні речення; 2) складні речення з безсполучниковим зв'яз­ком — безсполучникові складні речення. У сполучникових складних реченнях предикативні частини поєднані в одне ціле за допомогою сполучних засобів (сполучників і сполучних слів) та інтонації, а в безсполучникових основним засобом зв'язку є лише інтонація. Складні речення зі сполучниковими засоба­ми зв'язку і без них розрізняють між собою не лише за струк­турою, а й за характером граматичних значень. Оскільки одна інтонація не дає можливості диференціювати граматичні зна­чення такою мірою, як сполучники, у безсполучникових ре­ченнях вони виражені не так чітко, а їх семантика відчутно роз­мита.

Складні речення зі сполучниковим (відносним) зв'язком за­лежно від того, за допомогою яких сполучників чи сполучних слів поєднуються їх предикативні частини, у свою чергу, поді­ляються на дві стуктурно-семантичні підгрупи: 1) складносуряд­ні речення; 2) складнопідрядні речення. У перших предикативні частини поєднуються в одне ціле за допомогою сполучників сурядності, у других — за допомогою сполучників підрядності і сполучних слів.

Складносурядними називаються складні речення, предика­тивні частини яких, будучи незалежними одна від одної, по­єднуються в одне ціле за допомогою сурядних (паратактичних) сполучників — єднальних (/, та, та й, ні... ні та ін.), протистав­них (а, але, проте, однак та ін.) і розділових (або, чи, або... або, чи... чи тощо). Складнопідрядними називаються такі складні речення, в яких одна предикативна частина, поширюючи, до­повнюючи іншу, приєднується до неї за допомогою підрядних (гіпотактичних) сполучників чи сполучних (відносних) слів. Поширювана частина складнопідрядного речення називаєть­ся головною частиною, а та, яка поширює і в якій перебуває сполучник підрядності чи сполучне слово, — підрядною. Як зазначалося, в окремих різновидах складнопідрядних речень як структурні елементи можуть виступати ще й співвідносні (вказівні) слова, що входять до складу головної частини. Се­мантичні відмінності між складносурядними і складнопідряд­ними реченнями полягають у тому, що сполучники сурядності, поєднуючи предикативні частини цих речень в одне ціле, не вказують на їх залежний (одна від одної), підрядний характер, тоді як сполучники підрядності і сполучні слова, поєднуючи в одне речення різні предикативні частини, вказують водночас на залежність однієї предикативної частини від іншої.

У мовній практиці, зокрема в писемних текстах, складносу­рядні і складнопідрядні речення в «чистому» вигляді трапляються

163

рідше порівняно з реченнями з різнотипною ускладненістю гра­матичних зв'язків. З огляду на це виокремлюють ще один різно­вид складних речень — складні речення з ускладненою синтак­сичною будовою, або складні синтаксичні конструкції. До них відносять, з одного боку, складнопідрядні речення з кількома підрядними частинами, складносурядні речення з кількома сурядними, а з іншого — складні речення із сурядністю та підрядністю. До них іще належать багаточленні, багатокомпо­нентні безсполучникові складні речення, а також складні бага­точленні речення зі сполучниковим та безсполучниковим зв'яз­ком. До складних багаточленних, багатокомпонентних синтак­сичних конструкцій з певною умовністю можна віднести й період, що становить розгорнутий вислів, який чітко розпа­дається на дві протилежні частини, що характеризуються єдністю змісту і чіткою ритмічно-інтонаційною організовані­стю, а також різні способи передачі чужого мовлення. Про все це докладно йтиметься далі.

В основу класифікації складних речень можуть бути по­кладені й інші критерії. Наприклад, з погляду можливості — неможливості продовження деякі вчені розрізняють складні ре­чення відкритої і закритої структури. Складні речення відкритої структури можуть бути доповнені (продовжені) новими преди­кативними одиницями, а речення закритої структури — зазви­чай ні. Відкриту структуру можуть мати складносурядні, зокрема з єднальними і розділовими сполучниками, і деякі безсполуч­никові речення. Закрита структура властива складнопідрядним і деяким складносурядним (з протиставними сполучниками) та безсполучниковим реченням. Однак такий поділ складних ре­чень мало що дає для розуміння їх структурної типології.

Таким чином, залежно від структури серед складних речень розрізняють дві основні групи: 1) сполучникові; 2) безсполуч­никові. Серед сполучникових складних речень виокремлюють: а) складносурядні; б) складнопідрядні; в) ускладнені, багато­членні, багатокомпонентні, або складні синтаксичні конст­рукції.

СКЛАДНОСУРЯДНЕ РЕЧЕННЯ § 67. Загальні відомості

Складне речення, утворене з двох або більше предикативних одиниць, об'єднаних між собою за принципом рівнозначності в єдине семантичне, граматичне й інтонаційне ціле сполучни­ками сурядності та іншими граматичними засобами, називаєть­ся складносурядним. 164

Предикативні частини складносурядного речення є рівно­значними, що виявляється в тому, що вони виконують одна­кові синтаксичні функції щодо цілого, яке вони утворюють. Рівнозначність предикативних одиниць, що входять до склад­носурядного речення, є однією з найхарактерніших ознак склад­них речень цього типу. З цією ознакою тісно пов'язаний той факт, що кожна предикативна частина складносурядного речен­ня є відносно самостійною, зберігає значення окремого твер­дження і певну синтаксичну незалежність, хоча така семантич­на самостійність і синтаксична незалежність є відносними (адже більш-менш вільно будується тільки перша предикативна час­тина, лексичний склад і побудова другої й наступної зумовлені включенням їх в єдине ціле з першою частиною).

Другою характерною ознакою складносурядних речень є те, що їх компоненти — предикативні одиниці — поєднуються між собою сполучниками сурядності, які завжди перебувають між предикативними одиницями, не належачи жодній із них, а тільки всьому складносурядному реченню в цілому. В цьому легко переконатися, помінявши місцями предикативні частини цих речень. Наприклад: За вітряком небо стало жовтогаряче, і збитий на вулиці порох був рожевий (П. П.) — Збитий на вулиці порох був рожевий, і за вітряком небо стало жовтогаряче; Дзве­ніли жайворонки, і степ тремтів сонячно (А. Г.) — Степ тремтів сонячно, і дзвеніли жайворонки. Цим складносурядні речення різко відрізняються від складнопідрядних, у яких сполучник чи сполучне слово, що ними поєднуються предикативні одиниці, належать тільки підрядній частині, а при зміні порядку струк­турних частин сполучник чи сполучне слово переміщується разом із підрядною частиною: Я не втечу, коли самі не догадає­тесь вигнати (М. С.) — Коли самі не догадаєтесь вигнати, я не втечу; Я, коли самі не догадаєтесь вигнати, не втечу.

Іще однією структурною ознакою складносурядного речен­ня є те, що жоден з його компонентів (предикативних одиниць) ніколи не може перебувати в середині іншого компонента (пре­дикативної одиниці), в той час як підрядна частина складнопід­рядного речення може розміщуватися і в середині головної: Василь згадав про ті верби, під котрими він колись гуляв, і по­тягся на музики (І. Н.-Л.).