- •§ 1. Предмет синтаксису
- •§ 2. Основні одиниці синтаксису
- •§ 3. Основні засоби вираження синтаксичних відношень
- •§ 4. Осііонііі напрями у вивченні українського синтаксису
- •§ 6. Синтаксичні відношення у словосполученні
- •§ 7. Типи зв'язку слів у словосполученні
- •§ 8. Класифікація словосполучень
- •§ 10. Структурна схема і парадигма речення
- •§ 11. Види синтаксичного зв'язку в реченні
- •§ 12. Типи речень у сучасній українській мові
- •II. На прощання
- •II. Крапелина доброти
- •§ 13. Поняття про члени речення як його складові елементи
- •§ 14. Підмет і присудок як головні члени речення
- •§ 15. Підмет і форми його вираження
- •§ 16. Присудок і форми його вираження
- •§ 17. Простий дієслівний присудок
- •§ 18. Складений дієслівний присудок
- •§ 19. Складений іменний присудок
- •§ 20. Складний присудок
- •§ 21. Координація присудка й підмета
- •§ 22. Другорядні члени речення і принципи їх класифікації
- •§ 23. Додаток
- •§ 24. Означення
- •§ 25. Узгоджене означення
- •§ 26. Неузгоджене означення
- •§ 27. Прикладка (апозиція)
- •§ 28. Обставини
- •§ 29. Загальні поняття про односкладні речення
- •Односкладні речення, головний член яких співвідносний
- •§ 31. Означено-особові речення
- •§ 32. Неозначено-особові речення
- •§ 33. Узагальнено-особові речення
- •§ 34. Безособові речення
- •§ 35. Інфінітивні речення
- •Односкладні речення, головний член яких співвідносний з підметом
- •§ 36. Поняття про односкладні речення, головний член яких співвідносний з підметом
- •§ 37. Номінативні речення
- •§ 38. Ґенітивні речення
- •§ 39. Вокативні речення
- •§ 41. Типи слів-речень
- •§ 43. Типи неповних речень
- •Список рекомендованої літератури
- •§ 44. Поняття про порядок слів
- •§ 45. Прямий і зворотний (інверсійний) порядок слів
- •§ 46. Синтаксичне й актуальне членування речення
- •§ 47. Прямий порядок слів
- •§ 48. Зворотний (інверсійний) порядок слів
- •Список рекомендованої літератури
- •§ 49. Поняття про просте ускладнене речення
- •§ 51. Засоби вираження однорідності
- •§ 52. Однорідні і неоднорідні означення
- •§ 55. Засоби вираження звертання
- •§ 56. Поняття про відокремлення
- •§ 57. Відокремлені означення
- •§ 58. Відокремлені прикладки
- •§ 60. Відокремлені додатки
- •§ 6І. Загальні поняття про вставні і вставлені конструкції
- •§ 62. Речення, ускладнені вставними конструкціями
- •§ 63. Речення, ускладнені вставленими конструкціями
- •Складне речення як синтаксична одиниця
- •§ 64. Поняття про складне речення
- •§ 65. Засоби поєднання частин складного речення
- •§ 66. Основні типи складних речень
- •§ 68. Засоби поєднання предикативних частин складносурядних речень
- •§ 69. Складносурядні речення з єднальними сполучниками
- •§ 70. Складносурядні речення з приєднувальними сполучниками
- •§ 71. Складносурядні речення з пояснювально-приєднувальними сполучниками
- •§ 72. Складносурядні речення з протиставними сполучниками
- •§ 74. Загальні поняття про складнопідрядне речення
- •§ 76. Принципи класифікації складнопідрядних речень
- •§ 77. Структурно-семантичні типи складнопідрядних речень
- •§ 78. Складнопідрядні речення з підрядними присубстаятивно-атрибутивними
- •§ 79. Складнопідрядні речення з підрядними займенниково-співвідносними
- •§ 80. Складнопідрядні речення з підрядними з'ясувальними
- •§ 81. Складнопідрядні речення з підрядними часу
- •§ 82. Складнопідрядні речення з підрядними умови
- •§ 83. Складнопідрядні речення з підрядними мети
- •§ 84. Складнопідрядні речення з підрядними причини
- •§ 85. Складнопідрядні речення з підрядними місця
- •§ 86. Складнопідрядні порівняльні речення
- •§ 87. Складнопідрядні речення допустові
- •§ 88. Складнопідрядні речення наслідкові
- •§ 89. Складнопідрядні речення з підрядними супровідними
- •Список рекомендованої літератури
- •§ 90. Загальні відомості
- •§ 91. Складні безсполучникові речення з однотипними частинами
- •§ 92. Складні безсполучникові речення з різнотипними частинами
- •§ 93. Розділові знаки у безсполучниковому складному реченні
- •§ 94. Загальні відомості
- •§ 95. Безсполучникові багатокомпонентні речення
- •§ 96. Складносурядні багатокомпонентні речення
- •§ 97. Складнопідрядні багатокомпонентні речення
- •§ 98. Конструкції з послідовною підрядністю
- •§ 99. Конструкції з супідрядністю
- •§ 100. Конструкції з послідовною підрядністю і супідрядністю
- •§ 101. Складні багатокомпонентні речення з різними типами зв'язку
- •§ 104. Пряма мова
- •§ 105. Непряма мова
- •§ 106. Невласне пряма мова
- •§107. Діалог
- •§ 108. Цитата
- •§ 109. Поняття про надфразну єдність, або складне синтаксичне ціле
- •§ 110. Засоби зв'язку між компонентами
- •§ 111. Структурні типи
- •Список рекомендованої літератури
- •§ 112. Пунктуація як система правил вживання розділових знаків
- •§ 113. Основні принципи української пунктуації
- •§ 114. Типи розділових знаків
§ 26. Неузгоджене означення
Неузгоджене означення — це означення, що пов'язується з пояснюваним словом зв'язком безприйменникового чи прийменникового слабкого керування або прилягання. Неузгоджене означення може бути виражене:
1) іменником у родовому та орудному (зрідка) відмінках без прийменника: Обличчя Полікарпа стає по-дитячому зворушливі
вим і сумовитим (М. С); Пісня Марічки оповідала всім добре знайому подію (М. К.); Як солодко віддать життя за свій народ, за щастя краю (П. Т.); Довге, засмалене вітром лице, рідка клином борідка, спорошена вже просіддю (П.М.);
-
іменником у непрямому відмінку з прийменником: Доля зробила його наймитом, бідолахою без поля і ріллі, без хати і роду (І. Ф.); Вже міст через Дінець давно прогуркотів (В. Сос); Червоний з китицями пояс теліпався до колін (П. М.);
-
особовим займенником 3-ї особи у формі родового від мінка (його, її, їх): Круки мимохіть зробили рух до скрині (М. К.); Його брови й вуса чорніли (І. Н.-Л.);
-
кількісним числівникам (зрідка): Граматика вісімдесят; цифра дев'ять;
-
прислівником і дієприслівником (зрідка): Зійшов над ха тою місяць уповні, та червоний-червоний (М. В.); Позавчора спа ла була мені фантазія накинути на себе халат, постукати в двері навпроти і сказати... (І. В.);
-
інфінітивом: А в Чіпчинім серці вже ворушилось бажання верховодити (П. М.); Незабаром прийшов наказ розходитися (П. М.); Кричать галчата жовтороті про радість жити і жа дать (М. Р.);
-
сполученням іменника в родовому відмінку з прикметни ком, займенником, числівником: Він ще частіше став зверта ти до товариша дитячих літ (П. М.); Сон літньої ночі колись мені снився (Л. У.);
-
фразеологічними зворотами (нерозкладними словосполу ченнями): Миколай вийшов од пана ні живий ні мертвий (І. Н.-Л.); Умер давно той цар з лицем тирана (Л. У.); На бригаді є сліди ремонту на швидку руку (Ю. Я.);
9) різними незмінними скороченнями та символічними на звами: Олімпіада-2004, літак Ту-134;
10) невідмінюваними словами іншомовного походження: колір бордо, тканина джерсі та ін.
§ 27. Прикладка (апозиція)
Прикладка — це означення, виражене іменником (або суб-стантивованим словом), який узгоджується з означуваним словом у відмінку, а іноді (якщо обидва елементи відмінюються за числами) — й у числі: учень-відмінник, учня-відмінника. Як і інші види означень, прикладка може відноситись до будь-якого члена речення, вираженого іменником, а також займенником, суб-стантивованим прикметником, дієприкметником, числівником.
Означення, виражене іменником-прикладкою, близьке за значенням до означення, вираженого прикметником, однак не
68
тотожне з ним. Якщо прикметник безпосередньо вказує на ознаку предмета {блакитні очі, мурований будинок), то у прикладці ознака виражається через інший іменник. Вказуючи на ознаку предмета, прикладка водночас дає йому й другу назву: То вітер часами закине в віконечко снігом-крупою (Л. У.); Дід-про-відник зупинився, наказав усім залазити в комиші (М. К.); Наперед вийшов велетень-рибалка (М. К.). Найістотнішою ознакою прикладки є те, що вона, характеризуючи предмет, становить з ним одну субстанцію: журнал «Всесвіт», завод «.Арсенал», місто Одеса, річка Дніпро, робітник-мартенівець, телефон-автомат.
Прикладка може бути виражена як одним словом (найчастіше іменником), так і словосполученням (іменником із залежними від нього словами). Перший із названих різновидів — це непоширена прикладка, другий — поширена. Пор., наприклад, зразки непоширеної: Бджоли-робітниці якось таємничо шепочуть поміж собою (І. Ф.); Наш візник-молдован зикнув на коні і пустив їх з гори щодуху (М. К.) і поширеної прикладок: Ти живеш у Києві — чарівному і прекрасному місті (Ю. С). Щодо пояснюваного слова прикладка може стояти як у постпозиції (частіше, див. попередні приклади), так і в препозиції: І заплакала Лілеяросою-сльозою (Т. Ш.); Не той тепер Миргород, Хо-рол-річка не та (П. Т.).
За структурою розрізняють два види прикладок: 1) прикладки, що тісно поєднуються з означуваним словом; 2) прикладки, що відокремлюються у складі речення в самостійну одиницю (так звані відокремлені прикладки). До першої групи належать прикладки, які не мають пояснюваних слів: А в серці розкішно цвіте золотая квітка-надія (Л. У.); Рости ж, серце-тополенько, все вгору та вгору (Т. Ш.). До другої групи—так звані відокремлені прикладки, що становлять сполучення слів: Солідна віком і творчою практикою людина, він був у розпачі (І. Ле); А надокучить їй дома сидіть, до дідуся Гната, було, побіжить, батька Михайлового (М. В.); Петро знав тільки завод та інститут —металургію на практиці, металургію в теорії (П. 3.).
Прикладки неоднорідні за значенням: приєднуючись до означуваного (пояснюваного) слова, вони уточнюють його з різних боків. Вони можуть означати:
1) якість чи властивості предмета, особи: муха-цокотуха, красені-олені, гіганти-пароплави;
' 2) професію особи, звання, посаду, національність, соціальний стан, стосунки спорідненості: дід-провідник, жінка-профе-сор, візник-молдован, лейтенант Черниш, брат Микола; ■ 3) назви річок, морів, озер, гір, сіл тощо: Річка Дніпро впадає в Дніпровський лиман Чорного моря; село Вербівка та ін.;
69
-
астрономічні назви: сузір 'я Велика Ведмедиця, сузір 'я Чу мацький Шлях, планета Марс та ін.;
-
назви газет і журналів: газета «Освіта», журнал «Перець»;
-
назви підприємств, установ тощо: завод «Арсенал», готель «Дніпро», теплохід «Литва», поїзд «Чорноморець».
Інколи важко розрізняти прикладку і підпорядковуючий іменник, тому слід мати на увазі таке:
-
підпорядковуюче слово значно ширше за прикладку, яка уточнює і конкретизує його: студент-відмінник (прикладкою є відмінник);
-
до власних імен і прізвищ людей прикладкою виступає загальна назва: професор Іванченко, космонавт Юрій Гагарін;
-
власні назви річок, озер, гір, сіл, планет тощо є прикладками до загальних назв: річка Дністер, місто Полтава, планета Земля;
-
умовні назви установ, підприємств, організацій, газет, журналів, художніх творів тощо є прикладками до загальних назв: хорова капела «Трембіта», роман «Хліб і сіль»;
-
із прикладкою не слід плутати складні слова, утворені повторенням (срібло-золото, батько-мати, хліб-сіль, путь-до- рога тощо), складні слова на зразок хата-читальня, будинок- музей, плащ-намет, а також казкові персонажі {Червона Ша почка, коза-дереза та ін.), оскільки такі утворення не розчлено вуються на підпорядковуюче і підпорядковане (означення) сло ва, а виступають у ролі одного члена речення.
Кілька зауважень щодо написання прикладки:
-
якщо прикладка виражена одним словом — загальним іменником, то вона з підпорядковуючим словом пишеться че рез дефіс: робітник-мартенівець, каленЬар-порадник, телефон- автомат;
-
якщо прикладкою є власна назва, що стоїть перед підпо рядковуючим іменником, то вона пишеться через дефіс: Моск- ва-ріка, Хорол-річка;
-
якщо прикладкою є власна назва, що стоїть після підпо рядковуючого слова — загального іменника, то вона пишеть ся окремо: село Підгірці, річка Буг, студент Петренко;
-
якщо підпорядковуючий іменник означає родове понят тя, а прикладка видове, то вона пишеться окремо (без дефіса): пшениця арнаутка, шапка вушанка, риба акула;
-
прикладки — назви підприємств, організацій, установ тощо, якщо перед ними не стоять слова імені, беруться в лап ки: кафе «Космос», спортивне товариство «Динамо», теплохід «Тарас Шевченко», сигарети «Мальборо», цукерки «Золота нива», журнал «Дніпро»;
-
відокремлені прикладки від підпорядковуючих слів за звичай відділяються комою, рідше тире: Один лише Ярема Бо-
70
бир, наш родич по дідовому коліну, не постраждав у цій пригоді (О. Довж.); Дивлячись на людей, усміхався і мій батько — великий добрий чоловік (О. Довж.).