§ 90. Загальні відомості

Поряд зі складними реченнями, в граматичній організації яких найважливішу роль відіграють сполучники, у мовленні широко представлені також складні речення, предикативні час­тини яких поєднуються між собою без використання сполуч­ників і сполучних слів. Це так звані безсполучникові складні речення, основним засобом поєднання предикативних частин яких в одне синтаксичне і семантичне ціле є інтонація, що нерід­ко супроводжується також іншими засобами, зокрема співвід­ношенням видо-часових форм дієслів-присудків, семантичним зв'язком і порядком розташування предикативних частин, хоча для деяких різновидів цих утворень він і не має синтаксичного значення, паралелізмом синтаксичної структури поєднуваних частин, а також деякими лексико-граматичними засобами, зок­рема спільними для предикативних частин членами, що їх об'єд­нують, співвідносними вказівними і пояснювальними словами тощо. Отже, безсполучникові речення — це такі складні речен­ня, предикативні частини яких об'єднуються в одне синтаксич­не і семантичне ціле не за допомогою сполучників і сполучних слів, а інтонацією, ритмомелодійними, а також деякими інши­ми засобами.

Упродовж тривалого часу безсполучникові складні речення розглядали як різновиди відповідних сполучникових речень, зок-

Ї20

рема безсполучникові речення з однотипними частинами—як один з різновидів складносурядних речень, а безсполучникові речення з різнотипними частинами—як складнопідрядні. Лише останнім часом у синтаксичній теорії поступово утвердився погляд на безсполучникові складні речення як на самостійний структур­но-семантичний тип складних речень, що існують незалежно від сполучникових утворень — складносурядних і складнопід­рядних речень, хоча й співвідносяться з ними.

Головним засобом зв'язку предикативних частин безсполуч­никового складного речення є інтонація. Розрізняють чотири її різновиди: 1) перелічувальну; 2) протиставну; 3) зумовленості; 4) пояснювальну. Відповідно до цього безсполучникові складні речення поділяються на чотири основні типи: 1) перелічувальні; 2) протиставні; 3) зумовлювальні; 4) пояснювальні.

Поряд із класифікацією безсполучникових складних речень за характером інтонації в науковій літературі існує й широко використовується класифікація за характером відношень між предикативними частинами. За цією класифікацією серед цих складних синтаксичних утворень розрізняють дві групи: 1) без­сполучникові складні речення з однотипними частинами, тоб­то безсполучникові складні речення однорідного складу; 2) без­сполучникові складні речення з різнотипними частинами, тобто безсполучникові складні речення неоднорідного, неоднотипно-го складу.

У процесі подальшого викладу матеріалу дотримуватиме­мося саме цієї класифікації.

§ 91. Складні безсполучникові речення з однотипними частинами

До безсполучникових складних речень з однотипними час­тинами належать такі безсполучникові складні речення одно­рідного складу, предикативні частини яких об'єднуються в одне ціле за допомогою перелічувальної та протиставної інтонації. Предикативні частини таких безсполучникових складних ре­чень однорідно незалежні, семантично скоординовані, співвід­носні з частинами складносурядних речень. За своєю будовою і значенням безсполучникові складні речення з однотипними частинами дуже близькі до складносурядних речень, співвід­носні з ними.

З погляду значення, семантики безсполучникових складних речень з однотипними частинами серед них можна виокреми­ти два основні різновиди: 1) речення з перелічувальними відно­шеннями; 2) речення із зіставно-протиставними відношеннями.

221

Відмінність між цими двома різновидами полягає не лише в їх семантиці, вони різняться і за структурою: в той час як безспо­лучникові складні речення з перелічувальними відношеннями є реченнями відкритої структури, тобто кількість предикатив­них частин у їх складі, будучи зумовленою метою висловлюван­ня, обсягом інформації, її вичерпністю, теоретично не обмежена, безсполучникові складні речення із зіставно-протиставними відношеннями є реченнями закритої структури, кількість пре­дикативних частин у їх складі обмежена двома компонентами. Серед складних безсполучникових речень із перелічуваль­ними відношеннями можна виокремити ще два підрізновиди:

1. речення, що означають одночасність перелічуваних явищ;

2. речення, що виражають часову послідовність дій, явищ.

Складні безсполучникові речення з перелічувальними відно­шеннями, що означають одночасність перелічуваних явищ, характеризуються однотипними формами дієслів-присудків у предикативних частинах та перелічувальною інтонацією після кожної з них. Дієслова-присудки у предикативних частинах таких речень можуть бути виражені формами теперішнього або минулого часу недоконаного виду, минулого часу доконаного виду зі значенням початку дії чи результативності, теперішньо­го або минулого часу недоконаного виду, що вжиті разом з попередніми: Шелестить пожовкле листя по діброві; гуляють хмари; сонце спить; ніде не чуть людської мови (Т. Ш.); Ніжно дзвеніла над ними хвоя смерек, змішавшись з шумом ріки, сонце налляло золотом глибоку долину, зазеленіли трави, десь курився синій димок од ватри, із-за Ігриця оксамитовим гулом котився грім (М. К.); пор. також випадки, коли дієслова-присудки ви­ражені формами наказового способу: Мужай, прекрасна наша мово, Серед прекрасних братніх мов, Живи, народу вільне слово, Над прахом царських кору гов, Цвіти над нами веселково, Як мир, як щастя, як любов! (М. Р.).

Складні безсполучникові речення з перелічувальними відно­шеннями, що виражають часову послідовність дій, явищ, крім перелічувальної інтонації, характеризуються також сталим по­рядком компонентів, а дієслова-присудки їх предикативних частин можуть бути виражені формами минулого або майбут­нього часу доконаного виду (а зрідка й формами теперішнього часу): Настало літо, настали й жнива (І. Н.-Л.);. Пригріло сонеч­ко, обсохла земля, потягло орача в поле (М. К.); Сонце сховалось за зелені хмари, з полудня вітер повіяв, зробилась одлига (П. М.); Поїзд зупиняється на маленькій станції, друзі з етюдниками, папером, теками й чемоданами злазять на перон (Ю. Я.).

Іноді для підкреслення часової послідовності в безсполуч­никових складних реченнях цього різновиду вживаються ще й

222

прислівники відповідної семантики: Спочатку примовкли ко­ники, тоді шелеснуло листя, потім знову запала тиша (Ю. С). Безсполучникові складні речення із зіставно-протиставними відношеннями являють собою поєднання в одне ціле предика­тивних частин протилежного змісту. Причому граматичними засобами вираження цих відношень звичайно є своєрідна інто­нація, яка полягає у поступовому підвищенні тону в першій час­тині і зниженні його в другій, а також структурний паралелізм частин, що виявляється в однаковому порядку слів у кожній з них: Думав, доля зустрінеться — Спіткалося горе (Т. Ш.); Вона до колиски, за дитину — дитина холодна лежить (М. В.); Пан гуляв у себе в замку — у ярмі стогнали люди (Л. У.); Війне віте­рець — дзвінка пшениця летить, кидається уплав (М. С); Ще раз постукала у вікно — в господі нічого не зворухнулось (Є. Гуц.); Учора се була казка — сьогодні дійсність (М. К.).