§ 28. Обставини

Обставини — це другорядні члени речення, які пояснюють слова зі значенням дії або ознаки й означають, за яких обставин здійснюється дія, або вказують на час, умову, мету, ступінь і міру вияву дії чи якості. Вони відповідають на питання де? куди? коли? для чого? яким способом? як? та ін. У реченні обставини найчастіше залежать від дієслова та дієприслівника.

Основним, морфологізованим, вираженням обставин є при­слівники: Опівночі падатиму рясною росою (Т. Ш.); Щось заба­лакало ззаду (А. Т.). Крім прислівників у функції обставин мо­жуть виступати:

1. іменники та зрідка займенники в непрямих відмінках з прийменниками чи без них: Пліт несло серединою річки (М. К.); Після вечері Микола взяв свиту і ліг спати на соломі (І. Н.-Л.); Названий всіма (тобто одноголосно) я вами кандидатом в депу­ тати (П. Т.); Моя новая мрія літа надо мною орлом (Л. У.);

2. числівники (зрідка): Тільки збільшивши її в чотириста п 'ят- десят разів, починаєш бачити цю пилюжинку (О. Г.);

3. дієслова в інфінітиві: Гукнула його Галя обідати (М. В.); Боліло в неї серце дивитись, як Романко ходить до школи, чути, як він гордує рідною мовою (М. К.);

4. дієприслівники: Я міркував собі йдучи (Т. Ш.); Кость слу­ хав хмурячись, позіхаючи (С. В.);

5. дієприслівникові звороти: Він одійшов у гай, поринаючи глибоко у сніг (М. К.); Вхопивши наопашки кожушанку, помча- лась Катря з хати, як навісна (П. М.);

6. сполучення числівника й іменника: Стоять жінки у три ряди (А. М.); Говорили, що такий дозвіл коштував йому пару тисяч (І. Ф.);

7. нерозкладне словосполучення прислівникового характе­ ру: Гафійка поглянула на батька прихильним оком (М. К.); Семен стояв ні в сих ні в тих, тримаючи в руках торбинку (М. К.); Більш за все на світі любив дід сонце (О. Довж.).

За значенням обставини поділяються на такі групи: 1) обставини способу дії, що означають якість дії, стану, озна­ку або вказують на різні способи здійснення дії чи вияву ознаки (відповідають на питання як? яким способом? у яко­му стані?): Росла в наймах, виростала (Т. Ш.); Чіпка йде збоку отари, похнюпивши голову (П. М.); Вона то плавала лебедем, то

71

йшла павою, то пурхала метеликом, то линула ластівкою (І. Н.-Л.);

2. обставини ступеня, міри, що характеризують дію, стан чи ознаку за ступенем або мірою їх вияву (відповідають на питан­ ня якою мірою? як довго?): Шляхом на цілий кілометр розтягнулась танкова колона (О. Г.); Батько був дуже добрий (М. В.); Слухайте, діду, ви не можете іти трохи швидшеї (О. Довж.);

3. обставини місця, що означають місце дії чи стану, напрям руху (відповідають на питання де? куди? звідки?): Худо­ ба розтеклась на всі боки (П. М.);

4. обставини часу, що вказують на час дії, стану (відповіда­ ють на питання коли? як довго? доки?): Бачив я його восени (А. Т.); Надвечір дивізія увійшла в місто (П. П.);

5. обставини мети, що вказують на мету дії (відповідають на питання для чого? з якою м є т о ю ?): Так і зостався я дома зимувати (П. М.); Усі вулиці Вербівки ніби навмисне обса­ джені вербами (І. Н.-Л.);

6. обставини причини, що означають причину дії чи виник­ нення стану (відповідають на питання чому? від чого? з якої причини?): Від прудкої ходи Остапові зробилося душ­ но (М. К.); Було нам жарко од труда і весело (О. Довж.);

7. обставини умови, що вказують на умови, за яких можли­ ва чи неможлива дія (відповідають на питання за якої у м о - в и ?): Весело проходить свято при щасті, при достатках (П. М.);

8. обставини допустовості, що виражають умову, всупереч якій відбувається дія (відповідають на-питання наперекір чому? всупереч чому? незважаючи на щоі: А Чіпка, наперекір світові й людям, якийсь веселий, радий (П. М.); Було, незважаючи на травень, душно, як улітку (М. К.).

Список рекомендованої літератури

Вихованець І. Р. Граматика української мови. Синтаксис. — К., 1993. — С. 214—278.

Вихованець І. Р., Городенська К. Г., Грищенко А. П. Граматика україн­ської мови. — К., 1982. — С. 162—172.

Жовтобрюх М. А. Українська літературна мова. — К., 1984. — С. 201—211.

Іваницька Н. Л. Двоскладне речення в українській мові. — К., 1986.

Курс сучасної української літературної мови: В 2 т. / За ред. Л. А. Була-ховського. — К., 1951. — Т. 2.— С. 18—114.

Русская грамматика. Синтаксис. — М, 1982. — Т. 2. — С. 83—95; 237—269.

Слинько 1.1., Гуйванюк Н. В., Кобилянська М. Ф. Синтаксис сучасної україн­ської мови: Проблемні питання. — К., 1994. — С. 69—182.

Сучасна українська літературна мова. Синтаксис / За ред. І. К. Біполі­да. — К., 1972. — С. 149—224.

Сучасна українська мова. Синтаксис / За ред. О. Д. Пономаріва. — К., 1994. — С. 45—69.

Украинская грамматика. — К., 1986. — С. 282—291.

72

Вправи

Вправа 48. Перепишіть речення. Підкресліть граматичну основу. Визначте типи підметів та засоби їх вираження.

1. Маленькими віконечками убога хата дивилася на вули­цю й принишкла. 2. Пилипкові очі блиснули одразу. 3. Мико­ла Горобець захвилювавсь. 4. Всі теж стали на ноги. 5.—Диви, штаб, мабуть. Ті кинулись очима й принишкли. 6.1 сталося щось страшне (3 те. А. Головка). 7. Щось насувалось грізне (С. В.). 8. Сумно, сумно серед неба сяє білолиций (Т. Ш.). 9. Не прий­нялись три ясени, тополя всихала (Т. Ш.). 10. З ляком підвела старенька очі на молоду дівчину (О. Коб.). 11. Що лишилося в нього? Страшне сьогодні? (О. Полт.). 12. Сидіти без діла — також важкий труд (Я. те.). 13. Ми довго стояли, трясучи руки, як це завжди роблять і вороги, і друзі. Перші, щоб замаскувати ворожість, а другі — щоб заховати дружню теплоту (Ю. Я.). 14. Петрів батіг примружив синє око (Л. Т.). 15. У темнім лісі, за горами Зібравсь усякий звір: Вовки, лисиці з ховрахами, Зайці дурні, шкідливий тхір, І ще там деяких чимало (Л. Г.). 16. Пізно ввечері хлопці поверталися з худобою додому (А. Г.). 17. Яблу­ка доспіли, яблука червоні! Ми з тобою йдемо стежкою в саду (М. Р.). 18. Оженивсь він із Оксаною (М. В.). 19. Ах, скільки струн в душі дзвенить! (О. О.). 20. З журбою радість обнялась (О. О.). 21. Оте твоє «хочу» і «можу» повинні узгоджуватися (В. Коз.).

Вправа 49. Визначте способи вираження простого дієслівного при­судка та можливі засоби його ускладнення.

1. З надвечір'я визирає ніч (В. Ст.). 2. Нарешті підвівся, вло­мив дрівець на всохлому кущі черемхи й розклав багаттячко (Гр. Т.). 3. ... З рядів останніх я рвонуся в перші І горе поділю, як хліб і сіль (Б. О.). 4. Ітимуть вони спочатку поміж темних ущелин, розбитих кварталів. Офіцери на ходу будуть погляда­ти на компаси... (О. Г.). 5. Якби мої думи німії На струни про-речисті впали, Зійшлись би плачем мої струни І сміхом ди­тячим заграли (Л. У.). 6. Тільки боріться! Віще слово ніколи не вмре (О. Ю.). 7. Потім пройшли на подвір'я, і ворота важ­кі за ними— хряп! (А. Г.). 8. А клямка у мене перед носом стриб-стриб, клац-клац, а сніг у щілини пшак-пшак... Одсунув швиденько, а сам — шмиг до хати, а мороз мене — хльось по ногах: таки догнав! 9. Тіні довшають та й довшають. 10. Іду ж та й іду. Коли це з-під ніг як залопотить крильми — пере­пел... (З те. Григора Тютюнника). 11. Пісня до роботи додає охоти {Л. У.). 12. Сосни стали і стоять (О. О.). 13. Мовчить,

73

мовчить важке осіннє небо (Є. М.). 14. Під білим вікном у мі­сячному платті снить-мріє груша (В. Колод.).

Вправа 50. Підкресліть складені дієслівні присудки. Схарактеризуйте їх структурні компоненти.

1. Картопля перестала сичати (Гр. Т.).2. Над чорними очи­ма молодиці металися, мовби хотіли полетіти кудись, розкри-лені брови (М. С). 3. Тихо й нудно, і спека пекельна... Нікуди вже далі — ось-ось має щось трапитись (С. В.). 4. ...Темні очі його починали сяяти (О. Г.). 5. Хочу закінчити ще хоч одно оповідання (М. К.). 6. Марина продовжувала готувати сніда­нок (7. Вільде). 1. Я уявляю собі морську школу на високому березі. З усіх вікон мусить синіти море (70. Я.). 8. В'язати я не иожу(Л. У.).

Вправа 51. Визначте, чим у поданих реченнях виступає інфінітив — основною частиною дієслівного складеного присудка чи другорядним членом речення.

1. Іще дідусь не погукав на піч мене малого доказати казку (В. Сш.). 2. Бринить колосочок, як срібний дзвіночок, по са­дочку лунає, та вже й соловейко, що співа раненько, так співа­ти не здолає (Л. У.). 3. Вона любила чепуритися, любила милих людей і від них увагу (М. В.). 4. Старий ще більше насупився, але доскіпуватися не став (О. Г.). 5. Щодалі доводилося все частіше звертати з колії... (77. Я). 6.... Нічого зайвого чабан не візьме в таку спеку носити з собою по степу (О. Г). 7. Де саме — пригадати не берусь, зустрівся він з Остапом Вересаєм (М. Р.). 8. А цілувати хліб навчила мати (Є. Гуц.). 9. Вилітали птахи шукати здобич... (М. Т.).

Вправа 52. Простежте, якими частинами мови виражено іменну час­тину іменного складеного присудка. Яких відмінкових форм вона може набирати?

1. Двір був просторий, чистий, оплетений... (Я. А/.). 2. Біля присілка білояра пшениця була молода і вища, а горді соняш­ники стояли, як слов'янські вої, — щитами на схід (М. С). 3. Ліс низовий, набряклий душною вологою та п'янким духом роз-жухлої брості (Гр. Т.). 4. Не смійтесь, я теж на бусла схожий такою ж любов'ю до отчого дому (А. М.). 5. Терпи, козаче, ота­маном будеш (Я. те.). 6. Звуки теж бувають всякі—тільки треба уміти їх слухати (70. С). 7. Очі в Маланки стали налякані, круглі (М. К.). 8. Невпізнанним став Київ (Газ.). 9. Сказано ж: солда­том не родишся, а робишся... (О. Г.). 10. Вони [голуби] вважа­лись божою птицею, вільно виводилися, зграями літали над зеленою горою (С. С.). 11. Ти між зірками — одна (В. Сос). 12. Лиш боротись — значить жить (7. Ф.). 13. Замість тинів пра­вили густі, старанно підстрижені пояски жовтої акації (В. Мин.).

74

Вправа 53. Визначте граматичні основи і відповідно до їх кількості — тип речення. Схарактеризуйте присудки.

1. Про людину сказати все ніхто ще не здолав. 2. Перша вчи­телька наша, зачесана гладко і просто, була сива й сувора, як мати людська. 3. Сонце випаса кульбаби ще й прицвьохує про­мінням, а тюльпани — в жовтім панни, як овечки в купу зби­лись, бо здалека Дон-Жуаном походжає сонях бравий — сон­ця лицар гоноровий (3 те. С. Йоеенко).

Вправа 54. Визначте тип присудка у простих реченнях та в кожній частині складних речень.

1. Голі корені смерек заплітали стежки (М. К.). 2. Дівчам колись прийшла до столиці республіки на відбудовні роботи. 3. Ну як це назвати, Хаєцький? 4. Ясні, охоплені багрянцем, гори стояли до самого небокраю (3 те. О. Гончара). 5. За що вони тепер мене в палатах вітають, царівною називають, очей не спускають з мого цвіту? (Т. Ш.). 6. Грек назвався Олексою, а дружина його — Галиною (М. Руд.). 7. Вічно будуть лю­ди шукати: хто — нового добра, хто — нової краси (Я. Ск.). 8.1 почав Бульба, зіскочивши з коня, шукати люльку (О. Довж.). 9. Журавлик стояв зворушений, схвильований і піднесений (О. І.). 10. Справа починала бути поганою. Остап знемігся і зовсім розхворівся, його палила гарячка (М. К.). 11. По-різно­му говорили люди, чому Іван Ярош, син Петрів, став назива­тися спочатку Дунаєм, а потім дідом Дунаєм (М. С). 12. Нама­гався почати працювати (Газ.).

Вправа 55. У поданих реченнях визначте головні члени. Поясніть спо­соби їх вираження. Назвіть типи підметів і присудків.

1. Ні, хто не любить всіх братів, Як сонце Боже, всіх зарівно, Той щиро полюбить не вміє Тебе, коханая Вкраїно! 2. Так Кот­ляревський у щасливий час вкраїнським словом розпочав співа­ти. 3.1 кожний з нас те знав, що слави нам не буде (3 те. І. Фран­ка). 4. Здали екзамени дівчата. Ці почуття такі відомі! (Я. В). 5. Моє серце не може більше вмістити. Воно повне вщерть (М. К.). 6. Минуле нашого народу воістину героїчне (7. Ц.). 7. Ти ніколи не знав війни. Твої батьки теж не були на ній... А ось старші пам'ятають. Ті ніколи не забудуть війну (Газ.). 8.1 ставали всі веселі молоді фронтовики. Дівчині отій в шине­лі дарували б ми квітки (О. 70.). 9. Усе треба було починати спочатку (О. Довж:.). 10. Буковинські Карпати. Гора біля гори стоять разом в німій величі... (О. Коб.). 11. Серпень з вереснем стискають один одному правиці (М. Р.). 12. Тимко із своїм по­гоничем першу борозну пройшов спокійно. 13. Але спокій у хаті ніяк не міг встановитися. 14. Лице було сумним і зосередженим (З те. Г. Тютюнника). 15. Для одинокої бездітної тьоті Варі зо-

75

лотаве сестрине дівчатко стало гарячою відрадою серця (О. Г.).

16. В опублікованому «Словнику української мови» нарахо­ вується близько 135 000 слів — дуже велика кількість (7. Вих.).

17. Давно зозулине «ку-ку» віддалилось (В. Сос).

Вправа 56. Поясніть вживання тире між підметом і присудком чи його відсутність.

1.1. Душа — дитя. 2. Світ мій без тебе — пустеля німа. Люба моя, ти моє життя. 3. Ти — місто для закоханих. 4. Я пам'ятаю, знаю, що життя — одне, як свято... 5. Свято — жити. 6. Хіба не жалюгідність — утекти від чесної тверезості в оману? 7. О, ім'я Ваше — степ! Сонцем в'ялений, небом наповнений, що немає йому краю... 8. Чом пташка в путах — це серцебиття?! 9. Був образ ваш для мене бездоганним. Та образ — це не ви. 10. Це прощання, а не діалог. Це — вже не ти. 11. О мамо, тату! Світ же — не пустеля. 12. Вже ти й не ти без мене. 13. Не безнадія нас веде, а теплота. І тішити в душі святе — не марнота. Бо що ж із того, що на двох не спільний шлях?! Є спільне ж небо в нас і, ох, одна земля. 14. Голос — як промінь. Голос — мов доля. 15. Ве­лике — почуття. Слова — завжди малі. 16. Серце твоє сухе, як мак, стомлене і гірке. 17. Палац розкішний надто.^18. Мамо, бджілко невтомна, яка ти в мене красива! (З те. С. Йовенкд).

II. 1. Пісня і праця — великі дві сили! 2. Лиш боротись — значить жить (З те. І. Франка). 3. Найбільше добро в кожного народу — це його мова (77. М.). 4. Найбільша драма мого жит­тя — це неможливість присвятити себе цілком літературі (А/. К.). 5. Ти щира жінка {Л. У.). 6. Життя — це рух і ревна дія, а не кружіння в суєті (77. В.). 1. Ми непоборні. Вічно жить народу у радості майбутніх поколінь. 8. Ти дивом на сцені була... Ти — гнучкість тонкого стебла, Ти — ніжність лілеї весіння, Ти — мрій чарівних колосіння (О. ТО.). 9. Ми всі — весни і сонця по­братими. 10. Краса душі, краса любові — найвища на землі краса (В. Сос). 11. А дівчина була як сонце (М. В.). 12. Твій сміх — се танець водоспадів, Се злива сонячних каскадів, Зеле­ний ліс в майовий день В дощу з проміння і пісень (О. О.).

Вправа 57. Поставте, де потрібно, тире між підметом і присудком. Поясніть його вживання.

1. Згоріть не майстерність. Згоріть не диво. Усе і повсюди горить. Важніша невичерпаність і невідворотність суцільного світла в немеркнучім світі, бо так необхідно, щоб кожен що­миті світивсь. Для когось! 2. Підглядати у душу все одно що душити за горло. 3. Пелюстка слова як перлина в морі. 4. Гар­монія долі як слово просте. 5. Бо кожен в світі, кожен непов­торність (З те. А. Листопад). 6. Ім'я твоє ім'я моєї пісні про

76

батьків край... 7.—Уклонись мені, і я поведу тебе в світлі оселі, бо я Бог! 8. Я мисль людська і правди прямота. 9. Це заповіт і суть моя (З те. В. Борового). 10. Життя нелегке. Часом і круте. І все ж нам на шляху не зупиниться. Хай вічно буде сад, і в нім криниця, І виноградне гроно золоте (Г. Г.). 11. Мій ідеал це хутір на узліссі, в Гетьманщині, в позаминулім віці... (7. Кач.).

12. Завжди мужність найбільша залишатись у серці дитям.

13. Неволя недоля. 14. Віки наче сиві птиці (3 те. Н. Нікуліної).

15. А білий ряст як білий дзвін, Як біла туга на іконах, Як всіх прощань сльоза солона, Де рідний край, де рідний Він (Я. 77.).

16. Осінь вмирання, примир'я, прощання останні слова. 17. Степ був суцільний храм (3 те. О. Олеся).

Для перевірки: Авторські розділові знаки: 4. ... долі — як сло­во... 1.... я — Бог] %.Я — мисль... 9. Це — заповіт... 14. Віки — наче...

Вправа 58. Пояснювальний диктант (тире між підметом і присудком).

I. 1. — А моя Вкраїна — то небо синє після чорного. — А мій Київ — то хмара злоточола і перлистий дощик (7. Кал.). 2. Рідне слово — тая м'ята, материнка, рута, І невже ж, пахуча мово, будеш ти забута (А. Кр.). 3. Очі — дві волошки в житі на Вкраїні там, у нас. Коси — жмут ясний пшениці на дорозі там, у нас (О. О.). 4. Мить — як безвік. 5. Сьогоднішнє, вчорашнє — незмінний круг (3 те. М. Драй-Хмари).

II. 1. Серце — море. Пісня — хвиля. 2.1 спів—як арфа золо­ та. 3. Твої слова — то квіти восени весняних барв невідомої вроди. 4. Твій плач — то хмари в дні осінні, сумної чайки голо­ сіння. 5. Твої очі — тихий вечір, що спускається безгучно, не­ сучи на землю спокій на своїх сріблястих крилах. Твої очі — срібна річка з таємничим царством казок. 6. Ніч — як море, світять зорі... 7 Як квітки зів'ялі — заміри мої. 8. Душа співа, як все співає... Вона — як озеро... 9. Два струмки — один потік. 10. І ти на цілий світ одна, і ти, як мак, на сірій скелі. 11. Я тут — німий. Ходім до гаю... 12. А в тім краю, у тій пустелі, В краю прокляття і ганьби Одні — глухі, байдужі скелі, Другі — осліплені раби. 13. Я — мов сурмач без сурми голосної, я — мов стрілець без зброї золотої, я — мов орел без сизих крил (З те. О. Олеся).

Вправа 59. Знайдіть додатки, визначте спосіб їх вираження. З'ясуйте, до якого члена речення відноситься кожен із них, якими частинами мови ці члени речення виражені.

1. [Сковорода] святкував безкраю низку зустрічей. Гаї, сад­ки, урочища, хати, дерева, клуні — усе нашіптувало йому каз->си дитинства, вливало молодість у вже підтоптане, на мощі схоже тіло. Яка краса, яке блаженство! Він наповнявся ра-

77

дістю, :мов джерело водою, відігрівав охолоду душу и ставав безмежно добрим і всепрощаючим... 2. В житті людини такий же плин, така ж безмежна зміна одного іншим: веселості — смутком, здоров'я — хворістю, надії — відчаєм. І навпаки (З те. В. Шевчука). 3.1 вчаться черешні любити (М. Шап.). 4. При­хилюсь до народів сердечно й уклінно, запозичу нове і відкину старе (С. Л.). 5. Тільки скажи «люблю». Одно-єдине, кругле, вологе, соковите, як плід біля вишневої кісточки, червоне сло­во (В. Ст.). 6. Короткі листопадові дні скупі на сонце {О. П.).

Вправа 60. У поданих реченнях знайдіть додатки. Визначте, які з них прямі, а які непрямі.

I. 1. Вітер розвіває на ній крапчасту хустку (/. Ц). 2. Мар'ян кладе дрівця в піч, виймає з кишені кресало, кремінь і губку (М. С). 3. Два третього не чекають (М. Ном.). 4. Соломія не од- ривала очей од берега (М. К.). 5. Ти співала мені в сині ночі лю- лійних пісень, ти в любистку мене у хатині похилій купала (В. Сос). 6. Антон вкосив трави у леваді (В. Д.). 7. Випрямилась, довго й пильно дивилась на Чіпку, немов вивідувала правди (П. М.). 8. Вона пішла до сусідів поради просити (Т. Ш). 9. А мені, може, просто хочеться щастя, тугого й солодкого, як шоко­ лад (Л. К). 10. Гайку, гайку, дай гриба й бабку, сироїжку з добру діжку, красноголовця з доброго молодця (М. Ном.). 11. Вже по­ ночі, обвіяний всіма вітрами, приносив додому дзвони в ногах, у голові й землю у куточках очей (М. С). 12. Шлях володіє якоюсь особливою силою для мого степового народу (77. 3.).

II. 1. Пишемо: «Оберігаймо красуню природу!» Закликає­ мо: «Рятуймо бенгальського тигра!» Страуса нанду і якогось черв'ячка заносимо у Червону книгу. А жінку губимо. Щодня. Щогодини. Щохвилини (Є. Д.). 2. В мовчанні пітьми лиш лас­ тівка гострими свисне крильми (М. Б.). 3. Я так люблю сіяти!.. Люблю орати, косити, молотити (О. Довж.).

Вправа 61. Побудуйте 10 речень, у яких подані слова виступали б у ролі підмета і прямого додатка. Підкресліть ці члени речення.

Знання, урок, море, місто, сіль.

Вправа 62. Із двох варіантів виберіть той, який більше відповідає літе­ратурній нормі.

Доглядати діти — доглядати дітей; пасти кіз — пасти кози; запрягати коні—запрягати коней; поїти корови — поїти корів; пасти свині — пасти свиней; загнати гусята — загнати гусят.

Вправа 63. Подані дієслова введіть у речення таким чином, щоб вони мали при собі по кілька додатків. Схарактеризуйте ці додатки.

Дякувати, посилати, приберігати, підготувати, сповіщати, вселяти, звітувати, розповідати, шарпати.

78

і 64. З кожним із поданих словосполучень складіть по два ре­чення. У першому реченні кожної пари вказані словосполучення мають бути підметом, а в другому — іншим членом речення. Словоформи мож­на змінювати.

Національний педагогічний університет, четверо друзів, батько з сином, один із нас, сотні киян, десятки підручників.

Вправа 65. Перепишіть речення. Підкресліть слова з предметною се­мантикою, які мають при собі означення, визначте їх тип (узгоджені, неузгоджені), спосіб вираження та вид зв'язку між ними і означуваними словами.

1. З жалібним стогнанням гепнула додолу підтята монголь­ськими сокирами прастара липа (7. Ф.). 2. Сірі води густо спли­вають з сірого неба на посірілу землю (М. К.). 3. Та сама хата, що й у першійдії, тільки краще споряджена (Л. У.). 4. Сонце ніжно й тепло усміхалося з блакитного неба, і від усмішки тої земля цвіла (А. Г.). 5. Радіє сонце щастю жить, змагати ніч... (С. Й.). 6. Ще того віку вистачить для щастя прийти і вмерти на своїй землі (7. Кал.). 7. Заїжджають до двору черкеси в шап­ках; в кожного на поясочку ніж висить (Т". Т.). 8. Село в долині мовчало (А. Г.). 9. А міст в намисті з огняних опук горить, як світла мрія в надвечір'я (М. Д.-Х.). 10. Щасливе босе дівчатко, походжу з пісень «у коло», з забави в «небо і пекло», з давнини «був собі раз»... (Ті. Колод.).

Вправа 66. У поданому тексті підкресліть означення. Поясніть способи їх вираження. Повторіть правопис складних прикметників.

Провесна. По узліссі і на галяві зеленіє перший ряст і цвітуть проліски та сон-трава. Дерева ще безлисті, але вкриті бростю, що от-от має розкритись. На озері туман то лежить пеленою, то хвилює од вітру, то розкривається, одкриваючи блідо-бла­китну вроду. В лісі щось загомоніло, струмок зашумував, забри­нів, і вкупі з його водами з лісу вибіг «Той, що греблі рве» — молодий, дуже білявий, синьоокий, з буйними і разом плавки­ми рухами; одежа на йому міниться барвами, від каламутно-жовтої до ясно-блакитної, і поблискує гострими золотистими іскрами. Кинувшися з потоку в озеро, він починає кружляти по плесі, хвилюючи його сонну воду; туман розбігається, вода синішає (Леся Українка).

Вправа 67. Розмежуйте узгоджені означення та іменні складені при­судки.

1. Рвучкий, холодний вітер. Пропахлий стернищами, ози­миною, листям, грибами, хлібом. Там, у степу, за містом, він ще дошкульніший, проймає наскрізь. 2. Стояв липневий, про­пахлий медом ранок. 3. Він наповнявся радістю, мов джерело водою, відігрівав схололу душу й ставав безмежно добрим і все-

79

прощаючим... (З те. В. Шевчука). 4. Небо було сіре, похмуре. Немов восени, накрапав холодний і дрібний дощ (Ю. 3.). 5. Є місцевості веселі, радісні, є похмурі, тривожні й недобрі місця. Є благодатні долини й овіяні смутком гори (О. Довж.).

Вправа 68. Доберіть з творів художньої літератури п'ять речень з не-узгодженими означеннями. Чим вони виражені?

Вправа 69. Знайдіть неузгоджені означення у формі родового відмінка іменника без прийменника. Що вони означають?

Мово рідна! В тобі мудрість віків, і пам'ять тисячоліть, і зойк матерів у годину лиху, і переможний гук лицарів твоїх у днину побідну, і пісня серця дівочого в коханні своїм, і крик новона­родженого; в тобі, мово, неосяжна душа народу — його щирість і щедрість, радощі і печалі, його труд, і піт, і кров, і сміх, і без­смертя його. Арфо серця мого! Люблю зажуру пісень твоїх, і невмирущий оптимізм гумору твого, і музику слів твоїх. Скар­бе мій єдиний, з тобою я найбагатший і найдужчий в світі, без тебе — перекотиполе, що його вітер несе у сіру безвість, у млу небуття (С. Плачинда).

Вправа 70. Перепишіть. Підкресліть додатки і неузгоджені означен­ня, виражені іменником у родовому відмінку. Обгрунтуйте.

Не треба ні паризьких бруків, Ні Праги вулиць прастарих: Все сняться матернії руки, Стара солома рідних стріх. Все сниться гук весни і вітер, Веселий вітер світлих літ. А тут — молюсь, убогий митар, Шукаю Твій вогненний слід...

А я на полум'ї розлуки

Назавше спалюю роки,

І сниться степ Твій, сняться луки

І на узгір'ях — вітряки.

Там свист херсонського простору!

Там вітер з кришталевих хвиль!

А тут: в вікні опустиш штору —

І п'єш, самотній, смертний біль.

Є. Маланюк

Вправа 71. Побудуйте речення із займенниками його, її, їх так, щоб вони виступали то в ролі додатка, то в ролі означення.

Вправа 72. Перепишіть речення. Підкресліть слова, які мають при собі означення, та самі означення. Дайте повну письмову характеристику цих

80

означень (узгоджене — неузгоджене, непоширене — поширене, препози­тивне — постпозитивне; морфологічне вираження).

1. Осінь віє смутними вітрами. В такі вітри опадає кора з висохлого дерева (Вал. 777.). 2. Кожен крок дається ціною вели­ких зусиль, але перед людиною благородна мета — досягти вершини (В. С). 3. Зненацька став мені перед очима шлях сте­повий — під розімлілим небом, в зелених латках шпоришу, об­кладений по узбіччях припорошеними долоньками подорож­ника, заквітчаний синіми зірочками Петрового батога, в при­темненому сріблі полинів і нехворощі (77. 3.). 4. У пам'ять плив­ла біла хата з ветхою солом'яною стріхою, з образами на по­куті (А. Топч.). 5. Давай говорити мовою осені (О. П.). 6. Море було свинцеве й похмуре. Сіявся дрібний холодний дощ, і обрій танув у брудно'-сірій намітці. Важкі хвилі хльоскали каміння й відходили, згрібаючи дрібне каміння своїми пінявими пазура­ми (3. Т.).1. Зате сіна в Кравчини найкращі — густі та розкішні. Не сіно — чай (7/7. Т.). 8. Непорушна згода поля, людини, дня (77. Ф.). 9. І знову вечір розпинає зеленкувато-сизі крила над затишним, зеленим, співучим містом (В. В.). 10. Біля самого ліжка на тумбочці стояв маленький кошик з свіжими синіми квітами, схожими на проліски (О. Г.). 11. Я пісень кохання ніко­ли не співав між ворогами (Л. У.).

Вправа 73. У поданих реченнях знайдіть прикладки. З'ясуйте їх зна­чення. Яку позицію щодо пояснюваного слова вони можуть займати?

1. Медом акацій пахне зачіплянська вуличка Весела. 2. Жи­вуть на Зачіплянці здебільшого праведні люди, або, як Мико-ла-студент сказав би, правильні. Роботяги. Металурги. 3. Сту-дент-металург уже, а й зараз ще має звичку бовтатись у сазі, полохати в осоці карасів, і щоразу асистентами при ньому всі оті баглайчата, їжаченята, шпаченята, вся та замурзана зачіп­лянська гвардія, що віддана студентові безоглядно... 4. Усе ми, жінки? А де ж ви, самбісти? 5 Для нього, Баглая-молодшого, тут епіцентр життя. 6. Крім Баглая-молодшого, є ще Баглай-старший, що за свій темперамент та задерикуватість раніше був знаний на селищах як Іван-дикий, чи Іван-рудий, а з певного часу відомий більше як «отой Баглай, що в Індії», або просто Віруньчин Іван. 7. А Галька-переросток, що майже й надію втратила на заміжжя, тихо йому, зніяковіло: — Хлопців... 8. Так з'явився на світ ще один Баглай, нащадок металургів. 9. За сто верст упізнав би його Лобода-син... 10. Усміхнувся Іван і знов завів мову про Лободу-батька. 11. Один із тих велетів тисячо­літніх [собор], що розкидані по всій планеті, — то мов похмурі цитаделі стоять з щілинами вікон-бійниць, то стрілчастими шпилями десь черкаються хмар, то в розлогих опуклостях бань

81

відтворюють образ неба... Серед людських поколінь, серед те­кучих віків височать незрушно, оклечавши себе символами-оз-добами,¹ кам'яними химерами, вкарбувавши в собі пристрасті епох. 12. Поема трагізму, поема нездоланності духу, але якими словами-карбами її викарбовувати? 13. Спить студент, довго­в'язий смаглявець з чорними бровами, усмішка блукає на виш­нево-пришерхлих губах. 14. Хоч би коли на танці дівчину за­просили, скептики нещасні... 15. В цеху її називають ас-механік (О. Гончар).

Вправа 74. Складіть речення, ввівши у них прикладки на позначення: власної назви предмета, професії, роду заняття, належності до певної організації, національної та територіальної належності, звання, віку, при­значення та характеристики предмета за подібністю, якісної характе­ристики.

Вправа 75. Визначте непоширені та поширені прикладки.

I. Вдарим по струнах з колишньою силою піснею-бурею, піснею-хвилею. Вдаримо в скелі життя (О. О.). 2. Де ж та гордість твого духа — вільного орла? (О. О.). 3. Явилась друга [любов] — гордая княгиня, Бліда, мов місяць, тиха та сумна, Таємна й недоступна, мов святиня (/. Ф.). 4. Не оди складали, А думи народу, Не в стансах прославили милої вроду, А в ти­ хих журливих піснях... Ті вічні пісні, ті єдинії спадки Взяли собі другі поети-нащадки І батьківським шляхом пішли... (Л. У.).

5.1 хто Поезію-царицю посміє кинуть у в'язницю? (А/. Ворон.).

Вправа 76. Визначте, за якими критеріями розмежовуються означу­вані слова і прикладки.

1.1. Обернулась: перед нею Ігор-князь-. 2. Після князя Рости­слава залишились три сини... 3.1 в Дніпро Перуна-бога з сміхом кидає вона [молодь]. 4.1 на славу Льва-князенка князь назвав це місто Львів (3 те. О. Олеся).

II. 1. Гей, на всі простори, на Карпати-гори розлітайся, сло­ во, розтинайся, клич... (М. Р.). 2. Коли одна з доярок захворіла і довелось розподілити її групу корів, бригадир віддав Єльці рекордистку Княгиню, що було неабиякою честю... {О. Г).

III. 1. Гори навкруги... Далі ці зеленкуваті гори-хвилі бу­ дуть менші (Я. К.). 2. А Дніпро мов підслухав: широкий та синій, підняв гори-хвилі (Т. Ш.).

Вправа 77. Поясніть вживання дефіса, лапок та відсутність дефіса при прикладках.

1.1. Не ніч-страховище лякає, а чим зустрінеш новий день... 2. «Ой хмаронько, ой чаронько, не лети. Зірви з мене це лис­тячко, це листячко-намистечко без краси. У рідненьку роди­ноньку, на милую Вкраїноньку віднеси. 3.0 Українонько-мати! Зглянься, заспокой, Розвій мою страшну розпуку І знову вірою

82

озброй, І поведи мене на муку. 4. Чолом тобі, о земле-мати, уклін мій, страднице, прийми! 5. Над Каялою-рікою половець­ке військо йде... (З те. О. Олеся).

II. 1. «Запоріжсталь» — завод-велетень (3 газ.). 2. То була тиха ніч-чарівниця... (Л. У.). 3. Зневажуваний ворогами, він [на­ род] подарував світові велетня Франка (М. Р.). 4. Мов короле­ ва, засідає Вірунька десь аж у піднебессі цеху, десь там торкає пальчиками залізну гриву свого велетня крана... 5. Отже, поду­ майте, ми охоче взяли б вас до себе, в наш ансамбль «Дніпрова хвиля». 6. Навіть і кафе можна б назвати: «Козак Мамай», або «У козака Мамая», хіба ж не здорово було б! (З те. О. Гончара).

III. 1. Пахне'хлібом і землею вогкий вітер-срібнокрил. 2. Крикнула вісниця-птаха, віщо шумить очерет. 3. Тут був го­ тель «Царград». (З те. М. Рильського).

Вправа 78. Перепишіть речення. Підкресліть прикладки. Поясніть, у яких випадках одні прикладки уточнюють зміст попереднього члена ре­чення, а в яких є однорідними членами.

1. Син Яця-коваля, Іван рудоволосий, Рибалка і мудрець, поет і каменяр, Не надився на блиск і на позверхній чар, На Чайльд-Гарольдів плащ, на Лорелеї коси (М. Р.). 2. Народе мій, мій рідний краю, життя моє, любов моя! (М. Р.). 3. Я не хочу нікого любити, тільки тебе, матусеньку мою, зірочку мою! (Г. К.-О.). 4. Хвиля коси розпускає, убирається в каміння, — в перли, яхонти, топази, в срібло, золото, смарагд (О. О.). 5. На похорон приїздив дядько Ягор, материн брат, заводчанин. 6. Хто вона, та порушниця заводчанського спокою, баламутка юнацьких ночей? 7.1 після тебе прийдуть, житимуть на цій землі люди іншого складу, інших професій, кібернетики які-небудь, астронавти... (З те. О. Гончара).

Вправа 79. Прочитайте, випишіть окремо складні слова і прикладки з пояснюваними словами, написані через дефіс. Визначте семантику при­кладки, спосіб творення складних слів.

1.1. Щоночі ти свої лілеї-руки кладеш на голову мою... 2. Все втонуло в пісні-морі, Все забулось, як вві сні... 3. Там всі мої слова-пісні, там все, що я забув, згадаю... 4.1 можеш ти вірити звукам-словам?! 5. В золотій смушевій шапці Циган-вечір схо­див з гір, Ніс він ніченьці-циганці 3 срібла кований набір. 6. Пролетіла зоря, та лишила вона срібну стеженьку-слід після себе... 7. Ой не розбуркуй суму-жалю. 8.3 серцем, повним смут-ку-горя, утомився я ходить... 9. О моя Русалко з русою косою, Чом не розірвеш ти мого суму-лиха?.. 10. І не виніс я щастя-муки, І задзвеніли в серці звуки, І розітнувсь мій перший спів... 11. Невже твої вуста-коралі У морі щастя не знайду?.. 12... Смут­ком брата-товариша звать. 13. Тремтіть же, тікайте, кати-во-

83

роги... 14. Прощай, моя мати-природо... 15.1 почув би, може, я, Як за горами-лісами Плаче рідная земля безутішними сльо­зами (3 те. О. Олеся).

II. 1. Пісне, напоєна горем-отрутою, час тобі вже на спокій (/. Ф.). 2. Як забуду, що ти, бідна, у тяжкій неволі, не віддам тобі [Україні] сил-труду, — най не знаю долі (У. К.). 3. Благо­словенна синь озер, і Псло, і повів рути-м'яти... (М. Р.).

НІ. 1. Серед повоєнних нестатків нікому не було легко, а як уже тій матері-одиначці, що не вміла з правління вимагати, вміла тільки працювати чорно! 2. Німотна музика собору, му­зика отих гармонійно піднятих у небо бань-куполів — вона для тебе реально існує, ти здатен її чути, хоча інші, здається, до неї глухі. 3.1 Єлька-Оленка весь час біля неї, у колі цих інтересів. 4. Так і зветься сорт: груша-безнасінниця (О. Гончар).

Вправа 80. Розмежуйте іменні складені присудки і прикладки, відповід­но підкреслюючи їх.

1. Бережімо честь народу—найкоштовнішу перлину (Я. Т.). 2. Боротьба за чистоту, красу і багатство української мови — це наша спільна справа 3. Він жив між нас, найкращий серед нас, серед людей, у кого зброя — слово. 4. Його дума, до смерті молода, цвіла в книжках — у квітах пурпурових. 5. Що одна правиця — сонце, друга — місяць-молодик (3 те. М. Риль­ського). 6. Тебе побачу знову, мій ти раю, Мій батьку рідний — степ без краю (А/. Верб.). 7. Погасло сонце — мрія чарівна, і я блукаю знов без світла... 8. Хоча пізно, а все ж діждемось ми весни, — свята волі, і світла, і втіхи {З те. О. Олеся).

Вправа 81. Користуючись енциклопедичною літературою, подайте короткі відомості про діяльність М. Максимовича, М. Петренка, М. Дра-гоманова, М. Вербицького, П. Чубинського, Д. Яворницького, з тим щоб одні й ті самі мовні конструкції виступали то в ролі іменного складеного присудка, то в ролі прикладки.

Зразок: Микола Костомаров — український і російський історик, етнограф, письменник. Микола Костомаров, етнограф і письменник, був також одним з перших українських літературних критиків.

Вправа 82. Перепишіть речення. Підкресліть обставини місця разом з пояснюваними словами. Над обставинами напишіть питання, на які вони відповідають. З'ясуйте відтінки значення, спосіб морфологічного вира­ження обставин.

1. Бреду обніжками й житами. (А/. Д. -X.). 2. Понад гаєм, над водою стеляться тумани (Г. Барв.). 3. Іноді де на горбочку за­лягали в житі (А. Г.). 4. Як колись, в цей провулок, садами я повз верби пройшов, через гать... (В. Сос). 5. З надвечір'я ви­зирає ніч. У вікнах всесвіт сліп. Вулицею здибають тебе незна­йомі люди (В. Ст.). 6. Обабіч Пруту туляться одне до одного тісні села покутські (77. К.). 7. Ми житами підемо по стежині

84

(М. Шост.). 8. Віддалеку побачив рідну хату (В. Ш.). 9. Через вулиці нахололі повз очей зачарований хміль йшла ти в со­нячнім ореолі невідомо куди і звідкіль (В. Сим.). 10. Десь ходи­ла дума по стерні під житяно-пахкою виссю (Т". Се.).

Вправа 83. Прочитайте. Випишіть обставини часу разом з пояснюва­ними словами. Визначте семантику та спосіб їх вираження.

Володимир Олександрович Васляєв помер 4 жовтня того ж року... Востаннє я бачився з ним дванадцятого червня у Фео­фанії під Києвом, де його лікували. Знав чи не знав, що йому взагалі вже часу ні на що не залишилося, крім страждань?

Мабуть, знав. Весь час намагався розвеселити мене, кепку­ вав із себе і сміявся з усякого приводу — володів собою по- справжньому. /

Розповідав про матір і батька, що й того дня чекали його в Миколаєві, про братів по зброї, про сина загиблого друга, якого всиновив і вивів у люди. Особливо яскраво, з гумором розка­зав, як на початку війни їздив у Ленінград вступати у Вище військово-морське інженерне училище, як відмовився вступа­ти в інтендантське, яке йому натомість запропонували, а потім повернувся в Донбас із Ленінграда, маючи в кишені три копій­ки. Він просився на фронт спочатку вдома, потім у Ростові, а пізніше на Волзі, але йому відмовляли, бо двадцять четвертий рік ще не підлягав мобілізації. Задушевно, з легким смутком пригадував, як сторожував на баштанах за Волгою і бачив но­чами тамтешніх вовків біля куреня. Я запам'ятав його розповіді на все життя і гадаю, що розповідав він усе це недаремно: хотів, щоб хтось це знав, крім нього самого, щоб колись це перепові-ли вже без нього...

Ми ніколи не взнаємо, що думають люди перед смертю. Особливо ті, що йдуть від нас назавжди і знають про це зазда­легідь. Але страшно й моторошно уявити собі їхній стан і са­мотність перед лицем смерті. Ніхто з усіх, хто їх любить, не зможе ні полегшити страждань, ні врятувати... (За О. Сизо-ненком).

Вправа 84. У поданих реченнях знайдіть обставини мети. З'ясуйте, якими частинами мови та формами вони виражені.

1. Живи, Україно, живи для краси, для сили, для правди, для волі (О. О.). 2. Збіжжя стелилися чудові на паску, на коро­вай (Б. Л.). 3. А я піду за волю проти рабства, я виступлю за правду проти вас! {Л. У.). 4. ... Я все стерплю ради .дітей! (7. Котл.). 5. Для нього [щастя] віддавали все найдорожче, гу­били себе і других, сльози й кров лились річками во ім'я його (Л. У.). 6. Тепер от вийшов землю культивувати (О. В.). 7. Ове­чата ледве сновигали по траві, шукаючи тіні (77. А/.).

85

Вправа 85. Знайдіть у поданих реченнях обставини причини. З'ясуйте спосіб вираження їх.

1. Вітер віє-завиває, аж стогне спересердя (М. І.). 2. Мабуть, захотілося небові десь там, унизу, у_ Бессарабії порахуватися з Іваном через його Маріору, бо на Йвана усі ляки, що горох до стіни (В. Лев.). 3. Повільно повзуть трактори один по другому, мов по черзі, псуються і відходять на сторону (У. С). 4. Гірко жилося Тарасові в рідній сім'ї через злидні та недостачі (77. М.). 5. Ріка лякала людей не від своєї примхи, а зі страху перед не­бом (В. Лев.). 6. Скривлене коліно ниє, але згарячу він ще не відчуває різкого болю (Я. Кол.). 7. Роман, по молодості, і не догадався збагнути тривогу матері (А/. С). 8. На вимогу ком­бата артилерійський підтримуючий полк вислав дві самохідні гармати (О. Г.). 9. Зашуміла вода на низині, шукаючи виходу (Я. М.).

Вправа 86. Підкресліть і схарактеризуйте обставини умови та до-пусту.

1. При щирості між людьми, при глибокій і міцній симпатії ніякий риск не страшний {Л. У.). 2. Незважаючи на спеку й ду­хоту, косарі співали косарських пісень; їх голоси змішувались з пташиним щебетанням, з тріщанням трав'яних коників (/. Н.-Л.). 3. Й уже усенький світ їй би [душі] облітати, обма­цати, осягнути, аби нагадати тобі та й собі, що, попри буден­ні потреби, є ще й вищі, духовні, без яких їй жити якось не спідручно (В. Лев.). 4. Незважаючи на таку рань, було вже зо­всім тепло (О. Г). 5. Лежавши на печі, держави не збудуєш (М.Д.-Х.).

Вправа 87. Знайдіть обставини способу дії. Поясніть, чим вони вира­жені. З'ясуйте їх семантичні відтінки.

I. 1. На клумбах, загонисто, розмашисто, закинувши назад голівки, мріють в безсоромній знемозі тюльпани, півонії, півни­ ки (В. В.). 2. Сірі, ледве помітні в тумані плавні непривітно шу­ міли (А/. К.). 3. Дорога текла втомлено, мов ріка (Я. 3.). 4. Вал­ ка тоді розсипалася по степу й сунула цеп за цепом усе ближче (А. Г.). 5. Над бором хмари муром (Я. Т.). 6. Може, моя то Вкраї­ на біліє черідкою хат (Л. К). 7. Василина розходилася у танцях. Вона то плавала лебедем, то йшла павою, то пурхала метели­ ком, то линула ластівкою (/. Н.-Л.).

II. 1. Життя кінчається і починається... Та сама вічність, з якої ми приходимо і до якої знов повертаємося. Все просто, мудро й моторошно. 2. Лисицею по сивих стернях літ підкра­ лася похмура старість. 3. Дивився спідлоба, важко кудись вдалеч і міряв землю — за кроком крок, за сажнем сажень. 4. А дощ стояв стіною... (З те. В. Шевчука).

86

Вправа 88. Знайдіть обставини міри вияву дії або ознаки. Які слова в реченні вони пояснюють? На які питання відповідають? Якими частина­ми мови та морфологічними формами виражені?

1. Колишні панські будівлі люди вкрили, як горобці копи жита, і розбирали по деревині, по цвяхові, по черепичині (С. Ч.).

2. Шаблій на ходу збирав їх [колоски] — по одному, по два (Д. Бедз.). З Буде усім по сім (А/. Ном). 4. Коропи в нього пів­ пуда нагулюють (М. С). 5. По вінця повні ярості й любові, стояли ми, замислені (А/. Б.). 6. Отже, слухай, щебетуха, зако­ хався я по вуха в молоду твою натуру (В. І.). 7. Вона була дуже схожа з лиця на Нимидору (/. Н.-Л). 8. Ще було зовсім темно, коли вони вибралися за Троянівку (Г. Т.).9. Про життя своє я міг би написати або дуже багато, або зовсім мало (М. К.). 10. Зовсім утих вітер (С. Ч.). 11. Я люблю тебе, давно люблю, над життя, над усе на світі (Л. У.). 12. Шерстюк був блідий і схвильований надзвичайно (О. Довж.). 13. Погода була напро­ чуд гарна (/. Ф.).

Вправа 89. Підкресліть всі обставини. Визначте їх групи за значенням та спосіб вираження.

1. Не раз, заблудившись, навмання йшли мандрівники тай­гою, намагаючись знайти правильний шлях (О. Донч.). 2. Обабіч громадяться, мчаться в безвихідь тіні прадавніх століть (А/. Б.).

3. Та й жив ти не в трояндовім вінку, Лаврового по правді заслу­ живши (А/. Р.) 4. І я стою на воротях батьківського краю, що починається чи кінчається на нашому подвір'ї, оглядаю все тут, ніби востаннє {О. С). 5. Додому з верхів Федьо повернувся аж опівночі. Зосліпу гримнувся лобом об одвірка (В. Лев.). 6. Див­ лячись униз, бачили безодню. 7. Давно минув той час, коли ти бігав по селу разом із хлопцями, заглядав у криниці, шукаючи найглибшу, кричав у їхні душі, в їхню безодню, в їхню таємни­ цю, прислухаючись до тих незрозумілих і бентежних у своїй незрозумілості відповідей, які давали криниці (3 те. Є. Гуцала).

Вправа 90. Із поданого тексту випишіть обставини разом з пояснюва­ними словами, з'ясуйте їх значення та способи вираження. Поясніть пра­вопис прислівників.

Все почалося просто: з-за обрію тихо виткнувся ріжечок ледве помітної синьої хмари. Залитий сонцем степ одразу при­нишк, затаїв подих, мовби чекаючи, що з цього вийде. А ріже­чок тим часом уперто вигонився угору, розростався вшир, по­ступово перетворюючись в тучу, в темно-синій гірський хребет, що незабаром уже закрив собою величезний сектор неба.

І ось раптом хребет розломився, вогняна тріщина прокоре-нилась впоперек нього, згори до самого низу. Загриміло, і по­легшено зітхнув степ, радісніше стало навкруги (О. Гончар).

87

Вправа 91. Із творів художньої літератури випишіть речення з обстави­нами всіх типів. Після кожного в дужках зазначте тип обставин.

Вправа 92. Розмежуйте обставини і неузгоджені означення, виражені прийменниковими конструкціями, та конструкції з синкретичним (обста­винно-означальним) значенням.

1. Височить ось, як і восени, прадідна груша, куняє, мов ста­рий кінь, знайомий журавель над криницею (П. К.). 2. Дружно курились димарі хат, рипіли журавлі біля криниць (А. Г.). 3. Над селом стояв звичайний в обідню пору туман (М. К.). 4. Школа над морем (О. Донч.). 5. Серед Росі неначе лежав невеличкий острівець із прездорового каміння, без ладу накиданого купа­ми (/. Н.-Л.). 6. Пішла слава, що Дротівна Маруся і горда і пиш­на; і за тутешніх парубків не хоче, а жде собі панича із-за моря (Г. К.-О.). 7. Марія встала із-за прядки і почала додому збира­тись {А. Г.). 8. До батька Миколи приїхали гості, із заходу сон­ця і сходу країни (О. Мак.). 9. — Матусю моя, лебідонько моя! Звідкіль тебе ждати, звідкіль виглядати? Чи з заходу, чи з схо­ду, чи з синього моря, чи з широкого степу? (/. Н.-Л.).

Вправа 93. Складіть із поданими сполученнями слів речення так, щоб вони виступали то в ролі обставин, то як означення.

Над озером, на узліссі, в кінці городу, в росі, без втрат, на світанку.

Вправа 94. Виконайте синтаксичний аналіз членів речення за схемою:

1. Головні члени речення:

а) підмет — простий або складений, чим виражений;

б) присудок — тип за структурою (простий, складений чи складний) та морфологічним вираженням.

2. Другорядні члени речення:

а) додаток—прямий чи непрямий, морфологічне вираження;

б) означення — узгоджене чи неузгоджене, тип зв'язку з оз­ начуваним словом, непоширене чи поширене, морфологічне вираження;

в) обставина — різновид за значенням, морфологічне вира­ ження.

1. Люблю я ліс. Дрімотний ліс. Він партизанові приніс жа­даний захист і спочинок (П. В.). 2. Рад би ще він раз побачить отаку зиму! (В. Сос). 3. Червоніло ціле море колосків пшениці (М. К.)Л. Двоє каченят випливали на плесо (О. Г.).5. Плинуть думоньки, думи-гуси, прагнуть в бурях морських спочить (Г. Св.). 6. Хмарини сизіють від бурі, з шаленства (В. Бар.). 7. На довгій ниві днина не одна завіяним зерням скотилась в осінь (К. Ч.). 8. Єдина стеля мистецтва — правда (Л. К.). 9. Чумаць­кий Шлях на небі був схожий на росистий слід на землі (Г. Т.).

10. Поет не може бути власністю. Він не може звикнути до при­нижень (Л. К). 11. Тьмяно заблищали на сонці одвернуті ле­мешами скиби землі (Г. Т.). 12. Опівночі, на критому току го­рять жовті ліхтарі, освітлюючи купи зсипаної тут пшениці... (Є. Гуц.).

ОДНОСКЛАДНЕ РЕЧЕННЯ