§ 57. Відокремлені означення

Відокремлені означення — це виділені інтонацією (і пунк­туацією на письмі) члени речення, що виступають у функції означення.

Відокремлюватися можуть як узгоджені, так і неузгоджені

означення.

Відокремлення узгоджених означень залежить від ступеня, міри їх поширеності, позиції щодо пояснюваного (означуваного) сло-ва-іменника, від його морфологічної природи. Відокремлюватися можуть узгоджені означення, виражені як одиничними прикмет­никами і дієприкметниками, так і прикметниковими і дієприк­метниковими зворотами. Прикметниковим зворотом називаєть­ся поширене означення, виражене прикметником з поясню­вальними словами, а дієприкметниковим — поширене означен­ня, виражене дієприкметником з пояснювальними словами.

Узгоджені означення найчастіше відокремлюються у таких випадках:

1) постпозитивні означення, виражені прикметниковим або дієприкметниковим зворотом, які стоять безпосередньо після

134

означуваного слова: У глибоких долинах, зелених від винограду і повних сивої мли, тіснилися кам'яні громади, рожеві од вечір­нього сонця або синіючі густим бором (М. К.); Вся країна, пови­та красою, Зеленіє, вмивається дрібною росою (Т. Ш.); Степ, оповитий тишею, дихав пахощами росяних трав (П. П.);

2. постпозитивні означення (два і більше), виражені прикмет­ никами, що пояснюють іменник чи займенник: Корови розбре­ лися по луці, гладкі, сочисті, як і трава (М. К.); Іще довго Горпи- на чула дитячий плач, жалкий та болісний (М. В.); Чудовая мрія, розкішна та ясна, Кохано в ту ніч огорнула мене (Л. У.); Від його вродливого лиця, блідого й гордого, била звага молодого орла (М. К.);

3. постпозитивні непоширені означення, виражені прикмет­ ником або дієприкметником, які крім атрибутивного, мають додаткове обставинне значення: Давид, поривний, схватив бу- дьонівку з ключки і — до дверей (А. Г.); пор. також означення, ускладнені порівняльним зворотом, а також підрядним речен­ ням: З-за хати вибігла суха собака, кудлата, як вівця (І. Н.-Л.); Пілот, радий, що знайшов дівчину з парашутом, кілька разів об­ летів навколо неї (М. Т.);

4. постпозитивні, а також препозитивні означення, виражені прикметником і дієприкметником, а також прикметниковим і дієприкметниковим зворотом, якщо вони відносяться до особо­ вих займенників: Розумна, дотепна, товариська, невтомна, добра завжди і в усьому щира, вона користувалася загальною любов 'ю і вчителів, і учнів (Ю. 3.); Може, Данте тебе оспівав, Незабутню, далеку, несмілу (С. Б.); Я мислю про тебе, безсонну, в тривогу повиту (Л. П.); З ними, з цими людьми, чесними і простими, він уже пройшов сотні кілометрів і мріяв пройти ще сотні (О. Г.);

5. препозитивні означення (як поширені, так і непоширені), які поряд з атрибутивним мають додаткове обставинне значен­ ня: Знесилений, кінь зупинився важко дишучи (О. Г.); Переляка­ ний, без шапки, запорошений снігом, мчався Василько по дорозі назустріч холодному вітрові (М. К.); Налякані, зняті жалем, робітники покидали роботу та стояли, мов зачаровані (М. К.); Налита сонцем і вітрами, хлюпоче веслами весна (М. С). Особ­ ливо часто відокремлюються у таких випадках дієприкметни­ кові звороти.

Відокремлення неузгоджених означень пов'язане з мірою їх поширеності (обсягом відокремлюваної групи), морфологічним вираженням, лексичним значенням означуваного (пояснюва­ного) слова, а також із синтаксичними умовами контексту. Неузгоджені означення, виражені іменниками у формі непря­мих відмінків з прийменниками, а зрідка й без них, відокрем-

135

люються, якщо треба підкреслити виражене ними значення: За Россю, під високою скелею, блищав на сонці новий гарний млин, увесь обтесаний, обмальований, як цяцька (І. Н.-Л.); Прибували з моря рибалки, стали виходити на берег, у своїх зюйдвестках, у важких рибальських чоботях (О. Г.).

Завжди відокремлюються неузгоджені означення, вираже­ні іменниками, якщо вони виступають поряд з узгодженими: Перед очима в Маланки витала левада, зелена, весела, над річ­кою (М. К.); З воза виставилося покарбоване обличчя бабусі, з пов'язаною чорним платком головою, біла, закустрана борода дідова, з червоним, попеченим сонцем лицем та ясними очима (П. М.). Поширене неузгоджене означення завжди відокрем­люється, якщо воно стоїть після означуваного іменника: Яків, з розстебнутим коміром сорочки, лежав на траві і дивився в небо (А. Ш.); На високому березі, з обшитою каменем набе­режною, стояло село, незруйноване, мирне (О. Г.); пор. також у поєднанні з узгодженими означеннями: На призьбі сиділа його мати, Маруся Джериха, вже немолода молодиця, бліда, з тем­ними очима, з сухорлявим лицем (І. Н.-Л.).

Відокремлюються також неузгоджені означення, які відно­сяться до особових займенників, причому нерідко виступають поряд з відокремленими узгодженими означеннями: Маленька й метушлива, з чубчиком на стриженій голові, з ластовинням на кінчику гострого пташиного носа, вона нагадувала скуйовдже­ного березневого горобця (О. Донч.).