Проблеми рішення нема...

Нам треба пам’ятать нащадків,

Дарунком їм земля сама

Хай нашим буде. Того спадку

Їм вистачить, надовго хватить,

Бо ті ж ресурси не малі...

“І буде син, і буде мати,

І будуть люди на землі”.

***

“Ресурсом” мій народ назвати

Не повертається язик,

Але є термін, і вживати

Його я мушу, бо вже звик

Світ науковий до вживання

Тих термінів, що їх давно

Придумав хтось. Моє бажання

Тут значить мало, бо воно

Є суб’єктивним... Все ж, не можу

“Населення”, або “ресурс”

Відносити я до народу...

Бо вірш мій – не лекційний курс.

***

Людина кожна – то є Всесвіт

Із звичок, нахилів, бажань.

І стислий термін не окреслить

Найпотаємних сподівань

Мого народу. Ми вже маєм

Країну власну, волю теж,

Що ж далі? Ми того не знаєм...

Того ніколи не збагнеш,

Чого у вільній Україні

Сьогодні повно жебраків,

Що змушені сміття, мов свині,

Руками рити? Я б хотів

Почути відповідь відверту

Від тих, хто теє допустив,

Від того, хто народ мій в жертву

Приніс, і руку запустив

Він до державної кишені:

Покрав усе – твоє, моє,

Рахунок має у Женеві,

Та регулярно їсть і п’є.

Для тих людей народ є дійсно

“Неограниченный ресурс”-

Крадуть – і за кордон безвісно!

Сидять там і не дують в вус.

***

Але, скажу, - за зовсім інше

Піклується моя душа:

Народ – багатство то найбільше,

Але ніхто не поспіша

Із можновладців та міністрів

“Відкрити” те багатство знов.

Спитають хай у комуністів,

Як відбивали ті любов

До власної землі і клуні,

Та все ж відбити не змогли.

І не дарма прем’єр Малруні¹⁴³

Вклонивсь сьогодні до землі

За працю моєму народу,

Яку в Канаді той доклав

І Батьківщину на Свободу

Ковтнувши сльози проміняв.

***

Любові, щастя, процвітання -

Всього достойний мій народ,

Найпотаємніші бажання

Хай здійсняться. Нам тих свобод,

Що німець, швед, американець

Сьогодні мають, - не збагнуть,

Допоки раб, або обранець

У кожного в душі живуть.

Обранець на тяжке заклання,

На жертву, що придумав кат,

В якого лиш одне бажання -

Звернуть історію назад,

І знову у ярмо запрягти...

Хуткіш поки ще не забули

Батіг. І ланцюги одягти

На руки...І щоб всі почули,

Як він свистить отой батіг

І психологію раба

Вбиває в мізок, бо на гріх

Не можем ще, і то ганьба,

“Його із себе по краплині

Видавлювать”. З колін не встав

Ще наш народ, раз може нині

Терпіть знущання ті, що мав

Одвіку за своє сумління:

Спочатку нас ганьбив магнат,

А потім ті, що мали вміння

Все красти, а пізніше кат,

Що точно все розподілив –

Кого - в колгосп, кого - у табір

Кого - до стінки... Не зумів

Катюга лиш спинити гамір

Дитячий, що він днесь лунає

Над Об’ю та над Іртишем,

Там, де засланець мову знає.

Ту мову, за яку мечем

Діди боролись на Вкраїні,

Яку не випалиш “Вогнем

І Мечем”¹⁴⁴. Тож бо нині

Історію писать почнем

Ми нову, і народ єдиний Займати місце провідне

У тій історії повинен.

І вже тоді не поверне

Ії ніхто назад у прірву,

Ні комуніст ні інший кат

Не потурбують працю мирну

Мого народу. Буде брат

Достойно жити в Україні.

За працю буде дійсно мати

Усе, як в західних країнах,

Аби в заваді бюрократи

Не стали б нам як і завжди -

Ті, що “населенням” назвати

Народ мій прагнуть. І біди

Не буде більше в рідній хаті.

***

Ітак, до справи. Досить щільно

Народ наш площу обійма,

Але можливість дихать вільно

Та густота дає. Дарма,

Що сьодні вже вона сягає

Під дев’яносто чоловік¹⁴⁵.

І густоту свою в нас має

Окремий регіон. Повік

Щільніше люди розселялись

Там, де родючіша земля,

Або в містах¹⁴⁶, де будувались

Цехи, заводи. І сім’я

Могла б себе прогодувати.

І не завадить навіть сто

Людей¹⁴⁷, щоб процвітання мати,

Аби не заважав ніхто

Цим людям жити, працювати,

Співать, народжувать дітей,

Дитя і матір шанувати...

Щоб все було як у людей.

***

Тож, підсумуєм те, що маєм:

Використання ЕГП

Землі моєї, ми вже знаєм,

Не ідеальне. Посопе

Географ. І оте збагнувши,

Хай не сумує. Вихід є -

Про їжу і про сон забувши,

Хай він працює. І моє

Завжди здобуде шанування

Той, хто відійде від кліше

І не стандартнії надбання

Він до науки принесе.

***

Теоретичний зміст поняття

Досліджено було не раз¹⁴⁸.

Проте, географічна братія,

Не все сьогодні тут гаразд.

Ця категорія, реально

Є протирічною. Чимраз,

Коли ми мислимо глобально,

То ряд проблем чекає нас.

Бо дуже хочеться, я знаю,

Сказать, що вигідне воно,

Або невигідне...Вгадаю,

Коли скажу, що все одно,

Як ми оцінемо словами

Положення реальний зміст...

Від слів відійдемо, і з вами

Відкриєм особливий хист,

Що з формулою і мірилом

Він в дружбі¹⁴⁹, хоч в останній час