6.9. Література

1. Ахаминов А.Д. Изучение изменений в природных комплексах под воздействием сельского хозяйства.//Изучение и оценка воздействия человека на природу.-М.:1980.-С.122-134.

2. Гавриш М.Т.,Островский С.Я. Сельское хозяйство Харьковщины за 40 лет. 1958. С. 260.

3. Географические границы./Под ред.Б.Б.Родомана и Б.М.Эккеля.- Изд-во МГУ,1982.- С.3-54.

4. Голіков А.П.,Сонько С.П. Адміністративно-територіальний поділ області в зв’язку з розв’язанням екологічних проблем сільського господарства.//Доповіді VI з’їзду Географічного товариства УРСР- К.:Вища школа, 1990.-С.235-236.

5. Заславский М.И. Эрозиоведение. Основи противоэрозионного земледелия. -М.:Высшая школа, 1987.-375 с.

6. Исаков Ю.А., Казанская Н.С., Панфилов Д.В. Классификация, география и антропогенная трансформация экосистем.-М.: Наука,1980-225.с

7. Кондратюк ЄМ, Хархота Г.І. Словник-довідник з екології. К.:Урожай, 1987.- 159 с.

8. Крючков В.Г.Территориальная организация сельского хозяйства.- М.:Мысль,1978.-333 с.

9. Ракитников А.Н. География сельского хозяйства.-М.:Мысль,1970.-342 с.

10. Сельськохозяйственные экосистемы. М. :Агропромиздат, 1987. -222С.

11. Соколов И.А.,Таргульян В.О. Взаимодействие почвы и среды: почва-память и почва-момент./ Изучение и освоение природной среды.-М.,1976.-С.150-164.

12. Сонько С.П. Экономико-географическое исследование агропромышленной интеграции в звязи с решением экологических проблем Северо-Восточной Украины (Харьковская область)-Дисс канд. геогр. наук. Москва, МГУ, 1990. -265 с.

13. Сонько С.П. Екологічна проблематика з позицій хорології./Україна та глобальні процеси: географічний вимір. Київ-Луцьк,2000.-С.187-191.

14. Сонько С.П. Ноосферна динаміка просторових соціально-економічних систем./Ландшафт і сучасність. Вінниця,2000р

15. Сонько С.П. Смена концепции размещения производительных сил или критический взгляд на теорию экономического районирования. /Труды кафедры размещения производительных сил и технологий производства. Выпуск 1. Кривой Рог,1997- с.9-14.

розділ 7. впровадження новітніх методів у вивчення і викладання регіоналістики

Бурхливий розвиток інформатизації суспільства спричинив значні якісні зрушення у розвитку різних наук і наукових напрямків. Не обійшли ці новації і просторових наук. Прямим відгуком на інформатизацію, а також, як наслідок інформаційного ущільнення географічного простору інтенсивними темпами стала розвиватись геоінформатика. Проте, ця наука досі не має визначених кінцевих орієнтирів свого розвитку. В даному розділі розглядаються можливі шляхи подальшого симбіозу географії і інформатики, пропонуються оригінальні засоби використання комп’ютерів у вивченні просторових проблем і викладанні регіоналістики.

7.1. Інформаційні технології і регіоналістика

Потужний розвиток інформаційних технологій в останній чверті ХХ століття примусив наукову спільноту подивитись зовсім з інших позицій на регіональну проблематику. Цей новий погляд став більш зацікавленим і прагматичним передусім завдяки розвитку геоінформатики – творчого симбіозу географії, інформатики, геодезії та сучасних дистанційних методів з використанням супутникової інформації. Найголовніша перевага геоінформатики перед іншими напрямками інформаційних технологій – структурізація географічного простору з можливостями його майже безмежного масштабування, а, отже, можливість “занурювання” в територію конкретного регіону, міста, кварталу, будинку, окремої оселі, а, при бажанні, вивід на екран виразу обличчя мешканця цієї оселі. Отже, великий масштаб охоплення просторових об’єктів, «накладання» тематичних шарів один на одний дає змогу практичного використання не лише географічних даних, а і застосування прикладних методів їхньої обробки. Це має дуже велике значення в умовах ринкової економіки, за яких головні «події» відбуваються у сфері малого і середнього бізнесу, саме на рівні міста, кварталу, вулиці. Тобто, тих рівнях, де щодня, щогодини перехрещуються майнові, споживацькі, комерційні інтереси кожного з нас.

ГІС - це інформаційна система, тобто система опрацювання даних, що має засоби накопичення, збереження, відновлення, пошуку і подання даних. Ця інформаційна система належить до категорії автоматизованих інформаційних систем, що використовують ЕОМ (електронно обчислювальна машина) на всіх етапах опрацювання інформації. ЕОМ є неодмінним атрибутом і основою геоінформаційної технології; також спроможна опрацьовувати просторову (просторово-розподілену, просторово-координовану) інформацію.

Відмінною рисою ГIС є наявність у їхньому складі специфічних методів аналізу просторових даних, що в сукупності з засобами запровадження, збереження, маніпулювання й подання просторово-координованої інформації і складають основу технології географічних інформаційних систем, або ГІС технологій. Саме наявність сукупності спроможних генерувати нове знання специфічних методів аналізу з використанням як просторових, так і непросторових атрибутів і визначає головну відмінність ГІС технології від технологій, наприклад, автоматизованого картографування або систем автоматизованого проектування. Отже, головною перевагою ГІС є подання геоінформації в новій якості з умовою приросту знань про досліджувані просторові системи, що передбачає спроможність виконувати трансформацію, аналіз, моделювання просторових даних, не характерні для інших інформаційних систем.

З суто географічних позицій ГІС переробляють географічні потоки, що формуються в межах географічної оболонки і являють собою інформаційне відображення системи об'єктів географічного вивчення. Аналізуючи ці визначення можна дiйти висновку, що переваги географічно прив'язаної інформації вже були відмічені раніше і карта, взагалі є джерелом “нового знання”, яке дає “третій вимір” у сприйнятті цієї інформації.

Відтак, ті “відкриття”, які сьогодні робляться представниками технічного крила геоінформатики в класичній регіоналістиці давно відомі [1,3,6,7,13,14,15]. Зокрема, намагання здійснення просторового аналізу, що робляться в виданих керівництвах є традиційним об’єктом наукового інтересу регіоналістики [5,9,16].