3.5. Питання для обговорення

1. Роль економіко-географічного положення підприємств малого і середнього бізнесу у їх прибутковості.

2. Як впливають техніко-економічні особливості виробництва на його розміщення?

3. Головні фактори розміщення виробництва та їх вплив на розміщення господарства в різних країнах.

4. Виключне значення споживацького фактора в умовах ринкової економіки.

5. Принципи розміщення господарства та їх консервативність.

6. Форми суспільної організації виробництва.

7. Територіальна структура як об’єктивне матеріально-речовинне наповнення будь-якої території.

8. Окремі елементи і типи територіальної структури.

9. Територіальна організація господарства.

10. Роль форм територіальної організації промисловості в формуванні осередків господарського розвитку.

11. Розвиток інфраструктури як передумова економічного розвитку України.

12. Аналіз залежності економічного розвитку країни від рівня розвитку інфраструктури (табл.3.1.)

3.6. Тестові завдання

1. Територіальна структура – це:

а) те, що робить економічний район об’єктивною категорією;

б) малюнок території;

в) те, що залишається на території після її господарського освоєння;

г) всі відповіді вірні.

2. “Осередкові, ареальні, лінійні” – це:

а) типи територіальної структури;

б) групи елементів територіальної структури;

в) вільний набір слів;

г) всі відповіді не вірні.

3. “Радіально-кільцевий, регулярно-решітчастний, приморсько-фасадний, лінійно-вузловий, басейновий” – це:

а) типи територіальної структури;

б) групи елементів територіальної структури;

в) вільний набір слів;

г) всі відповіді не вірні.

4. Ядра господарського розвитку території складаються з:

а) осередкових елементів територіальної структури;

б) ареальних елементів територіальної структури;

в) форм територіальної організації промисловості;

г) всі відповіді вірні.

5. “Промислові райони, промислові агломерації, промислові вузли, промислові центри, промислові пункти” – це:

а) вільний набір слів;

б) форми територіальної організації промисловості;

в) ядра економічних районів;

г) всі відповіді вірні.

6. Фактори розміщення – це:

а) праця, земля, капітал, підприємницькі здібності, науково-технічний прогрес;

б) певні умови, що впливають на розвиток продуктивних сил;

в) конкретні умови розвитку соціально-еконмоічних процесів, що є результатом практичного використання закономірностей та принципів РПС;

г) найважливіші передумови раціоналізації господарських операцій в межах регіону.

7. До якої групи факторів належать особливості менталітету населення певної території:

а) соціально-економічних;

б) демографічних;

в) психологічних;

г) історичних.

8. Який з принципів РПС останнім часом набуває великого значення у звязку зі входженням України у світовий економічний простір:

а) принцип відповідності розміщення продуктивних сил вимогам національної безпеки;

б) принцип наближення підприємств до джерел сировини та ринків збуту;

в) принцип врахування інтересів міжнародної економічної інтеграції;

г) принцип наближення підприємств до зарубіжних постачальників та світових ринків збуту продукції.

9. Сукупність взаємоповязаних економічних обєктів, що є опорними пунктами економік регіонів – це:

а) мезоелементи територіальної структури економічних районів;

б) макроелементи територіальної структури економічних районів;

в) мікроелемети територіальної структури економічних районів;

г) складові частини регіонального народногосподарського комплексу.

10. Назвіть країну, яка лише завдяки високому рівню розвитку інфраструктури забезпечує високий рівень життя свого населення.

а) Україна

б) Румунія

в) Швейцарія

г) Нідерланди

3.7. терміни та поняття

агломераційна економія— зниження собівартості виробництва одиниці продукції внаслідок його територіальної концентрації в одному пункті (промисловому центрі, промисловому вузлі тощо). В регіональній науці існує також поняття від'ємної агломераційної економії — збитки, зумовлені концентрацією виробництва у великих містах і агломераціях населених пунктів внаслідок зростання вартості життя, цін на землю, транспортних витрат, а також витрат на попередження забруднення довкілля.

валовий внутрішній продукт (ВВП) – макроекономічний показник статистики народного господарства, який розраховується як сукупна вартість кінцевої продукції підприємств, галузей матеріального виробництва і сфери послуг, що знаходяться на території країни. Він включає споживчі товари, валові приватні інвестиції, урядові закупівлі товарів і послуг. ВВП – сукупний доход, вироблений на території країни, в т.ч. і тих підприємств, які належать іноземним власникам.

відтворення населення – процес збереження в часі і просторі конкретно історичної міри даного населення, його кількості та якісного складу.

виробничо-територіальні зв’язки - просторові відносини між виробничими підприємствами, об’єднаннями, а також між групами підприємств і об’єднань, галузей виробництва в межах територіальних одиниць різного рангу (одиниць адміністративно-територіального поділу, економічних районів, країн, крупних регіонів і т.д.). Виробничо-територіальні зв’язки формуються в процесі розвитку географічного поділу праці. Включають обмін різноманітними видами сировини, палива, обладнання, напівфабрикатів, готових промислових виробів, сільськогосподарської продукції в процесі відтворення: проявляються головним чином у вигляді потоків вантажів між центрами виробництва і районами споживання.

глобальність – географічний принцип, який вимагає обов’язкового співвідношення локальних, регіональних, національних, континентальних і зональних та інших часткових проблем з їх світовим (глобальним) “фоном”. Необхідність включення принципу глобальності в географічний метод викликана такими емпірично обґрунтованими фактами: усі сучасні глобальні проблеми (енергетична, екологічна, демографічна, ресурсна) мають чітку географічну інтерпретацію, усі ці проблеми спочатку з’являються (і можуть спостерігатися) не на глобальному, а на більш низьких географічних рівнях – регіональному, локальному.

депресивні райони – райони, які в минулому одержали достатній економічний розвиток, а потім, в силу ряду причин (циклічної або структурної кризи, зміни економіко-географічного положення) втратили стимул економічного розвитку і прийшли в занепад.

диференціація просторова, географічна (лат. differentia – різниця, відмінність) – різноманітність географічних явищ і об’єктів, яка проявляється в їх чергуванні, суміжності і поєднанні в просторі. Включає такі аспекти, як роздрібненість, нерівномірність, зональність, поляризація. Ґрунтується на генетичній неоднорідності території тією чи іншою мірою доповнену або посилену процесами її наступного розвитку і функціонування. В економічній і соціальній географії просторова диференціація знаходиться в тісному зв’язку з географічним поділом праці. Вона об’єднує в собі як процес (територіальне диференціювання), так і стан – статичний вираз цього процесу.

закрита економіка – економіка, яка не бере участі в міжнародній торгівлі.

економічна інтеграція – узгоджений розвиток і взаємне доповнення підприємств, галузей господарства, регіонів і держав в інтересах ефективнішого використання ресурсів і повнішого задоволення потреб учасників цього процесу у відповідних товарах і послугах.

економічно активне населення – частина населення, зайнята суспільно корисною діяльністю, яка приносить їм прибуток. До нього включаються не лише фактично працюючі, а й безробітні, які шукають оплачувану роботу.

компенсаційна угода – договір купівлі-продажу, при якому вартість поставок імпортних товарів (як правило машин і устаткування) покривається експортом вироблених з їх допомогою товарів.

конурбація (від лат. “con”-з, разом і “urbs” – місто) – міська агломерація поліцентричного типу, тобто та, ядрами якої є декілька більш або менш однакових за розмірами і значущістю міст. Вона включає декілька агломерацій (3-5), які зрослися, або розвиваються у тісному взаємозв’язку.

кордони географічні – лінії (проекції на площині) або перехідні смуги, що розділяють сусідні просторові (географічні) утворення, які розрізняються між собою хоч би однією ознакою. За змістом географічні кордони характеризуються сутністю тих утворень, які вони розділяють. Це знаходить відображення в їх конкретному найменуванні (ландшафтні, політико-географічні та ін.). За формою бувають різкими (державні) або нерізкими (між природними зонами, сільськогосподарськими районами). Можуть бути контактними – що не створюють перешкод у зв’язках між суміжними територіями, чи бар’єрними або тими, що створюють такі перешкоди.

локалізація – (лат. – “localis” - місцевий) – віднесення будь-якого географічного об’єкту до певного місця; обмежене поширення якого-небудь географічного явища, або процесу межами певної території або акваторії.

попит – категорія, яка показує кількість продукту, який споживачі готові і в змозі купити за певною ціною із можливих протягом даного періоду цін. Попит визначається споживчими смаками, числом покупців, доходами та іншими факторами.

природно-ресурсний потенціал (ПРП) - сукупна продуктивність природних ресурсів, засобів виробництва і предметів споживання, яка виражається у їх сукупній споживчий вартості. Компоненти ПРП – мінеральні, водні, земельні, лісові, фауністичні, природно-рекреаційні.

ресурси територіальні – частина поверхні земного суходолу з притаманними їй природними, а також створеними в результаті людської діяльності властивостями і ресурсами. Територіальні ресурси – особливий вид ресурсів, який характеризується протяжністю (площею), особливостями географічного положення, певним типом природного ландшафту, ступенем господарського освоєння, здатністю виконувати роль просторового базису діяльності суспільства.

територіальна організація продуктивних сил (господарства) – динамічний стан розміщення продуктивних сил по території що складається з певних територіальних структур. Є складовою територіальної організації суспільства.

територіальна організація суспільства – поєднання функціонуючих територіальних структур (розміщення населення, виробництва, природокористування), об’єднаних структурами управління з метою здійснення відтворення життя суспільства. Охоплює питання, які стосуються територіального поділу праці, розміщення продуктивних сил, розселення людей, взаємовідносин суспільства і природи, а також проблеми регіональної соціально-економічної політики. Включає такі категорії, як адміністративно-територіальна організація держави, регіональне управління виробництвом, формування територіальних організаційно-господарських утворень, визначення територіальних об’єктів управління, соціально-економічного районування, тощо.

фактори розміщення виробництва – сукупність необхідних і детермінованих відносин між об’єктом і місцем його розташування. У вартісній формі відображені у витратах виробництва та їх структурі, в натуральній формі – в питомих витратах на одиницю продукції. До факторів розміщення виробництва відносяться витрати на сировину, матеріали та напівфабрикати, паливо і енергію, робочу силу, основний капітал. Значення ринкового або споживчого фактора визначається затратами на транспортування продукції до місць її споживання, витратами при перевезенні і в процесі збуту.

форми суспільної організації виробництва – напрямки розвитку технологічних процесів опосереднені територією. До головних належать – концентрація, комбінування, спеціалізація і кооперування.

хінтерланд (нім. Ніntег-lаnd) - територія, що в господарському відношенні тяжіє до будь-якого економічного центру; периферійна частина вузлового району. Термін уперше отримав поширення в Німеччині в сер. 19ст. як зона тяжіння великого порту.