Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Ринок і регіоналістика (С.П.Сонько В.В.Кулішов,....doc
Скачиваний:
13
Добавлен:
09.11.2018
Размер:
4.64 Mб
Скачать

3.10. Література

  1. Акименко А.А. Влияние рыночных механизмов на территориальное размещение железорудной отрасли в мире - февраль 2001.- http://geopub.narod.ru/ecoros.htm.

  2. Алаев Э.Б. Экономико-географическая терминология.- М.:Мысль,1977.

  3. Голіков А.П., Олійник Я.Б., Степаненко А.В. Вступ до економічної і соціальної географії.-К.:Либідь,1996.

  4. Голиков А.П., Черванев И.Г., Трофимов А. М. Математические методы в географии. - Харьков: Высшая школа, 1986.

  5. Изард У. Методы регионального анализа.-М.:Прогресс,1964.

  6. Липец Ю.В., Пуляркин В.А., Шлихтер С.Б. География мирового хозяйства с основами теории.- М.:Владос,1999.

  7. Маергойз И.М. Территориальная структура хозяйства. Новосибирск: Наука, 1987.

  8. Масляк П.О.,Олійник Я.Б.,Степаненко А.В. Словник-довідник учня з економічної і соціальної географії світу.-К.:Лібра,1996.

  9. Модели в географии. /Под ред.Дж.Чорли и П.Гаггета.-М.:Прогресс,1971.

  10. Перцик Е.Н. Города мира. География мировой урбанистики.-М:Международные отношения,1999.

  11. Розміщення продуктивних сил./За ред.В.В.Ковалевського, О.Л.Михайлюк,В.Ф.Семенова. К.:Знання,1998.

  12. Розміщення продуктивних сил України. /За ред.проф.Є.П.Качана. - К.:Видавничий Дім “Юридична книга”,2001.

  13. Розміщення продуктивних сил України. /За ред.проф.Є.П.Качана. - К.:Вища школа,1997.

  14. Розміщення продуктивних сил України. Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. – С.І.Дорогунцов, Ю.І.Пітюренко, Я.Б.Олійник та ін.- К.:КНЕУ,2000.

  15. Топчієв О.Г. Терміни і поняття в економічній географії. - К,: Советская школа, 1982.

  16. Хаггет П. Пространственный анализ в экономической географии.-М.:Прогресс,1968.

  17. Харвей Д. Научное объяснение в географии. - М.: Прогресс, 1974.

  18. Экономическая и социальная гетграфия России./Под ред.проф.А.Т.Хрущева.-М.:Крон-Пресс,1997.-350с.

  19. CD Microsoft AutoRoute,1999.

  20. CD Новое тысячелетие,2001

розділ 4. Економічне районування як концепція розміщення продуктивних сил

Економічне районування - теорія в економічній географії, яка формувала світогляд багатьох поколінь вчених і, власне, згідно з якою розміщене сьогодні господарство України. Чи є об’єктивним економічний район настільки, щоб в його межах здійснювати регулювання регіональним розвитком в умовах ринкової економіки? Чи варто ідеалізувати значення економічного районування в умовах приватної власності на засоби виробництва? Ось питання, які розглядаються в цьому розділі.

4.1. Загальні уявлення про економічне районування та економічний район

В просторових науках районування розглядається в трьох аспектах: 1) районування, як процес, що йде об'єктивно і безпосередньо не залежить від волі людей, 2) районування як процедура виділення меж економічних районів, 3) районування, як «засіб просторового упорядкування економіко-географічної інформації»18, що застосовується в географічних науках для порівняння і характеристики будь-яких територій. Перший і третій аспекти завжди цікавили і цікавлять географів, оскільки ці напрямки дослідження території знаходяться в руслі предмету географічних наук. Проте, процедура виділення меж економічних районів сама по собі містить елемент суб’єктивізму, що, власне, завжди спричиняло неоднаковість підходів до виділення економічних районів. Крім того, теорія економічного районування була головною в розміщенні господарства саме в колишньому СРСР з його величезними неосвоєними просторами і майже необмеженими ресурсами.

Звичайно, для управління певними територіями в межах великої держави зручніше “поділити” країну на певною мірою автономні її частини. Саме тому, проблеми, пов'язані з економічним районуванням виникали на різних етапах історії в таких країнах, як Росія (СРСР), Канада, Бразилія, Китай. Саме тому, теорія і практика економічного районування найбільше розроблені в колишніх державах СРСР і передусім в Росії.

Сьогодні, коли ринкова економіка значно видозмінила мету і підходи до виділення економічних районів, розуміння всього економічного районування повинно ґрунтуватись на більш об’єктивних категоріях. Сприйняття виділених в межах декількох областей територій з метою підкреслення їх самобутності як “економічних районів” відбувається за інерцією. І назва і внутрішній зміст походять із старих часів. Передусім, зараз ставиться під великий сумнів керованість територіями “економічних районів”, які не є одиницями адміністративно-територіального поділу з представником президента, не є власністю промисловців і підприємців, а, отже не пригортають до себе комерційного інтересу.

Повертаючись до змісту перших розділів, треба констатувати, що економічне районування є складовим у процесі розміщення продуктивних сил. Зберігаючи традиційний термін можна припустити, що економічне районування зараз - це процес, в результаті якого на території будь-якої країни утворюються потужні осередки господарства з прилеглими територіями, які просторово до них тяжіють. Такі просторові поєднання умовно названі “економічними районами”.

Економічний район - це умовно однорідна територія всередині великої за площею країни19, яка:

а) має відносну самобутність різних економічних показників, що її характеризують;

б) має певний набір галузей, які розвиваються при взаємодії законів територіального поділу праці та розвитку технологій;

в) відрізняється індивідуальною територіальною структурою.