Відношеннями до ресурсів

Країна славиться моя...

Не вистачить валютних курсів,

Щоб всі їх зважити... Земля

Між інших є вагомий

І найкоштовніший ресурс -

Поля і луки чорнозьомні

Наш скарб¹³³, та поки “дути в вус”

Все ж треба, бо з часів далеких

Земля являє інтерес,

Той, що завжди в боях запеклих

Відстоювався. Ніби пес

Близький сусід наш спав і бачив

Густі хліби і кавуни...

Таке “відношення” зазначив

Іще Тарас¹³⁴. Але вони

Оті сусіди схаменулись,

Бо ж землю треба оброблять,

Щоб як дитина посміхнулась

Вона. І врожаї щоб мать,

Її рідненьку денно й нощно

Плекати треба із колін,

Або на пузі, так, що тошно

Частенько робиться. Тож він,

Отой сусід, поміркувавши

Своє “відношення” змінив:

“Хохли хай роблять”, проказавши,

Став “старший брат серед братів”.

***

Якщо ж зазначити конкретно,

Родючою моя земля

Стає все менш. І не секретно,

Що то вина не москаля.

Спочатку віку¹³⁵Докучаєв¹³⁶

Вивчав полтавський чорнозем.

І вже тоді він зазначає

Для нас нащадків ряд проблем.

Проблема з гумусом¹³⁷ найбільша -

Відсоток зменшився його¹³⁸,

І ситуація ще гірша

На нас чекає. Декого

Вона хвилює, Дехто плаче,

Мовляв, колгоспи відновіть!¹³⁹

В землі, (той дехто хай пробаче),

Господар має бути. Мить...

І все змінилось...Замість красти

Людина буде працювать,

Бо то ж “МОЄ”, я маю впасти,

А оброблять і удобрять.

***

Ресурсів компонент наступний -

То наші надра, а вірніш,

Їх скарб копалин дуже крупний,

Безмежний, що можливо лиш

Позаздрити, що нам від бога

Дані сіль з газом, нафта та руда...

З ресурсом цим пряма дорога

В Європу. Тільки ось біда,

Що використати ті багатства

Не в змозі поки що. Тому -

Виною скрута й марнотратство...

І знову ж, завдяки йому -

Чиновнику (щоб ви пропали!)

Не розвиваються, хоч плач,

Ті галузі, що обробляли б

Усі багатства наші... М’яч,

Отой, що ним в футбола грають

Сьогодні виробля Тайвань,

А не Вкраїна. Я не знаю,

Коли скінчиться це. Поглянь -

Японці роблять “із нічого”

Приймач, годинник, пароплав.

Робить оте із всього того,

Що маєм, - бог нам наказав!

Сьогодні турок не воює,

Купив ліцензію він в США

І робить джинси і торгує

Він з нами, і не поспіша

Свої ресурси продавати

Американцям, бо збагнув –

То дійсно скарб, і марнотратам

До влади шлях він перетнув.

***

Від того, що в землі ми маєм,

Іде “відношення” до нас:

Що в надрах є – не обробляєм

А продаєм... Натомість газ,

Що маєм на морському шельфі¹⁴⁰

Невикористаний. А метан,

Що в шахтах він старих мов в сейфі¹⁴¹,

Міг замінити б “караван”,

Що йде з Туркменії і в ньому

Бавовник, а крім того газ,

Отой, що по бюджету всьому

Він б’є, і полишає нас

Зарплати, пенсій і дотацій

Що діда, лікаря, митця

Хоч якось держуть... То ж новацій

Взамін не пропоную я.

***

Нам треба лиш уважно глянуть,

Що робить із ресурсом швед,

Або японець... Може стануть

Заглядувать у “Internet”

Чиновники та депутати,

Бодай навчаться хоч чомусь!

Бо Економіку щоб мати,

Використовувать ресурс

Нам необхідно, той що маєм,

А іншого нам не дадуть.

Забрати можуть, раз чекаєм,

Коли із МВФ¹⁴² прийдуть

До нас з грошима добрі дяді,

Або магнат-інвестор. Тож,

Дождемось і пастимо задніх

І вже ніколи неспромож-

ні будемо здійнятись

На власні ноги...Наші діти

Нас проклянуть, не будуть знатись

Сусіди з нами... Тої ж миті

“Залізна” знайдеться рука -

Почнуться розстріли, арешти,

І стануть здобиччю крука

Людськії очі... Отже, решту

Відведеного нам часу

Не треба тратить лиш для того,

Щоб розбазарювать красу,

Що в надрах скрита. Тож простого