5.6. Питання для обговорення

1. Головні тенденції технологічного розвитку сучасної цивілізації.

2. Уявлення про виробничо-технологічні уклади.

3. Головні географічні наслідки розвитку виробничо-технологічних укладів.

4. Уявлення про енерго-виробничі цикли.

5. Система енерго-виробничіх циклів.

6. Структура енерго-виробничіх циклів.

7. Нові сучасні форми територіальної організації виробництва.

8. Уявлення про технологічно-інформаційні ЕВЦ.

9. Місце технологічно-інформаційних ЕВЦ в традиційній системі енерго-виробничих циклів.

10. Класифікація ЕВЦ за ступенем впливу окремих факторів розміщення виробництва.

5.7. Тестові завдання

1. Термін “Енерго-виробничі цикл” вперше був запропонований:

а) А.Маршаллом;

б) М.Колосовським;

в) М.Баранським;

г) В.Леонтєвим.

2. Під ЕВЦ розуміють:

а) стійку сукупність виробничих процесів, що характерна для певного регіону;

б) стійку сукупність виробничих процесів, яка виникає коло основного процеса для переробки певної сировини та енергії;

в) підприємства різних галузей, які використовують єдине джерело сировини та енергії та виробляють однорідну продукцію; г) групу підприємств різних галузей, які тісно повязани сировиною, технологією, продукцією, використовують спільну транспортну, технологічну, ринкову, банківську та інформаційну інфраструктуру.

3. Яка форма організації виробництва є умовою розвитку ЕВЦ:

а) спеціалізація;

б) концентрація;

в) комбінування;

г) всі відповіді вірні.

4. Частина ЕВЦ, яка включає відокремлені та завершені виробничо-технологічні процеси, що характеризуються однорідними техніко-економічними та економіко-географічними рисами, це:

а) стадія;

б) сукупність ЕВЦ;

в) група ЕВЦ;

г) технологічний ланцюг.

5. Основу ЕВЦ складає:

а) спільна сировина, енергія, матеріали;

б) територія з характерними умовами та набіром факторів виробництва;

в) виробництво, яке визначає спеціалізацію всього ЕВЦ;

г) всі відповіді вірні.

6. Підприємства, що здійснюють видобуток мінеральної сировини, здійснюють заготівку та вивіз лісу, вирощювання та збір сільськогосподарських культур належать до:

а) початкової стадії ЕВЦ;

б) завершальної стадії ЕВЦ;

в) не належать до ЕВЦ взагалі;

г) відносяться до допоміжних та обслуговуючих виробництв.

7. Виробництво готової до споживання продукції належть до:

а) побічної стадії ЕВЦ;

б) стадії глибокої переробки сировини;

в) заключної стадії ЕВЦ;

г) є результатом функціонування ЕВЦ.

8. В межах якого ЕВЦ здійснюється видобуток, збагачення та переробка руд чорних металів:

а) пірометалургійного кольорових металів;

б) пірометалургійного чорних металів;

в) хіміко-металургійного рідких металів;

г) будівельно-індустріального.

9. Який з ЕВЦ характеризується набільшим споживанням електроенергії:

а) атомноенергетичний;

б) пірометалургійний кольорових металів;

в) індустріально-аграрний;

г) гідроенергетичний.

10. В межах яких ЕВЦ здійснюється виробництво мінеральних добрив:

а) пірометалургійного чорних металів, гірничо-хімічного, лісоенергохімічного, машинобудівного;

б) пірометалургійного чорних металів, гірничо-хімічного, вуглеенергетичного, газоенергохімічного;

в) текстильно-промислового, теплоенергопромислового, пірометалургійного кольорових металів;

г) вуглеенергохімічного, пірометалургійного чорних металів, газоенергохімічного, гірничо-хімічного.

5.8. Терміни та поняття

галузі високої технології – галузі, які відзначаються високою наукомісткістю і складною технологією. Їх виділяють в статистиці ООН. Сюди відносять електротехнічну і електронну промисловість, виробництво промислових і наукових приладів, деякі галузі машинобудування і хімічної промисловості, авіаракетну промисловість, виробництво обчислювальної техніки.

галузь господарства – сукупність підприємств і організацій, об’єднаних спільністю функцій, які вони виконують в системі територіального поділу праці.

диверсифікація (від лат. dіvеrsіfictio— зміна, різноманіття); 1) розширення номенклатури продукції. яке проводиться окремими підприємствами та їх об'єднаннями; 2) ускладнення галузевої структури господарства.

інновація (нововведення) (англ. іnnovation): 1) процес, орієнтований на створення, розвиток, удосконалення і впровадження у виробництво й управлінську діяльність нових ідей, технологій, виробів, організаційних форм тощо; 2) нова ідея, технологія, продукція, організаційна форма, що впроваджується у виробництво або управлінську діяльність.

інформаційний сектор економіки – сукупність галузей господарства, продуктом яких є інформаційний продукт, або засіб його виробництва. Входять: виробництво науково-технічної інформації, галузі її обробки, зберігання, передача, перетворення інформації, а також підприємства, які випускають комп’ютери (знаряддя обробки інформації). Інформація сьогодні розглядається як один з найважливіших ресурсів розвитку суспільства поряд з матеріальними, енергетичними і людськими. Ринок інформації включає: освіту, наукові дослідження і розробки, засоби масової інформації і зв’язку, інформаційні машини і обладнання, інформаційні послуги.

матеріальне виробництво – умовне поєднання галузей, які виробляють продукцію у вигляді уречевлених предметів (машини, будинки, їжа, одежа та ін.)

науково-технічна революція – корінний якісний переворот у продуктивних силах людства, викликаний перетворенням науки в безпосередню продуктивну силу суспільства. Головні риси НТР – універсальність, прискорення науково-технічних перетворень. Головні напрями НТР – електронізація, комплексна автоматизація, перебудова енергетичного господарства, виробництво нових матеріалів, прискорений розвиток біотехнології, освоєння космосу.

наукомісткі галузі економіки – ті в яких обсяг витрат на НДДКР перевищує 2% обсягу умовно-чистої продукції галузі. До них належать – мікроелектроніка, виробництво ЕОМ, робототехніка, наукове приладобудування, авіракетно-космічна техніка, хімічна промисловість(полімери, композити) хімічних матеріалів для електроніки (рідких кристалів, особливо чистих речовин, високоміцної кераміки, тощо).

нематеріальне виробництво - умовне поєднання галузей, які виробляють продукцію у вигляді неуречевлених предметів, зокрема послуг (медицина, культура, освіта, та ін.)

постіндустріальний розвиток – етап розвитку продуктивних сил суспільства, при якому рівень економічного розвитку країни буде визначатись не за роллю в світовому промисловому виробництві, а за місцем даної країни в виконанні світових управлінсько-інформаційно-технологічних функцій.

5.9. література

1. Акименко А.А. Влияние рыночных механизмов на территориальное размещение железорудной отрасли в мире.- http://geopub.narod.ru/ecoros.htm.- 2001.

2. Бабурин В.Л. Влияние географической специфики распространения инновационных волн на территориальную организацию общества.- http://geopub.narod.ru/ecoros.htm.- 1999.

3. Вернадский В.И. Философские мысли натуралиста. М.:Наука,1988.-518 с.

4. Дергачев В.А.Геополитика.-К.:ВИРА-Р,2000.-448 с.

5. Кочетов Э.Г. Геоэкономика (освоение мирового экономического пространства).-М.:Изд-во БЕК,1999.-462 с.

6. Мересте У.И., Ныммик С.Я. Современная география: вопросы теории. - М.:Мысль, 1984.

7. Регионы Украины: поиск стратегии оптимального развития. /Под.ред.проф.А.П.Голикова.- Харьков: Высшая школа,1994.-С.90-92.

8. Розміщення продуктивних сил. Підручник /За ред.В.В.Ковалевського, О.Л.Михайлюк, В.Ф.Семенова.-К.:Знання,1998.- С.66-79.

9. Сонько С.П. Нове уявлення про місце географії в системі наук.//Географія і сучасність. -КДПУ ім.Драгоманова,1999, вип.1.

10. Социально-экономическая география зарубежного мира./Под ред.В.В.Вольского.- М.:Крон-Пресс,1998.-с.51.

11. Социально-экономическая география России./Под ред.проф.А.Т.Хрущева.-М.;Крон-Пресс,1998.-С. 7-8.

12. Хрущев А.Т.География промышленности СССР. М.:Мысль,1990.-С.199.

13. Sustainable energy news.

розділ 6. Оптимізація адміністративно-територіального поділу

Припускаючи, що сучасна територіальна організація господарства України нераціональна, і що її економічні райони не відповідають сучасному стану і перспективам розміщення продуктивних сил, постає запитання, а що ж робити, щоб досягти такої відповідності? Відповідь на це запитання буде конструктивною у випадку, коли буде знайдена “ідеальна модель”, згідно з якою треба “вписувати” в географічний простір матеріально-речовинні елементи господарства. В свою чергу, будь-яка просторова локалізація передбачає наявність кордонів, в тому числі і адміністративно-територіальних. Для вирішення вказаних проблем пропонується концепція агроекосистем.