6.7. Терміни і поняття

агроекосистема – нестала система агроценопопуляцій культивованих рослин на оброблюваних грунтах. Має певний склад, структуру і режим, які підтримуються і регулюються людиною. При відсутності контролю з боку людини поступово втрачає свої властивості.

агроландшафт – структурно видозмінений природний ландшафт, в якому відповідальність за речовинно-енергетичний обмін живих організмів бере на себе людина.

адміністративно-територіальна одиниця — частина території держави з певним правовим статусом (республіка, край, округ, область, район, штат, департамент, провінція, графство, місто, селище, село тощо), у межах якої утворюються і діють місцеві органи державного управління і самоврядування.

адміністративно-територіальний устрій – поділ території країни на окремі частини – адміністративно-територіальні одиниці (краї, області, провінції, штати, департаменти, губернії, волості, райони та ін.), на основі якого створюються і діють органи державної влади і управління на місцях. Адміністративно-територіальний устрій будь-якої держави зумовлений її соціальною природою, традиціями історичного розвитку, завданням і метою органів влади. Останнє робить можливим довільну зміну існуючого устрою, виходячи з інтересів пануючих соціальних сил або потреб для досягнення оптимальної і ефективної організації і функціонування соціально-політичного і господарського механізму держави.

ареал - територія або акваторія, в межах якої поширений вид або інша таксономічна група рослин чи тварин. Індивідуальний ареал – ділянка, біотоп, зайнятий сім’єю тварин, іноді однією особиною. Має межі і в більшості випадків охороняється від інших особин того самого виду.

баланс речовини та енергії - співвідношення кількості речовини, енергії, що надходить в екосистему, (геосистему, ландшафт тощо), трансформується й виходить за її межі. Напр., баланс органічних речовин. Баланс окремих елементів використовується при аналізі хімічногого забруднення середовища.

біомаса - виражена в одиницях маси або енергії кількість речовини живих організмів (популяцій, видів, групи видів, окремих живих компонентів екосистем, уг­руповань в цілому), що припадає на одиницю площі або об'єму (напр.,г/м² або г/м³). Визначається для сирого, або сухого стану. Кількість та інтенсивність її збльшення характеризують біологічну продуктивність виду, угруповання або екосистеми. Вивчення закономірностей географічніого розподілу і продукування біомаси має велике значення для розв'язання питань раціонального використання біологічної продуктивності й охорони біо­сфери Землі.

біота - історично складена сукупність рослин і тварин, об'єднаних загальною областю поширення. На відміну від біоценозу, види, що входять до складу біоти, не завжди мають екологічні зв'язки. Але в багатьох випад­ках одну й ту саму сукупність організмів можна розглядати і як біоту (з позицій біогеографії) і як біоце­ноз (з позицій екології).

генофонд культурних рослин – спадкові властивості культурних рослин, які зберігаються в їхньому насінні. Географічно первинний генофонд сучасних культурних рослин зосереджений в окремих регіонах світу (Південна Азія, Центральна Америка, Середземномор’я). Почав “розповзатись” від первинної локалізації внаслідок сільськогосподарської діяльності людини. Значний внесок в дослідження генофонду культурних рослин зроблено М.І.Вавіловим.

екотоп – сукупність абіотичних умов (сонячне світло, тепло, материнська порода, повітря, вода, грунт та ін.) даного місцезнаходження.

ерозія грунтів – процес руйнування гірських порід, грунтів чи будь-яких інших утворень із зміною властивостей і цілісності їх поверхні, як правило, супроводжується перенесенням часток з одного місця в інше. Причини ерозії – вода (водна ерозія), вітер (вітрова ерозія або дефляція), забруднення середовища (хімічне і фізичне), вплив біогенних агентів (витоптування, тощо). Ерозія на полях значною мірою залежить від агротехніки обробку грунту. Ерозія – один з основних факторів формування й змін рельєфу.

інтенсивне землеробство – система агротехнічних заходів і прийомів, спрямована на значне підвищення продуктивності рослинництва (сівозміни, добрива, селекція рослин та ін.).

картографічний метод – науковий метод, який використовує картографічні зображення різноманітних явищ і процесів, що відбуваються на земній поверхні. Має значні аналітичні можливості за рахунок використання картометрії (визначення по картах координат точок, довжин ліній, кутів, площ), а також аналізу просторових явищ з використанням методології географічних досліджень. Останнім часом картометричний метод значно збагатився завдяки розробці і використанню геоінформаційних систем.

консументи – споживачі органічної речовини в екосистемі. Це всі тварини, частина мікроорганізмів, паразитичні та комахоїдні рослини.

контурно-меліоративна організація сільськогосподарської території – така організація території сільськогосподарських підприємств, при якій контури окремих полів сівозмін намагаються максимально “вписати” в рельєф. Це значною мірою гальмує ерозійні процеси і зберігає природну родючість грунтів.

мінералізація – процес перетворення органічних речовин (решток рослин і тварин) у мінеральні, що відбувається за допомогою мікроорганізмів.

мінімальнй обробіток грунту – система агротехнічних засобів і прийомів, спрямована на мінімальне порушення фізичного, хімічного стану грунтів та збереження їхньої природної родючості. Одна з різновидів – безорна система обробки, в якій застосовуються плоскорізи, кротувачі, та інше знаряддя, оброрбка грунту за допомогою якого на відриває верхній родючій шар грунту від материнської породи.

мішаний посів – використання в рослинництві природного принципу видового різноманіття в екосистемах. В практиці рослинництва використовується переважно в регіонах із значним біокліматичним потенціалом, де можливе отримання декількох врожаїв за сезон.

монокультура – зменшення рослинного видового різноманіття в агроекосистемах.

організація сільськогосподарської території – закономірне сполучення ріллі, природних кормових угідь та багаторічних насаджень в межах агроландшафтів, яке походить від ландшафтного різноманіття.

принцип “демократичного централізму”- принцип підпорядкування нижчих інстанцій та організацій вищим.

природна екосистема – екологічна система – функціональна природна система, утворена живими організмами та їх середовищем існування. Екосистему в межах одного біоценозу називають біогеоценозом.

продуценти- автотрофні (ті, що використовують фотосинтез) та хемотрофні (ті, що використовують хімічні реакції) організми, які синтезують з неорганічних сполук органічні речовини з використанням сонячної енергії або енергії, що виділяється під час хімічних реакцій. Це – вищі рослини, водорості та бактерії.

редуценти – організми, які перетворюють в процесі своєї життєдіяльності складні органічні речовини в прості неорганічні сполуки, завершуючи таким чином повернення їх їз сфери біоти в абіотичний блок біоценотичного середовища або в зовнішнє середовище. До цієї групи належать головним чином бактерії і гриби.

речовинно-енергетичний обмін - (метаболізм) процес надходження речовин і енергії з зовнішнього середовища й перетворення їх на складові компоненти організму та виведення з нього кінцевих продуктів життєдіяльності; основна ознака життя. Завдяки цьому обміну забезпечуються всі прояви життя – ріст, розмноження, рухомість, подразливість, сталість внутрішнього середовища організму, пристосування до різних функціональних станів та умов існування.

саморегуляція – автоматичне підтримання сталого стану в біологічних системах; здатність природних систем до відновлення внутрішніх властивостей після будь-якого природного або антропогенного впливу. Базується на принципі зворотного зв’язку окремих підсистем і екологічних компонентів, що складають природну систему.

сівозміни - встановлене на полях сільськогосподарського підприємства правиль­не чередування сільськогосподарських культур на ос­нові планового очікування виробництва продукції з урахуванням організаційних, агротехнічних вимог та природних умов району. Технічно сівозміни - чередування посівів сільськогосподарських рослин, що повторюється. Для впровадження сівозміни земельна площа сільськогосподарського підприємсива розбивається на декілька полів. На них рослини змінюють одна одну в наміченій послідовності, повертаючись на колишнє місце через вста­новлений певною сівозміною проміжок років.

сільськогосподарські райони – території в межах землеробсько освоєних регіонів світу відносно однорідні за сполученням типів використання земель, типів сільськогосподарської організації території та виробничих типів сільськогосподарських підприємств.

фуражні культури – ті, що використовуються як корм для сільськогосподарських тварин: ячмінь, овес, кормовий буряк, стебла кукурудзи та соняшника, гарбуз та ін.