11.1. Основи теорії територіального управління

У територіальному розвитку доцільно розрізняти процеси самоорганізації, що потребують вивчення, усвідомлення, та організації самої системи управління.

Поняття управління не формалізоване настільки, щоб можна було дати його точне і достатньо широке визначення. Більше того, будь-яке визначення управління пов'язане з поняттями, загальноприйняті формалізації яких не опрацьовані (система, мета, програма тощо).

Під управлінням прийнято розуміти дію з боку якогось активного начала стосовно певних об'єктів або з боку суб'єкта управління стосовно об'єкта управління. Ця дія спрямована на досягнення певної мети, бажаного результату. Мета управління — це наперед визначений результат (стан господарського об'єкта), на досягнення якого спрямовані засоби і методи регулювання соціально-економічного розвитку. Спрямування в досягненні мети завжди спонукають соціально-економічну діяльність.

Управління, яке зорієнтоване не на розвиток, а на підтримку функціонування керованої системи, слід кваліфікувати як регулювання. В широкому розумінні регулювання — це процес, який забезпечує потрібні значення змінних, що є істотними у функціонуванні об'єкта управління.

Протилежною регулюванню з його орієнтацією на процес є організація, яка спрямована на структуру керованої системи і системи в цілому. Організація стає необхідним елементом розвитку, а управління розвитком, на відміну від регулювання, завжди є організаційним.

Управляти можна тільки системою. Систему, в якій реалізуються функції управління, називають системою управління. В ній виділяють дві складові системи: управляючу і керовану.

Управляюча система (суб'єкт) здійснює функції управління, а керована є його об'єктом. Якщо управління здійснюється свідомо, то управляюча система створюється суб'єктом управління. Завдання суб'єкта управління полягає саме в тому, щоб спрямувати розвиток об'єкта у бажаному напрямі через управлінський вплив.

Між управляючою і керованою системами мають бути канали зв'язку. Каналом зв'язку до управляючої системи від керованої передається інформація про стан останньої, а у зворотному напрямі — управляюча інформація (управляючий вплив). Отже, управляюча і керована системи поєднуються контуром зворотного зв'язку.

У деяких випадках немає каналу зв'язку для передачі інформації про стан об'єкта управління, а є лише прямий зв'язок. Можливості такої схеми управління досить обмежені, тому надійність їх низька.

Будь-яке управління спрямоване на здійснення низки. функцій, серед яких основною є розробка програми. Без бачення перспективи неможливо приймати управлінські рішення, оскільки уявлення про цілі становлять основу рішень, що приймаються.

Територіальне управління об'єктивно зумовлене. Об'єктивні передумови управління можна поділити на: адміністративно-правові — пов'язані з адміністративно-територіальним поділом і наявністю місцевих владних структур, які беруть на себе повноваження, пов'язані з управлінням територією; соціально-економічні — пов'язані з територіальним поділом праці, відмінностями у природних умовах, національно-культурними особливостями населення.

Передумови територіального управління знайшли повне відображення в ст. 132 Конституції України, де зазначено, що «територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій».

Багато сучасних соціально-економічних проблем (погіршення екологічної ситуації, структурні диспропорції, нераціональне використання ресурсного потенціалу, низький рівень соціального розвитку окремих частин території країни) є наслідком недосконалого територіального управління.

У ринковій економіці прогноз-план набуває індикативного характеру, йому не підпорядковується весь процес управління. З інструменту оперативного управління він перетворюється на інструмент прийняття стратегічних рішень (тут поняття «стратегічний» пов'язується не з довгостроковістю прийнятих рішень, а з їх цільовим характером).

Територіальний прогноз-план є робочим інструментом управління регіоном. При цьому зв'язок територіального планування із загальнодержавним полягає в урахуванні загальнодержавних прогноз-планів, програм та оцінці їх впливу на територіальний розвиток. Територіальні органи управління здійснюють соціально-економічні перетворення, параметри яких визначаються центром. Проте вони можуть сприяти більш ефективному здійсненню рішень центру на своїй території, використовуючи наявні в них засоби впливу. В цьому і полягає завдання раціональної політики регіонального розвитку.

Перспективні розрахунки є приблизними, відображують лише загальну динаміку процесів. Розвиток ринкових відносин змінює характер планової роботи і значно підвищує роль територіального управління. З усуненням директивного розподілу матеріально-технічних ресурсів виникає потреба в еквівалентному обміні між територіальними утвореннями з урахуванням їхніх інтересів.

Формування територіальних інтересів і делегування з центру місцевим органам управління повноважень щодо вирішення соціальних, екологічних та економічних питань вимагають від них знання інструментів економічної політики на сучасному регіональному рівні; територіальне управління, у свою чергу, потребує територіального планування. Прогноз-план розвитку регіону має бути самостійним, містити важливу для управління соціально-економічним розвитком території інформацію. Це робочий документ для обгрунтування політики регіонального розвитку.

Комплексні територіальні програми — самостійна форма планової роботи. Вони мають мету, призначення і логіку. Мета програми — забезпечити комплексний соціально-економічний розвиток регіону, призначення — обгрунтувати напрями і перспективи розвитку регіону, надати інформаційний матеріал для обгрунтування політики регіонального розвитку і прийняття управлінських рішень. Логіка програми визначається комплексним уявленням про соціально-економічну ситуацію в регіоні на перспективу. Логіці підпорядковані структура прогнозу - плану і склад його показників.

У понятті «регіональний розвиток» слово «регіональний» (від лат. regiоn — місцевий, обласний) означає належність до певної території - району (регіону), області, країни, групи країн.

Управління регіональним розвитком набуває нової якості, що виражена у функції інтеграції всіх його видів як єдиного цілого в межах регіону. Таке управління має забезпечувати регіональну цілісність соціально-економічного розвитку і природно-господарську збалансованість.