Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Ринок і регіоналістика (С.П.Сонько В.В.Кулішов,....doc
Скачиваний:
13
Добавлен:
09.11.2018
Размер:
4.64 Mб
Скачать

8.4. Особливості формування конкурентних переваг в регіоні

Засоби, якими підприємства створюють і утримують конкурентну перевагу на тих або інших ринках в межах регіону, є основою для розуміння ролі цього регіону в загальнонаціональній економіці. Основою для формування моделей поведінки підприємств в умовах регіональної обмеженості є специфічні передумови (умови):

  1. Факторні умови, тобто ті конкретні чинники, що є в наявності в межах регіону, і що необхідні для успішної конкуренції на даному ринку, або його сегменті.

  2. Умови попиту, тобто специфічні риси поведінки споживачів продукції і послуг, характерні для даного регіону.

  3. Наявність споріднених і підтримуючих виробництв, особливості технологічної, технічної, транспортної взаємодії між організаційно-структурними і виробничо-технологічними їхніми елементами.

  4. Стратегія підприємства, його внутрішня структура і характер конкурентної боротьби на ринках даного регіону.

Ці детермінанти, кожний окремо і всі разом як система, створюють середовище, в якому діють підприємства даного регіону: наявність ресурсів і навичок, необхідних для отримання конкурентної переваги в регіоні; інформація, від якої залежить, чи будуть помічені і використані можливості отримання такої переваги і напрямки застосування наявних ресурсів і навичок; ієрархія цілей підприємства і рухомі сили його діяльності.

Як вже було вказано, регіон - це територія, що відрізняється від інших певним набором природно-кліматичних, демографічних, економічних, історичних, етнічних, соціально-побутових і інших умов. Частина з цих умов є незмінними і при їхньому втягненні в господарську діяльність стають ресурсами природного походження.

Слід відзначити, що їхня незмінність - поняття відносне, оскільки при використанні тих або інших ресурсів в процесі виробництва матеріальних або духовних благ відбувається трансформація їх якісно-кількісних характеристик. Окрім цього, завдяки мобільності більшої частині таких ресурсів, можлива зміна їх первісного розташування у просторі, тобто можливе перенесення їх корисних характеристик з місця первісної локалізації до місця отримання кінцевого або проміжного економічного ефекту. При цьому виникає питання: яка частина вартості даного природного блага залишається в межах місця його локалізації і може бути спрямована на його відтворення, а яка частина безповоротньо відчужується?

Відчуження частини вартості блага в такому питанні залежить передусім від особливостей процесу трансформації його первісного набору корисностей. Така трансформація може проводиться зусиллями одного економічного суб'єкту і в цьому випадку спрямування частини прибутку від реалізації кінцевого продукту, отриманого з первісного блага (ресурсу), - внутрішньофірмовий процес. Якщо ж в трансформаційний процес включаються просторовий і ринково-розподільчий аспекти, то первісне благо змінює не тільки місцеположення, але також змінюються і інституціональні і суто виробничі умови його використання, то процедура відчуження частини корисності цього блага на різноманітні цілі, в тому числі і для його відтворення наповнюється зовсім іншим сенсом.

До відносно незмінних, заданих умов в межах регіону можна віднести мінерально-сировинні ресурси, природну родючість грунтів, водність території і деякі інші природні компоненти та їх сукупності. Ті ж умови, виникнення яких лежить в соціобіологічній площині, тобто залежить від тих або інших особливостей суспільного життя, навряд чи можна вважати незмінними. Так, чисельність населення (як і взагалі його наявність в межах регіону) залежить від безлічі чинників і не є величиною константною, незмінною. Суспільно-соціальні процеси визначають також мобильность, мінливість і інші умови, як, наприклад, етнічні, культурні і побутові особливостей населення регіону.

Наступна група умов є похідною від перших двох і може бути визначена як техніко-технологічні умови. Тип економічної системи і особливості базових економічних інститутів що визначаються ним, історичний і технологічний досвід ведення господарства в межах даного регіону задають особливості процесів видобутку (отримання, залучення), трансформації і розподілу корисностей тих або інших благ. Мінливість цих умов не викликає сумнівів. Спрямування таких змін і їхні якісні характеристики задаються сукупністю соціально-економічних, соціобіологічних, психологічних і інших передумов, частина з яких знаходиться в безпосередній або опосереднений залежності від стану економічної сфери.

Набір всіх перерахованих умов визначає специфіку економічних відносин в межах конкретного регіону. В той же час самі економічні відносини також уявляються як змінна умова. В межах регіону, зважаючи на припущення про те, що з метою задоволення своїх економічних інтересів і бажань жоден з регіональних суб'єктів не може користуватися зовнішніми, позарегіональними благами (які би віддалені і корисні вони не були) формується комплекс соціально-економічних умов, що задає можливість задоволення цих потреб. Умовно цей комплекс можна назвати факторним потенціалом регіону. Це не що інше, як компоненти, необхідні для діяльності фірм в будь-якій галузі, наприклад, робоча сила, сільськогосподарські угіддя, мінерально-сировинні ресурси, капітал і інфраструктура. Така термінологія давно використовується в економічній науці і, незважючи на свою застарілість та іноді непридатність, насправді відбиває специфіку елементів факторного потенціалу.

Щоб з'ясувати роль чинників в створенні конкурентної переваги необхідно оцінити їхній вплив на конкурентні відносини в межах галузі. За аналогією з угрупуванням всіх чинників конкурентоспроможності, які були виділені в роботі М. Портера «Міжнародна конкуренція», стосовно регіону ці групи будуть виглядати наступним чином:

  1. Людські ресурси - кількість, кваліфікація і вартість робочої сили. Враховуються також нормальний робочий час і трудова етика. В межах цієї групи розуміється приватне ділення на численні категорії в залежності від професії, кваліфікованості, рівня освіти і т.і.

  2. Фізичні ресурси - кількість, якість, доступність і вартість земельних ділянок, води, мінеральних ресурсів, лісних ресурсів і інших природних умов. До даної групи відносяться здебільшого незмінні компоненти, які визначають специфіку того або іншого регіону. Окрім цього доцільно включити в цю групу просторову складову – фактор положення, тобто розташування регіону відносно інших, що є постачальниками або ринками збуту, які виявляють істотний вплив на транспортні витрати, ділову активність в прикордонних районах, можливості міжрегіональної виробничої і споживчої кооперації і т. і. Економіко-географічне оточення регіону може суттєво впливати не тільки на спеціалізацію окремих виробництв і їхню орієнтацію на використання факторного потенціалу сусідніх регіонів, але і в деяких випадках сприяти зарождению і розвитку в регіоні специфічних виробництв, діяльність яких заснована на використанні місцевих ресурсів, але спрямована на задоволення потреб економічних суб'єктів іншого регіону (інколи навіть за відсутності таких всередині регіону локалізації).

  3. Ресурс знань - сума наукової, технічної і ринкової інформації, що виявляє вплив на можливості виробництва і реалізації товарів і послуг. Ця група чинників визначається не тільки наявністю певного числа навчальних і науково-дослідних закладів, але і якісною характеристикою підготовки фахівців, проведення досліджень, в тому числі і їхнім регіональним спрямуванням.

  4. Грошові ресурси - це кількісна і вартісна характеристики капіталу, що може бути акумульований в межах регіону і спрямований на фінансування промисловості. Неоднорідність капіталу і умов його формування і використання в різних регіонах задається не тільки особливостями законодавчої бази (що інколи видається як майже єдине виправдання відсталості в розвитку фінансової і кредитно-інвестиційної сфери), але і суспільно-історичними умовами функціонування господарської сфери, наявним досвідом притягнення, управління і розподілу таких ресурсів, кредитною політикою інших регіонів. На загальні розміри капіталу в регіоні впливають рівень заощаджень (і взагалі схильність до них) і структура ринку капіталу. Незважаючи на процеси глобалізації ринків капіталу і великі переміщення капіталу з регіону в регіон, диференціація регіонів за рівнем забезпеченості грошовими ресурсами буде ще довго зберігатися.

  5. Інфраструктура - тип, якість наявної виробничої, управлінської, інформаційної, фінансової інфраструктури і плата за користування нею. Інколи сюди також відносять систему охорони здоров'я, рекреації, еколого-соціального захисту.

Таким чином, будь-який регіон може бути оцінений з точки зору наявності тих або інших груп чинників. Така оцінка дозволяє визначити факторний потенціал регіону. Внаслідок того, що всі чинники є змінні (як мінімум, в тимчасовому відношенні), значення факторного потенціалу - характеристика не статична. Далеко не всі чинники можуть бути оцінені кількісно, тобто мати вартісну оцінку. Так, деякі психосоціальні особливості населення можуть лише визначати схильність до тих або інших форм і видів діяльності виробничого або невиробничого характеру, однак на вартість результатів цієї діяльності виявляти лише побічний вплив. Наприклад, для роботи в зовнішньоекономічному відділі фірми необхідні люди, які мають не тільки високоякісний рівень професійної підготовки, але і здатні швидко пристосовуватися до соціально-економічних умов, що змінюються (в випадках відряджень в інші регіони), схильність до вивчення іноземних мов, комунікабельність і т.і. Природньо, що праця фахівця, який володіє такими навичками буде цінуватися вище, ніж рядового робітника, однак, узяті окремо, безвідносно до їхнього застосування на практиці, ці навички оцінити дуже складно.

Набір чинників, що застосовуються в межах регіону часто відрізняється від його факторного потенціалу. Тобто з всієї сукупності чинників, які наявні в регіоні в господарській діяльності використовуються не всі. Це визначається не тільки специфікою самих чинників, але і ступенем розвитку технології, особливостями економічного і суспільного укладу в регіоні. Інколи спостерігаються парадоксальні ситуації. Так, наприклад, південні штати США володіють значними запасами нафти і природного газу. Однак їхнє використання регламентується з боку федерального уряду і більша їхня частина законодавчо віднесена до державних недоторканих резервів, тобто використання місцевого ресурсу неможливе. В той же час, за період необмеженого розпорядження нафтою і газом в цьому регіоні був накопичений значний виробничий і професійний досвід в сфері нафто - і газодобичі і переробки. Це з'явилося однією з передумов формування тут великих центрів хімічної промисловості, природна сировина для яких надходить із-за меж цього регіону.

Значну роль факторний потенціал грає і при переспеціалізації економік окремих регіонів. Сама зміна спеціалізації може бути викликана різними причинами: виснаженням запасів мінеральної сировини, зміною соціально-економічних умов, переорієнтацією всієї економіки регіону і т. п., але спрямування такої зміни повинне враховувати наявність тих або інших чинників з метою запобігання підвищення соціальної напруженості, надання негативного впливу на інші галузі виробництва або інші регіони. Так, виснаження запасів кам'яного вугілля в центральній Англії призвело до краху англійської металургії і вивільнення величезного числа висококваліфікованих, і в той же час, вузьких фахівців. Для недопущення соціальних конфліктів і анархії на ринку праці було необхідно заздалегідь здійснити комплекс заходів, спрямованих на переорієнтацію з металургійного переділу і виробництва електроенергії на основі твердого палива з збереженням не тільки робочих місць, виробничих потужностей, відповідного рівня оплати праці, але і конкурентоспроможності окремих виробництв. В нинішній час практично завершилася реструктуризація великих шахт і металургійних заводів, на їхній базі створені десятки нових підприємств машинобудування, металообробки, хімічної промисловості. Енергетичні підприємства було вчасно переобладнано під використання рідкого палива. Паралельно велися розвідувальні роботи на шельфі Північного моря, результатом яких з'явилося відкриття родовищ нафти і газу, що дозволило створити нові робочі місця і забезпечити повне або часткове завантаження вивільнених виробничих потужностей. В даному випадку можна говорити про те, що своєрідним чинником конкурентоспроможності з'явилися дії уряду і керівництва фірм, спрямовані на недопущення соціально-економічної кризи, яка могла стати наслідком незваженої та необачливої промислової, технологічної і сировинної політики. Відсутність настільки важливого чинника, як мінеральний ресурс, в даному випадку не призвело до повної зміні спеціалізації промислового виробництва в регіоні. Можна стверджувати, що в деяких випадках, економічні суб'єкти здатні самі створювати чинники конкурентоспроможності, що є наслідком двох процесів: конкурентної боротьби і глобалізації економічних зв'язків.

Отримання конкурентної переваги залежить не тільки від наявності тих або інших чинників в активі регіону або окремого підприємства. Визначальне значення має ефективність їхнього використання. Це в свою чергу залежить від того, як регіон мобілізує означені чинники і від технологій, що застосовуються, в тому числі і управлінські процедури.