87. Поняття «національної ментальності», «ідентичності», «державності.

Національна ментальність – це система образів, уявлень, що складають суспільну формацію, поєднуються по-різному, але завжди лежать в основі людських уявлень про світ і про своє місце в ньому, що в свою чергу визначає поведінку і вчинки людини. Усі взаємостосунки у суспільстві безпосередньо залежать від подібної системи уявлень. Мета– ідеал – дія – результат. (поняття ментальність доповнюється поняттям нац. самосвідомості).

Національна ментальність –продукт історичного розвитку народів, феномен духовно-суспільний і культурно-психологічний (це і колективне без свідоме, і соц. хар-р, й індивідуальність етносу).  Складові менталітету: способи відчувати і мислити, система цінностей, ідеологій, права, звичаїв і т.ін. Функції (за А.В. Фурманом): 1) поглиблює взаємостосунки людей; 2) полегшує кооперацію діяльності і групове співіснування; 3) сприяє адаптації особистості до природного оточення і соціуму; 4) дає можливість відрізняти “своїх” від “чужих” за символом, знаком, етикетом; 5) створює атмосферу емоційної спорідненості (родства); 6) формує образ “МИ”; 7) об’єднує людей в таких формах духовності як моральна та етична; 8) обумовлює смислове наповнення ідеалів і цінностей на етнонаціон. та груповому рівнях об’єднання; 9) наповнює емоц.-духовне життя індивіда; 10) сприяє психологічному комфорту; 11)  визначає поведінку індивіда у групі та соц. середовищі.

Ідентичність – психологічне уявлення людини про своє «Я», яке характеризується суб’єктивним почуттям своєї індивідуальної самотожності і цілісності, ототожнення людиною самої себе з тими чи іншими типологічними категоріями. В науці розрізняють:

Соціальну ідентичність (ототожнення себе з соціальною позицією або статусом).

Групова ідентичність ( ототожнення себе з тою чи іншою спільністю).

Етнічна ідентичність (ототожнення себе з певною етнічною групою).

Культурна ідентичність (ототожнення себе з культурною традицією).

Державність — специфічна ознака державно-політичної організації суспільства. Термін має багато значень і вживається:

а) як синонім держави в цілому чи держави відповідного історичного типу (феодальна держава, буржуазна держава тощо); б) для характеристики системи (механізму) політичної організації суспільства; в) з метою визначення ступеня розвитку системи органів держави (державного апарату);

Характер державності обумовлений обсягом суверенітету тієї або іншої держави. У незалежній Україні головними факторами суверенної держави є специфічні форми державної політичної організації суспільства (форми правління, державного устрою, організації державної влади), державні традиції, ідеологія, державна мова, державна символіка). З цими факторами пов'язаний суспільний і політично-правовий зміст державності, як засобу забезпечення суверенного розвитку України.