75. Музична культура і театральне мистецтво України XX ст.

У перші два десятиліття XX ст. остаточно завершився важливий етап розвитку укр..музичної культури, що увійшов в історію під знаком становленя професіоналізму в усіх сферах музичної творчості, виконавства, освіти, науки. Було сформовано національну композиторську школу, фундатором якої став М.Лисенко.

Характерна ознака укр..ренесансу 20-30-х років – масовість культурно-освітнього руху, активне розгортання концертно-виконавської практики, творчої, фольклористичної і видавничої діяльності. Зцього періоду тенденція до утвердження музичного професіоналізму в творчості, виконавстві й освіті почала поширюватися з традиційних культурно-музичних центрів – Києва, Львова, Одеси і Харкова – до віддалених регіонів україни. Було здійснено низку заходів з організації музичного життя, відкрито та реорганізовано вищі й середні музичні навчальні заклади, створено виконавські колективи державного рівня: хорову капелу «Думка», Державний укр..народний хор, Державний симфонічний оркестр, філармонію. Значну роботу проводило музичне товариство ім. М.Леонтовича, яке відіграло провідну роль у консолідації музичнис сил країни, а також інші творчі об’єднання митців. Вони допомагали становленню оркестрів, ансамблів, капел, музично-просвітницьких осередків, підтримували пошуки талановитих молодих митців. В Україні діяли тевтри опери і балету в Одесі, Києві, Львові.

Тяжких втрат зазнала муз.культура України під час лихоліття Другої світової війни..На Західній Україні як відгук на історичні події часу виникають і активно поширюються повстанські пісні.

В 60-90-х роках XX ст..з’являютьсякамерні та синтетичні жанри – опера-балет, балет-симфонія, хор-опера. Численні опери та балети створив Віталій Губаренко – лірична моно-опера «Листи кохання».за новелою французького письменника, опера-балет «Вій» за гоголівським сюжетом.

У другій половині XX ст..значних змін зазнала організація муз.життя і концертної діяльності: у багатьох регіонах України було створено мережу обласних філармоній, концертних залів, будинків культури, муз.театрів. Високого рівня сягає укр..вокальне мистецтво. Відомі співаки – Анатолій Солов’яненко, Дмитро Гнатюк, Володимир Гришко, Євгенія Мірошниченко. Значний доробок у розвитку пісенного жанру належить композиторові Анатолію Кос-Анатольському. Усвоїй творчості він спирався на традиції старогалицької побутової культури.Останні десятиліття позначені виходом укр..музики на міжнародну арену. Набув визнання Міжнародний фестиваль «Київ-Музик-Фест», в рамках якого виконуються твори сучасних композиторів України та укр..діаспори. Сформувалися різні напрями вітчизняної муз.естради: поп-музики, рок-музика, джаз, авторська пісня. Укр.естрадна пісня набула популярності у 60-70-х роках. Уцей час виникають численні вокально-інструментальні ансамблі: «Мрія», «Смерічка», «Червона рута», «Краяни», «Соколи» та ін. Лідером цього напряму був талановитий композитор-пісняр Володимир Івасюк, автор «Червоної рути». Джаз в Україні з’явився у 20-30-х роках, згодом розвивався в умовах неофіційної заборони = так званого андеграунду. Рок-музика – цей напрям укр..популярної музики виник у другій половині XX ст..

Із здобуттям Україною незалежності розпочалося відродження національної муз.культури, повернення незаслужено забутих або заборонених імен і творів.

Розвиток театру. В 1916 р. Лесь Курбас створив у Києві театральну студію, яка стала основою трупи «Молодого театру», що існував в Києві в 1917-1919 рр. Колектив театру, очолюваного видатним укр..режисером і актором Лесем Курбасом, здійснив справжню революцію в сценічному мистецтві Укріїни. Л.Курбас здобував вищу освіту в університетах Львова та Відня. За короткий буремний період відрізок часу «Молодий театр» здійснив понад десять вистав. Паралельно велася студійна робота з акторської майстерності, пластики, мистецтва слова. На початку 20-х років режисер Марко Терещенко створив експериментальний колектив, що став основою майбутнього укр..державного театру в Одесі. Упродовх 20-30-х рр..в Україні було створено мережу держ. стаціонарних театрів, діяльність яких пізніше суворо контролюватимуть ідеологічні органи влади.. В 1922 р. Л.Курбас створив театр «Березіль», перейменований на Харівський академічний укр..драматичний театр ім. Т.Шевченка.

Головним драматургом-міфотворцем 30-60-х років. Чиї п’єси «Платон Кречет», «Правда», «Богдан Хмельницький», «В степах України» не просто мали обов’язково з’являтися на сцені, а тиражувалися буквально всіма театрами України, був Олександр Корнійчук. В кінці 60-х років із забуття повернулися імена багатьох визначних театральних діячів, репресованих у 30-х роках..Було здійснено кілька постановок за п’єсами М.Куліша, видано спогади про Л.Курбаса, реконструйовано його виставу «Гайдамаки».

Кінець 80-початок 90-х рр. став у театральному мистецтві часом шукань, значних організаційних змін. Буль створено низку нових театрів, театрів-студій, з’явилася велика кількість експериментальних вистав. Один із найвідоміших експериментальних, авангардних театрів України – Львівський театр ім. Леся Курбаса під керівництвом Володимира Кучинського.

Нині в Україні працюють чотири театри, що мають статус національних: Національна опера України ім. Т.Шевченка, Національний академічний драматичний театр ім. І.Франка, Національний Львівський академічний театр ім.М.Заньковецької та Національний академічний театр російської драми ім. Лесі Українки.

У сучасному театральному процесі помітні дві основні тенденції: з одного боку, театр вбирає в себе дедалі більше елементів розважальних видів мистецтв – щоу, естради, цирку, з іншого, - ін стає елітарнішим, тяжіє до камерності й втрачає риси масового мистецтва, такого, яким він був упродовж багатьох років.