55. Ю. Бачинський та м. Міхновський – виразники української національної ідеї.

Ю. Бачинський та М. Міхновський – видатні політичні і культурні діячі України. Їх творчість і суспільно-політична діяльність пронизана українською національною ідеєю.

Юліан Бачинський – один із активних діячів Українсько-руської радикальної партії (політична мета партії – проголошення незалежності України) у праці «Україна irredenta» обґрунтовує потребу створення Української незалежної держави. Ця книга привернула увагу широкої громадськості України, зокрема Галичини. В ній чітко і виразно прозвучала національна ідея.

У 90-х роках XIXст. Спостерігається активізація політичного життя і на сході україни, де виникають перші політичні організації, що висувають вимогу боротися за незалежну Українську державу.

Харківський адвокат Микола Міхновський 1900р. опублікував брошуру «Самостійна Україна», де була чітко сформульована державницька ідея «незалежності України від Росії». Будучи студентом юридичного факультету Київського університету, М.Міхновський виявляє ініціативу: в Каневі на могилі Т. Шевченка заснувати таємну організацію «Братство тарасівців». Політична програма братства була окреслена М.Міхновським на сторінках Львівської газети «Правда». В ній поставало питання про відновлення національно-державної самостійності України. Цій меті, на думку Міхновського, повинна бути підпорядкована діяльність кожного українського патріота.

В 1897р. на основі «Братства тарасівців» у Харкові виникла «Українська студентська громада». М.Міхновський мав на неї великий вплив. Програма й ідеологія нової організації була близькою до «Братства тарасівців». Пізніше ця організація переросла в Революційну українську партію (РУП). Одночасно М.Міхновський сформулював завдання розбудови незалежної національної держави, використовуючи аргументи міжнародного права, а також політичні і культурні. Ідеї Міхновського знайшли підтримку прогресивно налаштованої інтелігенції. Кількість його прихильників поступово зросла.

Невелика група прихильників Міхновського, відколовшись від РУП 1902р., організувала Українську народну партію суто націоналістичного спрямування, для якої він розробив десять заповідей, опублікованих у Львові, де чітко і виразно звучала ідея проголошення самостійності , вільної Української Демократичної республіки.

В 1905р. Міхновський опублікував у Львові проект опрацьованої ним української конституції, вихідним принципом якої є задекларована самостійність України, як Соборної держави і державна суверенність українського народу.

Так М.Міхновський став попередником організованого українського націоналізму. Його національна ідея надихала наступні покоління борців за незалежність Української держави.

56.Національно-культурне відродження у Галичині.

Національне відродження, що розпочалося в лівобережній україні, моло значний вплив на пробудження національної сідомості українців у Галичині, яка перебувала у складі Австрійської імперії. У національно-культурному відродженні Галичини можна виділити три періоди: перший – присвячений збиранню народної спадщини (1816-1847рр.); другий – організаційний (1848-1860рр.); третій – політичний (1861-1918рр).

Важливу культурно-просвітницьку місію в Галичині виконували духовні навчальні заклади: Греко-католицька духовна семінарія у Львові та Дяко-вчительський інститут у Перемишлі. З ініціативи галицьких митрополитів і єпископів при церквах Галичини були відкриті парафіяльні школи. Вони поширювали серед народу освіту, пропагували досягнення української культури. Активну культурно-просвітницьку діяльність розгорнули відомі діячі Греко-католицької церкви Могильницький , Герасевич та ін. І. Могильницький був автором першої в Галичині граматики української мови. З його ініціативи було створене товариство галицьких священників грело-католицького обряду.Вономало на меті розповсюдження книжок, приділяли важливе питання українській мові. І Франко це товариство назвав «зірницею відродження у Галичині».

Наприкінці 20-х років XIX ст. у середовищі прогресивно налаштованих українських студентів духовної семінарії та Львівського університету склалося літературне угрупування «Руська трійця», до якого увійшли Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич, Яків Головацький. Важливими джерелами культурно-просвітницької діяльності «Руської трійці» були не лише національно-визвольні прагнення українського народу, а й твори відродженої над Дніпром літератури, мовознавчі, історичні, та етнографічні праці діячів українського відродження.

Великий інтерес діячі «Руської трійці»виявляли до народної творчості. Вони збирали і записували українські народні пісні та перекази.

Знаменною подією у національно-культурному відродженні Галичини був вихід у світ 1837р. у Будапешті літературного альманаху «Русалка Дністрова», підготовленого діячами «Руської трійці». Він був викликом проти національного гноблення та консерватизму.

Другий етап відродження в Галичині розпочався після революційних подій 1848р. у Відні, які мали великий вплив на всю Австрійську імперію. Під їх тиском австрійський уряд прийняв нову Конституцію, згідно з якою українці мали право обиратися до національного парламенту; була скасована панщина, внаслідок чого українські селяни звільнялися від кріпацтва, а також проголошена загальна рівноправність громадян.

З метою захисту національних і політичних прав укр. Населення при активному сприянні Греко-католицької церкви у Львові 1848р. була створена перша політична організація – Головна Руська Рада. Вона відкрила народний просвітницький інститут – «Народний дім»; провела з’їзд діячів української культури; видавала першу в Галичині українську газету – «Зоря Галицька», яка виходила у Львові. У Львівському університеті була відкрита кафедра української мови та літератури, роботу якої очолив Я Головацький.

Визвольний рух народних мас Східної Галичини в середині XIX ст. пов’язаний з діяльністю народовців. Вони заснували у Ловові товариство «Просвіта», яке мало на меті поширення освіти серед народу. За активної допомоги вчителів і парафіяльних священників товариство створило широку мережу читалень, бібліотек, де діяли хори, театральні трупи.

Третій етап відродження в Галичині. В цей період у діяльності української культури спостерігалося поєднання культурно-просвітницьких та політичних ідей. З-поміж них провідне місце належало українській національній ідеї. У сфері духовної культури цей час позначений плідним розвитком науки, літератури; на нього припадає діяльність І. Франко та М.Грушевського.

Тезу політичної самостійності України в Галичині вперше висунули Ю.Бачинський у книзі «Україна irredenta», а на Наддніпрянській Україні – М.Міхновський у брошурі «Самостійна Україна».

Яскраву сторінку в національно-культурне відродження укр.народу вписав І.Франко – видатний укр. Письменник, філософ, історик, мовознавець, громадський і культурний діяч. Франко продовжив традиції своїх попередників, зокрема Т.Шевченка, на ниві духовної культури, зробив вагомий внесок у розвиток національної та соціальної свідомості укр.народу. Відомі твори І.Франка – «Борислав сміється», «Перехресні стежки», «Захар Беркут»; поетичні збірки: «З вершин і низин», «Давнє і нове», «Зів’яле листя». Вершина поетичної творчості І.Франка – поема «Мойсей».

Поряд з іменами Т.Шевченка та І.Франка називають М.Грушевського – видатну постать духовної культури. Він автор 11-томної «Історії України-Руси», 5-томної «Історії української літератури. М.Грушевський переконливо показав, що укр.народ пройшов довгий, складний і самобутній історичний шлях, вистраждав право на свою мову, національну культуру, власну державність.