68. Здобутки української культури у період її національно-культурного відродження (1917-1933 рр.)

Розвиток освіти. Зусиллям укр..інтелігенції після Лютневої революції 1917 р. поширювалися національні культурно-освітні організації – «Просвіти»; вони налагоджували видавничу справу, розповсюджували укр..книги, газети, часописи. В жовтні 1918 р. відкрилися державні.укр.університети у Києві і Кам’янці-Подільському. В 1922 р. був прийнятий «Кодекс законів про освіту в УСРР». Держава багато зробила для ліквідації неписьменності, були створені лікнепи (заклади з ліквідації неписьменності). У 1924р. почалася підготовка до запровадження чотирирічного навчання дітей. Розширювалася мережа вузів.

Розвиток науки. В листопаді 1918 р. відбулося відкриття Української академії наук. Вчені академії розробили найновіші правила укр..правопису.Розпочалось академічне видання творів Т.Шевченка та І.Франка. Найвищою державною науковою установою в 1921 р. була оголошена Всеукраїнська академія наук (ВУАН), де зосередилися всі дослідження. Ускладі академії працював Демографічний інститут – перша у світі науково-дослідна установа з демографії. У 1921 р. було засновано Інститут української наукової мови.

Розвиток літератури. В 1917р. Павло Тичина написав поему «Золотий гомін», присвячену святкуванням з нагоди проголошення Першого універсалу Центральної Ради. 20-ті роки XX ст..- період відродження укр..літератури. Виникали літературно-жудожні об’єднання: «Плуг», «Гарт», «Молодняк», «Ланка». В1925 р. утворилася спілка «Вільна академія пролетарської літератури» (ВАПЛІТЕ) на чолі з М.Хвильовим, якого цікавили питання аідродження і розвитку укр..культури.

Розвиток мистецтва. В 1917 р. – відкриття Української академії мистецтв. 1918р. – в Ромнах на Сумщині відкрито перший в Україні пам’ятник Т.Шевченку. В 1918 р. було засновано Державний симфонічний оркестр. В 1919 р. було засновано Новий драматичний театр ім.І.Франка, який згодом став одним з провідних театрів республіки. Найяскавішим здобутком укр..театрального мистецтва став Харківський театр «Березіль», організований 1922 р. режисером Лесем Курбасом. Плідно працювали колективи Першого держ. драматичного театру ім.Т.Шевчека в Києві та держ. драматичного театру ім І.Франка. У галузі музичного мистецтва відбувається творчий злет композиторів Г.Вірьовки, Л.Ревуцького, П.Козицького та ін. Далеко за межами республіки славилася хорова капела «Думка». Виникає ряд об’єднань художників, в тому числі Асоціація художників Червоної України. Помітне місце в культурному житті посіло кіно. 1922 р. введено в експлуатацію Одеську кінофабрику, в 1928 р. відкрито Київську кіностудію. Вийшли фільми режисера й сценариста О.Довженка «Звенигора», «Арсенал».

69. М.Грушевський і процеси державотворення в яяукаїні у період національно-демократичної революції 1917 – 1918 рр.

У лютому 1917 р. в Російській імперії відбулася демократична революція. Царизм було знищено.Росія дістала шанс позбавитися ганебного тавра «тюрми народів!, яке висіло на ній сотні років. Користуючись ослабленістю центральної влади, пригнічені народи імперії, серед яких український був найбільшим, стали брати долю у власні руки. В березні 1917 р. в Україні розгорнулася національно-демократична революція, відновився державотворчий процес, який очолила Центральна Рада (громадсько-політичне об’єднання, що утворилося 4 березня 1917 р. У надзвичайно короткий час Центральна Рада переросла у впливовий представницький орган народної влади. Головою її було обрано М.Грушевського. Причиною об’єднання було прагнення не допустити розколу укр.. національного руху, а також сподівання самостійників на те, що революційні події досить швидко приведуть до визнання незалежності України. Мільйони жителів України відчули пробудження національної свідомості, придушеної століттями перебування у складі Російської імперії.

Чотири універсали Центральної Ради знаменували собою етапи складного і суперечливого шляху України до державної незалежності. Першим універсалом (прийнятий 10 червня 1917 р.) була проголошена автономія України.Цей документ юридично поклав початок розбудові Української національної держави в XX ст.. Занепокоєний активною державотворчою діяльністю українцв, тяжким становищем на фронтах Першої світової війни, червневими масовими демонстраціями в Петрограді, падінням свого авторитету, Тимчасовий уряд Росії вимушений був піти на компроміс із Центральною Радою. Другий універсал (3 липня 1917 р.) був вимушеним відступом на шляху державотворення. Третім (7 листопада 1917 р.)проголошувалася Українська Народна Республіка – автономна частина Росії. Четвертим (22 січня 1918 р.) проголошено незалежність і суверенність УНР.

Але перша у XX ст.. спроба кр.народу створити власну демократичну державу наштовхнулася на великі перепони. На шляху розбудови держави стали могутні зовнішні і внутрішні сили. У грудні 1917 – лютому 1918 р. Центральна Рада втратила контроль над більшою частиною України. Невдачі Української революції були викликані багатьма причинами. Серед найголовніших слід назвати недостатньо міцну базу державотворення, на яку спиралися керівники національно-демократичної революції. Століття національного гноблення спотворили соціальну структуру укр..населення, позбавили його тих елементів, які в сусідніх європейських країнах були організуючою силою державотворення: старої земельної аристократії і власної буржуазії. Серед прибічників укр..державності було недостатньо кваліфікованих чиновників, офіцерів, особливо вищих юристів, журналістів, викладачів вищих навчальних закладв.Ці соціальні групи виявилися зрусифікованими і втратили симпатії до національного визволення. Найдіяльнішою верствою населення, котра стала на чолі національно-визвольної боротьби, була укр..національна інтелігенція, головним чином гуманітарна (укр.письменники і вчені – історики й філологи) та сільська (вчителі, агрономи, лікарі та ін.). Але ця порівняно нечисленна група досить повільно усвідомлювала необхідність проголошення незалежності України. Невдачі Української Центральної Ради були зумовлені недостатнім розвитком національного руху, нездатністю його керівників повести за собою населення України. Після довгих століть русифікації вони не спромоглися збагнути, що державна незалежність є неодмінною передумовою розв’язання накопичених століттями соціально-економічних, політичних і культурних проблем.