Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
1курс_Ukrainian_culture.docx
Скачиваний:
296
Добавлен:
28.10.2018
Размер:
409.17 Кб
Скачать

6.Історичні та духовні складники української культурної самобутності.

Внаслідок труднощів історичного шляху України (монголо-татарське завоювання в XIII ст., польсько-литовська експансія в XIV — XVI ст., залежність від Російської та Австрійської імперій в XIX — ХХ ст.) у вітчизняній традиції народна культура зіграла виключну роль. Це сталося, тому що в XVI ст., коли феодально-боярська знать сприйняла католицтво і польську культуру, і до кінця XVIII ст., коли верхівку козацької старшини було зрусифіковано, українське суспільство розвивалося значною мірою без повноцінної національної культурної еліти.

Справжніми творцями і носіями культури продовжували залишатися широкі маси суспільства - селяни, козаки, ремісники. Українська культура протягом тривалих періодів своєї історії розвивалася як народна. У ній велике місце займали фольклор, народні традиції, які додавали їй особливої чарівності і колориту. Особливо яскраво це виявилося в мистецтві — народних думах, піснях, танцях, декоративно-прикладному мистецтві. Саме завдяки збереженню і продовженню традицій, корені яких сходять до культури Київської Русі, став можливим підйом української культури і в XVI — XVII ст., і культурне відродження в XIX ст.

Мова і менталітет народу, релігійні вірування, звичаї та обряди, побут – вагомі елементи української духовної культури. Менталітет – це характерта лад людського мислення, що реалізується на рівні свідомості, але базується на структурних елементах сфери підсвідомого, що включають в себе архетипи як окремої особистості, так і етносу в цілому. Якщо вести мову про менталітет українського народу, то перш за все треба сказати, що він має, так би мовити, «жіночу стать», що обумовлена в свою чергу трансцендентною жіночністю архетипу «Україна». Тамі в національному характері українців виявляються такі риси, як чуттєвість, емоційність, любов до дітей, швидке інтуїтивне сприйняття сутності складних природних та соціальних явищ, мрійливість. Глибинні пласти українського менталітету закладені землеробством, яке з найдавніших часів було головним заняттям проукраїнського та українського етносів. Саме зв’язок з землею визначив особливості світобачення наших предків, їхні культурні орієнтири та соціальну ознаку. Якщо ранні форми релігії поєднані з етнокультурною, то християнство як зріла релігія відокремлює себе від етнокультури, однак, поширюючись, неминуче зазнає її впливу: включає, принаймні на рівні обрядів, деякі елементи місцевих звичаїв, легенд, міфів. Тому важливо брати до уваги модифікації, яких християнство зазнало в українському культурному просторі. Щоб утвердитись, християнство в Україні ввібрало в себе на обрядовому рівні елементи давніших (язичницьких) звичаїв.

Національна українска мова, спираючись на сукупність духовної народної сили, є водночас надбанням окремого індивіда, тобто засобом самовираження кожної людини. Мова – це генетичний код української нації, який поєднує минуле, програмує майбутнє і забезпечує буття нації у вічності. Отже глибинні знання про народ закладено передусіму нашій мові, зв’язній ланці поколінь, тій скарбниці, в яку народ, за визначенням П. Мирного, складає «своє давнє життя, свої сподівання, розум, досвід, почуття».

Духовну культуру та побут українського народу неможливо уявити без звичаїв та різноманітних обрядів.

Виділяють три типи обрядовості:

1.Трудові свята та обряди – органічна складова святково-обрядової культури українського народу. Традиційна трудова обрядовість тісно пов’язана з календарним циклом сільськогосподарських робіт. Обряди неодмінно супроводжували початок оранки, сівби, закінчення жнив тощо.

2.Сімейна обрядовість. Сімейне життя українців традиційно супроводжувалось різноманітними обрядами та ритуалами, які в образно-символічній формі відзначали певні етапи життя людини та найважливіші стадії розвитку родини в її життєвому циклі: утворення сім’ї, народженя дитини, її повноліття, сімейні ювілеї.

3.Свята та обряди. Селяни нерідко замовляли хресний хід і молелень у полі до початку оранки, сівби, перед початком жнив. Відмічали день святого, ім’ям якого був названий місцевий храм.