59. Літературна та громадсько-політична діяльність т.Шевченка.

Про Шевченка багато сказано, але його творчість і надалі продовжують досліджувати, оскільки феномен митця і досі не розкрито. Велич Кобзаря – у величі всієї України і в особистій долі кожного українця. Шевченко приходить до кожного знас по-різному: у різному віці, за різних обставин. Кожний сам відкриває для себе Шевченка, який символізує душу укр..народу і його гідність. Багаторганний талант Шевченка – поета, прозаїка, драматурга і художника – найбільш повно виявився в поезії.

Рання творчість (1838-1843).

Важливе місце в ліриці раннього періоду посідає тема призначення поета і поезії в суспільстві («Думи мої, думи мої…», «Перебендя»).Вірш «Думи мої, думи мої…» відкриває збірку «Кобзар» 1840 р. і є поетичним заспівом до неї та й до всієї творчості поета. Предметом творчості поета є Україна, до якої поет спрямовує всі свої помисли, бо впевнений, що тільки в Україні знайде розуміння своїх вболівань за минуле, сучасне і майбутнє народу.

У вірші «До Основ’яненка» поет сумує за Запорозькою Січчю, за козацькою волею, згадує колишню славу рідного краю.

У ранній ліриці Шевченко звертається ще до однієї теми – соціальної нерівності та шукання молодою людиною щастя. З цією метою поет використовує теми та образи бурлацьких та сирітських народних пісень ( вірші «Тече вода в синє море», «Вітре буйний, вітре буйний!», «Нащо мені чорні брови…»).

Ранній період творчості ознаменувався написанням трьох балад: «Причинна», «Тополя», «Утоплена». Як відомо, баладу «Причинна» було написано ще 1837 р., ще до викупу поета з кріпацтва. Усі три балади являють зразки романтичної поезії.

До соціально-побутових поем першого періоду належать три твори: поема «Катерина», присвячена В.А.Жуковському на честь викупу з кріпацтва, не надрукована за життя Кобзаря поема «Слепая» та незавершена поема «Мар’яна-черниця». Цими творами Шевченко відкриває власну галерею неповторних жіночих образів.

В історичних поемах дуже яскраво відчувається туга за козацькою вольницею. Цілком можливо, що й улюблені вирази поета «козацька слава» і «козацька кров» не були випадковими в його творчості. Боротьбі з турецько-татарськими завойовниками присвячено дві поеми: «Іван Підкова» та «Гамалія» - присвячені морським походам запорожців.

«Гайдамаки» - вершина ранньої творчості. Історичною основою поеми є події народного повстання, спричинені жахливими соціальними та національно-релігійними умовами.

Драма «Назар Стодоля» - історичний соціально-побутовий твір про народне життя й побут. Автор майстерно зображує народні традиції та обряди – сватання, колядування, вечорниці.

Творчість періоду «Трьох літ» (1843-1847).

Перебування в Україні розширило коло знайомств Шевченка. Він зблизився з М.Костомаровим, М.Гулаком, О.Марковичем, Р.Білозерським та іншими учасниками Кирило-Мефодієвського товариства. У спогадах Костомарова є свідчення про те, що товариство мало метою поширювати ідеї слов’янської єдності, які Шевченко пропагував у творах «Єретик», «Імертвим, і живим…», «Шафарикові». Поет підтримав пропозицію Костомарова пристати до братства, але не завжди погоджувався з поглядами його учасників, оскільки на перший план висував ідеї національного і соціального визволення народу. Хоча часто відвідував таємні зібрання братства. Саме в цей період Шевченко підтримував зв’язки з майбутніми петрашевцями. Метою братства проголошувалося визволення всіх слов’янських народів, серед них і українського, від національного гноблення, об’єднання їх у вільну федеративну республіку з парламентським устроєм і надання кожному народові рівних прав та широкої автономії на засадах демократичної свободи й вільного національного розвитку, скасування станових привілеїв, ліквідація кріпацтва, знищення самодержавства.

Збірка «Три літа» - викриття самодержавного устрою та релігійного, колоніального, національного гноблення; заклик до формування свідомої укр..еліти, спроможної взяти на себе відповідальність за долю нації.

Поема «Сон» - перша політично-сатирична поема у творчості поета. У цьому творі автор найповніше виразив політичні вимоги покріпаченого селянства.

«Кавказ» - ще одна геніальна політична сатира Шевченка. Твір не має жанрових ознак поеми, бо в ньому немає сюжету і персонажів. Але він є згустком ідей, спрямованих на викриття царизму, його колонізаторської сутності.

Для Шевченка завжди були небайдужими долі всіх поневолених народів, особливо слов’янських. Поему «Єретик» поет присвятив своєму сучаснику , видатному чеському вченому-славісту П.Шафарику. За визначенням Шевченка, саме Шафарик сприяв зміцненню дружби між слов’янськими народами.

Образ матері є центральним у всьому доробку Шевченка В поемі «Наймичка» він показує долю жінки-покритки, виводить на передній план її материнські почуття, й самопожертви в ім’я дитини.

Послання «Імертвим, І живим, і ненародженим землякам моїм…» - своєю назвою вказує на адресата, до якого звертається Шевченко. А саме: до українців (до пам’яті попередників, до сучасників і нащадків). У поемі воєдино пов’язано сатиру на панівний клас і авторське уявлення про те, яким має бути справжній патріот).

Творчість періоду заслання (1847-1857).

5 квітня 1847 р. Шевченка було заарештовано. Він рішуче заперечував свою належність до братства, бо й справді формально не був його членом. Однак не це стало головним звинуваченням, а «крамольні» вірші. 30 травня Шевченка під вартою відправили в Оренбург до місця служби.

Циклом «В казематі» розпочинається третій період творчості великого Кобзаря. До нього увійшли 13 віршів, сповнених смутку, суму і самотності.

В поезії «Мені однаково, чи буду…» Шевченко виражає не лише любов до України і тугу за рідним краєм, а і здатність до самозречення в ім’я вітчизни.

Поетичним заспівом до «невільницької» лірики став вірш «Думи мої, думи мої…», яким автор відкрив свою першу «захалявну» книжечку. Патріотичною тематикою пройняті всі вірші, які відкривають «захалявні» книжечки Шевченка.

Значне місце в «невільницькій» поезії посідають автобіографічні твори – «І виріс я на чужині…».

Дружба з польськими засланцями навіяла поетові ще одну тему – тему братства слов’янських народів (вірш «Полякам»). Вірш «У Бога за дверима лежала сокира» присвячений казахському народу.

Антикріпосницька направленість простежується і в повістях, написаних російською мовою: «Наймичка», «Варнак», «Княгиня», «Несчастный», «Прогулка с удовольствием и не без морали», «Художник», «Музикант».

Останні роки творчості (1857-1861).

В 1860 році з’явився «Кобзар».

Першим твором, написаним після заслання, була поема «Неофіти», присвячена М.Щепкіну. Вньому він порівнює правління Миколи І з правлінням найжорстокішого римського імператора Нерона.

Тему викриття самодержавства Шевченко продовжив у творі «Юродивий». В ньому поет показує безчинства, які творили в Україні царські сатрапи.

«Я не нездужаю, нівроку…» - це був відкритий заклик народові готуватись до збройного повалення самодержавства, до революції.

У поезії «І Архімед, і Галілей…» поет висловлює переконання, що в майбутньому на всій землі пануватимуть свобода і братерство між людьми.Тему щасливого майбутнього Шевченко продовжує і у вірші «Ісаія. Глава 35»

За десять днів до смерті Шевченко написав свій останній вірш «Чи не покинуть нам, небого…». Це прощання поета з життям.

Значення творчості Шевченка.

Творчість Шевченка стала духовною основою формування сучасної укр..нації. Для українців усіх наступних поколінь він став могутнім джерелом національної свідомості, символом України. Шевченко першим з укр..літераторів піднявся на відкриту боротьбу з Російською імперією, з тоталітаризмом, утвердив політичний ідеал націонал-демократії. Шевченкові, як нікому зі світових письменників до нього, вдалося виразити багатий внутрішній світ простої людини. Він максимально наблизив авторську літературу до народу, який визнав його своїм поетом і речником. Шевченко зробив найбільше для утвердження укр..літературної мови; він підніс укр..мову до рівня найрозвинутіших мов світу.