53. Просвітницька діяльність громадівських організацій в Україні.

Повернувшись після амністії із заслання, колишні члени Кирило-Мефодієвського товариства у 1859 р. створили в петербурзі першу укр..громаду – культурно-освітню організацію, яка мала на меті сприяти розвитку народної освіти, свободі літернатурного слова, поширенню національної ідеї, формуванню національної свідомості. Саме на цих ідеях базувався перший в імперії укр.часопис «Основа», навколо якого групувалися вже відомі діячі національного руху М.Костомаров, В.Білозерський, П.Куліш, Т.Шевченко. Виникають громади в Харкові, Полтаві, Чернігові, Одесі. Найвпливовішою в укр..землях на цей час була Київська громада, що утворилася на основі таємного гуртка хлопоманів. Їїлідерами були В.Антонович, Т.Рильський, А.Свидницький, П.Житецький.

1863 р. міністр внутрішніх справ імперії Петро Валуєв видав таємний указ (Валуєвський циркуляр), що заперечував саме існування укр..мови, забороняв видання укр..мовою педагогічної, церковної, наукової літератури і підручників. Після Валуєвського циркуляра настає перерва в процесі національного відродження.

На початку 70-х років XIX ст.громадівський рух знов активізується. В київській Старій громаді у цей час сконцентрувалися значні інтелектуальні сили – В.Антонович, М.Драгоманов, М.Зібер, М.Старицький, П.Чубинський та ін. Стара громада створила Південно-Західний відділ Російського географічного товариства. У 1873 р. вони сформулювали свою політичну програму, в основі якої лежала вимога перетворення Росії на федерацію і надання широкої автономії Україні.

Відповіддю самодержавства на пожвавлення укр..руху став Емський указ 1876 р., який забороняв друкування літератури укр..мовою (як оригінальних творів, так і перекладів, навіть текстів до нот) у Російській імперії та ввезення її з-за кордону, ставити п’єси і влаштовувати концерти укр..мовою. Це остаточно підірвало основи легальної культурницької діяльності, якою займалися громадівці. Була закрита газета «Київський телеграф», розігнаний Південно-Західний відділ Російського товариства, діячів громадського руху переслідували, піддавали утискам. У 1878-1882 рр. М.Драгоманов у журналі «Громада», який виходив у Швейцарії, намагався узагальнити і викласти програму укр..руху: демократизм; федералізм; європеїзм; культурництво. Старі громадівці були незгодні з Драгомановим і припинили фінансування часопису «Громада», видання закрилося.

З 90-х років XIX ст. починається процес політизації національного руху, на чолі якого стало національно налаштоване студентство. У 1891 р. київські і харківські студенти, а також письменники Б.Грінченко, М.Вороний, публіцист М.Міхновський створили таємну організацію Братство тарасівців – прообраз політичної партії. У 1893р. надрукували програму «Кредо молодих українців», в якій проголосили своєю метою створення самостійної соборної Української держави. Братство тарасівців було розгромлене поліцією. Значення братства – діяльність братства була перехідним етапом від громадівського руху 60-80-х рр. XIX ст. до організації національних укр..партій, тобто укр..національний рух вступив у нову політичну фазу.

Чимало народницьких організацій діяло в Україні: в Києві – гурток «чайківців» (1872-1874), «Київська комуна» (1873-1874), народницькі угрупування в Одесі, Харкові, Житомирі, Чернігові, Полтаві, Миколаєві. Широкогорозмаху набуло з 1874 р. «Ходіння в народ» під гаслом «Земля і воля – народові!» прихильників П.Лаврова. Вони йшли в села як учителі, агрономи, лікарі, поширювали серед селян нелегальну літературу, формували нелегальні гуртки, навіть готували повстання у Чигирині («Чигиринська змова») 1877р.

Народники, будучи представниками загальноросійського руху, здебільшого не ставили конкретних завдань боротьби за Українську державу, за елементарні права українців як народу, у кращому разі відкладали їх здійснення на майбутнє, коли вдасться повалити самодержавство і привести до влади демократичний уряд.