46. Класицизм в архітектурі та живописі українського Просвітництва.

З кінця XVIII ст. в Україну прийшов класицизм, так званий «міський стиль», характерною рисою якого було значне зменшення церковного будівництва. Перевага стала надаватись палацам та громадським будівлям. На теренах Поділля – палацові комплекси Тернопільщини. До ранньої фази класицизму належать палаци у селах Плотич і Вишневець, датовані 1720 р., садиба у Млинові поблизу Дубно (1780 р.). Палац у Тульчині на Вінничині збудований 1775-1782 рр. До творів класицизму відноситься оформлення численних парків, зокрема на Волині та Поділлі, якими займався ірландський садівник-пейзажист Діоніс Маклер. Він упорядкував парки у Млиновичі, Порицьку, Боремлі, Ботанічний сад у Кременці, «Софіївку» поблизу Умані (1796 р.). . Не менш інтересна величезна садиба Завадовського в Ляличах (арх. Джакомо Кваренгі, 1794—95), де цілий комплекс будов творить колосальне півколо, а головний корпус має витончені форми т.зв. палладіанства - типу Вілла Ротонда поблизу Венеції в Італії.

Класицистичні храмові споруди на Львівщині, започатковані у XVIII ст., де поєднані риси пізнього бароко та класицизму : Юр’ївська церква та келії Василіанського монастиря у Червонограді і Воздвиженський костел у Новому Милятині. Мода класицизму торкнулася фасадів будинків старого центру Львова – Площі Ринок. На площі Ринок 1793 р. з’явилися чотири статуї. Вони зображуали давньогрецьких та римських богів і героїв: Нептуна, Амфітриту, Артеміду, Адоніса. До яскравих зразків класицизму Львова належить колишній Оссолінеум (тепер Наукова бібліотека Національної Академії Наук ім.Василя Стефаника).

Велику роль відіграла творчість в Україні майстрів класицизму – італійця Джакомо Кваренгі та шотландця Чарльза Камерона. Роботи Кваренгі: палац Завадовського у Ляличах (1797)-не зберігся; Камбурлач у Хотині (Сумська обл..); Кочубея у Диканьці; спорудження тріумфальних воріт (1786-1787) у Новгороді-Сіверському; собор Спвсо-Преображенського монастиря (1791-1803). Кваренгі впроваджував суворі форми, монументальні й урочисті. Чарльз Камерон – спорудження палацу гетьмана К.Розумовського в Батурині (1799-1803) – прекрасного зразка класичності.

В живописі укр.. Просвітництва того також поступово розвивалися елементи класицизму. Релігійний живопис – іконостаси, створені Василем Петрановичем з Жовкви для Краснопущанського монастиря (40-ві роки XVIII ст., знищений пожежею 1899 р.) та Лукою Долинським для Юрської церкви у Львові (80-ті роки XVIII ст.). Художник О.Білявський (з 1771 р. працював у Львові) виконував іконостаси для Львова (Успенська церква) та у позальвівських селах; 1776 р. розмалював церкву св..Миколи в Крехівському монастирі, але з цієї спадщини нічого не збереглося. Найціннішою ділянкою його творчості є портрети. Він малював львівських міщан. З-поміж львівських художників останньої чверті XVIII ст..найпочесніше місце належить видатному художникові Лукашеві Долинському. Він писав великі композиції до вівтарів («Св.Юрій», «Покрова Богородиці», «Апостоли Петро і Павло»). Чимало писав ікон і для периферії (Підкамінь, Жовква, села Жовтанці, Мшана, Воробкевичі – на Львівщині). Особлива роль в укр. класичному мистецтві XVIII ст.. належала «Покрові» - давно відомому іконографічному типу ікони. Значну історичну віху в класицизмі становить козацький портрет – парадне, величаве зображення людини у повний зріст, з атрибутами суспільного становища.

47. Суспільно-політичні передумови розвитку української культури наприкінці XVIII – початку XXстоліття.

Наприкінці XVIII ст., коли почався процес національного відродження,українська етнолінгвістична територія, тобто ті землі, де жили українці, перебувала в межах двох багатонаціональних імперій: Російської та Австрійської. Цей політичний поділ залишився до Першої світової війни.

Духовна культура українського народу кінця XVIII – початку XX ст. розвивалась в умовах постійних утисків Російської та Австрійської імперій. Після ліквідації Гетьманщини (1764р.) і зруйнування Запоріжської Січі(1775р.), юридичного оформлення кріпосного права на Лівобережжі та Слобожанщині (1783р.), скасування чинності магдебурзького права (1831р.) і Литовського статуту (1840р.) на Правобережжі Україна фактично перетворилася у безправну колонію Російської імперії. На колоніальному становищі опинились і західноукраїнські землі, що перебували у складі Австрійської монархії.

У 1801р. на царський престол вступив Олександр І, який здобув репутацію ліберального правителя. В усій імперії відчувся подих так званої нової ери. Генерал-губернатором України був призначений прихильний до українців князь Куракін. Скориставшись цими обставинами, українські культурні діячі заснували 1805р. у Харкові приватний університет.

На початку XIX ст. в Україні з’явились масонські організації антиурядового спрямування. Одна з них під назвою «Любов до істини», членом якої був І. Котляревський, діяла в Полтаві 1818р. У Києві організувалась таємна ложа «Товариство об’єднаних слов’ян». Аналогічні організації існували в Житомирі, Кременці й інших містах України.

Учасник полтавської масонської ложі, повітовий маршал В. Лукасевич був організатором та ідеологом «Малоросійського таємного товариства». В укладеному ним «Катехизисі автономіста» обстоювалась ідея автономії України.

Ситуація в Україні ще більше ускладнилася, коли на царський престол 1825р. вступив Микола І. Царські власті розпорядились ліквідувати польські школи. Російська мова стала офіційною в усіх установах. Київський університет св.. Володимира, заснований 1832р., став центром обрусіння.

Доба правління Миколи І позначилася жорстокою реакцією в суспільних сферах життя. Російська імперія перетворилася у слухняний, централізований апарат, який очолив абсолютний монарх. Однак правління Миколи І не в змозі було приглушити революційні настрої, що після 40-х років XIX ст. знову спалахнули в Європі й досягли кульмінації в 1848р. У цей час революційні гуртки продовжували існувати і в Росії, і в Україні, зокрема у Харкові серед університетської молоді.

На тлі таких історичних, суспільно-політичних та національних відносин утверджувався новий етап національно-культурного відродження, який започаткував нову добу в історії України.