- •1.Культура як духовний та суспільний феномен.
- •2. Світова та національна культура, їх взаємодія.
- •3. Українська національна культура як самобутній соціокультурний феномен, її характерні риси та ознаки.
- •4. Предмет історії Української культури.
- •5.Джерельна база та методологічні засади вивчення історії української культури.
- •6.Історичні та духовні складники української культурної самобутності.
- •7.Джерела формування української культури.
- •8. Періодизація історії української культури.
- •9. Етногенез українського народу, основні етапи його становлення.
- •10. Кімерійсько скіфсько-сарматський культурний симбіоз як автохтонне джерело укр..Культури.
- •11. Автохтонна та міграційна теорії походження українського народу.
- •12. Трипільська культура IV-III тис. До н. Е.
- •13. Пантеон слов’янських богів як світоглядна модель язичницьких релігійних вірувань.
- •14. Зарубинецька та Черняхівська культура східнослов’янських племен дохристиянської Русі.
- •15. Запровадження християнства у Київській Русі, його вплив на духовну культуру.
- •16. Київська Русь як соціокультурна система.
- •17. Розвиток писемності, освіти та літератури в добу Київської Русі. Писемна культура Київської Русі
- •Освіта в Київській Русі
- •Наукові знання та література Київської Русі
- •18. Іларіон Київський «Слово про Закон, Благодать та Істину»: зміст, значення та основні проблеми твору.
- •19. Візантійський канон та його інтерпретація у мистецтві Київської Русі.
- •20. Архітектура Київської Русі.
- •21. Образотворче мистецтво та іконопис Київської Русі.
- •22. Галицько-Волинська Русь як культурна спадкоємниця Київської Русі
- •23. Етнокультурні процеси в Україні XIV-XV ст. На шляху формування українського етносу.
- •24.Відгуки ідей ренесансу і гуманізму в Україні. «Олельковецький ренесанс» 40-70-х років xVст.
- •25. Поширення ідей раннього гуманізму в Україні (ю. Дрогобич, п. Русин, с. Оріховський).
- •26. Історичні та суспільно-політичні передумови розвитку української культури XVI – перша половина XVII ст.
- •27. Розвиток гуманістичних та реформаційних ідей в українській культурі 15-16 ст.
- •28. Зміст та основні проблеми праці Ст. Оріховського «Напучення польському королеві Сігізмунді Августу».
- •30. Скульптура і живопис України XVI ст.
- •31. Розвиток книгодрукування в Україні XVI ст.
- •32. Поняття та специфічні риси Відродження в Україні
- •33. Українці в освітніх центрах Західної та Центральної Європи. (ю. Дрогобич, п. Русин та інші).
- •34. Діяльність Острозького культурно-освітнього осередку.
- •35. Культурно – просвітницька діяльність братських шкіл.
- •36. Полемічна література України 16 – перша половина 17 століття.
- •37. Книгодрукування в Україні 16 ст.
- •38. Культура Запорізької Січі та її самобутні риси.
- •39. Музична культура і театральне мистецтво України епохи Ренесансу.
- •40. Львівський архітектурний Ренесанс.
- •41. Українське бароко в літературі, архітектурі та образотворчому мистецтві.
- •42. Музична культура і театральне мистецтво другої половини 17 – 18 ст.
- •43. Діяльність Феофана Прокоповича.
- •44.Значення творчості г. Сковороди для розвитку української культури.
- •45. Своєрідність та особливості українського Просвітництва.
- •46. Класицизм в архітектурі та живописі українського Просвітництва.
- •48. Генезис та періодизація національно-культурного відродження в Україні наприкінці XVIII – початку XX ст.
- •49. Дворянський період національно-культурного відродження, його особливості.
- •50. Аналіз праці «Історія русів». Зародження національної ідеї.
- •51. Народницький період національно-культурного відродження в Україні, його характерні риси та ознаки.
- •52. Суспільно-політична діяльність « Кирило-Мефодієвського братства»
- •53. Просвітницька діяльність громадівських організацій в Україні.
- •54. Модерністський період національно-культурного відродження, його характерні риси та ознаки.
- •55. Ю. Бачинський та м. Міхновський – виразники української національної ідеї.
- •56.Національно-культурне відродження у Галичині.
- •57. Культурно-просвітницька діяльність «Руської Трійці».
- •58. Романтизм та його розвиток в Україні (п.Куліш, м.Драгоманов, т.Шевченко).
- •59. Літературна та громадсько-політична діяльність т.Шевченка.
- •60. М Костомаров «Закон божий». Книга буття українського народу» - програмний документ «Кирило-Мефодієвського товариства».
- •61. Розвиток освіти і науки в Україні XIX ст.
- •62. Львівський університет та його значення для української культури хіх ст.
- •63. Харківський університет, його внесок у розвиток науки,української філософії.
- •64. Розвиток науки та філософської думки у Київському університеті св. Володимира.
- •65. Архітектура України XIX ст.
- •66. Розвиток музичної культури і театрального мистецтва України XIX ст.
- •67. Періодизація духовної культури хх ст., головні тенденції її розвитку.
- •68. Здобутки української культури у період її національно-культурного відродження (1917-1933 рр.)
- •69. М.Грушевський і процеси державотворення в яяукаїні у період національно-демократичної революції 1917 – 1918 рр.
- •70. «Розстріляне відродження» 20-30 років хх ст. То його трагічні наслідки для української культури.
- •71. Суспільно – політична та культурно – просвітницька діяльність «шістдесятників».
- •72. Діяльність діячів української культури в еміграції.
- •73.Лесь Курбас – визначний діяч українського театрального мистецтва.
- •74. Олександр Довженко – основоположник українського мистецтва.
- •75. Музична культура і театральне мистецтво України XX ст.
- •76. Національно-культурне відродження в Україні у середині 80-х – на початку 90-х років XX ст.
- •77. Культура України в умовах нової соціальної реальності.
- •78. Особливості соціокультурних процесів у незалежній Україні.
- •79. Головні чинники, тенденції та риси сучасної української культури.
- •80. Художня культура та її особливості.
- •81. Феномен масової культури.
- •82. Нова модерністська генерація в українській літературі.
- •83. Розвиток сучасних національних музичних традицій.
- •84. Традиції та новації в сучасному українському театральному та кіномистецтві.
- •85. Розвиток освіти і наукових знань в Україні наприкінці хх - початку ччі ст..
- •86.Поняття «культура», «нація», «національна культура».
- •87. Поняття «національної ментальності», «ідентичності», «державності.
- •88. Мова та релігійність як елементи української культури.
- •89. Історичні версії походження українців та їх міфологічні інтерпретації.
- •90. Художньо-мистецькі стилі в українській культурі.
- •91. «Самостійна Україна» м. Міхновського.
- •Філософія національної ідеї
- •Державницька ідея
- •92. Юліан Бачинський «Україна irredenta».
- •93. «Світогляд українського народу»
- •Підсумкові заліково-екзаменаційні питання
- •Культура як духовний та суспільний феномен.
74. Олександр Довженко – основоположник українського мистецтва.
Геніальний режисер-новатор, самобутній прозаїк і драматург, основоположник українського мистецтва. О. Довженко написав дванадцять кіноповістей, створив тринадцять кінофільмів; його перу належить до двох десятків оповідань, дві оригінальні п'єси, велика кількість публіцистичних статей, творчих виступів, лекцій...
Народився Олександр Петрович Довженко 10 вересня 1894 року в м. Сосниці на Чернігівщині.
1928 рік завдяки О.П.Довженку можна вважати роком народження українського національного поетичного кінематографа: на екрани вийшов довженківський фільм "Звенигора" — кіноепопея про історичну долю українського народу. Картина обійшла екрани Голландії, Бельгії, Аргентини, Мексики, Канади та інших країн і була сприйнята як велике досягнення української кінематографії.
У наступному фільмі "Арсенал" О. Довженко торкається болючої сторінки історії України - періоду Центральної Ради.
У 1930 р. О.Довженко ставить фільм "Земля" на Київській кіностудії, який впевнено вивів українське мистецтво на широкі міжнародні обшири й приніс Довженкові світову славу. На Брюссельському кінофестивалі "Земля" увійшла до 12 найкращих фільмів усіх часів і народів.
Про Довженка починають говорити як про класика. Тоді з'являється нищівний фейлетон Дем'яна Бєдного "Філософи", після якого Довженко "буквально посивів і постарів за кілька днів". Приголомшений розпочатим цькуванням, тридцятивосьмирічний митець не лише сивіє, а й всерйоз думає про самогубствоА він продовжує, піднімаючись над жахливим сьогоденням, мріяти, писати, говорити з екрана про майбутнє і минуле України, про її людей.
На кілька місяців Довженку вдається виїхати у закордонне відрядження, звідки він повертається з наміром зняти фільм про Арктику. Та йому велено написати "що-небудь таке" про сучасне українське життя до чергової річниці Жовтня. Перебуваючи все ще під впливом фейлетону, за дванадцять днів він пише сценарій (як сам вважав — невдалий) і починає зйомки свого першого звукового фільму "Іван" (1932). Фільм цензура порізала і фактично заборонила.
Позбавлений можливості викладати в Кіноінституті, де його студенти були оголошені контрреволюціонерами в кіно, Довженко виїжджає до Москви, У Москві доведений до відчаю О.Довженко, намагаючись врятуватись від планомірного цькування, пише листа Сталіну. Наївна спроба самозбереження виявилась дійовою. Довженка зараховано до творчого складу "Мосфільму" і незабаром з дружиною — відомою артисткою кіно ("Аеліта") і асистенткою Ю.Солнцевою та письменником О.Фадєєвим він виїжджає на Далекий Схід. Натхненний безмежними просторами і монументальним розмахом будівництва, до яких завжди тяжіла його "архітектурна іпостась", Довженко створює за два з половиною місяці літературний сценарій "Аероград" і звертається з проханням особисто прочитати його Сталіну.
За персональною вказівкою І.Сталіна у 1936—39 рр. О.Довженко працював над героїчною кіноепопеєю "Щорс".
Одержавши у 1939 р. звання заслуженого діяча мистецтв УРСР, О.Довженко перед війною очолює Київську кіностудію. Возз'єднання Західної України з УРСР застає "політпрацівника Олександра Довженка" в Галичині, де він близько двох місяців очолює операторську групу. На зібраних матеріалах він створює документальний фільм "Визволення" (1940), відзначений Сталінською премією 1941 р. Але цей твір широкий глядач так і не побачив. Сценарій вимріяного "Тараса Бульби" довелося відкласти до кращих часів — почалася Велика Вітчизняна війна.
У роки війни О.Довженко працює військовим кореспондентом на фронті. Він написав кіноповісті "Україна в огні", "Повість полум'яних літ", оповідання "Ніч перед боєм", "Відступник", "Стій, смерть, зупинись!", "На колючому дроті", "Мати", "Воля до життя".
В післявоєнний період йому на Україну не дозволяють повернутися. Він пише автобіографічну повість "Зачарована Десна", п'єси "Потомки запорожців" і "Життя в цвіту", за якою на студії "Мосфільм" у 1948 р. створив кольоровий фільм "Мічурін", удостоєнний Державної премії в 1949 р.
В останні роки життя Довженко деякий час викладав (1949—51; з 1955 — професор) у Всесоюзному державному інституті кінематографії (ВДІК, серед учнів — М.Вінграновський, О.Іоселіані, Л.Шепітько та ін.), працював над сценарієм фільму "Поема про море" (1956), який присвятив героїчним будівельникам Каховської ГЕС і перетворенню природи України. У 1956 році була опублікована "Зачарована Десна", завершена "Поема про море" і розпочалися зйомки цього кінофільму. 25 листопада О. Довженко раптово помирає.
Дружиною О.П.Довженка, його постійним асистентом Ю.Солнцевою за сценаріями О.Довженка поставлено фільми: "Поема про море" (1958; Ленінська премія, 1959), "Повість полум'яних літ" (1961), "Зачарована Десна" (1965).
У Києві, на Кіностудії художніх фільмів, яка носить ім'я Олександра Довженка, росте великий, посаджений майстром понад піввіку тому, фруктовий сад. Посіяні ним творчі зерна проросли в новому українському кінематографі, в нових обрисах міст і сіл України, в самому факті української державності.