3. Поняття, що застосовуються в оподаткуванні

Оподаткування юридичних та фізичних осіб пов’язане з використанням таких ключових термінів і понять, як суб’єкт, об’єкт та ставка оподаткування, одиниця виміру, податковий період.

Суб’єкт, або платник, податку – це той, хто сплачує податок, тобто юридична або фізична особа, яка зобов’язана згідно з чинним законодавством сплачувати відповідні податки й податкові платежі. Суб’єкт оподаткування повинен мати самостійне джерело доходу та бути зареєстрованим у податковому органі.

Об’єкт оподаткування – це те, що обкладається податком, база оподаткування відповідним податком. Об’єктом оподаткування можуть бути доходи в широкому значенні (прибуток, рента, дивіденди), заробітна плата, капітал (рухоме і нерухоме майно, земля тощо), вартість продукції, робіт, послуг, операції з цінними паперами, користування природними ресурсами, майно юридичних та фізичних осіб, додана вартість продукції й товарів, інші об’єкти, визначені Законом „Про оподаткування”.

Податкова ставка – це встановлений у законодавчому порядку розмір податку на одиницю оподаткування. Залежно від методів установлення , ставки бувають універсальні і диференційовані.

Універсальна ставка – це єдина для всіх платників ставка, встановлена на одиницю об’єкта оподаткування (наприклад, ПДВ).

Диференційована ставка – це ставка податку з одиниці об’єкта оподаткування, що встановлюються диференційовано за видами платників і характеристиками об’єкта оподаткування.

За методом побудови податкові ставки поділяються на абсолютні ( в гривнях на одиницю продукції) і відносні (у відсотках до об’єкта оподаткування у грошовому виразі). Відносні (відсоткові) ставки в свою чергу поділяються на постійні (незмінні), прогресивні й регресивні.

Постійні – це єдині ставки, які не змінюються залежно від зміни розміру об’єкта оподаткування (наприклад, ставка ПДВ). Їх застосування спрощує роботу зі стягнення податків і ставить платників у рівні умови.

Прогресивні ставки – це такі ставки, розмір яких збільшується зі зростанням обсягів об’єкта оподаткування (наприклад, ставки стягнення податку з автотранспортних засобів).

Регресивні – це такі ставки, розмір яких знижується зі зростанням об’єкта оподаткування.

Одиниця оподаткування – це одиниця виміру об’єкта оподаткування. Вона має фізичний (гектар, квадратний метр) і вартісний виміри (в гривнях). Податкова квота – це частина податку в доході платника. Виражається вона як в абсолютному, так і у відносному вимірнику. Вона характеризує рівень оподаткування.

Податковий період (період оподаткування) – це період часу, за який відбувається оподаткування.

Термін сплати податку – законодавчо встановлений термін унесення до бюджету податків, належних до сплати за відповідний період.

Суттєвим регулятором економічних умов платників податків є пільги по податках – це повне або часткове звільнення платників від сплати податків. Пільги встановлюються в законодавчому порядку по окремих видах податків або платників з урахуванням їх платоспроможності, соціального значення товару, що оподатковується.

На практиці оподаткування застосовуються такі види пільг: звільнення від сплати податків окремих юридичних і фізичних осіб; зниження податкових ставок для окремих платників податків; зменшення об’єкта оподаткування за рахунок вилучення в нього окремих видів пільг (зменшення оподатковуваного доходу на суму емісійного доходу при підрахунку податку на прибуток або звільнення від сплати податку на землю заповідників, ботанічних садів, зоологічних парків, науково-дослідних закладів сільськогосподарського профілю та ін.).