2. Знос та амортизація основних засобів

Знос об’єкта – це сума амортизації з початку його корисного використання. Розрізняють два види зносу основних засобів – фізичний і моральний.

Фізичний знос являє собою частину вартості, яку переносить на продукцію засіб праці внаслідок його використання в тому розмірі, в якому він втрачає споживчу вартість. Фізичний знос є результатом використання основних засобів, а також дії природ­них факторів. Цей знос частково відновлюється шляхом ремонту, реконструкції і модернізації основних фондів.

Моральний знос проявляється в тому, що застарілі основні засоби за своєю конструкцією, продуктивністю, економічністю, як­істю продукції відстають від нових зразків. Тому періодично вини­кає необхідність заміни основних засобів, особливо їх активної час­тини. При цьому в сучасній економіці головним фактором, що вик­ликає необхідність заміни, є моральний знос.

Амортизація — це процес поступового перенесення вартості основних виробничих фондів і нематеріальних активів з урахуван­ням витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення згідно з нормами амортизаційних відрахувань, установлених законодавством на продукцію, що виготовляється з їх допомогою. Таким чином, амортизація є економічним зносом, який виражений у грошовій формі.

Амортизація основних засобів (крім інших необоротних ма­теріальних активів) нараховується із застосуванням таких методів:

1. Прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на очікуваний пері­од часу використання об'єкта основних засобів;

2. Зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного викорис­тання об'єкта з результату відділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість;

3. Прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, що обчислюється виходячи зі строку корисного використання об'єк­та, і подвоюється;

4) Кумулятивного, за яким річна сума амортизації визна­чається як добуток вартості, що амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, котрі залишаються до кінця очікуваного строку використання об’єкта основних засобів, на суму числа років його корис­ного використання;

5) Виробничого, за яким місячна сума амортизації визна­чається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амор­тизації розраховується діленням вартості, що амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), котрий підприємство очікує виробити (виконати) із використанням об'єкта основних засобів.

Підприємства, що є платниками податку на прибуток, з метою оподаткування прибутку повинні застосовувати податковий метод нарахування амортизації. Згідно зі змінами від 24.12.2002 р. в Законі України „Про оподатку­вання прибутку підприємства” встановлено норми амортизаційних відрахувань з 01.01. 2004 р. для кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в таких розмірах:

На квартал:

Група 1 – 2%;

Група 2 – 10%;

Група 3 – 6%;

Група 4 – 15%.

Відповідно до податкового законодавства, підприємства всіх форм власності мають право застосовувати щорічну індексацію балансової вартості груп основних фондів та нематеріальних ак­тивів на коефіцієнт індексації (Кі), який визначається за формулою

Коефіцієнт індексації (Кі) = (Індекс інфляції року – 10) /100

Якщо значення Кі не перевищує одиниці (10%), індексація не проводиться.