Доходи від звичайної діяльності

Доходи від операційної діяльності

Інший операційний дохід

Доходи від фінансових операцій

Доходи від іншої звичайної діяльності

• реалізація товарів;

• реалізація готової продукції;

• реалізація робіт, послуг

• дохід від реалізації іноземної валюти;

• дохід від реалізації інших оборотних активів (крім фінансових інвестицій);

• дохід від операційної оренди активів;

• дохід від операційної курсової різниці;

• одержані пені, штрафи, неустойки;

• відшкодування раніше списаних активів;

• дохід від списання кредиторської забор-гованості;

• одержані гранти та субсидії;

• інші доходи від операційної діяльності

• дохід від участі в капіталі;

• інші фінансові доходи

• дохід від реалізації фінансових інвестицій;

• дохід від реалізації необоротних активів;

• дохід від реалізації майнових комплексів;

• дохід від реалізації нематеріальних активів;

• дохід від неопераційної курсової різниці;

• дохід від безкоштовно отриманих активів;

• інші доходи від звичайної діяльності

Основний операційний дохід

Доходи від надзвичайних подій

• відшкодування за втрачене майно внаслідок надзви-чайних подій;

• отримання коштів у порядку покриття втрат від надзвичайних подій;

• інші доходи

Рис. 3.2. Класифікація доходів

Грошові надходження підприємства відіграють значну роль у процесі кругообігу коштів. Відшкодовуючи авансовані у виробництво вкладення, формуючи доходи і грошові фонди, вони створюють економічні умови для нового циклу виробництва й реалізації продукції, вдосконалення та розширення власного господарства, збільшення власного капіталу.

2. Доходи від операційної діяльності

Головним джерелом грошових надходжень від операційної діяльності є грошові кошти, отримані від покупців і замовників. Операційна діяльність, як правило, є основним джерелом доходу підприємства. У доходах від операційної діяльності важливе місце посідають доходи (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

Процес виробництва завершується доведенням продукції до споживача. Реалізація продукції (Т – Г') – це кінцева стадія круго­обігу коштів підприємства (Г – Т ... В ... Т' – Г'), яка є його важли­вим показником. Рух товарів і коштів створює основу економічних відносин між виробниками, постачальниками, посередниками й по­купцями.

Для підприємства-виробника реалізація продукції є свідченням, що вона за споживчими властивостями, якістю та асортиментом відповідає і потребам покупців, суспільному попиту.

На практиці можуть використовуватися два методи визначення моменту реалізації продукції:

а) продукцію відвантажено або відпущено споживачу (відбулася передача права власності) – метод нарахування;

б) одержано кошти на рахунок постачальника за реалізовану продукцію – касовий метод.

В обох випадках усі розрахунково-платіжні документи мають бу­ти оформлені відповідно до чинного положення. Реалізація продукції завжди передбачає зміну форми вартості (Т – Г). Тому бартер, або прямий товарообмін (Т – Т), не можна вважати реалізацією продукції. За бартерного обміну товарів не відбувається руху кош­тів, немає надходжень виручки від реалізації продукції, тобто не від­бувається зміни форми вартості.

Однак в економіці України досить велика питома вага товарооб­мінних бартерних операцій.

Зростання бартерних операцій зумовлене кризовим станом пла­тежів. Багато підприємств за браком коштів на рахунках змушені користуватися бартерними операціями.

За наявності податкового і бухгалтерського обліку існують різні методичні підходи до визнання доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

У податковому обліку дохід визнається за однієї з подій, що сталася раніше – відвантаження продукції або отримання коштів.

Згідно з П(С)БО 15 „Дохід” у бухгалтерському обліку дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визнається за наявності таких умов:

• покупцеві передані суттєві ризики і вигоди, пов’язані з правом власності на товар (продукцію, активи);

• підприємство не здійснює подальше управління та контроль за реалізованими товарами (активами);

• сума доходу (виручки) може бути достовірно визначена;

• є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства;

• витрати, пов’язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Якщо підприємство отримало грошові кошти чи сталося збільшення інших його активів, але не виконано хоча б однієї з названих вище умов, то в бухгалтерському обліку дохід не визнається.

Розмір виручки від реалізації продукції за інших однакових умов залежить від:

1) кількості, асортименту та якості продукції, що підлягає реалізації;

2) рівня реалізаційних цін.

Обсяг (кількість) реалізованої продукції прямо впливає на вели­чину виручки, а сама кількість реалізованої продукції залежить від обсягу виробництва товарної продукції й зміни величини перехідних залишків нереалізованої продукції на початок та кінець року. Асор­тимент реалізованої продукції справляє двоякий вплив на величину виручки. Зростання в загальному обсязі реалізованої продукції пи­томої ваги асортименту з більш високою ціною збільшує величину виручки і навпаки.

Прямий вплив на розмір виручки справляє й рівень відпускних цін. У свою чергу, на рівень цін впливають якість і споживчі влас­тивості, строки реалізації продукції, попит і пропонування на ринку. На окремі види продукції, робіт та послуг держава встановлює фік­совані чи регульовані ціни. Тоді виручка від реалізації продукції за­лежить від рівня прейскурантних цін.

За умов ринкової економіки існують вільні, фіксовані і регульо­вані ціни. Вони стають найважливішим факто­ром регулювання процесу виробництва та споживання й безпосеред­ньо впливають на попит і пропонування.

Планову виручку від реалізації продукції визначають методом прямого розрахунку, множенням кількості реалізованих виробів на їх­ню реалізаційну ціну і додаванням отриманих сум за всією номенк­латурою виробів.

Виручку від реалізації кожної номенклатури виробів визначають за формулою

В = Р х Ц,

де В – виручка, Р – кількість реалізованих виробів, Ц – ціна реалізації кожного виробу.

Обсяг реалізації можна розрахувати, виходячи з товарного випу­ску виробів у плановому періоді, додаючи залишки виробів на поча­ток планового періоду і віднімаючи такі на кінець планового періо­ду. Плановий обсяг реалізації обраховують із формули

Р = З₁ + Т – З₂,

де Р –обсяг реалізації в плановому періоді; З₁ – залишки кожного виду готових виробів на складі та відвантажених на початок планового періоду, Т –випуск товарної продукції в плановому періоді, 3₂ – за­лишки кожного виду виробів на складі на кінець планового періоду

Реалізаційні ціни в плановому періоді визначають на основі цін базового періоду, які коригують на передбачувані зміни в планово­му періоді, у тім числі з урахуванням попиту і пропонування.

Коли асортимент виробів надто великий, розрахунок плану реа­лізації можна здійснювати комбінованим методом. Виручку від реалізації основних видів продукції визначають методом прямого рахунку, а для підрахунку виручки від реалізації виробів іншого асортименту користуються укрупненим методом. Для розрахунку беруть товарний випуск за всією номенклатурою залишків виро­бів, додають до нього вартість залишків на початок планового пе­ріоду і віднімають очікувані залишки на кінець планового періоду за відпускними вільними цінами й за собівартістю.

Виручка від реалізації продукції, робіт і послуг є основним дже­релом відшкодування коштів на виробництво й реалізацію продук­ції, утворення доходів і формування фінансових ресурсів. За рин­кової економіки обсягу продажу та виручці приділяється особлива увага. Від величини виручки залежить не тільки внутрішньовироб­ниче відшкодування витрат та формування прибутку, а й вчасність і повнота податкових платежів, погашення банківських кре­дитів, які впливають на рівень виплачених відсотків, що в кін­цевому підсумку позначається на фінансовому результаті діяльності підприємства.

На величину грошових надходжень впливають зовнішні і внутрішні фактори.

До зовнішніх факторів належать: кон’юнктура товарного та фондового ринків; форми розрахунків; умови та порядок банківського кредитування; система оподаткування підприємств; умови надання товарного кредиту; можливість залучення безоплатного цільового фінансування.

До внутрішніх факторів належать: життєвий цикл підприємства; тривалість операційного циклу; невідкладність інвестиційних програм; сезонність виробництва і реалізації продукції; амортизаційна політика підприємства; коефіцієнт операційного левереджу; фінансова підготовка менеджерів підприємства.

Крім доходів від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), підприємство отримує інші операційні доходи, які включаються у доходи від операційної діяльності.

До інших операційних доходів належать:

• дохід від реалізації іноземної валюти;

• дохід від реалізації інших оборотних активів (крім фінансових інвестицій);

• дохід від операційної оренди активів;

• дохід від операційної курсової різниці;

• одержані пені, штрафи, неустойки;

• відшкодування раніше списаних активів (надходження боргів, списаних як безнадійні);

• дохід від списання кредиторської заборгованості, щодо якої минув строк позовної давності;

• одержані гранти та субсидії;

• інші доходи від операційної діяльності – такі, що не знайшли відображення у названих вище доходах, зокрема доходи від операцій з тарою, від інвентаризації тощо.