3. Порядок отримання банківського кредиту
Видача банками кредитів суб’єктам підприємницької діяльності здійснюється при дотриманні таких принципів:
строковості;
повернення;
забезпечення;
цільового характеру;
платності.
Кредитні взаємовідносини між банком і суб’єктом господарської діяльності регулюються кредитним договором, який укладається між кредитором та позичальником у письмовій формі після надання згоди банком на видачу позики позичальнику.
Для отримання банківського кредиту підприємство-позичальник зобов’язаний подати в банк необхідний пакет документів (рис. 7.4.).
загальні
установчі
фінансова звітність
за два-три останні роки
підтвердження
щодо забезпечення повернення кредиту
спеціальні
заява
картка зі зразками
підписів посадо-вих осіб
свідоцтво про
реєстрацію
статут заявника
установчий договір
заявника
баланс підприємства
звіт про фінансові
результати
звіт про рух
грошових коштів
звіт про власний
капітал та інша звітність
договір застави
гарантія-поручительство
третьої сторони
договір страхування
тощо
графік повернення
кредиту та відсотків
дозволи та ліцензії
контракти на
експорт-імпорт продукції
договори оренди
та ін.
Рис. 7.4. Перелік документів позичальника кредиту
Процедура отримання банківського кредиту складається з таких основних етапів:
попередні переговори щодо можливості укладення кредитної угоди;
подання в банк заявки та інших документів на отримання кредиту;
оцінка банком кредитоспроможності позичальника та ефективності комерційної угоди;
згода банку на надання кредиту і підписання кредитного договору між підприємством та банком;
надання кредиту й контроль банку за виконанням підприємством умов кредитування.
Основним документом, який регулює кредитні відносини між підприємством і банком, є кредитний договір. Кредитний договір – це юридичний документ, що визначає взаємні зобов'язання й відповідальність між банком та клієнтом із приводу одержання останнім банківського кредиту.
4. Види небанківського кредитування підприємств
Основними видами небанківського кредитування підприємств є комерційне, лізингове і державне кредитування, кредитування за рахунок коштів міжнародних фінансово-кредитних інститутів.
Комерційний кредит — це короткостроковий кредит, що надається продавцем (виробником) продукції покупцеві у формі відтермінування оплати за продані товари, виконані роботи чи надані послуги. Звичайно його оформляють переказним векселем.
На практиці застосовують три види комерційного кредиту:
кредит із фіксованим терміном погашення;
консигнація;
кредитування за відкритим рахунком.
Державний кредит — це економічні відносини, які виникають між підприємством і державою внаслідок купівлі підприємством державних цінних паперів, а також унаслідок отримання підприємством бюджетних і позабюджетних кредитів.
Бюджетні позики можуть надаватися органам державної виконавчої влади через установи державного Казначейства України та уповноважені банки для фінансування технічного перезброєння і реконструкції особливо важливих підприємств, для нового будівництва в пріоритетних галузях економіки тощо.
Перелік об'єктів, які фінансуються з коштів Державного бюджету, визначає Міністерство економіки за погодженням із Міністерством фінансів. Визначений перелік подають на затвердження Кабінету Міністрів України у складі Державної програми економічного і соціального розвитку України на плановий рік.
Лізинговий кредит – це кредит, який надається в товарній формі лізингодавцем (кредитором ) лізингоотримувачеві (позичальнику).
Лізинг є довготерміновою орендою машин, обладнання, споруд виробничого призначення. Згідно з чинним законодавством лізинг - це підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи фінансових ресурсів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоотримувачеві майна, що є його власністю (або набувається ним у власність за дорученням і погодженням із лізингоотримувачем у відповідного продавця) за умови сплати лізингоотримувачем періодичних лізингових платежів.
У лізингових операціях звичайно беруть участь три сторони: виробник (постачальник) машин і обладнання, організація, що фінансує лізингову угоду (орендодавець), й організація, яка використовує орендоване майно у своїх інтересах (орендар). Організаціями, що фінансують лізингові операції, виступають спеціальні лізингові компанії або банки.
Розрізняють два основних види лізингових операцій – фінансовий і оперативний лізинг.
Після закінчення строку договору фінансового лізингу об'єкт лізингу, переданий лізингоодержувачеві згідно з договором, переходить у власність лізингоодержувача або викуповується ним за залишковою вартістю.
Після закінчення строку договору оперативного лізингу він може бути поновлений на нових умовах. У протилежному разі майно повертається власникові або викуповується орендарем за договірною ціною.
Механізм укладання та реалізації лізингової угоди зображено на рисунку 7.5.
Рис. 7.5. Механізм укладання і реалізації лізингової угоди:
1 – надходження замовлення на лізинг обладнання. 2. Аналіз замовлення, замовника (як потенційного лізингоотримувача). 3. Вивчення та обговорення умов постачання обладнання. 4. Прийняття рішення щодо участі в угоді. 5. Укладання лізингової угоди. 6. Укладання кредитної угоди, отримання кредиту для виплати авансу та сплати митних зборів. 7. Укладання кредитної угоди, отримання кредиту для придбання обладнання. 8. Укладання договору купівлі-продажу, оплата вартості майна. 9. Постачання обладнання. 10. Складання актаприймання-передачі обладнання. 11. Страхування майна на користь лізингодавця за рахунок лізингоотримувача. 12. Сплата лізингових платежів. 13. Погашення кредиту лізингоотримувачем. 14. Погашення кредиту лізингодавцем
За користування лізинговим кредитом сплачується лізинговий платіж, який уключає суму амортизації об'єкта лізингу за період лізингової угоди, процент за лізинговий кредит, лізингову маржу, відшкодування страхових платежів тощо.
Для отримання лізингового кредиту укладають лізингову угоду, складають акт приймання-передачі об'єкта лізингу в експлуатацію, а в окремих випадках – договір на технічне обслуговування майна.
Вітчизняні підприємства мають можливість отримувати кредити в міжнародних фінансових і кредитних установах, зокрема кредитні лінії Світового банку та Європейського банку реконструкції і розвитку (ЄБРР), Агентства США з міжнародного розвитку, фонду Євразія тощо.