- •Шановні читачі!
- •Від авторів професор Ірина Радіонова
- •Етапи економічного дослідження
- •Зв’язки економічної науки з іншими
- •Можливості практичного застосування знань із теми
- •Контрольні запитання та завдання
- •Тема 1.2 Потреби споживача й закономірності його економічної поведінки
- •Структура споживчих благ
- •Залежність споживацької оцінки від кількості речей
- •Залежність оцінки споживачем додаткового яблука від їхньої кількості
- •Залежність оцінки споживачем певної суми яблук від їхньої кількості
- •Можливості практичного застосування знань із теми
- •Тема 1.3 Виробництво та його фактори: земля, праця, капітал, здатність до підприємництва
- •Дві сторони суспільного виробництва
- •Основні елементи процесу виробництва
- •Організаційні форми виробництва
- •Можливості практичного застосування знань із теми
- •Контрольні запитання та завдання
- •Тема 1.4 Обмеженість виробничих ресурсів і проблема вибору. Закономірності економічної поведінки виробника
- •Альтернативні варіанти виробництва при повній зайнятості ресурсів
- •Крива виробничих можливостей
- •Зміщення кривої виробничих можливостей
- •Динаміка витрат під впливом граничної продуктивності факторів
- •Залежність рівня витрат від обсягів виробництва
- •Можливості практичного застосування знань із теми
- •Контрольні запитання та завдання
- •Тема 1.5 Моделі ринкової, планової та змішаної економіки
- •Кругообіг ресурсів, продуктів, доходів у ринковій економіці
- •Кругообіг ресурсів, продуктів, доходів у плановій (командній) економіці
- •Можливості практичного застосування знань із теми
- •Контрольні запитання та завдання
- •Розділ II фундаментальні поняття ринкової економіки та ринкова інфраструктура
- •Тема 2.1 Основні проблеми економіки та їх ринкове розв’язання
- •Поведінка виробника за умов досконалої конкуренції
- •Чистої монополії
- •Можливості практичного застосування знань із теми
- •Контрольні запитання і завдання
- •Фундаментальні питання економіки
- •Засоби ринкового їх розв’язання
- •Тема 2.2 Попит, пропозиція, ринкова ціна
- •Крива індивідуального попиту на цукор
- •Крива індивідуальної пропозиції цукру
- •Вплив інших факторів (крім ціни нашого товару) на попит
- •Вплив інших факторів (крім ціни нашого товару) на пропозицію
- •Ринкова пропозиція і попит на цукор (умовні дані)
- •Ціна ринкової рівноваги
- •Можливості практичного застосування знань із теми
- •Контрольні запитання та завдання
- •Тема 2.3 Гроші: їх функції та види
- •Грошова маса
- •Можливості практичного застосування знань із теми
- •Контрольні запитання та завдання
- •Тема 2.4 Різні види ринків та особливості формування цін
- •Структура національного ринку
- •Канали розподілу товарів на споживчому ринку і ринку засобів виробництва
- •Попит на землю, пропозиція землі, рента
- •Види кредиту
- •Попит, пропозиція грошей, норма процента
- •Можливості практичного застосування знань із теми
- •Контрольні запитання та завдання
- •Тема 2.5 Ринкові установи: біржі, банки та інші фінансово-кредитні посередники
- •Структура ринку та ринкові установи
- •Баланс активів і пасивів комерційного банку
- •Можливості практичного застосування знань із теми
- •Контрольні запитання та завдання
- •Тема 2.6 Доходи у ринковій економіці
- •Формування ренти
- •Диференціація заробітної плати
- •Диференціація процентних ставок
- •Диференціація прибутку
- •Можливості практичного застосування знань із теми
- •Контрольні запитання та завдання
- •Розділ III підприємство та підприємництво
- •Тема 3.1 Функції підприємства та роль підприємця
- •Підприємство, галузь, економіка
- •Види підприємницької діяльності
- •Можливості практичного застосування знань із теми
- •Контрольні запитання та завдання
- •Тема 3.2 Підприємницький дохід
- •Співвідношення бухгалтерського та економічного прибутку
- •Можливості практичного застосування знань із теми
- •Контрольні запитання та завдання
- •Тема 3.3 Підприємство і власність Організаційні форми приватних підприємств
- •Розподіл зайнятих на підприємствах різних розмірів (у % до всіх зайнятих в економіці)
- •Види підприємств за різними критеріями
- •Структура неприбуткових (некомерційних) підприємств
- •Види сільськогосподарських підприємств в економіці сша
- •Тема 3.4 Менеджмент у підприємницькій діяльності
- •Сутність і складові управлінської діяльності
- •Приблизна схема бізнес-плану фірми
- •Лінійна організаційна структура
- •Функціональна структура управління
- •Процес прийняття управлінського рішення
- •Порівняльна характеристика японської та американської моделей менеджменту
- •Можливості практичного застосування знань із теми
- •Тема 3.5 Маркетинг у підприємницькій діяльності
- •Товари споживчого ринку
- •1) Види продукції 2) Види продукції 3) Види продукції
- •Утворення цільового ринку
- •Модель поведінки покупця
- •Процес прийняття рішення про покупку
- •Життєвий цикл товарів
- •Можливості практичного застосування знань із теми
- •Розділ IV національна економіка як ціле
- •Тема 4.1 Деякі прояви макроекономічної цілісності
- •Відповідність сукупних доходів і сукупних витрат
- •Структура та перетворення сукупних доходів на сукупні витрати
- •Відповідність сукупних доходів, витрат, попиту та пропозиції
- •Сукупний попит і сукупна пропозиція
- •Чому виникають цикли і як довго вони тривають?
- •Скільки триває цикл?
- •Як пояснюють циклічні коливання?
- •Можливості практичного застосування знань із теми
- •Контрольні запитання та завдання
- •Процентна зміна реального ввп (у % до попереднього року)
- •Тема 4.2 Як забезпечується макроекономічна рівновага: три погляди
- •Як уявляють державне регулювання представники кейнсіанського напряму?
- •Кейнсіанське уявлення про фактори сукупних витрат і засоби державного регулювання
- •Які заходи державного втручання і чому допускають неокласики?
- •Неокласичні уявлення про причини та засоби державного регулювання економіки
- •Можливості практичного застосування знань із теми
- •Контрольні запитання та завдання
- •Тема 4.3 Валовий внутрішній продукт та інші макроекономічні показники
- •Два підходи до визначення ввп
- •Ввп за галузями створення
- •Ввп за доходами
- •Ввп за витратами
- •Можливості практичного застосування знань із теми
- •Контрольні запитання та завдання
- •Тема 4.4 Безробіття як наслідок порушення макрорівноваги
- •Чому існує безробіття?
- •Попит і пропозиція на ринку праці
- •Графік 17
- •Графік 18
- •Види безробіття
- •Можливості практичного застосування знань із теми
- •Контрольні запитання та завдання
- •Тема 4.5 Інфляція як макроекономічне явище
- •Антиінфляційні заходи у постсоціалістичних країнах
- •Відсоток річної зміни споживчих цін
- •Можливості практичного застосування знань із теми
- •Контрольні запитання та завдання
- •Тема 4.6 Податково-бюджетна політика Проблема дефіциту державного бюджету та державного боргу
- •Графік 21
- •Яку роль у регулюванні економіки відіграє державний бюджет?
- •Федеральний бюджет Канади (1990/1991 фінансовий рік)
- •Бюджет провінцій і територій Канади (1990/1991 фінансовий рік)
- •Місцеві бюджети Канади (1989 р.)
- •Можливості практичного застосування знань із теми
- •Контрольні запитання та завдання
- •Тема 4.7 Як держава регулює грошовий обіг
- •Попит і пропозиція грошей
- •Банківська система Англії
- •Банківська система сша — Федеральна резервна система
- •Банківська система Німеччини
- •Сутність кейнсіанського підходу
- •Логіка політики “дешевих” грошей
- •Політика “дорогих” грошей
- •Сутність монетаристського підходу
- •Логіка монетаристської грошової політики
- •Можливості практичного застосування знань із теми
- •Контрольні запитання та завдання
- •Розділ V світова економіка
- •Тема 5.1.
- •Світова торгівля
- •Торговельний баланс країни
- •Державне регулювання міжнародної торгівлі
- •Експорт та імпорт України у 1997 та 2000 роках
- •Можливості практичного застосування знань із теми
- •Контрольні запитання та завдання
- •Тема 5.2. Міжнародна валютна система Міжнародні гроші
- •Платіжний баланс
- •Елементи міжнародної валютної системи
- •Принципи функціонування системи золотовалютного стандарту
- •Основні положення Ямайської валютної системи
- •Можливості практичного застосування знань із теми
- •Контрольні запитання та завдання
- •Тема 5.3. Міжнародні валютно-фінансові організації
- •Можливості практичного застосування знань із теми
- •Контрольні запитання та завдання
- •Тема 5.4. Форми міжнародного підприємництва та науково-технічного співробітництва
- •Чому країни вдаються до міжнародного підприємництва?
- •Форми міжнародного підприємництва
- •Підприємства з іноземними інвестиціями
- •Що собою являє ве3?
- •Які шляхи доцільно використати Україні для її інтеграції у світову економіку?
- •Можливості практичного застосування знань із теми
- •Контрольні запитання та завдання
- •Глосарій
- •Тема 1.1 Що і для чого вивчає економічна наука, її місце серед інших наук ..... 6
Підприємства з іноземними інвестиціями
Обмежена реалізація в Україні можливостей спільних підприємств вимагає від держави значного удосконалення економічної політики у цій сфері, створення ефективного механізму заінтересованості іноземних інвесторів, піднесення на якісніший рівень організаційно-правового режиму створення і функціонування СП.
Вільні економічні зони (ВЕЗ), як і спільні підприємства, є однією з найхарактерніших ознак сучасної світової економіки, важливою формою міжнародного підприємництва. Нині у світі налічується близько 900 ВЕЗ, які дають 8 — 10% загального світового торговельного обороту зі щорічним обсягом експорту в 20 млрд. дол. США. За оцінками спеціалістів, з початком третього тисячоліття через ВЕЗ має проходити до 30% світового товарообороту.
Коротка історична довідка
ВЕЗ мають свою передісторію, їхнім прообразом були центри вільної торгівлі з часів Римської імперії, вільні міста середньовіччя, а також вільні порти (Генуя, Мальта, Аден і ін.), де практикувалося безмитне складування товарів. В Україні перший вільний порт було створено в Одесі (1817 р.). Згодом такі порти переростали у вільні економічні зони.
Особливо інтенсивно ВЕЗ почали створюватися у країнах Європи та Америки в 50-х роках нинішнього століття, а у 70-ті роки вони вже набули великого поширення. У США нині функціонує близько 300 ВЕЗ, які охопили певні частини території багатьох міст (Нью-Йорка, Чикаго, Сан-Франциско, Бостона та ін.). Вони стали атрибутом таких розвинутих країн Тихоокеанського регіону, як Південна Корея, Тайвань, Сінгапур, Гонконг. ВЕЗ також поширились у країнах, що розвиваються (Мексика, Шрі-Ланка, Ямайка, Тринідад і Тобаго, Гана, Об’єднані Арабські Емірати). ВЕЗ успішно прижилися в Китаї, існують в Угорщині, Польщі, Румунії.
У практиці існує понад 20 термінів, що виражають суть, різновиди й окремі особливості явища “вільна економічна зона”. Зокрема, це такі терміни, як безмитна, безмитна експортна промислова, експортна вільна, експортна промислова вільна зона та ін.
Що собою являє ве3?
У найзагальнішому розумінні — це частина суверенної території країни, що має вільний режим вкладання іноземного капіталу, для чого тут створюються пільгові економічні умови. ВЕЗ має особливий юридичний статус, місцева влада в ній відносно самостійна щодо центрального уряду країни в прийнятті економічних рішень. У межах ВЕЗ використовуються різноманітні стимули: 1) пільги для підприємницької діяльності як іноземного, так і національного капіталу, 2) податкові знижки, 3) низькі (або нульові) митні ставки, 4) особливий валютний режим тощо.
Створення сприятливих економічних умов має зацікавити іноземний капітал і національних підприємців в активній підприємницькій діяльності в межах зони, що потім позитивно вплине на економіку всієї країни. Завдяки створенню ВЕЗ у національній економіці поширюються передові технології, досвід управління, збільшуються валютні надходження тощо.
Зони сприяють піднесенню економіки окремих регіонів і країни в цілому, встановленню тісних економічних і торговельних міжнародних зв’язків. ВЕЗ — це важлива ланка в здійсненні принципів відкритої економіки, лібералізації і активізації зовнішньоекономічної діяльності.
Існує дві концепції створення ВЕЗ.Перша — територіальна, коли умови вільної економічної зони поширюються тільки на певну конкретну територію, де діють пільгове митне та податкове законодавство, пільговий режим для іноземних інвесторів тощо.
Друга концепція ВЕЗ — функціональна (режимна), за якої підприємства та організації зони не відділяються кордоном від решти території країни (тобто не концентруються на чітко визначеній території), а діють на всій території країни. Проте вони мають свій локальний пільговий режим оподаткування, фінансування, оплати праці, матеріально-технічного забезпечення.
Залежно від мети, об’єктивних можливостей, місця країни у світовому господарстві можуть створюватися різноманітні типи (моделі) ВЕЗ. Зобразимо це на схемі.
Схема 75
Пояснення до схеми:
Вільні торговельні зони забезпечують перевезення, обробку та зберігання вантажів. У них створюється пільговий експортно-імпортний режим (скасування або пом’якшення мита, експортно-імпортного контролю і т.п.). Сюди входять і вільні порти, безмитні склади, транзитні зони, митні зони на окремих підприємствах.
Експортні промислові зони передбачають, крім пільгового експортно-імпортного режиму, також пільгове фінансування та оподаткування для іноземного і національного капіталу. Мета їх створення — виробництво експортної продукції.
Імпортні промислові зони на основі пільгового економічного режиму розв’язують проблеми насичення ринків країн, де вони розміщені, сучасними товарами.
Банківські та страхові зони створюють особливий (пільговий) режим у банківській і страховій справі.
Технологічні зони, технополіси, технологічні парки забезпечують реалізацію розробки і впровадження сучасних технологій, іноземного менеджментського, комерційного та маркетингового досвіду.
Комплексні зони мають широке коло завдань і використовують елементи різних видів зон.
Створення ВЕЗ у різних країнах відрізняється як метою, так і механізмами. В індустріально розвинутих країнах найголовнішою метою визнається надання допомоги національним компаніям у виході на зовнішні ринки. Останнім часом тут активно розвиваються зони науково-технічного спрямування. Для країн, що розвиваються, та постсоціалістичних, йдеться, насамперед, про використання можливостей іноземного капіталу, запозичення технологій, насичення внутрішнього ринку, створення робочих місць тощо. Все це, врешті-решт, дає можливість включитись у світовий поділ праці. Цікавий приклад демонструє Китай, який вирізняється створенням великих ВЕЗ. Тут 14 перших зон забезпечили 40% експорту і створення 23% валового національного продукту.
Ефективність ВЕЗ залежить від багатьох факторів. Насамперед — від ефективності виробництва всієї країни, де розташована зона. Крім того, суттєвим є врахування і поєднання інтересів своєї країни й іноземних інвесторів.
Особливого значення набуває створення ВЕЗ в Україні. По-перше, це прискорює входження нашої країни у світову економіку, відкриває можливості повнішого використання переваг міжнародного поділу праці. По-друге, розвиток ВЕЗ — це значний прискорювач переходу до ринкової економіки, освоєння ринкових механізмів, засвоєння світового досвіду. По-третє, створення ВЕЗ розглядається як важливий фактор піднесення ділової активності в країні, оскільки дає можливість додатково залучити іноземних інвесторів, технології, валюту тощо. По-четверте, ВЕЗ можуть стати значним фактором розв’язання таких соціальних завдань, як вирішення питання зайнятості населення, підвищення рівня його доходів.
Коротка історична довідка
В Україні починаючи з 1992 р. послідовно формується необхідна нормативно-правова база утворення і функціонування ВЕЗ і територій пріоритетного розвитку (ТПР). Прийнятий Закон України “Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон” (1992 р.). Державну стратегію і тактику щодо розбудови ВЕЗ і ТПР визначають постанови Кабінету міністрів України “Про концепцію створення спеціальних (вільних) економічних зон в Україні” (1994 р.) та “Про заходи щодо створення та функціонування спеціальних (вільних) економічних зон і територій із спеціальним режимом інвестиційної діяльності” (1999 р.). З 1992 р. прийнято близько 20 законів щодо створення окремих спеціальних (вільних) зон, багато інших нормативних документів.
Інтенсивна робота щодо утворення ВЕЗ в Україні розгорнулась у 1998 р. Саме тоді були прийняті рішення про утворення таких ВЕЗ: “Славутич” (Київська область), “Донецьк” і “Азов” (Донецька область), “Рені” (Одеська область), “Закарпаття”; спеціального режиму інвестування в 17 містах і двох районах Донецької області, у трьох містах Луганської області; “Курортополіс Трускавець”. У січні 1999 р. приймається Закон України “Про спеціальну економічну зону “Яворів” (Львівська область), яка створюється на період до 2020 р.
Нині на території України утворено 11 ВЕЗ та запроваджено спеціальні режими інвестиційної діяльності у 9 регіонах країни, створено технологічні парки – “Напівпровідникові технології і матеріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка”, “Інститут електрозварювання імені Є.О. Патона”, “Інститут монокристалів”.
Темпи зростання інвестицій через ВЕЗ та зони із спеціальним режимом за 1998-2000 рр. становили 250%, що значно перевищило відповідний показник по Україні в цілому.
Незважаючи на досягнення, у створенні і функціонуванні ВЕЗ в Україні існують значні труднощі. Зумовлюється це певною непослідовністю політики щодо цих зон і територій, неодноразовим переглядом норм спеціального економічного режиму, а, відтак, і його нестабільністю. Це підвищує ризик для діяльності іноземних компаній.
Технологічні зони, технополіси та технологічні парки одночасно є і формами науково-технічного співробітництва.
Важливою особливістю науково-технічного співробітництва є спільна технічна політика, що її здійснюють різні країни. Яскравим прикладом такого співробітництва стала концепція “Технологічної Європи” та здійснення в її межах певних програм (1984 — 1987 та 1987 — 1991 рр.). Країни Європейського співтовариства на основі цих програм організували спільні дослідження та розробку за такими пріоритетними напрямами:
1) створення спільного ринку інформації та зв’язку;
2) технологічне співробітництво, спрямоване на ефективне використання ресурсів;
3) удосконалення прогнозування та комерційного використання результатів науково-дослідних розробок.
Формою науково-технічного співробітництва є також продаж (передання) права на використання винаходу (патента, ліцензії). Угода про передачу прав на використання ліцензій передбачає одночасне надання ноу-хау, інженерних послуг і постачання необхідного обладнання та сировини. Дуже ефективно цією формою скористалась Японія, яка у 60-х роках XX ст. відставала від більшості розвинутих країн, а на початку 80-х років випередила країни Західної Європи і почала наздоганяти лідера — США. Це швидке просування було здійснене завдяки імпорту передових технологій.
Ефективними формами науково-технічного співробітництва є спільні науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи (НДДКР), науково-виробнича кооперація, діяльність фірм з надання комплексу послуг виробничого, комерційного і науково-технічного характеру (міжнародний інжиніринг), обмін науково-технічною інформацією.
Регулюючу роль у розвитку науково-технічного співробітництва між країнами здійснюють міжнародні організації, створені під егідою Організації Об’єднаних Націй. Це Міжнародний комітет з питань науки і техніки в цілях розвитку, Консультативний комітет з питань науки і техніки в цілях розвитку, Міжурядова організація ООН з питань освіти, науки і культури — ЮНЕСКО та ін.
Завершуючи розгляд основних проблем світової економіки, ми ще раз звертаємося до питання: чим зумовлюється інтеграція України у світову економіку? Україна як незалежна держава не може стояти осторонь розвитку цивілізації, її рух до ринкової економіки передбачає активне співробітництво із суб’єктами світового ринку.
Детальніша відповідь на поставлене питання потребує з’ясування всіх конкретних мотивів переорієнтації зовнішньоекономічної політики та її пріоритетів. Скористаємося схемою.
Схема 76
Пояснення до схеми:
Інтеграція нашої країни у світову економіку зумовлюється, насамперед, технологічними потребами. Народногосподарський комплекс України характеризується невисоким технологічним рівнем виробництва, малоефективним використанням ресурсів. За оцінками спеціалістів, промисловість нашої країни відстала на дві технологічні епохи від розвинутих країн. Особливо помітне відставання в машинобудуванні та переробних галузях. Енергомісткість, матеріаломісткість, фондомісткість національного доходу України в 1,5 — 2,0 рази вищі, ніж в індустріально розвинутих країнах.
Народногосподарський комплекс України має нераціональну структуру виробництва. У складі колишнього СРСР Україна спеціалізувалася на природо-, фондо-, енерго-, матеріаломісткому виробництві. І водночас майже не розвивалися такі наукомісткі, низькоматеріаломісткі галузі, як електроніка, комп’ютерна техніка, середнє і точне транспортне і сільськогосподарське машинобудування. Ця структура ще й досі остаточно не змінена.
Необхідність інтеграції України у світову економіку пов’язана з ресурсною проблемою. Запаси деяких видів ресурсів на її території є у малих обсягах. Це стосується природного газу, нафти, деяких видів мінеральних запасів, зокрема сірчаних руд, благородних металів тощо.
Суттєвою рисою економіки України є її антиекологічний стан як наслідок негативного впливу створених понад норму індустріальних і енергетичних комплексів.
Для України характерна неефективна структура зовнішньоекономічного обороту, оскільки в ній переважають сировинні товари.