Чому країни вдаються до міжнародного підприємництва?
До цього їх спонукають такі причини:
1) поглиблення поділу праці, що потребує об’єднання зусиль підприємців різних країн;
2) розвиток потреб і ускладнення механізму їхнього задоволення;
3) бажання окремих країн краще використати їхні економічні, природно-географічні, демографічні переваги;
4) наявність певних національних інтересів (прискорити розвиток окремих територій, галузей чи економіки в цілому, одержати доступ до певних ринків та ін.).
Розвиток міжнародного підприємництва має свою географію. Доцільно розрізняти спільне підприємництво: а) індустріально розвинутих країн, б) країн, що розвиваються, в) країн, які здійснюють перехід від адміністративно-командної економіки до ринкової. Кожна з цих груп має свої відмінності в цілях і механізмах участі в міжнародному підприємництві.
Індустріально розвинуті країни великого значення надають розширенню можливостей товарного експорту.
Країни, що розвиваються, розраховують у такий спосіб підвищити активність свого капіталу в розвитку національної економіки, у виході на міжнародні ринки.
Постсоціалістичні країни вирішують проблеми знаходження свого місця у міжнародному поділі праці, залучення сучасних технологій та форм організації праці, поліпшення економічного становища окремих територій (і всієї країни) та припливу іноземного капіталу. Участь України в міжнародному підприємництві сприятиме прискоренню її входження у світове господарство, залученню іноземних інвестицій, насиченню внутрішнього ринку товарами, послугами тощо.
Міжнародне підприємництво існує у таких двох головних формах:
Схема 74
Форми міжнародного підприємництва
Спільні підприємства (СП) — це підприємства, які базуються на спільному капіталі суб’єктів господарської діяльності даної країни та іноземних суб’єктів господарської діяльності, спільному управлінні та спільному розподілі результатів і ризику. Від інших форм міжнародного співробітництва (міжнародних об’єднань та організацій, коопераційних угод та ін.) СП в першу чергу саме і відрізняється наявністю спільного майна. Така форма міжнародного підприємництва гарантує міцні та тривалі зв’язки в міжнародному співробітництві і приносить вагомі результати.
Спільне підприємництво вже давно застосовується промисловими компаніями індустріально розвинутих країн. На Заході СП створюються насамперед у тих випадках, коли між окремими фірмами виникає спільний інтерес у виробництві певної продукції, створенні і використанні нових технологій, реалізації тощо. Створення спільних підприємств дає можливість комплексно розв’язувати цілу низку економічних проблем: поглиблення спеціалізації виробництва, обміну технологіями, одержання ноу-хау (знаю, як), прискореного оновлення виробництва та випуску нових видів продукції, проникнення на іноземні ринки, зниження витрат на одиницю продукції. СП допомагає зміцнити на ринку позиції тих компаній, яким важко конкурувати самостійно. Фірми США, країн Західної Європи і Японії використовують СП для зміцнення своїх позицій на ринку наукомістких і капіталомістких товарів.
Дослідження показують, що черговість мотивів (спонук) при створенні СП є такою:
• проникнення на нові ринки і знаходження на них своєї ніші;
• оволодіння новими сферами виробничо-комерційної діяльності;
• розширення діючих виробничих потужностей;
• економія капіталу;
• розширення виробничої бази і джерел сировини;
• здобуття управлінського досвіду;
• удосконалення маркетингу.
Спільні підприємства створюються в різноманітних галузях: автомобілебудуванні, аерокосмічній промисловості, промисловості електронно-обчислювальної техніки та ін. Останнім часом вони стали розвиватися в галузі конверсії оборонної промисловості.
Щорічно в світі реєструється понад 300 СП. У країнах Східної Європи процес створення СП активно розгорнувся у 80-ті роки, хоч відповідні законодавчі акти тут почали приймати ще з кінця 60-х років. За десятиріччя кількість СП у цих країнах зросла у 20 разів (найбільше їх припадає на обробну промисловість, торгівлю та послуги). Широкого розповсюдження СП набули також у Китаї, де вони розглядаються як важливий засіб залучення іноземного капіталу.
Коротка історична довідка
В Україні СП почали створюватися у другій половині 80-х років, тобто ще у складі СРСР. Певний період (1987 -1991 рр.) цей процес проходив надто повільно. На початок 1992 р. в країні було лише 257 діючих СП. Проте впродовж 1992 р. становище значно змінюється: кількість діючих СП на кінець року уже досягає 812. Розширення мережі СП зумовилось, насамперед, лібералізацією нормативно-правових актів, що регулюють їх діяльність (була відмінена обов’язкова частка вітчизняного партнера у статутному фонді СП — не менше як 51% та ін.).
Утворились і розширились центри спільного підприємництва. Ними стали: Київ — (204 діючі СП), Одеська область (143); Львівська область (76) та ін. Більшість СП (429) займалось експортом продукції. За кордон вивозилися сировина, метал, паливо, товари народного споживання. Основу імпорту СП становили машини, устаткування, запасні частини для них, засоби обчислювальної та організаційної техніки, харчосмакові товари. Найактивнішими зарубіжними партнерами наших СП стали фірми Польщі, Угорщини, США.
У наступні роки кількість СП продовжувала стрімко зростати. На кінець 2001 р. в країні діяло 4935 СП. Найбільш швидкими темпами кількість СП зросла в Дніпропетровській, Донецькій, Закарпатській, Львівській, Одеській, Харківській областях, місті Києві.
Порядок створення СП і його функціонування визначається законодавством України. Іноземними учасниками (інвесторами) СП можуть виступати будь-які іноземні суб’єкти господарської діяльності. Це іноземні громадяни і юридичні особи, особи без громадянства і громадяни України, які мають постійне місце проживання за кордоном; іноземні об’єднання, які мають права юридичної особи; міжнародні організації.
Організаційно-правовою формою СП можуть бути акціонерні та інші господарські товариства (товариства з обмеженою відповідальністю), підприємства, засновані на власності громадян України та іноземних осіб.
Переважна кількість СП в Україні зосереджена у сфері збуту. Саме сюди і спрямовані іноземні інвестиції. Тому можливість впливу СП на розвиток вітчизняного виробництва через одержання зарубіжної техніки, ноу-хау, прогресивних систем управління виробництвом звужується. Багато СП залишають свою валюту за кордоном і не збільшують інвестиції.
Зростання кількості підприємств з іноземним капіталом та обсяги інвестицій, залучених в Україну з їх допомогою, відображає табл. 23.
Таблиця 23