Можливості практичного застосування знань із теми

• Знаючи форми сучасних грошей та ті переваги, які надають власникові різні замінники грошей, можна у різних ситуаціях доцільно скористатися цими замінниками.

• Розуміючи природу сучасних грошей, можна передбачити ті зміни у їх суспільній корисності, а отже, і стійкості, які пов’язані зі змінами в економіці в цілому. До останніх, зокрема, належать скорочення (збільшення) обсягів виробництва і наповнення ринків товарами, додатковий випуск готівкових грошей, авторитет уряду всередині країни, за кордоном тощо.

Контрольні запитання та завдання

1. Визначте функції, які виконували гроші у названих ситуаціях:

а) робітник отримує заробітну плату;

б) банк прийняв від вкладника певну суму грошей і гарантував йому її щорічне зростання на 10%;

в) забудовник і будівельна організація домовилися про обсяг робіт і загальну суму оплати послуг;

г) покупець розрахувався у крамниці чеком, виписавши його на свій банк.

2. Визначте, що є спільного та відмінного між:

а) монетою та паперовими грошима;

б) чеком та векселем;

в) кредитною карткою та банківським рахунком.

3. Сьогодні більшість домогосподарств країн ринкової економіки користуються кредитними картками. Кредитні картки — лише замінники грошей. Чим пояснити відмову від реальних грошей на користь їхніх замінників?

4. Які з грошей є більш ліквідними (подивіться визначення ліквідності у тексті):

а) готівкові гроші чи банківські депозити (рахунки)?

б) короткострокові рахунки чи довгострокові рахунки?

в) чекові чи безчекові рахунки?

5. Що буде з масою грошей в обігу, якщо в результаті більшої активності комерційних банків зросте величина всіх видів депозитів? Який грошовий агрегат залишиться без змін, а які зміняться?

Тема 2.4 Різні види ринків та особливості формування цін

До розгляду цієї теми не акцентувалась особлива увага на тому, що ринок будь-якої країни є структурованим, хоча з самого початку розрізняли ринок продуктів і ринок виробничих ресурсів. Нині нас цікавитиме саме це питання: структурування, тобто поділ ринку країни на певні частини. Питання є важливим, оскільки його з’ясування не лише збагатить наші уявлення про ринкові відносини, а й дасть можливість визначити особливості формування цін на кожному з ринків.

Після вивчення теми ви дізнаєтеся:

• який зміст укладають у поняття “ринок товарів (продуктів)”, “ринок природних ресурсів”, “ринок праці”, “ринок грошей та капіталів”, “ринок цінних паперів”;

• як формуються ціни товарів, що купуються (продаються) на цих ринках.

В основу структурування ринку покладено існування різних об’єктів купівлі-продажу. Національний ринок за об’єктами купівлі-продажу поділяється на такі ринки: товарів (продуктів), природних ресурсів, праці, капіталів(К1), грошей, цінних паперів. Зобразимо це схематично.

Схема 15

Структура національного ринку

Пояснення до схеми:

Схема відображає те, що національний ринок є цілісністю, сегментами (структурними елементами) якого стають окремі ринки: товарів, природних ресурсів, праці, капіталів, грошей, цінних паперів.

На схемі зображена близькість ринків грошей та капіталів, а саме: у певній частині свого змісту ці поняття і ці явища збігаються.

Зображення ринків як секторів кола має на меті відбити той безперечний факт, що всі вони взаємозалежні, тобто зміни на одному з них викликають зміни й на інших.

Коротка історична довідка

Економічна історія різних країн подає багато прикладів взаємозалежності ринків. Найяскравіший приклад нашого часу — це події на нафтовому ринку 70-х років: 14-разовий

стрибок цін і його вплив не тільки на ринки інших енергоносіїв, а й на ринок автомобілів і автомобільних послуг. В економічній історії України є не менш яскравий приклад. Маємо на увазі історію становлення Донбасу. В останній третині XIX ст. потреби розвитку залізничного транспорту та можливості, які розкривались у зв’язку з цим розвитком, зробили економічно доцільною розробку вугільних і залізорудних родовищ Донецько-Криворізького району. Активну роль у його освоєнні відіграли не лише вітчизняні, а й бельгійські та французькі капітали. Розпочалося масове заселення регіону. Розвиток ринку засобів виробництва стимулював розвиток ринків землі, капіталів, праці.

На кожному ринку існує особливий предмет купівлі-продажу, функціонують особливі покупці й продавці, і під впливом попиту та пропозиції формується своєрідна ціна. Розкриттю цих положень, власне, і присвячений увесь наступний матеріал.

Ринок товарів (продуктів). На цьому ринку здійснюється рух предметів споживання та засобів виробництва. Тому ринок товарів поділяється, в свою чергу, наспоживчий ринок іринок засобів виробництва. На кожному з цих ринків обертається велика кількість різноманітних продуктів і формуються більш спеціалізовані ринки. Наприклад, у межах споживчого ринку розрізняють ринки молочної продукції, взуття, предметів побутової електроапаратури, ліків тощо. Ринок засобів виробництва охоплює ринки паливних ресурсів, верстатів, інструментів, запчастин, виробничої деревини, металів тощо.

Товарні ринки розрізняються і за своїми суб’єктами. Суб’єктами ринку можуть бути фізичні або юридичні особи, які вступають у відносини товарообміну як покупці та продавці. На споживчому ринку покупцями виступають окремі особи або домогосподарства(Д13),які шукають і знаходять продукти для особистого споживання. Продавцями є фірми й особи, що виробляють споживчі товари та надають послуги. При цьому лише незначна частка споживчих товарів і послуг надходить до покупців безпосередньо від виробника. Основна маса продукції реалізується через посередників.

Покупцями на ринку засобів виробництва виступають:

а) окремі особи та організації, яким вони необхідні для виробництва інших товарів і послуг;

б) посередницькі організації, які стають власниками товарів з метою їхнього подальшого перепродажу або надання в оренду.

Продавцями на ринку засобів виробництва виступають окремі особи та фірми, які створюють продукцію виробничого призначення.

Споживчий ринок і ринок засобів виробництва мають деякі відмінності у функціонуванні. По-перше, вони розрізняються за характером попиту. Попит на продукцію споживчого ринку називається природним, оскільки його причиною є потреба споживача. Попит на засоби виробництва є похідним від споживчого попиту. Скажімо, покупцям потрібні меблі, меблевій промисловості — деревина. Попит на деревину є похідним від споживчого попиту на меблі. По-друге, попит на споживчому ринку гнучкіший, оскільки він більше залежить від зміни уподобань споживачів, коливань ціни, ніж попит на засоби виробництва. Останній не може сильно змінюватися тому, що це впливатиме на ритм діяльності підприємства і навіть може призвести до його зупинки. По-третє, на ринку засобів виробництва діє значно вужче коло партнерів, які добре відомі один одному і добре інформовані про стан справ кожного. Звичайно, ступінь інформованості та обізнаності на споживчому ринку, де суб’єктів набагато більше, нижчий.

Відмінність між двома видами товарного ринку полягає також у способах доведення продукції до споживача. Між виробником і споживачем у більшості випадків стоять торгово-посередницькі організації, їхня діяльність полегшує виробникам реалізацію товарів і послуг, а споживачам — придбання необхідної продукції. Посередниками між споживачами та виробниками є роздрібні та оптові торговці. Всі разом вони утворюють канали розподілу товарів (див. схему 16).

Схема 16