Графік 17
Пояснення до графіка:
Рівень заробітної плати Wе є таким, що врівноважує попит на працю (DD) та пропозицію (SS).
Вища заробітна плата W1збільшить пропозицію праці, але зменшить попит на неї з боку підприємців на величину Q'Q''. Внаслідок перевищення пропозиції над попитом виникає безробіття.
Як бачимо, поява безробіття тут пояснюється порушенням ринкової рівноваги з боку зовнішніх чинників, які впливають на цю рівновагу через заробітну плату. Тому даються і відповідні рекомендації: надлишок пропозиції можна подолати, знизивши заробітну плату.
Класичні уявлення про безробіття конкретизують сучасні неокласики. Вони також виходять з того, що причина безробіття — це завищена заробітна плата, і пояснюють, чому саме виникає це завищення.
Головні причини завищення визначаються трьома чинниками: а) законодавством про мінімум зарплати; б) тиском профспілок під час укладання трудових угод; в) використанням вищої зарплати зайнятих для підвищення ефективності їхньої праці.
Законодавство про мінімум зарплати забезпечує працівникові такий її мінімум, нижче якого підприємець не має права платити. Зокрема, у США контроль за мінімумом встановлений з 1938 р., і цей мінімум у різні роки коливався від 30% до 50% середнього заробітку.
Логіка неокласиків щодо мінімуму така: його існування підвищує витрати підприємця на заробітну плату і скорочує кількість людей, що їх фірма може найняти на роботу.
Тиск профспілок під час укладання трудових угод проявляється у тому, що намагання встановити зарплату на завищеному наперед фіксованому рівні виключає дію ринкових механізмів рівноваги. А оскільки питання про те, скільки людей найняти, вирішують підприємці і виходять вони з правила: граничний продукт праці не повинен бути меншим за граничні витрати на оплату праці, то вища зарплата зайнятих обертається скороченням зайнятості.
Частка працівників, що об’єднані у професійні спілки, у різних країнах різна. У США на середину 80-х років у профспілки входило 20% зайнятих, у Канаді — 40%. Об’єднання німецьких профспілок — Спілка спілок — охоплює 90% усіх працюючих.
Неокласики наголошують, що навіть там, де працівники не об’єднані у профспілки, вони постійно чинять тиск у бік підвищення рівня заробітної плати. Підприємці, щоб запобігти профспілковому об’єднанню, самі підвищують зарплату.
Ефективність підвищення зарплати ґрунтується на тому, що висока зарплата змушує працювати ефективніше. Ця теза обґрунтовується тим, що: а) для країн з низьким рівнем розвитку вища зарплата дає змогу не лише харчуватись, а й повніше задовольнити інші потреби; б) для розвинутих країн вона скорочує плинність кадрів, протидіє бажанню працювати менш інтенсивно і так званій негативній селекції (при зменшенні зарплати з роботи йдуть кращі, а залишаються гірші).
Із неокласичних уточнень щодо пояснення безробіття природно випливає висновок про те, що для його обмеження необхідно обмежити ті чинники, що зумовлюють зростання зарплати, зокрема високу гарантованість отримання робітником певного заробітку з боку держави та профспілок.
Пояснення 2. Безробіття виникає черезнедостатній попит на товари та послуги.
Це пояснення належить Дж.М.Кейнсуі представникам Стокгольмської школи, які шукали глибинні корені явища безробіття усукупному попиті(С24). Сукупний попит складається з елементівсукупних витрат(С25), якими, як ми вже знаємо, є C (споживчі витрати), G (державні витрати), I (інвестиційні витрати) та X (витрати іноземців). Сукупна пропозиція тотожнаваловому внутрішньому продукту (ВВП). (В2)
Для тлумачення цього пояснення скористаємося графіком.
