Графік 18
Пояснення до графіка:
Графік відображає, що збільшення ВВП (перехід від Q0до Q1) передбачає зростання попиту (DD до D1D1). Пропозиція зображена лінією OS. Кожна точка лінії OS рівновіддалена від осей.
Визначальна роль у зрушеннях попиту (лінія DD) належить споживчим витратам, оскільки всі інші елементи витрат (витрати держави, підприємців на інвестиції та іноземних споживачів) у межах короткого періоду мало змінювані. Зокрема, величина державних витрат (G) залежить не від того, який кінцевий продукт створено у певному році, а від змін фінансової політики.
Рівновага, як це показано на графіку, досягається при обсязі виробництва у точці Q0. Але досягнення рівноваги попиту і пропозиції ще не гарантує того, що саме у цій точці забезпечується повне використання всіх ресурсів, зокрема ресурсу праці. Цілком імовірно, що при повному їх використанні виробництво мало б досягти точки Q1. Саме через цю невідповідність виникає так званийрозрив безробіття.
Пояснюючи таким чином безробіття, прихильники цього напряму пропонували для його подолання здійснювати державні заходи, які б стимулювали попит: збільшувати державну допомогу малозабезпеченим, знижувати податки тощо. Це давало б змогу, якщо користуватись для пояснення попереднім графіком, зрушувати лінію сукупного попиту вгору до тієї позиції, де сукупний попит забезпечить реалізацію продукту, створеного приповному використанні всіх ресурсів, передусім — праці.
Пояснення 3. Безробіття виникає черезнегнучкість ринку праці, а саме через його нездатність швидко реагувати на зміни у попиті на працю (трудові ресурси).
Автори цього пояснення (його можна визначити як “структурне”) виходять з того, що ринок праці — явище динамічне.
На ньому постійно з’являються нові працівники і нові робочі місця. Але нові робочі місця призначаються не для будь-яких працівників, а лише з певною кваліфікацією та на певних територіях. Для досягнення відповідності між робочими місцями і працівниками останні мають пройти перекваліфікацію, набути нових професій та досвіду або переїхати на нове місце проживання. Проілюструємо явище структурного безробіття схемою.
Схема 55
Пояснення до схеми:
На схемі подані три стовпчики, кожний з яких відображає певну структуру: перший — структуру попиту на працю до технологічних змін у виробництві; другий — структуру пропозиції праці; третій — структуру попиту на працю після технологічних змін.
Між першим та другим стовпчиками існує структурна відповідність, тобто кваліфікаційна структура попиту і пропозиції збігаються.
Між другим та третім стовпчиками є структурна невідповідність. Це означає, що в умовах нових технологій виникла потреба в іншій структурі зайнятості. У нашому випадку попит на працівників вищої кваліфікації зріс із 30% до 40% і відповідно зменшився щодо працівників середньої кваліфікації. Така ситуація спричиняє появу структурного безробіття.
Структурному поясненню безробіття відповідають рекомендації щодо його обмеження. Прихильники такого пояснення пропонують: вивчати ринок праці і широко інформувати населення про його стан і тенденції, забезпечувати гнучкість системи освіти, створювати мережу закладів для перекваліфікації працівників, забезпечувати в разі потреби зміну місця роботи та проживання через державну допомогу та податкові пільги тощо.
Пояснення 4. Безробіття виникає тому, що нагромадженнякапіталу(К1) створює передумовизростання технічної озброєності праці, відповідно, зменшується попит на робочу силу.
Це пояснення, розроблене в марксизмі, ґрунтується на ідеї (вона дістала назву “загального закону капіталістичного нагромадження”), що зростання багатства капіталістичного суспільства є одночасним погіршенням становища пролетаріату. Одним із проявів цього погіршення є зростання безробіття. К. Маркс вважав, що технічний прогрес спонукає власника капіталу спрямовувати дедалі більшу його частину в засоби виробництва і дедалі меншу — в робочу силу. Але “вин ним” у цьому є не технічний прогрес, а характер виробничих відносин. Звідси робився висновок: подолати безробіття можна, лише позбувшись капіталістичних відносин. Таке соціально політичне забарвлення навряд чи допомагає у тлумаченні сучасної ринкової економіки.
Якщо повернутися до нашої першої схеми і співвіднести фактори попиту і пропозиції на ринку праці з поясненнями причин безробіття, то можна переконатися, що кожне з пояснень спирається на якийсь один фактор. Так, класичне пояснення акцентує увагу на заробітній платі, кейнсіанське — на попиті на товари і послуги, структурне — на динамічному впливі технології виробництва на ринок праці, марксистське торкається проблеми технічної озброєності праці. Яке з цих пояснень є правильним? Навряд чи в даному випадку можна було б дати однозначну відповідь. Усе залежить від того, в якій конкретній ситуації виникло безробіття. Якщо йдеться про безробіття у період циклічного спаду виробництва, то, безперечно, слід звернутися до кейнсіанського пояснення. Якщо безробіття виникає в період докорінної зміни технології виробництва, то треба згадати структурне пояснення і висновки, що з нього випливають. Якщо йдеться про ймовірні наслідки масового підвищення заробітної плати, то не варто забувати про можливий зв’язок між рівнем зарплати і рівнем зайнятості (класичне пояснення).
Досі ми виходили з того, що безробіття — це внутрішньо однорідне явище. Насправді ж серед тих, хто не має у певний момент роботи, треба розрізняти людей, що втратили її через загальний економічний спад, через структурну перебудову галузі або ж через те, що за власним бажанням шукають нового місця роботи. Відповідно, визнають існування циклічного (кон’юнктурного), структурного та фрикційного безробіття.
Схема 56