Види безробіття

Пояснення до схеми:

Циклічне безробіття виникає у фазі спаду виробництва, коли скорочення попиту на товари і послуги зумовлює скорочення попиту на працю. Нагадаємо, що, аналізуючи фазу кризи при розгляді економічного циклу, ми називали серед її рис і безробіття. Криза реалізації, скорочення попиту на товари і послуги викликає скорочення попиту на працю.

Структурне безробіття виникає через зміни у технології виробництва і в структурі споживчого попиту, в зв’язку з чим зменшується потреба в одних професіях і з’являється потреба в інших. Найдовшу історію технологічних революцій, відповідно структурних перебудов, має Великобританія. З 1760 р. вона пережила вік заліза, сталі, алюмінію, пластику, еру парової та електричної енергії та еру електроніки. Розраховано, що в кожний момент 30% зайнятості забезпечували молоді галузі, тобто ті, яким ще не виповнилось 25 років.

Фрикційне безробіття виникає у зв’язку із постійною плинністю трудових ресурсів. Масовим явищем є зміна роботи за власним бажанням, а також через сезонність певних робіт. Крім того, постійно з’являються нові пропозиції з боку тих, хто тільки що закінчив навчання, тощо. Отже, частина людей постійно перебуває між роботами. Фрикційне безробіття є необхідним, а часом і бажаним, оскільки воно сприяє раціональному розподілу і використанню трудових ресурсів. У науці про управління сформовано уявлення про те, що коли людина залишається на одному і тому ж робочому місці більше певного часу (5 років), то це спричиняє зниження її віддачі. Для збереження зацікавленості у роботі рекомендують переміщення працівника. Навіть з цих позицій фрикційне безробіття є виправданим.

Зрозуміло, що кожен вид безробіття передбачає особливі заходи.

Заходами, спрямованими проти циклічного безробіття, є все те, що запобігає спаду виробництва і що, за рекомендаціями кейнсіанців, може стимулювати сукупні витрати і сукупний попит.

Дії проти структурного безробіття полягають у запобіганні невідповідності між структурою пропозиції праці та попиту на неї з урахуванням появи нових галузей і виробництв.

Фрикційне безробіття може бути скорочене за рахунок спрощення процедур найму на роботу, кращої інформованості про можливості працевлаштування тощо.

Проблема безробіття набуває дедалі більшої актуальності в Україні. Можна передбачити, що вона стане ще гострішою. За часів соціалістичного господарювання в Україні, як і в інших соціалістичних країнах, безробіття існувало у прихованому вигляді. Держава штучно підтримувала повну зайнятість, яка була неефективною і важким тягарем лягала на суспільство, гальмуючи його розвиток. Нині складається інша ситуація: падіння виробництва та значний дефіцит державного бюджету у 90-х роках ХХ ст. змусили державу відмовитись від утримання частини працівників державного сектора, почалися скорочення. Але створення нових робочих місць йшло надто повільно, по-перше, тому що повільно створювався інший (недержавний) сектор економіки, який би міг надати роботу вивільненим працівникам. По-друге, Україна не має досвіду активної політики держави у сфері працевлаштування, в організації служб зайнятості.

Офіційний рівень безробіття, який визначається відповідно до Закону України “Про зайнятість населення”, відображають показники:

1997 р. — 2,3%

1998 р. — 3,7%

1999 р. — 4,3%

2000 р. — 4,2%

2001 р. — 3,7%

Наведені дані, за оцінкою фахівців, є заниженими, оскільки до безробітних, за Законом, відносять лише громадян працездатного віку, що зареєстровані у службі зайнятості.

Дещо за іншою методикою розраховується кількість безробітних фахівцями Міжнародної організації праці (МОП). Зокрема, вони вважають безробітними осіб віком від 15 до 70 років, зареєстрованих та незареєстрованих службою зайнятості, які шукають роботу або намагаються організувати власну справу.

За даними МОП, показники безробіття в Україні були такими:

1997 р. — 8,9%

1998 р. — 11,3%

1999 р. — 11,9%

2000 р. — 11,7%

Основними причинами безробіття, за даними соціологічних опитувань, були вивільнення у зв’язку з реорганізацією, ліквідацією підприємств та скороченням штатів, звільнення за власним бажанням у пошуках вищого заробітку, неможливість працевлаштування після закінчення навчального закладу.

На підставі даних соціологічних опитувань та аналізу офіційної статистики можна зробити висновок про те, що в Україні у 90-х роках ХХ століття одночасно існували усі три види безробіття: циклічне (кон’юнктурне), спричинене скороченням виробництва і робочих місць,структурне, викликане закриттям частини підприємств у зв’язку зі зміною структури економіки,фрикційне, викликане плинністю кадрів.

Протидією скороченню зайнятості в Україні, так само, як і в інших країнах постсоціалістичного розвитку, мають стати заходи, спрямовані на:

підтримку малих та середніх підприємств, сектора самоорганізації населення, фермерства;

збереження робочих місць на державних підприємствах шляхом їх реорганізації;

організацію підготовки кадрів відповідно до реальних потреб у робочих місцях;

створення умов для переходу працівників до нових сфер діяльності та для роботи в інших місцях (соціальна та територіальна міграція).

Підсумки теми

• Явище безробіття може бути оцінене такими показниками, як рівень та тривалість безробіття.

• Причиною безробіття є порушення відповідності між попитом і пропозицією на ринку праці. У свою чергу, існує сукупність чинників, що визначають пропозицію (рівень заробітної плати, вікова структура населення, освітній і культурний рівень, попередньо досягнутий рівень споживання, впливовість професійних спілок) і попит (рівень заробітної плати, попит на товари та послуги, технічна озброєність праці та технологія виробництв).

• Існують чотири пояснення безробіття: 1) класичне (неокласичне), що акцентує увагу на впливі рівня заробітної плати; 2) кейнсіанське, що виходить із недостатності сукупного попиту на товари та послуги як причини скорочення попиту на працю; 3) структурне, що вивчає вплив змін у технологічному способі виробництва на зайнятість; 4) марксистське, що звертає увагу на невідповідність нагромадження капіталу і попиту на робочу силу.

• Безробіття буває циклічним, структурним та фрикційним. Кожний вид потребує особливих заходів щодо його стримування.