3. Нормативна основа банківської діяльності в Україні

Порядок формування і розвитку банківської системи регулюється і регламентується:

1) Законами України:

• «Про банки і банківську діяльність» - закон визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків. Метою цього Закону є правове забезпечення стабільного розвитку і діяльності банків в Україні і створення належного конкурентного середовища на фінансовому ринку, забезпечення захисту законних інтересів вкладників і клієнтів банків, створення сприятливих умов для розвитку економіки України та підтримки вітчизняного товаровиробника;

• «Про Національний банк України» - визначає загальні правові засади функціонування національного банку України;

• «Про цінні папери і фондову біржу» - закон визначає умови і порядок випуску цінних паперів, а також регулює посередницьку діяльність в організації обігу цінних паперів;

• «_{Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг}» - _{цей закон встановлює загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг;}

• «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» - визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу грошей в межах України, а також встановлює відповідальність суб'єктів переказу ;

• «Про іпотеку»;

• «Про лізинг»;

• «Про аудит»;

• «Про заставу».

В ході становлення ринкових відносин в Україні йде процес формування правової бази функціонування банків. Особливе значення мають наступні інструкції і положення НБУ:

• Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні;

• Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у націо­нальній та іноземній валюті;

• Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті;

• Інструкція про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України;

• Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні;

• Положення про порядок видачі банком банківських ліцензій, письмо­вих дозволів та ліцензій, на виконання окремих операцій;

• Положення про порядок видачі ліцензії на здійснення окремих бан­ківських операцій небанківським установам.

4. Зарубіжний досвід функціонування банківських установ

Великобританія. Англійська банківська система має дворівневу побудову. Перший рівень займає Банк Англії (центральний банк), а на другому рівні виділяють наступні види комерційних банків:

1. Депозитні банки. До них відносяться найбільш великі банківські монополії - клірингові банки, що домінують у депозитно-ссудных операціях усередині країни. Клірингові банки - це банки "великої четвірки" - Natіonal Westmіnster Bank, Lloyd's Bank, Mіdland Bank, Barclay's Bank. Депозитні банки належать до числа універсальних, що надають своїм клієнтам широкий вибір банківських операцій і послуг.

2. Торгівельні банки - діють у сфері зовнішньої торгівлі і міжнародних фінансово-кредитних операцій.

3. Банки Співдружності - у даний час нараховується 7 великих британських закордонних банків.

4. Консорціальні банки - у них беруть участь, принаймні , дві сторони, причому жодна з них не має контрольного пакета акцій.

5. Облікові будинки - виконують короткострокові операції на грошовому ринку.

Що стосується кредитних установ небанківського типу, те тут у їх склад включаються: страхові компанії; установи, що займаються ощадними операціями; фінансові компанії; кредитні, будівельні кооперативи і будівельні суспільства; пенсійні фонди, довірчі пайові фонди й ін.

У Німеччині число кредитних інститутів складає понад 4 тис., у тому числі: більш 1 тис. середніх і дрібних банків. Ці кредитні інститути мають майже 45 тис. філій. При чисельності населення 80 млн. чоловік кожне відділення банку обслуговує в середньому 1600 чоловік.

Дворівнева структура банківської системи Німеччини включає: Дойче Бундесбанк (федеральний центральний банк);