1) Коефіцієнт абсолютної ліквідності до1;

ДО₁= А_л / О_кр,

де А_л- абсолютно ліквідні активи (каса, розрахунковий рахунок, валютний рахунок, інші кошти);

О_кр - короткострокові зобов'язання (короткострокові кредити й розрахунки із кредиторами).

Значення ДО₁ не повинне бути менше за 0,25, це означає, що кожна гривня короткострокових зобов'язань підприємства повинна не менш чим на чверть покриватися абсолютно ліквідними активами.

2) Коефіцієнт швидкої ліквідності до3

ДО₂ = (Д_ср+ Д_з) / О_кр,

де Д_ср -кошти;

Д_з -дебіторська заборгованість.

Значення ДО₂ повинне становити не менш 0,5, тобто зобов'язання позичальника повинні наполовину покриватися грошовими коштами і дебіторською заборгованістю.

3) Коефіцієнт загальної ліквідності до3 :

ДО₃= Об_А / О_кр,

де Об_А— оборотні активи.

Значення ДО₃ повинне бути не менш 2. Це значить, що підприємство зможе розрахуватися з поточними боргами тільки за умови подвійного перевищення ліквідних активів над короткостроковими зобов'язаннями

Існує цілий ряд інших показників (ДО4, ДО5, ДО6), які розраховуються на основі балансу підприємства й допомагають оцінити його кредитоспроможність:

4. Коефіцієнт співвідношення між ліквідними й неліквідними коштами ДО_4, розраховується по формулі:

ДО4 = Сл/Сн,

де С_н—неліквідні кошти (основні фонди й інші необоротні активи;

С_л — ліквідні кошти (запаси й витрати, кошти, розрахунки та інші активи).

Нормальним уважається співвідношення, більше або рівне 1.

4. Коефіцієнт співвідношення власних і позикових коштів ДО₅ (коефіцієнт автономії) розраховується за формулою:

ДО5 = Сср / Зср,

де С_ср — власні кошти підприємства;

3_порівн — позикові кошти підприємства.

Позикові кошти складаються із кредитів і позик, розрахунків із кредиторами всіх видів. Значення показника вважається задовільним, якщо на кожну одиницю позикових коштів доводиться половина одиниці фактично наявних власних коштів підприємства.

6) Співвідношення між власними оборотними коштами й зобов'язаннями:

ДО6= (СК-НА)/зобов'язання

Показує ступінь забезпеченості зобов'язань СОС, що рекомендує значення більше або дорівнює 0,5.

На підставі розглянутих показників можна розрахувати інтегральний показник кредитоспроможності позичальника.

Наступна послідовність розрахунку має наступний вигляд:

1. отримане значення кожного показника зважується на відповідний індекс (табл. 4.2);

2. до розрахунку інтегрального показника приймаються значення, що задовольняють таким умовам:

• якщо зважене на індекс значення менше нуля, то до розрахунку приймається 0;

• якщо зважене на індекс значення перебуває в межах від 0 до 1, то до розрахунку приймається отримане значення;

• зважене на індекс значення більше 1, то до розрахунку приймається 1.

Інтегральний показник розраховується шляхом підсумовування отриманих значень і розподілу цієї суми на 6:

Таблиця 4.2

Коефіцієнт	Нормативне значення коефіцієнта	Індекс
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,25	3,2
Коефіцієнт поточної ліквідності	0,5	1,6
Коефіцієнт загальної ліквідності	2	0,4
Співвідношення між ліквідними й низько ліквідними активами	1	0,8
Коефіцієнт автономії		1,6
Співвідношення між власними й позиковими коштами	0,5	1,6

В залежності від значення інтегрального показника фінансового стану підприємство може належати до тієї або іншої групи ризику:

• мінімальної (I 0,9),

• помірної (0,89 I0,8),

• середньої (0,79 I < 0,7),

• граничної (0,69 I < 0,6)

• неприпустимої (I < 0,6).

Третій етап процесу кредитування складається в підготовці до висновку кредитного договору. Такий висновок можливий за умови сприятливого для позичальника закінчення попереднього етапу, тобто вивчення кредитоспроможності й оцінки ризику. Цей етап у практиці роботи західних банків називається структуруванням позички. У процесі структурування банк визначає такі параметри позички, як вид кредиту, сума кредиту, строк кредитування, способи видачі й погашення основної суми боргу і відсотків за ним, забезпечення кредиту, тощо.

Після закінчення роботи зі структурування позички працівник банка приступає до переговорів про висновок кредитного договору із клієнтом. При цьому клієнту представляються пропозиції за умовами майбутньої кредитної угоди - процентній ставці, комісії, забезпеченню, тощо. Зближення позицій банку та клієнта і досягнення компромісу є метою переговорів. Щоб знизити ймовірність помилки й забезпечити об'єктивність при прийнятті рішень, банк звичайно встановлює межі повноважень окремих посадових осіб за висновком кредитних договорів.

Четвертий етап. Контроль за виконанням умов договору.

2. Способи захисту від кредитного ризику.

Кредитний ризик - це ризик несплати позичальником основної суми боргу й відсотків за ним, що належать кредитору.

Причинами виникнення кредитного ризику можуть бути:

1. Погіршення фінансового становища позичальника.

2. Виникнення непередбачених обставин.

3. Відсутність професіоналізму у керівників позичальника і недосвідченість самих банківських працівників.

Розрізняють кредитний ризик на рівні окремого кредиту й ризик кредитного портфеля.

Особливістю регулювання кредитного ризику банку на рівні окремої позички є те, що методи управління ризиком застосовуються на основних стадіях кредитного процесу, а тому вимагають послідовного використання (табл.4.3.).

Регулюючи кредитний ризик на рівні позички, банк підвищує якість кредитних операцій і поліпшує структуру кредитного портфеля банку по ступені ризику.

Кредитний портфель банку – сукупність всіх позичок, наданих банком з метою одержання прибутку.

Регулювання ризику кредитного портфеля :

• лімітування кредитів;

• диверсифікованість кредитних вкладень;

• оперативність при вишукуванні боргу;

• страхування кредитної операції

Лімітування кредитів - це спосіб встановлення сум граничної заборгованості за позикою конкретному позичальнику, загального розміру кредитного портфеля, максимально припустимого розміру позички, величини кредитних ресурсів філій банку.

Диверсифікація кредитних вкладень являє собою розподіл грошових коштів, між різними позичальниками. Чим більшій кількості позичальників буде переданий у тимчасове користування позиковий капітал конкретного банку, тим, за інших рівних умов, меншою буде ступінь ризику неповернення боргу, оскільки імовірність банкрутства багатьох позичальників значно нижче імовірності банкрутства одного або декількох. Також існує географічна і галузева диверсифікація.

Резервування - це формування резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банку.

Оперативність при вишукуванні боргу припускає обов'язки банку підтримувати з позичальником контакти протягом усього строку користування останнім позичкою. Банк повинен уважно стежити за положенням справ у клієнта і у випадку виникнення у нього проблемних ситуацій, які можуть привести до несплати боргу, прийняти відповідні запобіжні заходи до захисту своїх інтересів.

Страхування кредитної операції означає, що банки повинні створити страхові фонди, як на мікро -, так і на макрорівні, а також страхувати ризиковані кредитні угоди в страхових організаціях.

Таблиця 4.3

Методи управління кредитним ризиком

Методи регулювання	Ціль методу регулювання	Способи реалізації
Аналіз кредитоспроможності позичальника	Визначити рівень кредитного ризику, що прийме банк, встановлюючи кредитні стосунки із клієнтом	Оцінка фінансового стану позичальника. Оцінка моральних якостей, репутації клієнта, уміння управляти активами.
Аналіз й оцінка кредитів	Виявити ступінь обґрунтованості представленої кредитної заявки і рівень прийнятності кредитів для банку	Оцінка економічної ефективності заходу, що кредитується, рівня прийнятності для банку запропонованого забезпечення. Відповідність положенням кредитної політики банку, ліміту кредитування одного позичальника, максимально прийнятним строком кредиту.
Структурування позички	Визначити параметри кредиту, що відповідають потребам клієнта і які забезпечують умови своєчасного погашення позички	Визначення остаточної суми кредиту, строків, умов видачі, графіка погашення, виду, суми забезпечення, ціни кредиту.
Документування кредитних операцій	Підготувати й укласти кредитний договір між банком і позичальником.	Включення в договір розділів, що регламентують умови кредиту, права та обов'язки сторін, їх відповідальність за невиконання договірних зобов'язань, перевірку договору юридичною службою банку
Контроль за наданим кредитом і станом застави	Не допустити підвищення кредитного ризику понад встановленого рівня	Перевірка повноти й правильності документації в кредитному досьє, відповідність реального графіка платежів плановому, якість і стан забезпечення кредиту. Прогноз можливих змін фінансового стану позичальника, оцінка відповідності кредитній політиці й нормативам регулювальних органів.

Забезпеченість кредиту може досягатися за рахунок застави позичальником майна, на яке банком може бути звернене стягнення, гарантією (поручительством), стягненням пені, угода з банком про переуступку на користь банку вимог і рахунків позичальника до третьої особи, договору страхування відповідальності позичальника за непогашення кредиту або забезпечення в інших формах, прийнятих у банківській практиці.

Документи, що підтверджують забезпечення за поверненням кредиту однієї або декількох формах надаються в банк у період висновку кредитного договору, до видачі позички.

Найважливішими видами забезпечення, що застосовуються закордоном і в Україні, є застава, гарантії (поручительства), страхування кредитного ризику, переуступка (цесія) на користь банку вимог і рахунків позичальника третій особі.