констпекты лекций / metody_ukr_pdf_Zherebyov

2

Зміст

ВСТУП…………………………………………………….……………………………………..с. 4

ТЕМА 1 УПРАВЛІНСЬКІ РІШЕННЯ В ОРГАНІЗАЦІЇ……………………………………..с. 5

1.1.Наука про управлінські рішення і її зв'язок з іншими науками про управління……..с. 5

1.2.Рішення в системі «людина-організація»…………………………………………….…с. 8

1.3.Прийняття рішень і менеджмент………………………………………...……………...с. 11

1.4.Моделі процесу прийняття рішень в організаціях………………………...…………...с. 12

1.5.Використання моделей процесу прийняття рішень…………………………...……….с. 15

1.6.Управлінські функції в організації………………………………………………...……с. 19

1.7.Економіко-математична модель рішення проблеми………………………………..…с. 21

ТЕМА 2 РОЗРОБКА Й РЕАЛІЗАЦІЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ……………………….с.24

2.1.Основні етапи розробки управлінських рішень…………………………………………с. 24

2.2.Підготовка до розробки управлінського рішення……………………………………….с. 25

2.3.Розробка управлінського рішення………………………………………………………..с. 29

2.4.Прийняття, реалізація й аналіз результату управлінського рішення…………………..с. 31

ТЕМА 3 МЕТОДИ ВИЗНАЧЕННЯ ЦІЛЕЙ ОРГАНІЗАЦІЇ…………………………………с. 36

3.1.Поняття мети, пріоритету, цінності………………………………………………………с. 36

3.2.Управлінські рішення на вибір місії організації…………………………………………с. 38

3.3.Методи оцінки ступеня досягнення мети………………………………………………..с. 41

ТЕМА 4 МЕТОДИ ПРОГНОЗУВАННЯ Й РОЗРОБКИ СЦЕНАРІЇВ………………………с. 45

4.1.Класифікація методів прогнозування…………………………………………………….с. 45

4.2.Експертне прогнозування…………………………………………………………………с. 46

4.3.Дослідницьке прогнозування……………………………………………………………..с. 53

4.4.Нормативне прогнозування……………………………………………………………….с. 54

4.5.Метод сценаріїв…………………………………………………………………………….с. 55

ТЕМА 5 ВИКОРИСТАННЯ БАГАТОКРИТЕРІАЛЬНИХ ОЦІНОК У ПРОЦЕСІ

5.1.Багатокритеріальні оцінки в управлінні………………………………………………….с. 57

5.2.Методи «вартість-ефективність» і «витрата-прибуток»………………………………...с. 59

5.3.Оцінні системи……………………………………………………………………………..с. 62

5.4.Узагальнені критерії……………………………………………………………………….с. 65

5.5.Шкали……………………………………………………………………………………….с. 69

5.6.Кількісні і якісні експертні оцінки………………………………………………………..с. 70

3

ТЕМА 6 МЕТОДИ АНАЛІЗУ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ………………………………..с. 77

6.1.Принципи аналізу…………………………………………………………………………..с. 77

6.2.Класифікація й область застосування методів і прийомів аналізу……………………..с. 77

6.3.Метод ланцюгових підстановок…………………………………………………………..с. 81

6.4.Факторний аналіз із застосуванням ЕОМ………………………………………………..с. 82

6.5.Основи функціонально-вартісного аналізу………………………………………………с. 87

ТЕМА 7 ПЛАНУВАННЯ Й КОНТРОЛЬ РЕАЛІЗАЦІЇ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ…...с. 91

7.1.Управлінські рішення в процесі стратегічного й тактичного планування……………с. 91

7.2.Розробка управлінських рішень в умовах невизначеності й ризику…………………..с. 94

7.3.Контроль реалізації управлінських рішень……………………………………………...с. 100

ЛІТЕРАТУРА…………………………………………………………………………………..с. 105

4

ВСТУП

Розробка управлінських рішень – один із найбільш важливих управлінських процесів. Від його ефективності в значній мірі залежить успіх справи.

Тільки професійний менеджер володіє ефективними технологіями вироблення, прийняття, реалізації управлінських рішень, без яких ефективне управління організацією в складній економічній обстановці, практично, неможливо.

Кожен професійний менеджер знає, що перш, ніж починати якусь справу, необхідно визначити мету на довгострокову перспективу – стратегічну і для кожної конкретної дії – тактичну.

Цілі повинні бути конкретними й обмірюваними. Тобто для кожної мети повинен існувати критерій, що дозволив би оцінити ступінь досягнення мети.

Якщо такого критерію нема, то неможлива реалізація однієї з основних функцій управління – контролю.

І в цьому змісті ціль, ступінь досягнення якої можна кількісно вимірити, завжди краще мети, сформульованої лише словесно (вербально).

Не менш важлива професійна якість менеджера – уміння передбачати. Той, хто не вміє передбачати – не може керувати.

Сучасну організацію відрізняють масштаби управлінської діяльності, відділення управлінської діяльності від безпосереднього процесу виробництва або надання послуг.

Основне призначення менеджера – забезпечити ефективне функціонування, стійкий розвиток або виживання організації.

Зовнішнє й внутрішнє середовище, у якому функціонує організація піддається безперервним змінам, ступінь значимості яких різна. Щоб не виявитися в ситуації водія, який не помітив різкого повороту дороги, контроль за станом і зовнішнього й внутрішнього середовища організації повинен здійснюватися безупинно.

Професійно прийнятому рішенню завжди передує аналіз ситуації й очікуваного ходу її зміни в майбутньому. Це служить підставою для вироблення програми дій організації.

Одна з основних управлінських функцій – планування, утім як і інші управлінські функції, припускає в процесі вироблення й прийняття рішень використання висококваліфікованих фахівців – експертів. Це робить прийняті рішення більш обґрунтованими й ефективними.

Оскільки кожне рішення – це проекція в майбутнє, а майбутнє завжди містить елемент невизначеності, то для керівника важливо правильно визначити ступінь ризику, із яким сполучена реалізація прийнятих рішень.

Ризик-менеджмент – одна з основних складових управлінської діяльності.

Тільки, правильно оцінивши можливі втрати й виграші, розробивши програму дій по запобіганню можливих негативних наслідків, можна прийняти ефективне управлінське рішення.

У наш час професійного менеджменту до успіху приводить точний розрахунок, підкріплений досвідом і інтуїцією.

5

Тема 1. УПРАВЛІНСЬКІ РІШЕННЯ В ОРГАНІЗАЦІЇ

План.

1.8.Наука про управлінські рішення і її зв'язок з іншими науками про управління.

1.9.Рішення в системі «людина-організація».

1.10.Прийняття рішень і менеджмент.

1.11.Моделі процесу прийняття рішень в організаціях. 1.12.Використання моделей процесу прийняття рішень. 1.13.Управлінські функції в організації 1.14.Економіко-математична модель рішення проблеми.

ЛІТЕРАТУРА

1.Кноррінг В.И. Теорія, практика й мистецтво управління. – М.: Норма – Інфра, 1999. –

С. 7-38.

2.Літвак Б.Г. Управлінські рішення. – М.: ЕКМОС, 1998. – С. 6-64.

3.Управління організацією: Підручник \ Під ред. А.Г. Поршнєва, З.П. Румянцевої, Н.А.

Саломатіна. – М.: ІНФРА – М, 1999. – С. 12-36.

4.Фатхутдінов Р.А. Розробка управлінського рішення: Навчальний посібник. – М.: ЗАТ «Бізнес-школа «Інтел-Синтез», 1997. – С. 39-66.

1.1.Наука про управлінські рішення і її зв'язок

з іншими науками про управління

Розробка управлінських рішень є найважливішим процесом, що зв'язує основні функції управління: планування, організацію, мотивацію, контроль. Саме рішення, прийняті керівниками будь-якої організації, визначають не тільки ефективність її діяльності, але і можливість стійкого розвитку, виживаність у світі, що швидко змінюється.

Ефективне прийняття рішень – одне з найбільш важливих умов ефективного існування й розвитку організації.

Важливість процесу прийняття рішень була усвідомлена людством одночасно з початком його свідомої колективної діяльності.

Тому слідом за виникненням і розвитком теорії управління виникла і розвивалася теорія прийняття рішень.

Сучасна наука про управління, а разом із нею і теорія прийняття управлінських рішень виникла після того, як з'явилися організації у сучасному розумінні.

Сучасні організації відрізняє від організацій старого типу наявність істотна великого числа великих і гігантських організацій. А в таких організаціях роль управлінського рішення зростає.

На відміну від організацій старого типу в сучасних організаціях велика кількість керівників вищої й середньої управлінської ланки. Професійним обов'язком кожного керівника є ухвалення управлінського рішення відповідно з делегованим йому обсягом повноваженьУсучасній. ефективно функціонуючій організації заняття керівної посади відбувається по праву компетентності і прийнятого в організації порядку. Компетентність керівника, у

6

першу чергу, визначається ефективністю прийнятих їм рішень і умінням прийняте рішення реалізувати.

Діяльність сучасної організації відрізняє наявність порівняно великого числа фахівців, що не є навіть керівниками, яким, у силу делегованих їм повноважень в організації, необхідно приймати важливі для організації рішення.

Одне з основних досягнень сучасної науки про управління і, насамперед, школи наукового управління, що очолювалася Тейлором, полягає в тому, що вперше управлінські функції планування роботи й аналізу виробничої ситуації були відділені від самої роботи.

А це означає, що процес ухвалення управлінського рішення вперше став розглядатися як самостійний управлінський акт.

Безумовно, ще Олександр Македонський, ввівши у своїй армії штаби, відокремив функцію безпосереднього ведення бою, делеговану лінійним офіцерам, від функції управління бойовими діями, делеговану штабним офіцерам.

Однак предметом самостійного вивчення, аналізу і розробки рекомендацій функції прийняття управлінських рішень стали лише після виникнення сучасної науки про управління.

Як відомо, історично наука про управління як самостійна наукова дисципліна виникла на початку XX століття.

Що стосується теорії прийняття управлінських рішень, то початком її інтенсивного розвитку як наукової дисципліни можна вважати 40-і роки, коли під час другої світової війни в Англії групі вчених було доручено вирішити такі складні управлінські проблеми, як оптимальне розміщення об'єктів цивільної оборони, вогневих позицій, оптимізація глибини підриву протичовневих бомб і конвою транспортних караванів.

Відзначимо, що на іншій воюючій стороні – гітлерівській Німеччини не надавалося належне значення рекомендаціям науки про управління.

Так, при ухваленні рішення про напад на Росію вище керівництво тодішньої Німеччини відмовилося розглядати можливість інших альтернативних варіантів розвитку бойових дій, крім бліцкригу, незважаючи на настійні пропозиції його оточення.

У50-60-і роки сформована і система, що одержала широке використання, методів прийняття управлінських рішень була переосмислена і сформульована у вигляді спеціально виниклих наукових дисциплін таких, як дослідження операцій, системний аналіз, управління технічними системами й ін.

Укожну з них невід'ємною складовою частиною входила теорія прийняття рішень. Дійсно, наприклад, у визначенні дослідження операцій, знаходимо: «дослідження

операцій є... прикладною наукою, що застосовує всі відомі наукові методи для рішення специфічних проблем, що є в даному випадку основою для прийняття рішень, виконавчим органомЗустрічаються». два визначення теорії прийняття рішень: розширене й вузьке.

Урозширеному визначенні прийняття рішення ототожнюється з усім процесом управління.

Увузькому визначенні прийняття рішень розуміється як вибір найкращого з безлічі альтернативних варіантів.

Багато авторів не погоджуються з вузьким визначенням теорії прийняття рішень, вважаючи, що прийняття рішень не може обмежуватися лише вибором найкращого рішення.

7

У теорію прийняття рішень має сенс включати також і їхнє виконання, контроль і аналіз результатів дій, що пішли за прийнятим рішенням.

У такий спосіб можна зробити висновок про те, що всі сформовані в середині XX століття управлінські науки в значній мірі переплетені, взаємозалежні і їхня конкретна назва визначає, насамперед, той аспект управлінського процесу, на якому зроблений основний акцент. Але скрізь одним із досліджуваних управлінських процесів є вироблення й ухвалення управлінського рішення.

Але є й істотні розходження, повз які ми не можемо поминути. Це насамперед, той факт, що дослідження операцій і інші науки про управління оперують, переважно, із кількісними даними, критеріями й оцінками.

Фахівці завжди розуміли, що для прийняття рішень обмежитися тільки кількісними даними неможливо.

Однак , у наступному, дослідження операцій і інші, згадані вище, науки сконцентрували основну увагу на математичних (кількісних) аспектах рішення управлінськихТзакдач, центральне. місце в них зайняло використання наукового методу, що включає спостереження, формулювання гіпотези й верифікацію, системну орієнтацію й використання принципу моделювання.

Широко використовувалися фізичні, аналогові, імітаційні і математичні моделі. Найбільш відомі моделі теорії ігор, що відбивають конкурентну ситуацію й очікуваний

вплив на конкурентів прийнятого управлінського рішення, моделі теорії черг або оптимального обслуговування, моделі управління запасами, лінійного програмування, економічного аналізу й ін.

Предметом же теорії прийняття рішень, поряд з кількісними методами, стали також методи, що дозволяють одержати й аналізувати якісну (некількісну) інформацію.

Це, насамперед, методи експертного оцінювання, багатокритеріального аналізу, змістовного аналізу ситуацій і ін.

Те ж саме відноситься і до багатьом аспектам менеджменту, що не підпадає під методи кількісного аналізу, багато проблем у якому можуть бути вирішені лише з використанням методів якісного (некількісного) аналізу, успішно використовуваних у теорії прийняття рішень.

Прийняття рішень торкається, практично, всіх областей людської діяльності, як невід'ємна частина процесу управління.

У рамках теорії прийняття рішень розвиток одержали методи одержання й аналізу не тільки кількісної, але і якісної (некількісної) інформації, що істотно розширили можливості загальної теорії управління.

Іноді можна почути думку, що практика прийняття рішень існує сама по собі, а теорія - сама по собі.

Це одне з основних оман керівника, що діє за принципом «я усіх знаю сам». Не говорячи вже про те, що для прийняття ефективного управлінського рішення досвіду і знань однієї людини виявляється, як правило, недостатньо, сучасному керівникові необхідно володіти сучасними технологіями прийняття управлінських рішень.

8

Сучасна наука в області прийняття управлінських рішень піднялася на якісний новий рівень, розроблені на її основі ефективні управлінські технології, що дозволяють вирішувати складні управлінські задачі, характерні для сучасних організацій.

Значну роль зіграло різке збільшення обсягу інформації, яку приходиться враховувати при розробці управлінського рішення сьогодні, поява сучасної обчислювальної техніки з її воістину дивними можливостями по оперуванню й обробці великих масивів як кількісної, так і якісної інформації.

Створено сучасні комп'ютерні системи підтримки прийняття рішень, експертні системи, автоматизовані системи експертного оцінювання, призначені для використання в процесі прийняття рішень і що дозволяють приймати ефективні управлінські рішення в складних ситуаціях, здійснювати в рамках підготовки до прийняття рішень значні обсяги економічних, математичних, логічних і інших видів розрахунків.

Необхідність рішення широкого класу різноманітних управлінських задач у процесі підготовки рішень ставить перед теорією прийняття рішень нові задачі, зокрема, в області управління сучасною економікою при значних економічних перетвореннях, що відбуваються

внашому суспільстві.

Вданий час використання сучасних технологій прийняття управлінських рішень є життєво важливим для керівника, одним з основних професійних умінь якого є уміння приймати ефективні управлінські рішення. І в гострій конкурентній боротьбі, при інших приблизно рівних умовах, домагаються успіху, стійко розвиваються й виживають ті організації, що поставили собі на службу додаткові можливості, надані сучасними технологіями прийняття управлінських рішень.

1.2. Рішення в системі «людина-організація»

Кожній дії особи, що приймає рішення (надалі ми будемо користуватися скороченням ЛПР), передує рішення про його доцільність. ЛПР взаємодіє із зовнішнім середовищем, керуючись тими рішеннями, що усвідомлено або не усвідомлено прийняв.

Людина реалізується як особистість, приймаючи і реалізуючи прийняті рішення. І, насамперед, це відноситься до області менеджменту, де основним професійним умінням є уміння прийняти ефективне управлінське рішення.

Одним із найбільш важливих рішень для кожного є рішення про входження до складу організацій. Це рішення спричиняє ряд важливих наслідків, що визначають основні умови його активної діяльності в соціальному середовищі.

Входження людини до складу організацій визначає:

середовище її основної діяльності;

положення у внутрішній ієрархії організації;

положення в зовнішньому стосовно організації середовищі;

делеговані йому організацією повноваження, за які він погоджується нести відповідальність і одержує винагороду;

коло обов'язків і задач, що він повинен в організації вирішувати;

повноваження, що він делегує іншим членам організації, при виконанні задач, що коштують перед ним;

9

професійний рівень;

організаційну культуру спілкування усередині і поза організацією і т.д.

Вибираючи ту або іншу організацію, кожний виходить із своєї професійної орієнтації, професійного рівня, власної системи цінностей і переваг.

Але природно, ми можемо вибирати лише з числа тих організацій, що згодні прийняти нас у свій склад, якщо ми задовольняємо пропонованим у цих організаціях вимогам.

Так по соціальній спільності організації підрозділяються на:

історичні спільності (класи, нації, держави);

цільові спільності (адміністративні організації; союзні організації – партії, профспілки, молодіжні й творчі об'єднання; асоціативні і поселення).

За принципом утворення організації бувають:

утилітарні, в основі яких досягнення загальних і індивідуальних цілей, зв'язаних із рішенням суспільно-корисних задач (підприємства, фірми, банки);

добровільні, в основі яких добровільна участь (політичні партії, університети, церкви);

примусові, в основі яких примусова участь (армія, початкова школа, в'язниця).

За характером діяльності організації підрозділяються на:

технологічні, реалізуючі визначені технології виготовлення продукції або послуги (до їхнього числа відносяться промислові підприємства, фірми, банки, концерни, фінансово-промислові групи і т.д.);

програмно-цільові, реалізуючі визначену програму, пов'язану з рішенням соціальноекономічних або технічних проблем (до числа таких програм відносяться федеральні, регіональні, галузеві, науково-технічні і т.д.);

не програмні, реалізуючі складну, але гнучку систему дій, що змінюється в залежності від поточної обстановки.

Але, мабуть, найбільш значимим для розуміння процесів управління в організації є підрозділ організацій на природні й штучні.

Природно організації (організаційні системи), створюються по заздалегідь наміченій програмі – проектуються.

Природно організації утворяться не за задумом окремої людини, а відповідно до природного ходу подій під впливом традиції, що склалися в суспільстві.

Відповідно до підрозділу організацій на природні й штучні формулюються два найбільш характерні визначення організації.

Відповідно до першого визначення, справедливому, насамперед, для штучних організацій:

організація - це об'єднана група людей, що координують свою діяльність для досягнення визначених цілей.

Відповідно до другої точки зору, справедливої, насамперед, для природних організацій: організація - це група людей, об'єднана під впливом природного ходу подій і прагнуча

забезпечити стійке функціонування.

У значній мірі на те, яким визначенням організації у кожнім конкретному випадку доцільно користуватися, вплив робить аналіз проблем, які приходиться вирішувати.

10

Організації створюються й існують для рішення визначених, що стоять перед ними, проблем.

Рішення проблем – одне з основних призначень організації.

При цьому проблеми виникають як при прагненні організації домогтися досягнення мет, що стоять перед нею, так і при прагненні забезпечити стійкість організації, її виживаність.

Рішення проблем – той «загальний знаменник, що є присутнім як у першому, так і в другому визначенні організації.

Однією з основних складових організації є люди, що здійснюють процес управління і вирішують, що стоять перед організацією проблеми, а значить, що розробляють і приймають управлінські рішення.

Про роль і взаємодію людини й організації відомо досить багато, цьому присвячена велика література в області менеджменту.

Упроцесі активної діяльності людини під впливом умов, що змінюються, можуть відбуватися зміни його цільових настанов, системи цінностей і переваг.

Організація, до складу якої входить людині, також під впливом умов, що змінюються, може змінити свою місію, стратегію, тактичні цілі.

Тому, якщо зміни, що відбулися, досить істотні або перед людиною відкриваються принципово нові можливості для самореалізації, одержання більшої винагороди і т.д., те людина може перемінити організацію, до складу якої входить. Природно, якщо входження в організацію не є примусовим.

Узалежності від обставин і цільових настанов людина може входити одночасно до складу декількох організацій.

Наприклад, можна працювати в банку й учитися в інституті. А при цьому ще бути членом профспілки, входити до складу політичної партії або разом із партнерами організувати неформальну професійну організацію і т.д.

Як уже говорилося вище, одне з основних призначень організації – рішення проблем, що стоять перед нею, відповідно до її місії, стратегічними й тактичними цілями для штучних організацій, або відповідно до її концепції стійкого розвитку й виживаності для природних організацій.

Рішення проблеми припускає як генерування альтернативних варіантів рішень, вибір найбільш кращого альтернативного варіанта рішення, так і його реалізацію.

Рішення – одна з центральних складового процесу управління організацією. Ефективність прийнятих керівництвом організації рішень багато в чому визначає ефективність її функціонування.

Рішення може розглядатися як організаційний акт, як один з основних етапів процесу керування, як інтелектуальна задача, як процес легалізації керуючого впливу на керовану підсистему.

Ще раз підкреслимо, що володіння сучасними методами і технологіями розробки управлінських рішень є необхідною умовою успішного функціонування організації, успішного бізнесу.