констпекты лекций / 3119_Protsesi_ta_efektivn_st_upravl_nnya_organ_z

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ДОНБАСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ БУДІВНИЦТВА І АРХІТЕКТУРИ

Інститут “Економіка, менеджмент і право в будівництві” Кафедра “Менеджмент організацій”

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ з дисципліни “Процеси і ефективність управління організацією”

для студентів спеціальності 7.050201 “Менеджмент організацій”

№ коду 3119

Склав: Сапельникова Н.Л., Захаров С.Є. Затверджено на засіданні кафедри МО протокол №____ від „____”_______2006 р. Зав.кафедрою проф.. Дорофієнко В.В.

Макіївка, 2006 р.

ЗМІСТ

2

3

4

Об'єктивна необхідність інтеграції наукового прикладного знання обумовлена великою різноманітністю проблем управління і специфічних особливостей різних об'єктів. Інтеграцію наукового знання слід розглядати як спеціальний інтеграційний підхід, припускаючий досягнення повної єдності і взаємоузгодженості теоретико-методологічних аспектів комплексного перетворення системи управління складним об'єктом. Такий підхід передбачає проводити направлений пошук і апробацію теоретичних положень, прикладних розробок, прогресивних способів і прийомів вдосконалення організації управління. Застосування інтеграційного підходу дозволяє знаходити раціональні форми наукового пізнання об'єктивних закономірностей управління різними об'єктами, що сприяє встановленню найреальніших концепцій, уявлень і колективних дій.

Проведеним дослідженням обґрунтована необхідність формування системного інструментарію організації комплексних досліджень, об'єднуючого найважливіші форми, методи і принципи інтеграції науково-практичного матеріалу при розробці методикокомплексного рішення проблем управління. З цією метою в даній роботі нами запропоновані наступні форми інтеграції наукового знання.

1.Інтеграція фундаментальних законів і теоретичних положень здійснюється шляхом об'єктивного застосування законів ринкової економіки, методів економічної кібернетики, основ менеджменту і інших наук, дозволяючих в сукупності створити методологічну основу рішення складних проблем розвитку підприємства.

2.Інтеграція теоретичних положень суспільних і природних технічних наук, описує різні аспекти функціонування і розвитку підприємства (соціально-економічний, виробничотехнічний, правовий, психологічний і т.д.).

3.Інтеграція основних положень кібернетики, менеджменту, маркетингу і теорії управління, їх перетворення з урахуванням специфіки внутрішніх і зовнішніх умов діяльності конкретного підприємства або підприємств галузі промислового виробництва, невиробничої сфери і т.п.

4.Інтеграція прикладних розробок по вдосконаленню систем управління і виробничогосподарської діяльності. Дослідження проводяться на основі формалізації методів і організаційних форм вдосконалення системи управління і її основних підсистем. Особливе значення для СУ мають формалізовані методи процесу підготовки, ухвалення і реалізації рішень (ПУР). Дана форма інтеграції знання дозволяє зосередити в базі знань найефективніші алгоритми обробки інформації і способи перетворення вихідної інформації в конкретні рішення.

5.Інтеграція організаційних методичних положень в конкретних сферах виробничогосподарської діяльності. Ця форма дозволяє створювати інформаційні технології по всіх процесах управління. В даному випадку загальні методи, створені в базі знань за допомогою четвертої форми інтеграції, конкретизуються і деталізують.

Запропоновані нами форми інтеграції наукового прикладного знання призначені для організації комплексного дослідження проблем управління і виробничо-господарської діяльності. Вказані форми дозволяють забезпечувати взаємоузгодженість методів і засобів рішення великої кількості проблем, які в умовах ринку вимагають використовування зарубіжного досвіду і теоретичних розробок по менеджменту, маркетингу і іншим наукам.

6

ЧАСТИНА 1. СТРУКТУРА І МЕТОДОЛОГІЯ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПРОЦЕСІВ УПРАВЛІННЯ

РОЗДІЛ 1. ПРОБЛЕМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРОЦЕСІВ УПРАВЛІННЯ

(ПУ)

План

1.Сутність і зміст ПУ складним об'єктом.

2.Основні передумови підвищення ефективності ПУ.

3.Метод, предмет і задачі курсу.

1.Сутність і зміст ПУ складним об'єктом

Діяльність будь-якої організації складається з безлічі взаємозв'язаних процесів. Тому в термінології менеджменту процес відноситься до ключових понять. Процес можна розглядати в абстрактному значенні: як сукупність дій, робиться суб'єктом для досягнення наміченої мети. В даному випадку маються на увазі будь-які процеси: технологічні, біологічні, соціальні і ін. При рішенні проблем управління використовуються декілька

підготовку, ухвалення і реалізацію конкретного рішення або проблеми.

Приведені терміни мають пряме відношення до практичного менеджменту. З їх допомогою ідентифікуються події і проблеми різної складності і масштабів управління. Терміни і визначення в сукупності утворюють понятійний апарат менеджменту. Таким чином, сутність процесів управління розкривається в базових поняттях і визначеннях.

2. Основні передумови підвищення ефективності процесів управління

Перехід до ринкових відносин може надавати позитивну дію на економіку тільки за умови комплексного перетворення процесів управління і господарської діяльності. Це відноситься перш за все до процесів: планування, соціального розвитку, ресурсозберігання, ціноутворення і ін. З цією метою в системах управління на макро і мікро рівнях необхідно реалізувати наступні передумови вдосконалення діяльності підприємств:

1.Розробка спеціальних програм діагностики стану і потенційних можливостей підприємств, що припускає системний аналіз параметрів виробництва і системи управління.

2.Формування систем управління підприємствами і організаціями для ринкових умов господарювання. Ці системи повинні відрізнятися не тільки ринковою орієнтацією, але і більш могутнім інтелектуальним потенціалом.

7

3.Максимальне використовування елементів стратегічного менеджменту і маркетингу

впрактичній діяльності підприємств і організацій.

4.Створення сучасної інформаційної технічної бази СУ, що дозволяє реалізувати маркетингову стратегію підприємства.

5.Розробка і реалізація програм соціального розвитку колективів по типу японських, шведських і ін. моделей розвитку, в яких повинні гармонійно поєднуватися інтереси бізнесу і особи.

6.Використовування в практиці управління методів самоорганізації і саморегулювання, що дозволить поступово позбутися вад адміністративно – командної системи.

3. Метод, предмет і задачі курсу

Даний курс об'єднує знання багатьох теоретичних і практичних дисциплін. Тому основним методом є інтеграція наукових прикладних знань. Інтеграція припускає відбір наукових положень, їх ранжирування, усунення суперечностей і орієнтація на цілі і задачі вирішуваної проблеми. На основі інтеграції створюється єдина методологічна база рішення складної проблеми.

Предметом курсу є основні закономірності, організаційні форми і методи вдосконалення процесів управління підприємством, установою. При вивченні даного курсу передбачено вирішити наступні задачі:

1.Вивчити основні теоретичні положення, що дозволяють досліджувати структуру і зміст ПУ

2.Визначити основні якісні характеристики системи управління і проаналізувати їх вплив на ефективність ПУ

3.Вивчити функціональну структуру і технологічну структуру ПУ, їх взаємозв'язок і взаємодію.

4.Виробити навики з таких питань:

4.1.Розрахунок ефективності робот по вдосконаленню ПУ

4.2.Формалізація ПУ

4.3.Розробка алгоритмів для використання ПЕВМ.

4.4.Рішення господарських, економічних, соціальних і ін. ситуацій з використанням методології процесів управління.

Вказані вище і інші задачі практичного менеджменту будуть розглянуті у відповідних темах курсу. Наукові і практичні положення ПУ передбачають використання знань багато яких теоретичних і прикладних дисциплін, що є об'єктивною основою інтеграційного підходу в сучасному менеджменті.

Питання для самоперевірки

1.Які визначення ПУ використовуються при вирішенні проблем управління.

2.Назвіть основні передумови підвищення ефективності процесів управління.

8

РОЗДІЛ 2. ЯКІСНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ

План

1.Основні стадії розвитку СУ.

2.Сутність якісних характеристик.

3.Забезпечення рівня якісних характеристик.

3.1.Надійність і адаптивне управління.

3.2.Технологічність системи управління.

1. Основні стадії розвитку СУ

Процес управління формується і удосконалюється в певному середовищі - це саме підприємство і його оточення. В числі багатьох складових вказаного середовища основний вплив на процеси управління надають якісні характеристики СУ

Склад якісних характеристик, їх рівень і здатність підвищувати ефективність процесів управління залежить від стану підприємства і рівня розвитку його СУ По складності і динамічності СУ підприємством перевершують найскладніші біологічні і кібернетичні системи. Це приречене характером вірогідності процесів і низьким рівнем їх формалізації. Особливе значення має рівень колективного інтелекту, здатність А.У. в інтерактивному режимі вирішувати задачі будь-якої складності і диктувати умови реалізації рішень виконавцем, включаючи керівників вищої ланки.

Еволюція СУ передбачає чотири стадії, відповідні чотирьом класам автоматизованих систем.

1.Інформаційно-довідкові системи.

2.Системи, що інформаційно управляють.

3.Системи, що самоорганізовуються.

4.Самонавчальні системи.

Еталоном сучасній СУ є автоматизована система управління третього класу, створена шляхом поєднання баз даних і баз знань. На українських підприємствах створюються системи другого класу з окремими елементами.

2.Сутність якісних характеристик

Впрактичній діяльності менеджмент використовує два поняття: якість управління і якість системи управління. Перше більш вузьке відноситися до певної сфери або окремої ситуації. Його можна ототожнювати з результативністю управлінського рішення.

Друге поняття значно ширше. Воно визначає основні параметри системи управління і у результаті її потенційні можливості в рішенні всіх поточних і стратегічних задач. Залежно від цілей дослідження і перетворення СУ розрізняють якість системи управління як цілісну емерджентну властивість і окремі якісні характеристики СУ: адаптивність, надійність, технологічність, співвідносність, рівень самоорганізації, економічність.

9

Емерджентність СУ зумовлює наявність таких властивостей системи, які не властиві її структурним підрозділам. До емерджентних властивостей відносяться: рівень ефективності виробництва, рівень соціального і науково-технічного розвитку, економічність системи управління і ін.

Процес формування емерджентних властивостей підлеглий об'єктивним законам, які вивчаються філософією, економічною теорією і ін. науками. Особливе значення має закон необхідної різноманітності. Цей закон відкритий ученими в області економічної кібернетики.

Кібернетика як наука була створена з метою автоматизації системи управління. Відомо декілька напрямів кібернетики.

1.Загальна;

2.Технічна;

3.Економічна.

При вивченні якісних характеристик СУ безпосередньо використовуються положення економічної кібернетики. Інші напрями роблять непрямий вплив на управління підприємством.

Найважливішу роль у формуванні АЇС грає Закон необхідної різноманітності (ЗНР).

Його суть:

Для того, щоб впоратися з різноманітністю керованого об'єкту, система управління повинна володіти необхідною і достатньою різноманітністю.

Різноманітність - це сукупність елементів, які розглядаються як в системі управління, так і в керованому об'єкті.

Елементи різноманітності СУ: склад структурних підрозділів, склад посад, функції, методи підготовки ухвалення рішення, склад алгоритмів, структура бази даних і ін.

В керованому об'єкті різноманітність - це: склад вироблюваної продукції, характеристики виробничої структури, склад устаткування, робочих місць, номенклатура матеріальних ресурсів, характеристики технології, інструменти і т.д.

Закон може бути записаний в конкретній залежності:

де Ki - кількість елементів різноманітності і-го вигляду в системі управління; Gі - потенціал кожного елемента різноманітності;

Nі - кількість видів різноманітності і-го вигляду в керованому об'єкті; Pі - потреба в управлінській дії і-го елемента об'єкту.

Відповідно до ЗНР СУ повинна будуватися за принципом повної або часткової рівності.

Принцип обмеження різноманітності - принцип кібернетики, який свідчить, що в системах управління необхідно систематично проводити дослідження і проектні роботи, направлені на поліпшення механізму використовування Закону необхідної різноманітності, а саме: поліпшувати потенціал апарату управління за рахунок самоорганізації і спрощення структури, а з іншою зменшувати потребу в управлінській дії.

10