констпекты лекций / 3109_20Upravl_nnya_20malim_20b_znesom

3.5.Реєстрація в органах Пенсійного фонду України…………………………………………32

3.6.Реєстрація як платника страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового

7.3.Проведення ліцензійної експертизи щодо визначення спроможності суб’єктами здійснювати господарську діяльність, пов’язану із створенням

4

ВСТУП

Стратегічним завданням соціально-економічного курсу реформ української держави є створення соціально-орієнтованої ринкової економіки з розвинутим приватним сектором. У даному контексті, а також враховуючи структурно-інноваційний напрям економічної трансформації суспільства, важливою складовою ринкових перетворень стає всебічний розвиток підприємництва, особливо такої його форми, як мале підприємництво. За відносно недовгий період свого існування в Україні малий бізнес став значним джерелом виробництва товарів та послуг, створення робочих місць на ринку праці, поповнення бюджету держави. Завдяки малим підприємствам певною мірою знизилась соціальна напруга в суспільстві, тому що збіднілі широкі верстви населення одержали можливість доступу до ресурсів та самостійного заробітку.

Незважаючи на те, що на сучасному етапі стан малого бізнесу в Україні характеризується стійким зростанням, в останні роки спостерігається уповільнення темпів збільшення підприємств малого бізнесу. Ця негативна тенденція пов’язана із тим, що в Україні є немало молодих людей, які вважають, що відкрити і управляти малим підприємством можна без спеціальних знань та підготовки. Це хибне уявлення. Економічні та управлінські знання потрібні всім – тим хто започаткував власний бізнес, і тим, хто наймається на роботу, тим, хто продає, і тим, хто купує.

Даний конспект лекцій є практичним путівником для майбутнього підприємця в частині створення власної справи та управління нею, а також для тих, кого цікавить питання розвитку підприємництва та малого бізнесу в Україні, має мету допомогти студентам навчальних закладів у вивченні дисципліни «Управління малим бізнесом». Вивчення даного курсу допоможе майбутньому власнику малим підприємством в виборі та обґрунтуванні послідовних кроків щодо створення та управління власною справою.

Конспект лекцій, який пропонується читачам, присвячений методам управління малим бізнесом зі створення нового підприємства, отриманню ресурсів для розвитку бізнесу, взаємодії з органами влади та інше.

Він написаний відповідно з навчальною та робочою навчальною програмою дисципліни «Управління малим бізнесом» для студентів вищих навчальних закладів.

В конспекті лекцій враховано досвід викладання цієї дисципліни в Донбаській національній академії будівництва і архітектури, а також власний досвід авторів конспекту, який вони набули в ході роботи в органах влади, над науковими завданнями з питань розвитку малого бізнесу і навчальному процесу підготовки спеціалістів.

Конспект лекцій складається з дев’яти взаємопов’язаних тем, вивчення яких дає змогу отримати уявлення про підприємництво, процедуру створення та управління малим підприємством.

Конспект лекцій написано спільно викладачами кафедри «Менеджмент організацій» О.В. Балабенко та А.В. Вешневською. Він призначений студентам вищих навчальних закладів, аспірантам і здобувачам наукових ступенів та може бути корисний усім, хто цікавиться проблемами ефективного управління малим бізнесом в умовах ринкових відносин.

5

ТЕМА 1. ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ТА ЗМІСТ МАЛОГО БІЗНЕСУ

Література:

1.Варналій З.С. Основи підприємництва: Навч. посіб. – 3-тє вид., випр. і доп. – К.: ЗнанняПрес, 2006. – 350 с. – (Вища освіта ХХІ століття).

2.В.М. Колот, О.В. Щербина «Підприємництво» навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни – К.: КНЕУ, 2004. – 160 с.

3.Підприємництво в будівництві: монографія / Під загальною редакцією д.е.н., професора Дорофієнка В.В. – Донецьк: СПД Купріянов В.С., 2009. – 603 с.

4.Дзюбик С. Д. Основи економічної теорії: навч. посібник. – К.: Знання, 2006. – 481 с.

5.Ватаманюк З. Вступ до економічної теорії: – підручник. – 3-тє видання, доп. –

К.:«Новий Світ - 2000».2006. – 283

6.Шевченко И. К. Учебное пособие. Организация предпринимательской деятельности: – Таганрог: Изд-во ТРТУ, 2004. 99 с.

7.Курс предпринимательства: Учебник для вузов / В.Я. Горфинкель, В.А. Швандар, Е.М. Купряков и др. Под ред. проф. В.Я. Горфинкеля, проф. В.А. Швандара. – М.: Финансы, ЮНИТИ, 1997. - 439с.

Першими спробами приватного бізнесу на території України, яка на той момент входила до складу СРСР, було введення в дію у 1988 році Закону «Про кооперацію в СРСР». Саме в цей період в Україні з’явилися і стали активно розвиватися перші кооперативи, які створили основу малому підприємництву.

Після становлення в 1991 році незалежної Україні було прийнято самостійний нормативноправовий акт, який дозволяв приватну ініціативу на території країни, цим документом став Закон України від 27.03.91 № 887-ХII «Про підприємства в Україні».

За період розвитку малого бізнесу в Україні критерії визначення цього сектору в законодавстві значною мірою трансформувалися. Становлення малого підприємництва умовно можна поділити на чотири нормативних сегменти, а саме:

−за 1991-1997 роки згідно ст.2 Закону України від 27.03.91 № 887-ХII «Про підприємства

вУкраїні» диференційовано за галузями економіки підприємства з чисельністю працюючих: у промисловості та будівництві - до 200 чоловік, в інших галузях виробничої сфери - до 50 чоловік, у науці і науковому обслуговуванні - до 100 чоловік, у галузях невиробничої сфери - до 25 чоловік, у роздрібній торгівлі - до 15 чоловік;

−за 1998 - 1999 роки згідно п.4 Указу Президента України від 12.05.98 № 456/98 «Про державну підтримку малого підприємництва» – незалежно від галузі економіки підприємства з чисельністю працюючих до 50 осіб та річним обсягом виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), що не перевищує 1000000 гривень;

−за 2000-2008 роки згідно статті 1 Закону України від 19.10.2000 № 2063-III «Про державну підтримку малого підприємництва» – юридичні особи – суб‘єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та обсяг річного валового доходу не перевищує 500000 євро;

−у 2008 році і нині згідно Закону України № 523-VІ «Про внесення змін та доповнень до

6

деяких законодавчих актів з питань регулювання підприємницької діяльності» від 18.09.2008 р. до статті 1 Закону України від 19.10.2000 № 2063-III «Про державну підтримку малого підприємництва» були внесені зміни, після чого до суб’єктів малого підприємництва належать юридичні особи – суб‘єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та обсяг річного валового доходу не перевищує 70 млн. грн.

Вивчаючи дану тему, необхідно враховувати, що з 1 січня 2004 р. набрали чинності Цивільний кодекс України і Господарський кодекс України . Водночас скасовано чинність Законів України «Про підприємництво» (крім ст. 4) і «Про підприємства вУкраїні».

Безпосередньо поняття підприємництва міститься в ст. 42 Господарського Кодексу, а саме: підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку

Водночас варто зазначити, що Господарський Кодекс дещо зміщує, розширюються акценти стосовно до мети підприємництва. Якщо в Законі України «Про підприємництво» єдиною метою підприємницької діяльності було отримання прибутку, то ст. 42 Господарського Кодексу має певне економічне забарвлення. Виявляється, що перш за все підприємництво здійснюється з метою досягнення економічних і соціальних результатів (найповніше задоволення споживчого попиту на товари та послуги, зміцнення позицій на ринку, обслуговування певної групи клієнтів (сегмента ринку), а вже потім – «…та одержання прибутку».

Щодо поняття безпосередньо малого підприємництва можна відзначити таке, що чинне законодавство не містить визначення малого підприємництва, а наводить лише поняття суб’єктів малого підприємництва. Також з’ясовуючи поняття малого підприємництва, слід мати на увазі, що категорії підприємництва та малого підприємництва необхідно розглядати як тотожні. Визначальним критерієм відмежування малого підприємництва від підприємництва взагалі є, зокрема, кількість працівників і обсяг річного валового доходу. Тобто, висвітлюючи поняття малого підприємництва, необхідно вести мову, перш за все, про суб’єкти малого підприємництва.

Відповідно до ст. 44 Господарського Кодексу підприємництво здійснюється на основі наступних принципів:

1)вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності;

2)самостійного формування підприємцем програми діяльності;

3)вибору постачальників та споживачів продукції, що виробляється;

4)залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, установлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону;

5)вільного наймання підприємцем працівників;

6)комерційного розрахунку та власного комерційного ризику;

7)вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборівта інших платежів, передбачених законом;

8)самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Крім поняття «мале підприємництво» зустрічаються також поняття «малий бізнес» та «мале підприємство». Незважаючи на значну кількість праць із цієї проблеми, на жаль, дотепер чіткого, заснованого на науковій теорії, однозначного визначення цих понять не склалося. Як свідчить практика, ці поняття дуже часто ототожнюються. Також вважають, що мале підприємство є

7

«клітинкою малого підприємництва».

До загальновизнаних переваг малого бізнесу належать мобільність, здатність швидкого пристосування до змін споживчого попиту, гнучкість, раціональна організаційна структура підприємства, оперативність освоєння випуску нової продукції малими партіями, невисокі експлуатаційні витрати.

Саме підприємства малого бізнесу можуть дати швидку віддачу споживчому ринку масою виробленої конкурентоспроможної продукції, а ринку праці - створенням нових робочих місць. Мале підприємництво як самостійний та незамінний елемент ринкової економіки суттєво впливає на структурну перебудову в економіці країни, робить певний внесок у збільшення загальних обсягів виробництва, роздрібного товарообігу, сприяє економії та раціональному використанню всіх ресурсів, створює сприятливе середовище для розвитку конкуренції та ліквідації монополізму в здійсненні підприємницької діяльності, забезпечує стимули до інноваційних процесів та високоефективної праці.

З точки зору загальноекономічних позицій, роль та функції малого підприємництва полягають не тільки у тому, що воно є одним з найважливіших дійових чинників економічного розвитку суспільства, яке опирається на ринкові методи господарювання. Воно становить важливу функцію сприяння соціально-політичній стабілізації суспільства, відкриває простір вільному вибору напрямів іметодів роботи на користь суспільства та забезпечення власного добробуту громадян.

Як відомо, будь-яке явище можна вивчити та аналізувати лише в тому випадку, коли воно піддається виміру. Перш, ніж управляти ним, необхідно мати про те чи інше явище достовірну інформацію. Джерелом такої інформації у нашому контексті виступають показники, за допомогою яких можна визначити розміри підприємств. Найчастіше в якості показників розмірів підприємств використовують: чисельність працюючих; вартість основних виробничих фондів; обсяг реалізації продукції.

Суб’єктами підприємницької діяльності (суб’єктами малого підприємництва) (рис. 1.1)

є власники підприємств чи наймані працівники які виконують підприємницькі функції в межах управління підприємством, держава, партнери, споживачі та інші економічні суб’єкти, коли вони виконують підприємницькі функції.

СУБ'ЄКТИ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Рис. 1.1. Суб’єкти підприємницької діяльності

8

Власниками підприємств, згідно діючого законодавства, на території України можуть стати:

-особи не молодше 16 річного віку;

-громадяни України, інших держав, особи без громадянства, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності;

-юридичні особи всіх форм власності, встановлених Законом України «Про власність»;

-об'єднання юридичних осіб, що здійснюють діяльність в Україні на умовах угоди про розподіл продукції.

Власниками підприємств можуть бути як приватні власники так і співвласники.

Не допускається заняття підприємницькою діяльністю таких категорій громадян:

військовослужбовців, службових осіб органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, державного нотаріату, а також органів державної влади та управління, які покликані здійснювати контроль за діяльністю підприємств.

Особи, яким суд заборонив займатися певною діяльністю, не можуть бути зареєстровані як підприємці з правом здійснення відповідного виду діяльності до закінчення терміну, встановленого вироком суду.

Особи, які мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво та інші корисливі злочини, не можуть бути зареєстровані як підприємці, не можуть виступати співзасновниками підприємницької організації, а також займати в підприємницьких товариствах та їх спілках (об'єднаннях) керівні посади і посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю.

До суб’єктів малого підприємництва не належать дочірні товариства, страхові компанії,

банки, інші фінансово-кредитні та небанківські фінансові установи, а також суб’єкти підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки, що належать особам – учасникам та засновниками даних суб’єктів, що не є суб’єктами малого підприємництва, перевищують 25%.

Об’єктами підприємницької діяльності (об’єктами малого підприємництва) (рис. 1.2) є

виробництво товарів, надання послуг, виконання робіт як безпосередньо кінцевим споживачам (населенню), так і виробничим споживачам, якщо виробляються та реалізуються чинники виробництва.

ОБ'ЄКТИ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Рис. 1.2. Об’єкти підприємницької діяльності

Успішне функціонування підприємництва створює сприятливі умови для оздоровлення економіки: розвивається конкуренція, створюються додаткові робочі місця, підвищується експортний потенціал, краще використовуються місцеві сировинні ресурси. Велике значення має

9

здатність малих підприємств розширяти сферу застосування праці, створювати нові можливості не тільки для працевлаштування, але і, перш за все, для розширення підприємницької діяльності населення, розгортання його творчих сил та використання вільних виробничих потужностей.

В Україні використання подібних можливостей підприємництва поки ще не є реальним пріоритетом державної політики.

Підсумки теми

1.Малий бізнес можна охарактеризувати як діяльність, яка має за мету отримати дохід за рахунок залучення власних або позикових коштів, а також опосередкована участь в такій діяльності шляхом вкладення в справу власного капіталу.

2.Малий бізнес дає змогу скорочувати безробіття в країні, створювати здорові умови для конкуренції, поповнювати бюджет країни, підвищувати добробут населення.

3.Для подальшого розвитку малого бізнесу державі необхідно вирішити ряд проблем, які заважають розвитку цього сектору економіки.

Питання для самоперевірки

1.Розкрийте особливості зародження українського підприємництва.

2.Охарактеризуйте еволюційний шлях теоретичного осмислення підприємництва.

3.Надайте визначення поняття «підприємництво». Наведіть ознаки підприємницької діяльності, мету та принципи.

4.Назвіть суб’єктів підприємницької діяльності.

5.Назвіть об’єкти підприємницької діяльності.

10

ТЕМА 2. ПЛАНУВАННЯ У МАЛОМУ БІЗНЕСІ

ПЛАН

2.1.Способи організації підприємства

2.2.Класифікація форм власності та організаційно-правових форм господарювання

Література:

1.Управління малим бізнесом: Підручник. / Укладачі: О.В. Долгальова, О.В. Балабенко – Макіївка: ТОВ «Цифрова типографія», 2011. – 298 с..

2.Виноградська А. М. Основи підприємництва: навч. посібник. – 2-ге видання, перероб. і

допов. – К.: Кондор, 2005. – 544 с.

3.ХозяйственныйкодексУкраины// ВедомостиВерховнойРады. – 2003. - №18, 19-20, 21-22.

4.Закон України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 року N 1576-XII.

5.Державний класифікатор «Класифікація форм власності»

6.Постанова Кабінету Міністрів України від 4 травня 1993 р. № 326 «Про Концепцію побудови національної статистики України та Державну програму переходу на міжнародну систему обліку і статистики».

2.1. Способи організації підприємства

Підприємець, приймаючи рішення про практичне втілення своєї ідеї, повинен володіти інформацією про способи організації бізнесу.

Є три способи увійти у світ бізнесу:

-почати на порожньому місці;

-купити діючу фірму;

-придбати франшизу.

1. Створення нового підприємства

Почати бізнес із нуля – це найважчий шлях. Гарна ідея допоможе Вам досягти успіху. Добре, якщо у Вас є досвід у справі, якою Ви будете займатися. Багато з тих, хто досягають успіху, вже мали досвід, і це допомогло їм звести ризик до мінімуму. Вони починають із того, що вміють робити добре, змушують працювати капітал завдяки налагодженим професійним зв’язкам.

На практиці, під час переходу до ринкових відносин у будівельній галузі існує тенденція «реанімації» нерентабельних підприємств. Для ефективної діяльності цих підприємств були проведені наступні дії: спочатку вони були розділені на окремі підрозділи, а потім на основі наявних професійних кадрів на підприємстві та можливої наявності механізмів, розроблені заходи з оновлення діяльності. Такі підприємства було реанімовано та вони почали успішно працювати.

Коли людина вирішуєте, що вона готова почати власний бізнес, часто дійсно важко визначитися: як же бути?

Спочатку необхідно дуже чітко уявляти, який бізнес Ви хочете мати. Тобто він повинен задовольняти Вас прибутковістю та відповідати Вашим навичкам і знанням. У деяких випадках, якщо Ви не маєте досвіду, це може негативно позначитися на управлінні купленим бізнесом. Але, наприклад, жодним чином не обмежить Вас у тому, щоб почати свою справу з нуля.