констпекты лекций / 3109_20Upravl_nnya_20malim_20b_znesom

21

управлінню справами командитного товариства.

Якщо вкладник командитного товариства укладає угоду від імені і в інтересах товариства без відповідних повноважень, то у разі схвалення його дій командитним товариством він разом з учасниками з повною відповідальністю відповідає за угодою перед кредиторами усім своїм майном, на яке відповідно до законодавства може бути звернено стягнення.

Якщо схвалення не буде одержано, вкладник відповідає перед третьою особою самостійно усім своїм майном, на яке відповідно до законодавства може бути звернено стягнення.

Вкладник командитного товариства відповідає за борги товариства, які виникли до його вступу у товариство, перед третіми особами в тому ж порядку, як і інші вкладники.

Командитне товариство припиняється також у разі вибуття всіх учасників з повною відповідальністю.

При вибутті усіх вкладників учасники з повною відповідальністю вправі замість ліквідації товариства перетворити його в повне товариство. У цьому випадку, як і у разі ліквідації товариства, необхідно внести відповідні зміни до установчого договору і державного реєстру.

Наявні у командитного товариства грошові кошти, включаючи і виручку від продажу його майна при ліквідації, після розрахунків з оплати праці найманих працівників товариства та виконання обов'язків перед банками, бюджетом, іншими кредиторами у першу чергу розподіляються між вкладниками для повернення їм їх вкладів, а потім між учасниками з повною відповідальністю у порядку та на умовах, передбачених цим Законом та установчим договором. У разі недостатності коштів товариства для повного повернення вкладникам їх вкладів наявні кошти розподіляються між вкладниками відповідно до їх долі у майні товариства.

2.5. Акціонерним визнається товариство (корпорація), яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства.

Акціонери відповідають за зобов'язаннями товариства тільки в межах належних їм акцій. Загальна номінальна вартість випущених акцій становить статутний фонд акціонерного

товариства, який не може бути менше суми, еквівалентної 1250 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення акціонерного товариства.

До акціонерних товариств належать: публічне акціонерне товариство, акції якого можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах; приватне акціонерне товариство, акції якого розподіляються між засновниками та не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі.

Засновниками акціонерного товариства можуть бути юридичні особи та громадяни. Акціонерне товариство має право випускати цінні папери відповідно до вимог,

встановлених Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Не пізніше ніж через шість місяців після реєстрації випуску акцій акціонерне товариство зобов'язано видати акціонерам акції (сертифікати акцій).

Приватне акціонерне товариство має право випускати лише іменні акції.

Акції купуються учасниками при створенні акціонерного товариства на підставі договору з його засновниками, а при додатковому випуску акцій у зв'язку із збільшенням статутного фонду - з товариством.

Акція може бути придбана також на підставі договору з її власником або держателем за ціною, що визначається сторонами, або за ціною, що склалася на фондовому ринку, а також у

22

порядку спадкоємства громадян чи правонаступництва юридичних осіб та з інших підстав, передбачених законодавством.

При створенні акціонерного товариства акції можуть бути розповсюджені шляхом відкритої підписки на них (у публічних акціонерних товариствах) або розподілу всіх акцій між засновниками (у приватних акціонерних товариствах).

Відкрита підписка на акції при створенні акціонерного товариства організується засновниками. Засновники в будь-якому випадку зобов'язані бути держателями акцій на суму не менше 25 відсотків статутного фонду та строком не менше двох років.

Засновники публічного акціонерного товариства (емітенти) зобов'язані опублікувати відповідно до вимог чинного законодавства інформацію про випуск акцій, зміст та порядок реєстрації якої встановлюються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Строк відкритої підписки на акції не може перевищувати 6 місяців.

Особи, які бажають придбати акції, повинні внести на рахунок засновників не менше 10 відсотків вартості акцій, на які вони підписалися, після чого засновники видають їм письмове зобов'язання про продаж відповідної кількості акцій.

Акціонерне товариство має право викупити у акціонера оплачені ними акції тільки за рахунок сум, що перевищують статутний фонд, для їх наступного перепродажу, розповсюдження серед своїх працівників або анулювання. Вказані акції повинні бути реалізовані або анульовані у строк не більше одного року. Протягом цього періоду розподіл прибутку, а також голосування та визначення кворуму на загальних зборах акціонерів провадиться без урахування придбаних акціонерним товариством власних акцій.

Акціонер у строки, встановлені установчими зборами, але не пізніше року після реєстрації акціонерного товариства, зобов'язаний оплатити повну вартість акцій.

У разі несплати у встановлений строк акціонер, якщо інше не передбачено статутом товариства, сплачує за час прострочки 10 відсотків річних від суми простроченого платежу.

При несплаті протягом 3 місяців після встановленого строку платежу акціонерне товариство має право реалізувати ці акції в порядку, встановленому статутом товариства.

Акціонерному товариству забороняється випуск акцій для покриття збитків, пов'язаних з його господарською діяльністю.

Установчі збори акціонерного товариства скликаються у строк, зазначений у повідомленні, але не пізніше двох місяців з моменту завершення підписки на акції.

Установчі збори акціонерного товариства вирішують такі питання:

а) приймають рішення про створення акціонерного товариства і затверджують його статут; б) приймають або відхиляють пропозицію про підписку на акції, що перевищує кількість акцій, на які було оголошено підписку (у разі прийняття рішення про підписку, що перевищує розмір, на який було оголошено підписку, відповідно збільшується передбачений статутний

фонд);

в) зменшують розмір статутного фонду у випадках, коли у встановлений строк підпискою на акції покрита не вся необхідна сума, вказана у повідомленні;

г) обирають раду акціонерного товариства (спостережну раду), виконавчий та контролюючий орган акціонерного товариства;

д) вирішують питання про схвалення угод, укладених засновниками до створення акціонерного товариства;

е) визначають пільги, що надаються засновникам;

23

є) затверджують оцінку вкладів, внесених у натуральній формі; ж) інші питання відповідно до установчих документів.

Статут акціонерного товариства, крім стандартних відомостей, повинен містити відомості про види акцій, що випускаються, їх номінальну вартість, співвідношення акцій різних видів, кількість акцій, що купуються засновниками, наслідки невиконання зобов'язань з викупу акцій, строк та порядок виплати частки прибутку (дивідендів) один раз на рік за підсумками календарного року.

Акціонерне товариство має право збільшувати статутний фонд, якщо всі раніше випущені акції повністю сплачені за вартістю не нижче номінальної.

Збільшення статутного фонду здійснюється в порядку, встановленому Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, шляхом випуску нових акцій, обміну облігацій на акції або збільшення номінальної вартості акцій.

Акціонери користуються переважним правом на придбання додатково випущених акцій. У голосуванні про затвердження результатів підписки на додатково випущені акції беруть участь особи, які підписалися на ці акції.

Рішення про зменшення статутного фонду акціонерного товариства приймається у тому ж порядку, що і про збільшення його статутного фонду.

Зменшення статутного фонду здійснюється шляхом зменшення номінальної вартості акцій або зменшення кількості акцій шляхом викупу частини акцій у їх власників з метою анулювання цих акцій.

Акціонерне товариство відшкодовує власнику акцій збитки, пов'язані із змінами статутного фонду. Спори щодо відшкодування цих збитків вирішуються судом.

Вищим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства. У загальних зборах мають право брати участь усі акціонери, незалежно від кількості та класу акцій, власниками яких вони є. Брати участь у загальних зборах з правом дорадчого голосу можуть і члени виконавчих органів, які не є акціонерами. Акціонери (їх представники), які беруть участь у загальних зборах, реєструються із зазначенням кількості голосів, яку має кожний учасник. Реєстрація акціонерів (їх представників), які прибули для участі у загальних зборах, здійснюється згідно з реєстром акціонерів у день проведення загальних зборів виконавчим органом акціонерного товариства або реєстратором на підставі укладеного з ним договору. Цей реєстр підписується головою та секретарем зборів.

Реєстрація акціонерів - власників акцій на пред'явника здійснюється на підставі пред'явлення ними цих акцій (сертифікатів акцій) або виписок з рахунку у цінних паперах. Право участі у загальних зборах акціонерів мають особи, які є власниками акцій на день проведення загальних зборів (крім випадку проведення установчих зборів).

Про проведення загальних зборів акціонерів держателі іменних акцій повідомляються персонально передбаченим статутом способом.

До скликання загальних зборів акціонерам повинна бути надана можливість ознайомитись з документами, пов'язаними з порядком денним зборів.

Загальні збори не вправі приймати рішення з питань, не включених до порядку денного. Голосування на загальних зборах акціонерів проводиться за принципом: одна акція - один

голос.

Загальні збори акціонерів скликаються не рідше одного разу на рік, якщо інше не передбачено статутом товариства.

25

3. Інші організаційно-правові форми

3.1. Підприємець - фізична особа, яка є громадянином України, іноземним громадянином, особою без громадянства, що здійснює підприємницьку діяльність. Громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи. Громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення.

Рис. 2.3. Переваги та недоліки підприємця – фізичної особи

Кожна організаційно-правова форма господарювання має свою класифікацію, що наведена у табл. 2.2.

Таблиця 2.2

Класифікація організаційно-правових форм господарювання

26

Підсумки теми

Підприємець, приймаючи рішення про практичне втілення своєї ідеї, повинен володіти інформацією про способи організації бізнесу.

Є три способи увійти у світ бізнесу:

1.Почати бізнес із нуля – це найважчий шлях. Гарна ідея допоможе Вам досягти успіху. Добре, якщо у Вас є досвід у справі, якою Ви будете займатися. Багато з тих, хто досягають успіху, вже мали досвід, і це допомогло їм звести ризик до мінімуму. Вони починають із того, що вміють робити добре, змушують працювати капітал завдяки налагодженим професійним зв’язкам.

На практиці, під час переходу до ринкових відносин у будівельній галузі існує тенденція «реанімації» нерентабельних підприємств. Для ефективної діяльності цих підприємств були проведені наступні дії: спочатку вони були розділені на окремі підрозділи, а потім на основі наявних професійних кадрів на підприємстві та можливої наявності механізмів, розроблені заходи

зоновлення діяльності. Такі підприємства було реанімовано та вони почали успішно працювати.

2.Купити діюче підприємство. Придбання діючого підприємства істотно знижує ризик – за умови, що Ви попередньо ретельно оцінили його стан і можливості.

Купуючи фірму, Ви відразу здобуваєте функціонуючу будівельну систему виробництва, будівельних матеріалів або надання будівельних послуг. Тоді не треба прикладати зусилля на залучення клієнтури, підбір та підготовку кадрів. Таке підприємство набагато легше фінансувати, тому що гарантією для кредиторів служать минуле фірми і її активи. Тому можна відразу сконцентрувати увагу на поліпшення роботи фірми.

У будівельній сфері найчастіше купують діючі будівельні підприємства, що збанкрутували, або підприємства, які мають погрози кризового характеру. До таких кризових погроз можна віднести:

- втрати ринків, клієнтури; - зниження обороту реалізації внаслідок зниження попиту на будівельну продукцію або

послуги; - застаріла технологія виробництва, будівництва об’єктів;

-неплатоспроможність;

-неефективний менеджмент;

-вплив інфляції;

-збільшення цін на сировину й матеріали й ін.

Придбання підприємства оформляється договором купівлі-продажу. До його підписання сторонами повинна бути складена наступна документація:

-акт інвентаризації;

-бухгалтерський баланс;

-висновок незалежного експерта про склад і вартість підприємства;

-перелік всіх боргів, зобов’язань з вказівкою кредиторів; їх характер, розмір та строки виконання їх вимог;

-інші документи, які можуть бути зв’язані з купівлею-продажем.

Всі ці документи являються невід’ємною частиною договору.

У цьому випадку підприємець повинен урахувати такі фактори: дія підприємства на привабливому ринку; можливість стабілізувати фінансову діяльність (залучення інвесторів), а надалі розвивати виробничу діяльність успішно.

3. Франшиза, як спосіб організації своєї справи. Франшиза (ліцензія) – організаційна

27

форма в бізнесі, що дає індивідуальному підприємцеві право на реалізацію будівельної продукції, виконання робіт або послуг великої фірми, яка зарекомендувала себе на ринку.

При організації «своєї справи» можна вкласти капітал у франшизу, тобто ліцензію, що дає можливість використати імідж і марку великої компанії та реалізувати будівельну продукцію або послуги і виконувати роботи в певному регіоні. За це право ліцензіат (власник організації) – як правило, власник дрібної фірми – платить ліцензіарові (компанія, що надала франшизу), первісний внесок, а згодом – і щомісячну плату.

Існують три основних типи франшизи:

-на збут готової продукції, в тому числі закінчених будівельних та введених в

експлуатацію об’єктів. Ліцензіат платить ліцензіарові за право продавати будівельну продукцію з його торговельною маркою. Він купує продукцію у ліцензіара і перепродає її замовникам;

-на виробництво БМР. Ліцензіат одержує від материнської компанії право на виробництво цих робіт та їх оплату, причому він використовує матеріальні ресурси, куплені в цієї компанії (наприклад, виконання видів робіт і конструкцій);

-на вид діяльності. Ліцензіат придбає право на відкриття власної фірми з використанням назви ліцензіара зі збереженням профілю її діяльності (наприклад, будівництво офісів, котеджів, кафетеріїв і ін.).

У будівельній галузі при створенні бізнесу такий спосіб організації бізнесу користується попитом.

4. Основними формами організації підприємницької діяльності в ринковій економіці є

одноосібні володіння, партнерства і корпорації.

5. Кожна з трьох основних організаційно-правових форм підприємництва має переваги і недоліки (обмеження), які враховує підприємець, розпочинаючи свою справу. Вибір організаційної форми підприємництва залежить від мети та фінансових потреб конкретного напряму підприємницької діяльності.

6. До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з

обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

Питання для самоперевірки

1.Назвіть ознаки, що відрізняють одну організаційно-правову форму підприємницької діяльності від інших.

2.Назвіть переваги та недоліки одноосібного володіння.

3.Назвіть переваги та недоліки партнерства (товариства).

4.Які способи організації бізнесу існують?

5.Охарактеризуйте переваги та недоліки розвитку бізнесу, що розпочатий з нуля.

6.Назвіть плюси та мінуси придбання готового бізнесу.

7.Що таке франшиза? Особливості ведення даного бізнесу.

28

ТЕМА 3. ТЕХНОЛОГІЯ ЗАСНУВАННЯ ВЛАСНОЇ СПРАВИ

ПЛАН

3.1.Підготовка установчих документів підприємства

3.2.Відкриття банківського рахунку для формування статутного фонду господарського

товариства

3.3.Державна реєстрація суб'єкта підприємницької діяльності

3.4.Включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України

3.5.Реєстрація в органах Пенсійного фонду України

3.6.Реєстрація як платника страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття

3.7.Реєстрація як платника страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України

3.8.Реєстрація як платника страхових внесків до Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності

3.9.Взяття на облік в органі державної податкової служби

3.10.Одержання дозволу на виготовлення печаток і штампів

3.11.Відкриття поточного банківського рахунку

Література:

1.Виноградська А. М. Основи підприємництва:: навч. посібник. – 2-ге видання, перероб. і

допов. – К.: Кондор, 2005. – 544 с.

2.Кучеренко В. Р., Карпов В. О., Маракитан О. С. Бізнес-планування фір-ми: Навчальний посібник. — К.: Знання, 2006. — 423 с.

3.Цигилик І.І., Криховецька З.М., Паневник Т.М.Ц Основи підприємництва. Друге видання, перероблене та доповнене. Навчальний посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 224 с.

4.Варналій З.С. Державна регуляторна політика у сфері малого підприємництва. Ін-т екон. прогнозування НАН України. – К, 2002. – 104 с.

5.Манцуров І. Г. Розвиток малих підприємств: монографія. — К. : КНЕУ, 2009. — 181 с.

6.Господарський кодекс України // Відомості Верховної Ради. – 2003. - № 18, 19-20, 21-22.

7.Закон України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців

від 15.05.2003, № 755-IV.

В Україні найбільшу популярність у сфері малого та середнього бізнесу мають приватні підприємства, а серед господарських товариств - товариства з обмеженою відповідальністю. Тому більш детально зупинимося на особливостях реєстрації саме цієї форми господарювання.

3.1. Підготовка установчих документів підприємства

Згідно із Господарським та Цивільним кодексами України підприємства діють на підставі установчих документів, які затверджуються засновником (засновниками) підприємства. Для приватного підприємства таким установчим документом є статут. Відповідно до статті 82 Господарського кодексу України установчим документом повного товариства і командитного товариства є засновницький договір. Установчим документом акціонерного товариства,

29

товариства з обмеженою відповідальністю і товариства з додатковою відповідальністю є статут. Установчі документи господарського товариства повинні містити відомості про вид

товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, склад і компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, з яких необхідна одностайність або кваліфікована більшість голосів, інші відомості.

Статут підприємства повинен містити відомості про його найменування і місцезнаходження, мету та предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків; про органи управління та контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації, а також інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству.

Статут товариства з обмеженою відповідальністю, крім вищезазначених відомостей, повинен містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів. Статутом може бути встановлено порядок визначення розміру часток учасників залежно від зміни вартості майна, внесеного як вклад, та додаткових внесків учасників.

Установчі документи затверджуються рішенням засновника, якщо власників або уповноважених ними органів два і більше. Таким рішенням є протокол установчих зборів, його підписують голова та секретар зборів.

Найменування підприємства повинно містити зазначення його організаційно-правової форми, для повних товариств та командитних товариств - прізвища (найменування) учасників товариства, які несуть додаткову відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном, а також інші необхідні відомості.

Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» передбачає право засновника юридичної особи зарезервувати найменування юридичної особи строком на два місяці, а для відкритих акціонерних товариств - строком на дев'ять місяців, та визначає порядок резервування.

Установчі документи підписуються засновником (засновниками), прошиваються та нумеруються. Якщо власником (власниками) суб'єкта підприємницької діяльності є фізична особа (фізичні особи), то її (їхні) підпис (підписи) на установчих документах засвідчується нотаріусом. А якщо засновником (засновниками) є юридична особа, то підписи відповідних посадових осіб засвідчуються печатками цієї юридичної особи. Установчі документи не повинні містити положень, що суперечать законодавству.

3.2. Відкриття банківського рахунку для формування статутного фонду господарського товариства

Стаття 52 Закону України «Про господарські товариства» встановлює вимоги до розміру статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю, який повинен становити не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення.

Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку. Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства.

Якщо створюється господарське товариство та вклади (їх частину) вносити грошовими

30

коштами, то ще перед поданням документів для його державної реєстрації в установі банку потрібно відкрити рахунок для формування статутного фонду господарського товариства.

Відкриття такого рахунку є обов'язковим для товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю, оскільки до моменту реєстрації цих видів товариств кожний учасник зобов'язаний внести до статутного фонду не менше ніж 50 % вказаного в установчих документах вкладу.

Для формування статутного фонду господарського товариства може бути відкритий лише один рахунок у національній або іноземній валюті.

Перед відкриттям рахунку для формування статутного фонду засновникам господарського товариства необхідно ухвалити рішення про визначення особи (уповноваженої засновниками особи), якій надається право розпорядчого підпису під час здійснення грошових операцій за цим рахунком. Це рішення повинно бути оформлене у вигляді довіреності, яка засвідчується нотаріально, якщо хоча б одним із засновників господарського товариства є фізична особа.

Щоб відкрити рахунок для формування статутного фонду господарського товариства, до установи банку треба подати такі документи:

1)рішення засновників про визначення особи, якій надається право розпорядчого підпису під час здійснення грошових операцій за цим рахунком (довіреність);

2)копія установчого документу;

3)заява встановленої форми про відкриття рахунку, підписана уповноваженою засновниками особою;

4)картка із зразком підпису уповноваженої засновниками особою, засвідчена уповноваженим

працівником банку.

Кошти на рахунок для формування статутного фонду господарського товариства перераховуються його засновниками та учасниками перед реєстрацією господарського товариства як юридичної особи (тобто до моменту державної реєстрації товариства).

Цей рахунок починає функціонувати як поточний рахунок тільки після одержання банком документів щодо реєстрації господарського товариства. У разі відмови засновникам господарського товариства в його реєстрації або в інших випадках, передбачених законодавством України, кошти з рахунку повертаються засновникам та учасникам господарського товариства, а сам рахунок банківська установа закриває.

3.3. Державна реєстрація суб'єкта підприємницької діяльності

Першим кроком до легалізації підприємства є його державна реєстрація.

Державна реєстрація юридичних осіб проводиться державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення за юридичною адресою особи (місцезнаходження постійно діючого виконавчого органу юридичної особи, а в разі його відсутності - місцезнаходження особи, уповноваженої діяти від імені юридичної особи без довіреності (наприклад, директора), за адресою, яка вказана засновниками (учасниками) в установчих документах і за якою здійснюється зв'язок з юридичною особою.

Для проведення державної реєстрації юридичної особи засновник (засновники) або уповноважена ними особа повинні особисто подати державному реєстратору (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) такі документи:

1) заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації юридичної

особи;