2. Чиста відсоткова маржа.

Даний показник визначає основну можливість банку - приносити прибуток - його дохід від процентної різниці як відсоток середніх загальних активів.

Чпм = (Дв - Вз) : А * 100, де

Дв - доходи від відсотків;

Вз - витрати за відсотками;

А - загальні активи.

3. Відношення іншого операційного доходу до загальних активів (Діо).

Даний показник вказує на залежність від "нетрадиційного доходу". Збільшення цього показника характеризує диверсифікацію доходів:

Діо = Ді : А * 100, де

Ді - інший дохід

А - загальні активи

4. Показник продуктивності праці.

Пп = Чп : Чпр, де

Чп - чистий прибуток, який залишається у розпорядженні банку

Чпр - чисельність працівників (загальна)

5. Відношення чистого доходу до витрат на утримання працівників. Даний показник вимірює окупність витрат на утримання працівників.

5. Загальна оцінка фінансового стану комерційного банку.

При проведенні загальної оцінки (рейтингу) банку необхідно використовувати стандартну систему, за допомогою якої з'являється можливість розглядати всі банки з однієї позиції. Така система базується на аналізі основних показників фінансового стану банку, а також дає можливість враховувати основні його компоненти. Такою системою узагальнення основних показників фінансового стану є загальновідома система, на базі якої з урахуванням специфічних особливостей банківської системи України створена рейтингова система, що використовується в нашій країні.

Рейтингова система включає наступні елементи:

- аналіз капіталу;

- аналіз якості активів;

- аналіз прибутковості;

- аналіз ліквідності;

- аналіз якості управління (менеджменту)

Нижче розглянемо кожний з цих елементів, а зараз зупинимося на сукупному рейтингу банку. Він розраховується таким чином: по кожному з вище названих компонентів підраховуються бали від «1» (сильний) до «5» (незадовільний). Далі бали за кожним елементом підсумовуються і діляться на п'ять для отримання сукупної рейтингової оцінки, яка чітко вказує, чи є фінансовий стан банку сильним, задовільним, середнім або незадовільним.

Слід пам'ятати, що встановлення рейтингової оцінки вимагає округлення результату до цілих, тобто:

• від 1 до 1,4 – 1 (банк одержує рейтинг сильного);

• від 1,6 до 2,4 – 2 (задовільний);

• від 2,6 до 3,4 – 3 (середній);

• від 3,6 до 4,4 – 4 (граничний);

• від 4,6 до 5 – 5 (незадовільний).

Рейтинг «сильний» (1) означає, що банк має надійний фінансовий стан за всіма аспектами, а виявлені проблеми незначного характеру можуть бути вирішені в робочому порядку.

Рейтинг «задовільний» (2) припускає, що фінансовий стан банку в основному є надійним, а проблеми, виявлені в ході перевірки на місцях або аналізу звітності можуть бути виправлені керівництвом банку.

Рейтинг «середній» (3) означає, що банк ослаблений у фінансовому і операційному відношенні, а також допустив ряд порушень законів і нормативних актів. Стан банку має тенденцію до погіршення.

Рейтинг «граничний» (4) припускає, що банк має цілу низку недоліків, які можуть привести до банкрутства; має нестабільне положення і вимагає додаткової уваги органів нагляду, а також детального плану заходів щодо усунення існуючих проблем.

Рейтинг «незадовільний» (5) означає, що для банку існує високий ступінь вірогідності банкрутства найближчим часом. Існує цілий ряд серйозних проблем, стан банку є настільки критичним, що вимагає негайної фінансової допомоги з боку власників банку або з інших фінансових джерел. Інакше виникає потреба ліквідації або реорганізації банку.

Аналіз капіталу

Аналіз капіталу припускає, що він повинен гарантувати достатній захист коштів вкладників. За результатами аналізу капіталу банку також встановлюється рейтинг:

Рейтинг «сильний» – банки, у яких нормативи платоспроможності і достатності капіталу набагато перевищують 8% і 4% відповідно мають за наслідками інспекторських перевірок відмінну якість активів.

Рейтинг «задовільний» – банки, у яких нормативи платоспроможності і достатності капіталу в достатній мірі перевищують 8% і 4% відповідно і мають за наслідками інспекторських перевірок задовільну, в крайньому випадку, середню якість активів.

Рейтинг «середній» – банки, у яких нормативи платоспроможності і достатності капіталу відповідають встановленим нормативам і мають середню якість активів.

Рейтинг «граничний» – банки, які виконують хоч би один з двох встановлених нормативів і мають проблеми з якістю активів.

Рейтинг «незадовільний» – банки, які порушують встановлені нормативи або мають негативні показники капіталу (дефіцит капіталу), а також якість активів є незадовільною або такою, що граничить.

Аналіз якості активів

Низька якість активів є найбільш поширеною проблемою для нестійких банків. Метою проведення аналізу є визначення їх життєздатності і правильності відображення їх вартості в звітах банку. З метою найбільш точного аналізу якості активів використовується система класифікації щодо кредитів, інших видів активів і забалансових статей:

1. задовільні (стандартні) активи не підлягають класифікації і вважаються «доступними»;

2. субстандартні активи, за ними є явні проблеми і кінцевий термін погашення за ними не гарантований;

3. сумнівні активи – за ним збитки майже неминучі, проте точний розмір їх поки не можна встановити;

4. збитки – активи, які без сумніву не будуть погашені, а отже, вони не є життєздатними активами банку.

Слід пам'ятати, що кожній категорії активів властивий відповідний ризик. У зв'язку з цим активи класифікуються таким чином:

Активи	Коефіцієнт ризику %
Задовільні Банкноти і монети в касі Банківські метали Засоби в центральному банку Боргові цінні папери центральних органів державного управління	0%
Особливо згадані Боргові цінні папери місцевих органів влади	20%
Субстандартні Депозити в інших банках	50%
Сумнівні	70%
Збитки Основні фонди Інвестиції в нерухомість Кредити на житлове будівництво	100%

Загальна сума зважених на коефіцієнт ризику активів є зваженою вартістю активів (Ва).

Таким чином, якість активів (Ая) розраховується як:

Ая = Ва / Кб х 100, де

Кб – капітал банку, який коректується:

• якщо банк зробив спеціальні відрахування на покриття збитків за кредитами, то ці відрахування віднімаються з вартості активу до його класифікації;

• якщо банк має загальні резервні відрахування, які можуть бути використані на покриття можливих збитків в майбутньому, ця сума включається в суму капіталу.

Отже, розрахувавши якість активів можна встановити загальну рейтингову оцінку за наступними показниками:

Якість активів %	Рейтингова оцінка
Менше 5%	Сильний
Від 5% до 15%	Задовільний
Від 55% до 30%	Середній
Від 30% до 50%	Граничний
Більше 50%	Незадовільний

Аналіз прибутковості

При проведенні рейтингової оцінки фінансового стану комерційного банку, важливим показником загальної роботи банку є прибутковість. Доходи мають велике значення не тільки для оцінки ефективності роботи, але і для загального аналізу фінансового стану, оскільки нерозподілений прибуток є основним джерелом збільшення капіталу банку, а отже, якщо коефіцієнти капіталу банку мають тенденцію до погіршення, що вказує на те, що банк не є достатньо прибутковим, або недостатній обсяг його прибутку залишається нерозподіленим.

Також доходи мають взаємозв'язок і з якістю активів: банк, що має проблеми, пов'язані з якістю активів, буде вимушений визнати збитки і понизити вартість проблемних активів. Ці збитки скоротять надходження банку або навіть приведуть до того, що банк може зазнати збитки від своєї основної діяльності. Необхідно відзначити, що при проведенні аналізу надходжень необхідно використовувати тільки реальні (фактичні) достовірні дані.

Оцінка рівня прибутковості розраховується за допомогою коефіцієнта прибутковості (Кп), а саме:

Кп = Чп / Ва х100%, де

Чп – чистий прибуток після виплати податків, але до виплати дивідендів;

Ва – середня вартість всіх активів.

При цьому аналіз прибутковості проводиться на підставі річних і квартальних даних після коректування на податкові платежі.

Загальна рейтингова оцінка якості прибутковості встановлюється залежно від коефіцієнта прибутковості за такими показниками:

Коефіцієнт прибутковості %	Рейтингова оцінка
Більше 1%	Сильний
Від 0,75% до 1%	Задовільний
Від 0,50% до 0,75%	Середній
Від 0,25% до 0,50%	Граничний
Менше 0,25%	Незадовільний

Аналіз ліквідності

Необхідно знати, що аналіз ліквідності проводиться з метою встановлення, чи здатний банк відповідати за своїми зобов'язаннями в строк і без втрат.

Проте, необхідно пам'ятати, що існує відповідний взаємозв'язок між ліквідністю і надходженнями, яка припускає, що ліквідні активи, як правило, приносять менший відсоток, ніж неліквідні (особливо кредити), а банки, які тримають в ліквідній формі значну частину своїх активів, швидше за все, будуть менш рентабельними. І навпаки, банки, які проводять агресивну політику отримання максимальних прибутків, прагнуть утримувати ліквідні активи на мінімально допустимому рівні.

Слід також відзначити, що кожному банку необхідно визначити об'єм необхідних ліквідних засобів, враховуючи при цьому два чинники:

1. В якому обсязі банк повинен виконати свої зобов'язання за одержаними коштами в в короткостроковому і довгостроковому періоді.

2. В якому обсязі банк буде вимушений виконати свої майбутні зобов'язання, пов'язані з наданням кредитів.

Також при визначенні рівня ліквідності банку необхідно враховувати такі чинники, як:

1. Обсяг «летючих внесків», тобто яка частина депозитів банку може розглядатися як основні депозити (ті, що залишаються у розпорядженні банку) у порівнянні з тією частиною внесків, які, напевно, будуть зняті з рахунків.

2. Ступінь, в якому банк покладається на позикові засоби.

3. Наявність активів в ліквідній формі.

4. Здатність керівництва банку управляти рівнем ліквідності.

Виходячи з викладеного можна укласти, що аналіз ліквідності банку складається з двох частин:

• дотримання встановлених показників і нормативів ліквідності;

• встановлення експертної оцінки за приведеними нижче критеріям.

Рейтинг 1 «сильний» – банк повинен мати високий рівень як ліквідних активів, так і позикових засобів у формі основних депозитів; постійно підтримується показник, який перевищує всі встановлені нормативи.

Рейтинг 2 «задовільний» означає, що є достатній рівень ліквідних активів, а рівень позикових коштів у формі основних депозитів вище за середнє; постійно підтримуються нормативи ліквідності активів.

Рейтинг 3 «середній» припускає, що, як правило, підтримуються нормативи ліквідності активів; як мінімум, достатній рівень ліквідних активів на поточний період, а основні депозити знаходяться на допустимому рівні щодо загального обсягу депозитів.

Рейтинг 4 «граничний» – в банку є недостача ліквідних засобів; існує залежність від позикових засобів; не виконуються нормативи ліквідності протягом кількох періодів.

Рейтинг 5 «незадовільний» означає, що в банку є значна недостача ліквідних активів; значна залежність від коштів, які не є основними депозитами; постійно не дотримуються нормативи ліквідності активів.

При цьому загальна рейтингова оцінка ліквідності банку враховує, що порушення встановлених нормативів ліквідності (одного або декількох) відразу відносить стан ліквідності банку до категорії «незадовільний».