- •ВСТУП
- •1.2. ЕВОЛЮЦІЯ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ХАРЧУВАННЯ
- •1.3. ФУНКЦІЇ ЇЖІ, ТЕОРІЇ ТА КОНЦЕПЦІЇ ХАРЧУВАННЯ
- •1.5. ЯКІСТЬ І БЕЗПЕЧНІСТЬ ХАРЧУВАННЯ НАСЕЛЕННЯ
- •1.6. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕЧНОСТІ ПРОДУКТІВ ХАРЧУВАННЯ НА ОСНОВІ ПРИНЦИПІВ СИСТЕМИ НАССР
- •1.7. ЗАБРУДНЕННЯ ДОВКІЛЛЯ І ЯКІСТЬ ПРОДУКТІВ ХАРЧУВАННЯ
- •КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ
- •2.1. ФОРМУВАННЯ ІНГРЕДІЄНТНОГО СКЛАДУ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ
- •2.2. ОЛІГОЦУКРИДИ
- •2.3. РЕЗИСТЕНТНІ ВИДИ КРОХМАЛЮ
- •2.4. ХАРЧОВІ ВОЛОКНА
- •2.6. ГЛІКОЗИДИ, ІЗОПРЕНОЇДИ ТА ПОЛІНЕНАСИЧЕНІ ЖИРНІ КИСЛОТИ
- •2.7. АМІНОКИСЛОТИ, ПЕПТИДИ І ФЕРМЕНТИ
- •2.8. ВІТАМІНИ І МІНЕРАЛЬНІ РЕЧОВИНИ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ
- •2.9. АНТИОКСИДАНТИ
- •2.10. ПРОБІОТИКИ
- •2.11. ПРЕБІОТИКИ
- •КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ
- •3.2. ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ ПРОДУКТІВ
- •3.3. ФУНКЦІЇ І ВЛАСТИВОСТІ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ ПРОДУКТІВ
- •3.6. НАПРЯМИ РОЗШИРЕННЯ СЕКТОРА ФУНКЦІОНАЛЬНИХ ПРОДУКТІВ
- •3.7. ОСОБЛИВОСТІ СТВОРЕННЯ НОВИХ ВИДІВ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ ПРОДУКТІВ
- •3.8. НАУКОВІ ОСНОВИ СТВОРЕННЯ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ ПРОДУКТІВ
- •3.10. ФУНКЦІОНАЛЬНЕ ХАРЧУВАННЯ
- •КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ
- •4.1. КЛАСИФІКАЦІЯ ХАРЧОВИХ ДОБАВОК
- •4.2. ТОКСИКОЛОГІЧНА ОЦІНКА ХАРЧОВИХ ДОБАВОК
- •ДРАГЛЕУТВОРЮВАЧІ: ЖЕЛАТИН, АГАР, ПЕКТИНОВІ РЕЧОВИНИ
- •ГІДРОКОЛОЇДИ ЯК НАТУРАЛЬНІ ХАРЧОВІ СТАБІЛІЗАТОРИ
- •КАМЕДІ
- •ПІДСОЛОДЖУВАЧІ
- •ФОСФОЛІПІДИ ТА ЇХ СИНЕРГІСТИ
- •СУМІШІ ХАРЧОВИХ ДОБАВОК
- •ХАРЧОВІ ДОБАВКИ З ПОЛІПШЕНИМИ ВЛАСТИВОСТЯМИ
- •СТАНДАРТИЗАЦІЯ ВИКОРИСТАННЯ ХАРЧОВИХ ДОБАВОК
- •ХАРЧОВІ ДОБАВКИ ДЛЯ ПРОДУКТІВ ДИТЯЧОГО ХАРЧУВАННЯ
- •КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ
- •5.1. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО БІОЛОГІЧНО АКТИВНІ ДОБАВКИ
- •5.2. КЛАСИФІКАЦІЯ І ТОКСИКОЛОГІЧНА ОЦІНКА БІОЛОГІЧНО АКТИВНИХ ДОБАВОК ДО ЇЖІ
- •5.4. САНІТАРНО-ГІГІЄНІЧНА ЕКСПЕРТИЗА БАД ДО ЇЖІ
- •5.5. ОЦІНКА БЕЗПЕЧНОСТІ І СТАНДАРТИЗАЦІЯ БІОЛОГІЧНО АКТИВНИХ ДОБАВОК ДО ЇЖІ
- •5.6. НАТУРАЛЬНІ БІОКОРЕКТОРИ
- •КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ
- •6.1. ФУНКЦІОНАЛЬНІ ВЛАСТИВОСТІ ЗЕРНОБОБОВИХ ТА ПРОДУКТІВ ЇХ ПЕРЕРОБКИ
- •6.2. ФУНКЦІОНАЛЬНІ ВЛАСТИВОСТІ ФРУКТОВО-ОВОЧЕВИХ І ОЛІЙНИХ КУЛЬТУР
- •6.3. ВЛАСТИВОСТІ НЕТРАДИЦІЙНОЇ СИРОВИНИ ДЛЯ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ ПРОДУКТІВ
- •КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ
- •7.2. ПРОДУКТИ ПЕРЕРОБКИ ЗЕРНА, ЗБАГАЧЕНІ МІКРОНУТРІЄНТАМИ
- •7.3.ФУНКЦІОНАЛЬНІ ПРОДУКТИ ІЗ ЗЕРНОВОЇ СИРОВИНИ НА ОСНОВІ БІОТЕХНОЛОГІЙ
- •7.4. ФУНКЦІОНАЛЬНІ ПРОДУКТИ ІЗ СОЇ І ТРИТІКАЛЕ
- •7.5. КРУПИ І СПОРІДНЕНІ ПРОДУКТИ ФУНКЦІОНАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ
- •7.6. МАКАРОННІ ВИРОБИ ФУНКЦІОНАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ
- •7.7. ХЛІБОБУЛОЧНІ ВИРОБИ ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СПРЯМУВАННЯ НА ЗЕРНОВІЙ ОСНОВІ
- •7.8. ВИКОРИСТАННЯ МІКРОНУТРІЄНТІВ ДЛЯ НАДАННЯ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ХЛІБОБУЛОЧНИМ ВИРОБАМ
- •КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ
- •8.1. ЦУКРИСТІ КОНДИТЕРСЬКІ ВИРОБИ ЦІЛЬОВОГО СПРЯМУВАННЯ
- •8.2. БОРОШНЯНІ КОНДИТЕРСЬКІ ВИРОБИ ФУНКЦІОНАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ
- •КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ
- •9.1. ФОРМУВАННЯ РИНКУ І КЛАСИФІКАЦІЯ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ НАПОЇВ
- •9.2. НАПОЇ ЗАГАЛЬНОЗМІЦНЮВАЛЬНОЇ ДІЇ
- •9.3. НАПОЇ ПРОФІЛАКТИЧНОЇ ДІЇ
- •9.4. НАПОЇ АДАПТОГЕННОЇ ДІЇ
- •9.5. НАПОЇ СПЕЦІАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ
- •КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ
- •10.1. СТАН ОРГАНІЗАЦІЇ ВИРОБНИЦТВА ФУНКЦІОНАЛЬНИХ МОЛОЧНИХ ПРОДУКТІВ
- •10.2. КЛАСИФІКАЦІЯ І ФОРМУВАННЯ АСОРТИМЕНТУ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ МОЛОЧНИХ ПРОДУКТІВ
- •10.6. МОЛОЧНІ ПРОДУКТИ ЗІ ЗМІНЕНИМ БІЛКОВИМ, ВУГЛЕВОДНИМ І ЖИРОВИМ СКЛАДОМ
- •КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ
- •11.2. ТОВАРОЗНАВЧА ХАРАКТЕРИСТИКА ФУНКЦІОНАЛЬНИХ ОЛІЄЖИРОВИХ ПРОДУКТІВ
- •11.3. ЕМУЛЬСІЙНІ ЖИРОВІ ПРОДУКТИ ФУНКЦІОНАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ
- •КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ
- •12.1. М’ЯСО ЯК ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ ПРОДУКТ
- •12.3. ВИКОРИСТАННЯ СОЄВИХ ПРОДУКТІВ ДЛЯ ФОРМУВАННЯ М’ЯСНИХ ПРОДУКТІВ ЦІЛЬОВОГО ПРИЗНАЧЕННЯ
- •12.4. ВИКОРИСТАННЯ ЗЕРНОВИХ ПРОДУКТІВ У РЕЦЕПТУРАХ М’ЯСНИХ ВИРОБІВ
- •12.5. ВКЛЮЧЕННЯ ХАРЧОВИХ ВОЛОКОН У РЕЦЕПТУРИ М’ЯСНИХ ПРОДУКТІВ
- •12.7. КОВБАСНІ ВИРОБИ І М’ЯСНІ КОПЧЕНОСТІ ФУНКЦІОНАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ
- •12.8. М’ЯСНІ КОНСЕРВИ ФУНКЦІОНАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ
- •12.9. ФУНКЦІОНАЛЬНІ М’ЯСНІ НАПІВФАБРИКАТИ
- •КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ
- •13.1. ОСНОВНІ ЗБАГАЧУВАЧІ ДЛЯ РИБНИХ ТОВАРІВ
- •13.2. ПРОДУКТИ ЗДОРОВОГО ХАРЧУВАННЯ НА ОСНОВІ РИБНОЇ ІКРИ
- •КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ
- •СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
4.3.7. СУМІШІ ХАРЧОВИХ ДОБАВОК
Комплексні добавки ефективніші індивідуальних лактовмісних сполук, щодо антимікробної, антиокислювальної й технологічної дії. Це обумовлено сукупністю фізико-хімічних властивостей добавок, особливо більш високим значенням буферності і вмісту лактат іонів. До числа перспективних відноситься напівфункціональна комплексна добавка — «Ділактин-S», що включає молочну кислоту і лактат натрію. Вона може бути використана у виробництві м’ясних, рибних, хлібобулочних, кондитерських виробів, соусів, майонезів, приправ і дозволяє стабілізувати функці- онально-технологічні показники продуктів під час зберігання, підвищити їх якість і безпечність.
Введення «Ділактину-S» у продукт змінює активність іонів водню, окисновідновний потенціал харчової системи, знижує активність води, завдяки чому уповільнюється ріст небажаної мікрофлори. Наявність цієї добавки у складі продукту сприяє зниженню інтенсивності окислення жирів, завдяки здатності лактат-іонів зв’язувати присутні в незначних кількостях важкі метали, що підвищує безпечність продуктів харчування.
Розробка продуктів з новими споживними властивостями, перш за все з новою текстурою — є одним із напрямків інноваційного розвитку харчових технологій, що пов’язано із застосуванням харчових добавок чотирьох груп
(рис. 4.12).
Синтетичні фосфоліпіди, які використовуються у харчовій промисловості, є складовою сумішшю амонієвих або натрієвих солей різних фосфатидних кислот з тригліцеридами. Їх застосування у шоколадному виробництві дозволяє економити какао-масло, в маргариновій — отримувати низькожирові маргарини з вмістом жирової фази 40—50 %. У рецептурі маргарину передбачений емульгатор Т-Ф — суміш емульгатора Т-1 і фосфатидних концентратів.
Емульгатор Т-1 — це суміш моно- і діацилгліцеролів жирних кислот, які отримують гідролізом ацилгліцеролів або етерифікацією гліцерину високомолекулярними жирними кислотами. Застосування такої харчової добавки у кількості до 0,18 % до маси борошна в хлібопеченні поліпшує якість хліба, гальмує процес черствіння, а в складі маргарину — підвищує його пластичні властивості із вмістом емульгатора Т-1 не більше 1000 мг/кг
Емульгатор Т-2 — (твердий) отримують шляхом реакції етерифікації гліцеролів з насиченими жирними кислотами з 16 і 18 атомами вуглецю і використовують у виробництві маргаринів в якості пластифікатора і антирозбризкувача, а також у хлібопеченні для підвищення якості хліба.
Основні напрямки розробок пов’язані з «конструюванням» багатокомпонентних сумішей — синергетичні суміші гідроколоїдів і стабілізаційні системи.
Синергетична суміш — комплексна харчова добавка, на основі комбінування двох або більше гідроколоїдів, що проявляють ефект синергізму. Практичне використання мають синергетичні комбінації нейтральних і кислих поліцукридів та комбінації кислих поліцукридів і білків (рис 4.13).
153
Загущувачі |
Гідроколоїди — лінійні або розгалужені |
||
полімерні сполуки з гідрофільними групами, |
|||
|
|
|
здатні регулювати консистенцію за рахунок |
|
|
|
взаємодії з водною фазою між собою і з |
|
|
|
іншими інгредієнтами харчової системи |
Гелеутворювачі |
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Полімерні сполуки з гідрофільними групами, |
Стабілізатори |
|
|
здатні регулювати консистенцію за рахунок |
|
|
взаємодії з водною фазою і/або орієнтацію на |
|
|
|||
|
|
|
міжфазних ділянках |
|
|
|
|
Емульгатори |
Поверхнево-активні речовини — це органічні |
сполуки, які регулюють консистенцію за |
|
|
рахунок здатності сорбуватись на міжфазних |
|
ділянках |
|
|
Рис. 4.12. Харчові добавки, які регулюють консистенцію продуктів харчування
Нейтральні |
|
|
|
Кислі поліцукриди |
|
|
|
Білки |
|
поліцукриди |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Галактоманани: |
|
|
|
Карагінани: |
|
|
|
|
Казеїн: |
• КРД |
|
|
|
• каппа- |
|
|
|
|
каппа-карагінан |
• Камедь гуара |
|
|
|
• йота- |
|
|
|
|
|
• Камедь тара |
|
|
|
• лямбда- |
|
|
|
|
|
• Метилцелюлоза |
|
|
|
Карбоксиметилцелюлоза |
|
|
|
|
|
• Гідроксипро- |
|
|
|
Пектини: |
|
|
|
|
|
пілцелюлоза |
|
|
|
• високоетерифіковані |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
• низькоетерифіковані |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Камедь ксантана |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Альгінати |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Рис. 4.13. Синергізм гідроколоїдів
Стабілізаційна система — комплексна харчова добавка, яка включає гідроколоїди й емульгатори в різних комбінаціях, що забезпечує технологічний ефект утворення і стабілізації дисперсної системи з відповідними реологічними властивостями.
Таким чином, традиційні види виробів можуть бути модифіковані у функціональні харчові продукти.
Токсикологічні властивості емульгаторів Т-1 і Т-2 добре вивчені. Об’єднаний комітет експертів ФАО/ВООЗ з харчових добавок установив допустиме добове споживання (ДСС) цих сполук 125 мг на 1 кг маси тіла (табл. 4.16).
154
Таблиця 4.16
ЕМУЛЬГАТОРИ, ЩО ДОЗВОЛЕНІ ДО ЗАСТОСУВАННЯ У ВИРОБНИЦТВІ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ (САНПІН 2.3.2.560-96)
Е-номер |
Емульгатор |
Технологічна функція |
|
|
|
|
|
Е471 |
Моно- і дигліцериди жирних кислот |
емульгатор, стабілізатор |
|
|
|
|
|
Е472a |
Ефіри гліцерину, оцтової і жирних кислот |
емульгатор, |
стабілізатор, |
|
|
комплексоутворювач |
|
|
|
|
|
Е472b |
Ефіри гліцерину, молочної та жирних кислот |
емульгатор, |
стабілізатор, |
|
|
комплексоутворювач |
|
|
|
|
|
E472c |
Ефіри лимонної кислоти і моно- й дигліцеридів жир- |
емульгатор, |
стабілізатор, |
|
них кислот |
комплексоутворювач |
|
|
|
|
|
E472d |
Ефіри моно- і дигліцеридів, винної й жирних кислот |
емульгатор, |
стабілізатор, |
|
|
комплексоутворювач |
|
|
|
|
|
E472e |
Ефіри гліцерину, діацетилвинної і жирних кислот |
емульгатор, |
стабілізатор, |
|
|
комплексоутворювач |
|
|
|
|
|
E472f |
Змішані ефіри гліцерину, винної, оцтової й жирних ки- |
емульгатор, |
стабілізатор, |
|
слот |
комплексоутворювач |
|
|
|
|
|
E472g |
Ефіри моногліцеридів і янтарної кислоти |
емульгатор, |
стабілізатор, |
|
|
комплексоутворювач |
|
|
|
|
|
E473 |
Ефіри цукрози і жирних кислот |
емульгатор |
|
|
|
|
|
E474 |
Цукрогліцериди |
емульгатор |
|
|
|
|
|
E475 |
Ефіри полігліцеридів і жирних кислот |
емульгатор |
|
|
|
|
|
E476 |
Ефіри полігліцерину взаємоетерифікованих рициноло- |
емульгатор |
|
|
вих кислот |
|
|
|
|
|
|
E477 |
Ефіри пропіленгліколю і жирних кислот |
емульгатор |
|
|
|
|
|
E478 |
Ефіри лактильованих жирних кислот гліцерину і про- |
емульгатор |
|
|
піленгліколю |
|
|
|
|
|
|
E479 |
Термічно окислена соєва олія з моно- і дигліцеридами |
емульгатор |
|
|
жирних кислот |
|
|
|
|
|
|
E481 |
Лактилати натрію |
емульгатор, стабілізатор |
|
|
Стеароіллактилат натрію |
|
|
|
Олеоіллактилат натрію |
|
|
|
|
|
|
E482 |
Лактилати кальцію |
емульгатор, стабілізатор |
|
|
Стеароіллактилат кальцію |
|
|
|
Олеоіллактилат кальцію |
|
|
ЛАКТИЛАТ — узагальнена назва ПАР-лактилату натрію (Е481) і лактилату кальцію (Е482), які синтезують з молочної і вищих насичених жирних кислот у присутності натрію або кальцію.
155
Будова лактилату визначає його особливе місце серед ПАР, які практично застосовуються, — це аніонактивна речовина із значенням гідрофільно — ліофільного балансу (ГЛБ) 10—12 і особливими властивостями.
Відчутний ефект досягається від застосування лактилату у виготовлені виробів із борошна з пониженими хлібопекарними властивостями: цукрове печиво, пряники, макаронні вироби і тісто для пельменів — борошно із слабкою клейковиною; у виробництві хлібобулочних, здобних виробів — борошно з високою зольністю, з низьким показником білизни, схильне до потемніння.
З урахуванням того, що вироби із пшеничного борошна займають значне місце у харчуванні населення, лактилат може стати одним із провідних харчових ПАР і невід’ємним компонентом комплексних поліпшувачів для виготовлення такої продукції. Лактилат можна використовувати і в інших продуктах, у рецептуру яких входять протеїни, ліпіди, а також і вуглеводи.
Основна функція лактилату як харчової добавки — технологічна, ПАР виступає як регулятор консистенції і формує структуру продукту.
Харчова добавка технологічного призначення радикальним чином впливає й на органолептичні властивості цільового продукту.
Механізм дії лактилату у харчових системах, як аніонактивна ПАР, активно проявляє себе в процесах солюбілізації, у взаємодії з білками, в комплексоутворенні з крохмалем та ін. Саме здатність до утворення складних комплексних сполук з клейковиною і крохмалем, визначає особливе місце лактилату серед поліпшувачів якості виробів із пшеничного борошна.
Комплексоутворення з амілозною фракцією крохмалю — важливий процес формування оптимальної структури м’якушки хліба з рівномірною пористістю. Також уповільнюється процес ретроградації крохмалю і, як результат, черствіння виробу.
Взаємодіючи з клейковиною, лактилат зміцнює її, підвищує еластичність. Це приводить до поліпшення структурно-механічних властивостей тіста, що особливо помітно в процесі його інтенсивного механічного обробітку. В результаті випікання отримують об’ємний виріб, з дрібнопористою м’якушкою і тонкою скоринкою.
Лактилати ефективно взаємодіють не тільки з клейковиною, але також як і ефіри моногліцеридів, з діацетилвинною кислотою, але на відміну від останніх, здатні до комплексоутворення з крохмалем.
Незважаючи на різний механізм дії моногліцеридів і лактилату, сумісне їх застосування підсилює дію кожної добавки (синергізм).
Ефективність лактилату виявлена також у виробництві цукрового печива, де його застосовують індивідуально і в суміші з моногліцеридами (0,05—0,1 % до маси сухих речовин тіста). Завдяки цьому економія меланжу може досягти 70—80 % від рецептурної кількості.
Лактилат використовують у ковбасному виробництві. Передозування сухого молока (вище 3 %) призводить до надлишкового «зневоднення» ковбаси, порушенню її консистенції; нерівномірного забарвлення, що обумовлено високою гідрофільністю молочного білка (казеїну).
Для вітчизняного виробництва лактилат — новий продукт, перспективний поліпшувач якості виробів із пшеничного борошна.
У багатьох функціональних добавках використовують карагинан, камедь рожкового дерева, ксантан, гуарову камідь, які характеризуються відповідною функціональною складовою. Наприклад, збільшення вмісту гуарової камеді у складі доба-
156